Рішення

від 01.11.2022 по справі 589/138/22

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 589/138/22

Провадження № 2/589/690/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року м. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

судді Сидорчука О.М.,

з участю:

секретаря судового засідання Ніколаєнко В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пенталак» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

18.01.2022 до суду надійшла вищевказана позовна заява. Позиція позивача зводиться до того, що він, будучи найманим працівником відповідача припинив з останнім трудові відносини, однак, остаточного розрахунку в день звільнення з ним проведено не було, не виплатив вихідну допомогу в розмірі 20000 гривень. На день подання позову відповідач також не здійснив з позивачем остаточний розрахунок. Заборгованість перед позивачем із виплати заробітної плати в розмірі 873 грн. 53 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку станом на день подання позову в розмірі 142656 грн. 00 коп. становить суму, яку позивач просить стягути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 20.01.2022 відкрито провадження в справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

22.02.2022 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву в якому останній заперечив наявність заборгованості із виплати заробітної плати та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказуючи, що позивачу виплачено всю належну йому заробітну плату.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову враховуючи таке.

Судом на підставі наданих відповідачем копій наказів про прийняття на роботу та про звільнення, встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді менеджера в період з 01.12.2014 по 02.11.2020 та звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КУпАП, що відповідач не заперечує

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач, вказуючи, що відповідач не виплатив заробітну плату в сумі 873 грн. 53 коп. послався на розрахунки, здійснені знайомим бухгалтером. Натомість, відповідачем надано бухгалтерські документи та платіжні доручення з яких вбачається, що на картковий рахунок позивача було перераховано заробітну плату за 02.11.2020 (нарахована заробітна плата становила 476 грн. 19 коп.). Цієї обставини позивачем не спростовано.

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Представник відповідача пояснив, що зазначення суми вихідної допомоги в наказі про звільнення є його власною ініціативою. Ця сума була в виплачена позивачу у випадку виконання ним ряду вимог щодо належної передачі справ.

З урахуванням цих обставин суд приходить до висновку, що зазначення в наказі про звільнення виплати позивачу суми вихідної допомоги було здійснено за межами правового регулювання цього питання в КЗпП України, а тому вимоги позивача про виплату суми вихідної допомоги з посиланням на норми КЗпП України є необгрунтованими, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що судом не встановлено, що відповідач мав перед позивачем заборгованість із виплати заробітної плати, доводи позивача про нездійснення з ним остаточного розрахунку в день звільнення (02.11.2020) не знайшли свого підтвердження, а тому, як наслідок вимоги позивача про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку також є необгрунтованими.

З урахуванням вищевикладеного суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не знайшли свого підвердження в процесі судового розгляду, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 263, 265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Сидорчук