Ухвала

від 08.11.2022 по справі 355/1066/22

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/1066/22

Провадження № 1-кп/355/119/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року Баришівський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111130001486 від 26.07.2022р. за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Войково Броварського району Київської області, громадянина України, українця, працюючого, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимого

у вчиненнікримінального проступку,передбаченого ч.2ст.197-1 КК Украины,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Баришівського районного суду Київської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст. 197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, вчиненого особою, щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, за наступних обставин.

Згідно ст.1 Водного кодексу України, прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Відповідно ч.1 ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України, вздовж річок, морів i навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга є обмеженнями прав на землю, що відрізняються між собою за порядком встановлення, розміром та режимом господарської діяльності, i які потребують нормативного закріплення як обмеження прав власності та прав користування землею.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для малих річок 50 метрів.

Відповідно ст.61 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, зокрема забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , який офіційно працевлаштований у ТОВ «МАГНАТ-АГРО- 1», код ЄДРПОУ 35144897, на посаду тракториста з 2020 року по 15 липня 2022, достовірно знаючи, що суміжна земельна ділянка з кадастровим номером 3220287000:23 200:0001 являється прибережною захисною смугою річки «Трубіж», в порушення вимог ст.ст. 61, 81, 116, 125 Земельного кодексу України, та ст.37 Закону України «Про охорону земель», діючи умисно. керуючись корисливими мотивами, спрямованими на самовільне зайняття частини земельної ділянки з кадастровим номером 3220287000:23 200 0001, яка заходиться в охоронній зоні та на яку поширюється дія обмеження, а саме - належність до прибережної захисної смуги вздовж малої річки України «Трубіж», розташованої на території Баришівської об`єднаної територіальної громади Броварського району Київської області за межами с. Хлопків, за допомогою сільськогосподарської техніки (трактор МТЗ-802), 20 березня 2022 року, провів обробіток ґрунту частини прибережної захисної смуги загальною площею 0,5261 га, та здійснив посів сільськогосподарської культури кукурудзи.

Вказаними протиправними діями ОСОБА_4 , внаслідок самовільного зайняття частини земельної ділянки, площею 0,5261 га з кадастровим номером 3220287000 23:200 0001, загальна площа якої складає 79,8525 га із цільовим призначенням для облаштування та догляду за прибережними захисними смугами (прибережна захисна смуга) державної форми власності, заподіяв державі в особі Бесейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра (код ЄДРПОУ 20577457) майнову шкоду у сумі 3 945,45 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.09.2022 №10-10-0 43- 8236/2-22 про нараховану шкоду.

Дії ОСОБА_4 кваліфікуються як самовільне зайняття земельної ділянки, яка знаходиться в охоронній зоні, тобто вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про закриття кримінального провадження відносно нього у зв`язку з його дійовим каяттям.

Прокурор вважав, що є підстави для закриття кримінального провадження у зв`язку з дійовим каяттям обвинуваченого за ст.45 КК України, на підставі п.1 ч. 2ст. 284 КПК України.

Суд, розглянувши подане клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 45 КК України у зв`язку з дійовим каяттям, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши зміст клопотання та доданих до нього матеріалів, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього матеріали, матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Як передбачено п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлених підстав, передбачених ч.2 ст.284 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Положеннями ст.45 КК України встановлено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

За змістом ст. ст. 44, 45 КК України за наявності підстав, передбачених ст. 45 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності - є обов`язковим, якщо тільки вона сама проти цього не заперечує.

Судом було роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_4 право заперечувати проти закриття кримінального провадження та право наполягати на проведенні судового провадження у повному обсязі в загальному порядку, також роз`яснено, що кримінальне провадження в такому випадку закривається з нереабілітуючих підстав. Обвинувачений ОСОБА_4 заявив, що підстави та наслідки звільнення за ст.45 КК України йому зрозумілі і просить суд розглянути подане ним клопотання.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23 грудня 2005 року, визначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному кримінально-процесуальним кодексом порядку відповідне судове рішення.

Шляхом опитування сторін кримінального провадження судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію своїх дій за ч. 2 ст. 197-1 КК України, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції, а відтак діяння, яке поставлено обвинуваченому у провину, дійсно мало місце, вчинене ним, і отримало правильну кримінально-правову оцінку та визнано самим обвинуваченим.

Відповідно до ч.2 ст.12 КК України інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавлення волі на строк до двох років, є нетяжким злочином і таке не є корупційним кримінальним правопорушенням.

ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що підтверджується вимогою про судимість (а.с. 32), відтак є особою, яка вперше вчинила кримінальний проступок.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року №12 дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.

Дійове каяття передбачає обов`язкову наявність трьох елементів, а саме: щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, повного відшкодування заподіяних збитків або усунення заподіяної шкоди.

На переконання суду, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 полягає в суб`єктивному ставленні останнього до вчиненого, зокрема, в тому, що він визнав факт вчинення кримінального правопорушення та його негативні наслідки, визнав свою провину у вчиненому повністю, висловив щирий жаль і сором з приводу цього, засудив свою поведінку та виправив наслідки своїх дій шляхом повного відшкодування завданих збитків .

У даному випадку має місце активне сприяння розкриттю злочину з боку обвинуваченого ОСОБА_4 , що полягає у тому, що останнім органу досудового розслідування повідомлено про всі відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування дано послідовні визнавальні показання.

Потерпіла сторона у уданому кримінальному провадженні, а саме Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра в особі ОСОБА_5 - надали клопотання про розгляд справи у їх відсутність, матеріальних претензій до обвинуваченого не мали, не заперечували проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 працює, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Будь-яких обставин, які згідно норм кримінального та кримінального процесуального закону перешкоджали б суду прийняти процесуальне рішення за заявленим обвинуваченим клопотанням, в ході судового розгляду не встановлено.

Враховуючи наявність зазначених вище передумов, а також підстав, передбачених ст.45 КК України, суд вважає можливим звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, у зв`язку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК України, оскільки в судовому засіданні встановлено відповідність фактичних обставин справи умовам звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст. 197-1 КК України згідно приписів ч. 2 ст. 284 КПК України підлягає закриттю.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 45, 185 КК України, ст.ст. 100, 284-286, 288, 369-372, 376, 392-395, 532 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 45 КК України у зв`язку з дійовим каяттям та закриття кримінального провадження - задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, у зв`язку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК України.

Кримінальне провадження, внесене 26.07.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111130001486, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, - закрити.

Копію ухвали негайно вручити прокурору, обвинуваченому.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Баришівського районного суду ОСОБА_1