Постанова

від 29.11.2022 по справі 182/1687/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1137/22 Справа № 182/1687/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи-Нікопольська міськарада,КП «Нікопольськийміський земельнийкадастровий центр»та ТОВ«Домінант»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, відповідно доч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справи в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року, ухваленого суддею Кобеляцькою-ШаховалІ.О. в місті Нікополі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

У березні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом покладення обов`язку демонтувати паркан і встановити його, згідно плану земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначив, що йому на праві приватної власності, на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2012 року, належить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до даного рішення суду, йому було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,0909 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

На підставі вищевказаного, за його замовленням в ТОВ «Домінант» було виготовлено та погоджено проект землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; проведено геодезичні роботи, які необхідні для здійснення землевпорядних робіт; визначено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), що передається у власність; передано межові знаки на зберігання; отримано кадастровий номер.

11 липня 2014 року відділом Держземагенства у м.Нікополі було складено висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки. Тобто, після вчинення всіх вищевказаних дій та у відповідності до рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради №84-49/VI від 29 серпня 2014 року, йому було передано у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер 1211600000:03:022:0117) та видано свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку.

На час виготовлення і погодження проектної документації, ОСОБА_2 , якій належить житловий будинок АДРЕСА_1 , будь-яких претензій не мала.

На межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 були встановлені межові знаки у вигляді металевих труб, на яких було закріплено паркан.

У вересні 2013 року ОСОБА_2 - власниця будинку АДРЕСА_1 - без будь-якого погодження демонтувала паркан на межі між їхніми земельними ділянками, зрізала металеві труби, межові знаки та встановила новий паркан, перемістивши його на значну відстань від межі в бік таким чином, що захопила на його земельній ділянці шматок землі.

Його звернення до відповідача про встановлення паркану на межі, де він стояв до переміщення, були проігноровані. Внаслідок таких дій, ОСОБА_2 захопила частку належної йому земельної ділянки вздовж межі, площею 0,0016 га, приєднавши її до своєї земельної ділянки та відгородивши своїм парканом.

Після заміни паркану, висота якого близько 2 метрів, з цементним фундаментом, належні йому рослини з-за висоти паркану не ростуть.

Крім цього, співмешканець ОСОБА_2 за допомогою кувалди розтрощив його навіс, який стояв на відстані 0,5 метрів від паркану, а після захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки він опинився прямо на лінії паркану.

З приводу вказаних протиправних дій, він 24 квітня 2014 року звернувся до голови квартального комітету №13, 10 грудня 2014 року - до Нікопольського міськвідділу ГУМВС України в Дніпропетровській області та 14 січня 2015 року - до виконавчого комітету Нікопольської міської ради.

За вищевказаними зверненнями ним було отримано відповіді, якими рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання.

З урахуванням вищевикладених обставин, просив суд усунути йому перешкоди, які ОСОБА_2 створила в користуванні земельною ділянкою, наступним чином:

-зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати паркан, який на цей час знаходиться між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ;

-зобов`язати ОСОБА_2 встановити паркан таким чином, щоб самозахоплені нею 0,0016 га. повернулися на територію, яка належить йому (про що вказано на схематичному плані земельної ділянки у висновку ТОВ «Домінант» та у всіх землевпорядних документах;

-зобов`язати ОСОБА_2 відновити попередній стан сараю, який існував до її самоправних дій.

Крім цього, просив суд, у разі відмови ОСОБА_2 вчинити зазначені дії, здійснити їх за рахунок ОСОБА_2 , а також стягнути з ОСОБА_2 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 80 коп., витрати, пов`язані з проведенням кадастрової зйомки у сумі 1 000 грн. 00 коп.

Рішенням Нікопольськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 04грудня 2020року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Нікопольська міська рада, КП «Нікопольський міський земельний кадастровий центр», ТОВ «Домінант», про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом покладення обов`язку демонтувати паркан і встановити його, згідно плану земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про повне задоволення його позовних вимог. Також просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь понесені ним судові витрати, пов`язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про ненадання ним належних та допустимих доказів на підтвердження перешкод у користуванні земельною ділянкою та вважає такий висновок суду таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і наявним у справі дослідженим доказам. Вказує, що надана ним копія геодезичної зйомки, проведеної ТОВ «Домінант» за його замовленням, підтверджує самозахват з боку суміжного землекористувача, відповідача ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0016 га.

Позивач вважає, що із досліджених судом доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що між межою, яка розділяє домоволодіння сторін та задньою стіною сараю «В», що знаходиться на території його домоволодіння повинна бути відстань, необхідна для обслуговування цього сараю, проте на даний час паркан знаходиться впритул до задньої стіни сараю «В», що створює йому перешкоди у користуванні його власністю, однак суд першої інстанції проігнорував зазначені докази.

Окрім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав правової оцінки показам свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Так, свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що після встановлення ОСОБА_2 паркану, остання, приблизно на 1 м. відступила від межі, заступивши на межу ОСОБА_1 , а свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що після встановлення відповідачем паркану, неможливо відновити задню стіну сараю, оскільки цьому заважає паркан, встановлений ОСОБА_2 .

Також позивач зазначає, що судом було відмовлено в задоволенні його клопотання про призначення земельної судово-технічної експертизи, а потім і в задоволені позову, при цьому, суд виходив з письмових пояснень третьої особи ТОВ «Домінант», які не є належними та допустимими доказами. Вказує, що третя особа проводила геодезичну зйомку за двома замовленнями, його та відповідача ОСОБА_2 , які є суперечливими щодо одних і тих земельних ділянок, тому він поставив під сумнів дані геодезичних зйомок, проведених ТОВ «Домінант» та наполягав на проведенні незалежної судової експертизи.

Вказує, що 15.02.2017 року за клопотанням відповідача судом були залучені в якості третіх осіб: КП Нікопольський міський земельний кадастровий центр» та ТОВ «Домінант», залучення, яких він вважає безпідставним.

Окрім того, позивач зазначає, що в ухвалі суду від 12.03.2020 року суд невірно виклав обставини, вказує, що позивач і його представник заперечували проти задоволення клопотання представника відповідача про визнання явки третьої особи ТОВ «Домінант» обов`язковою.

Також позивач не погоджується і з ухвалою суду від 06.10.2020 року про визнання обов`язковою явку представника третьої особи КП Нікопольський міський земельний кадастровий центр», та наголошує на тому, що він і його представник категорично заперечували проти задоволення клопотання представника відповідача, тоді, як в ухвалі суд зазначив, що сторона позивача поклалися на розсуд суду при вирішенні цього клопотання. Позивач зазначає, що суд першої інстанції порушив принціп розумності строків розгляду справи судом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року, без змін. Відповідач повністю підтримує рішення суду першої інстанції, вважає його законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на апеляційну скаргу позивача, які засобами поштового звязку надійшли до суду апеляційної інстанції 16.02.2021 та 23.03.2021 від третьої особи ТОВ «Домінант» та які є повністю ідентичними, колегія суддів не бере до уваги, оскільки їх подано з порушенням норм ч.4 ст.360 ЦПК України, без надання доказів надіслання копії відзиву іншим учасикам справи (а.с.66-68,70-72).

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що, суміжним землекористувачем з позивачем по справі ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , якій на підставі договору дарування від 02.10.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Максименко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №4-4736, належить житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с.63-67).

Відповідачу ОСОБА_2 , відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ №475701, виданого Нікопольською міською радою 20.08.2007 року (на підставі Рішення міської ради від 26.01.2007 року №102-13/V), належить земельна ділянка, надана для будівництва та обслуговування жилого будинку в АДРЕСА_2 , площею 0,1 га. (а.с.68).

ОСОБА_1 , на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.10.2012 року належить житловий будинок АДРЕСА_3 , про що свідчить витяг №36835635 від 19.12.2012 року, складений КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» (а.с.7-8).

15.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Нікопольської міської ради з заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , намічувальною площею 0,0909 га (а.с.9).

26.04.2013 року рішенням Нікопольської міської ради ОСОБА_1 було надано дозвіл на складання вищевказаного проекту (а.с.10).

ТОВ «Домінант» на ім`я ОСОБА_1 виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 (а.с.12-34). План прив`язок земельної ділянки був виконаний за допомогою програмного забезпечення, за основу використовуваний наданий ОСОБА_1 технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , який виготовлений 19.12.2012 року, станом на 23.03.2011 року.

11.07.2014 року відділом Держземагентства у м.Нікополі Дніпропетровської області виданий висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та отриманий ОСОБА_1 .

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Домінант» для уточнення розмірів земельної ділянки, мотивуючи тим, що сусіди залізли на його земельну ділянку. Однак, при виконанні інженером - землевпорядником ТОВ «Домінант» ОСОБА_6 геодезичної зйомки земельної ділянки, суміжний землевласник ОСОБА_7 не була запрошена, оскільки ОСОБА_1 не надав даних щодо її перебування. Геодезична зйомка була виконана без урахування того факту, що суміжна земельна ділянка була вже надана у власність ОСОБА_2 і у 2007 році був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 та присвоєний кадастровий номер 1211600000:03:022:0072. Однак, розміри її не враховувалися при обчисленні земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки замовник не довів до відома виконавця ТОВ «Домінант» про наявність приватизації на суміжній ділянці.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову позивачеві у задоволенні його позовних вимог на підставі дослідження доказів наданих сторонами, допиту свідків, виходив з того, що позивачем не доведено наявність порушеного права, зокрема, що встановлення відповідачем огорожі створює позивачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою та в наявності самозахвата земельної ділянки.

У рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зведення відповідачем огорожі на межі їхніх земельних ділянок створює перешкоди у користуванні ним (позивачем) земельною ділянкою.

Судом прийнято до уваги той факт, що у березні 2017 року інженером-землевпорядником ТОВ «Домінант», в межах виконання проекту від 17 вересня 2013 року, в присутності землевласника ОСОБА_7 , суміжних землекористувачів (землевласників) ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , були виконані роботи із визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з використанням електронного тахеометра.

При цьому, на час вчинення вищевказаних дій, позивачем будь-які заперечення чи претензії заявлені не були, однак, від підпису останній відмовився, що на думку суду першої інстанції свідчить про визнання позивачем визначених меж.

У рішенні судом першої інстанції звернуто увагу на неточності в документах стосовно площі земельної ділянки позивача, що знаходяться в матеріалах справи.

А саме: в Рішенні Нікопольської міської ради VI скликання №7-30/ VI від 26.04.2013 року «Про надання дозволу громадянам на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в м.Нікополь для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) під номером 86 визначено, що позивачу по справі ОСОБА_1 надано земельну ділянку, площею 0,0909 га. по АДРЕСА_1 (а.с.10зв).

В проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , земельна ділянка також визначена 0,0909 га. (а.с.12-23).

У Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку теж зазначено 0,0909 га (а.с.24-27). Така ж площа земельної ділянки зазначена і в Свідоцтві про право власності (а.с.39).

У висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки також зазначена площа земельної ділянки позивача 0,0909 га. (а.с.41).

Однак, на аркуші справи №192 земельна ділянка, що знаходиться у власності ОСОБА_1 , вже має площу 0,0918 га.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог та частково погоджується з доводами позивача викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПКУкраїни, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідност.81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.ст.77,78 ЦПК Українищодо належності та допустимості доказів передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідност.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що захоплення його території відбулось у зв`язку із встановленням відповідачем ОСОБА_2 паркану висотою, приблизно 2 метрів, що порушує його права як суміжного співвласника.

При зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою позивач подав клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, посилаючись на те, що судом першої інстанції 02.12.2020 року стороні позивача було відмовлено у задоволенні цього клопотання з посиланням на відсутність копій правовстановлюючої та технічної документації з землеустрою на земельну ділянку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року клопотання ОСОБА_1 задоволено, призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення, якої поставлені наступні питання: чи відповідає фактичний порядок користування земельною ділянкою розміром 0,0909 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211600000:03:022:0117, власником якої є позивач ОСОБА_1 правовстановлюючим документам на земельну ділянку?;

Чи є порушення меж земельної ділянки (самозахват) розміром 0,0909 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер1211600000:03:022:0117, власником якої є позивач ОСОБА_1 , з боку відповідача ОСОБА_2 , яка є власником земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер номер 1211600000:03:022:0072, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , і якщо так, то яка площа захвату?

Проведення зазначеної експертизи доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту експертиз (а.с.104-105, т.2).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року було задоволено клопотання судового експерта Юрець О.І. про надання їй для поведення експертизи додаткових матеріалів.

Зобов`язано позивача ОСОБА_1 надати судовому експерту Витяг з Державного земельного кадастру про належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 1211600000:03:022:0117, а також зобов`язано в присутності експерта Юрець О.І. провести топографо-геодезичні роботи, за результатими яких надати експерту якісну план-схему обох земельних ділянок в масштабі, в якій відобразити: розміри межі та площі земельної ділянки належної позивачу, згідно даних Державного земельного кадастру, документації із землеустрою та правовстановлювального документа (зазначити каталоги координат поворотних точок); розмірі межі та площі належної позивачу земельної ділянки, згідно фактичного порядку користування (зазначити каталоги координат поворотних точок), теж саме відобразити щодо земельної ділянки належної відповідачу, а також розміри межі та площі накладенн (перетину) обох земельних ділянок згідно даних Державного земельного кадастру, документації із землеустрою та правовстановлювального документа та фактичного порядку користування (зазначити каталоги координат поворотних точок при наладенні земельних ділянок у разі їх наявності (а.с.130-131, т.2).

Ухвала суду апеляційної інстанції про надання експерту додаткових матеріалів виконана і позивачем по справі, експерту Юрець О.І. були надіслані на дослідження додаткові матеріали, перелічені на а.с.137-138 висновку експерта №3250/3251-21.

Відповідно до висновків судового експерта за результатми проведення судової земельно-технічної експертизи №3250/3251-21 від 25.02.2022, фактичний порядок користування земельною ділянкою за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер1211600000:03:022:0117, власником якої є позивач ОСОБА_1 , не відповідає даним Державного земельного кадастру та правовстановлюючим документам на дану земельну ділянку. Площа згідно фактичного користування земельною ділянкою належною позивачеві становить 0,0894 га, що на 0,0015 га менше ніж згідно даних Державного земельного кадастру (питання №1).

Існує порушення земельної ділянки 0,0909 га.за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер1211600000:03:022:0117, власником якої є позивач ОСОБА_1 , з боку відповідача ОСОБА_2 , яка є власником земельної ділянки з кадастровим номерем 1211600000:03:022:0072, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому площа накладення становить 23,6 кв.м. (а.с.136-152, додатки а.с.153-159, т.2) (питання №2).

Таким чином, проведеною судовою земельно-технічною експертизою №3250/3251-21 від 25.02.2022 встановлено порушення меж належної позивачу земельної ділянки з боку відповідача ОСОБА_2 , площа накладення становить 23,6 кв.м.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до частини першоїстатті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 316, частина першастатті 317 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно достатті 391 ЦК України,власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності дост.152 Земельного кодексу України,власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а за змістомст.103 цього кодексу,власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Отже, суд апеляційної інстанції на підставі проведеної судової земельно-технічної експертизи, встановив наявність порушення прав позивача у користуванні належної йому земельною ділянкою з боку відповідача ОСОБА_2 та дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме у зобов`язанні відповідача усунути порушення користування належною позивачу земельною ділянкою на накладену площу, яка становить 23,6 кв.м, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №3250/3251-21 від 25.02.2022.

В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, відповідно здійснюється й перерозподіл судових витрат.

За змістом п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач просив стягнути з відповідача понесені ним по справі судові витрати.

Колегія суддів, перевіривши наявні у справі докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат встановила, що матеріали справи не містять підтвердження оплати позивачем судового збору за подачу позову до суду в розмірі 243,80 грн., відсутні докази оплати кадастрової зйомки на суму 1000 грн., при цьому матеріали справи містять рахунок фактуру від 08.11.2021 топографогеодезичні та землевпорядні роботи із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі по АДРЕСА_1 на суму 4500 грн., оплата підтверджена квитанцією №7483926 (сплачено ФОП ОСОБА_9 08.11.2021); наявна квитанція про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 826,80 грн. (а.с.28, т.2) та підтверджена оплата проведеної експертизи на суму 11532,17 грн. (134-135, т.2).

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 8429,48 грн. (413,4 грн. (половина суми судового збору за подачу апеляційної скарги) + 2250 грн. (половина вартості топографогеодезичних та землевпорядних робіт). + 5766,08 грн. (половина вартості земельно-технічної експертизи).

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути порушення користування земельною ділянкою 0,0909 га, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211600000:03:022:0117, власником, якої є ОСОБА_1 , з боку відповідача ОСОБА_2 , яка є власником земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 1211600000:03:022:0072, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 на накладену площу, яка становить 23,6 кв.м., відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №3250/3251-21 від 25.02.2022.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі - 8429,48 (вісім тисяч чотириста двадцять дев`ять гривень сорок вісім копійок) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2022 року.

Головуючий:

Судді: