Постанова

від 22.11.2022 по справі 342/439/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/439/21

Провадження № 22-ц/4808/977/22

Головуючий у 1 інстанції Федів Л. М.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Шандалович В.В.

з участю представників:Коломийської районної державної адміністрації Глушкова О.Л.; Городенківської міської ради Геника А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2022 року ухвалене у складі судді Федіва Л.М. в м. Городенка у справі за позовом ОСОБА_1 до Городенківської міської ради, Комунального закладу «Центр соціального обслуговування» Городенківської міської ради, Коломийської районної державної адміністрації, Коломийської районної ради, Держави Україна (інтереси якої представляє Міністерство юстиції України) про стягнення середнього заробітку по день фактичного розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

У квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Коломийської районної державної адміністрації, Городенківської районної державної адміністрації, Ліквідаційної комісії Городенківського центру надання соціальних послуг Городенківської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні з роботи по день фактичного розрахунку.

Позовна заява мотивована тим, що позивач працювала соціальним робітником Городенківського центру надання соціальних послуг Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області. Розпорядженням Городенківської районної державної адміністрації № 229 від 30.11.2020 „Про припинення шляхом ліквідації юридичної особи публічного права - Городенківського центру надання соціальних послуг " відповідно до ст.ст.104,105,110-112 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15,17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних прав осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань," ст.ст. 5,6,39,41 Закону України„ Про місцеві державні адміністрації" припинено шляхом ліквідації юридичної особи публічного права - Городенківський центр надання соціальних послуг.Контроль за виконанням розпорядження покладено на заступника голови районної РДА. Цим розпорядженням ( п.п.2, 6 ) створено комісію з ліквідації юридичної особи і зобов`язано центр надання соціальних послуг розрахувати потребу коштів, необхідних для забезпечення вивільнених працівників та виплати вихідної допомоги у зв`язку з ліквідацією центру. Станом на 01.04.2021 року повне найменування юридичної особи - Городенківська райдержадміністрація, скорочена назва Городенківська РДА, статус юридичної особи в стані припинення. ОСОБА_2 є керівником РДА, а ОСОБА_3 є головою комісії з припинення, він є головою Коломийської райдержадміністрації. Коломийська райдержадміністрація стала правоприйомником Городенківської РДА. Станом на 04.04.2021 повне найменування юридичної особи - Коломийська районна державна адміністрація, статус юридичної особи не перебуває в стані припинення. ОСОБА_3 з 12.12.2019 року керівник юридичної особи. Наказом директора Городенківського центру надання соціальних послуг № 102 від 01.12.2020 року „ Про попередження працівників Городенківського центру надання соціальних послуг " позивача та інших, а всього 82 працівників персонально попереджено про звільнення з роботи на підставі п.1ст. 40 КЗпП України. Наказом центру № 144 від 02.02.2021 на підставі Розпорядження Городенківської РДА № 229 від 30.11.2020 року позивача звільнено з роботи з 02.02.2021 року на підставі п.1ст.40 КЗпП України. Відповідно до довідкивід 02.02.2021у позивачастаном на 02.02.2021 виникла заборгованість по виплатах, а саме: по заробітній платі за січень і лютий 2021 року - відповідно 6000 грн та 600 грн, по виплаті за невикористану відпустку - 1047 грн, по виплаті вихідної допомоги - 5500 грн, а всього до виплати 13 147 грн. Однак, заборгованість по даний час не виплачена. Голова ліквідаційної комісії та Коломийська РДАпретензію позивача про розрахунок залишили без задоволення і без відповіді на неї.Зазначає,що роботодавець не дотримався вимог законодавства, видав лише трудову книжку та довідку про заборгованість по виплатах, а суми виплат не провів по даний час. Цим грубо порушено вимогиКонституції УкраїнизаКЗпП України, а відповідно порушенозаконні правапозивача, які гарантує держава. Контроль за виконанням розпорядження РДА не вівся і без поважних причин позивачу, в порушення чинного законодавства, по даний час не виплачено 13 147 грн по сумах виплат без врахування середнього заробітку за час затримки розрахунку. Просить стягнути з відповідачів на її користь: 13147 грн в погашення заборгованості по не виплатах заробітної плати, відпускних та вихідної допомоги; середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку та судові витрати по наданню юридичної допомоги відповідно до квитанцій.

Ухвалою суду від 26 липня 2021 року по справі замінено відповідачів - Городенківську районну державну адміністрацію, Коломийську районну державну адміністрацію, ліквідаційну комісію Городенківського центру надання соціальних послуг Городенківської районної державної адміністрації на Городенківську міську раду (м. Городенка вул. Шевченка,77). Залучено до участі в даній справі як співвідповідача Комунальний заклад «Центр соціального обслуговування» Городенківської міської ради (вул. Незалежності, будинок 17 село Тишківці Городенківський р-н. Івано-Франківська обл.).

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області 04 липня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом трудових прав. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Городенківської міської ради, Комунального закладу «Центр соціального обслуговування» Городенківської міської ради, Коломийської районної державної адміністрації, Коломийської районної ради, Держави України (інтереси якоїпредставляє Міністерствоюстиції України) простягнення середнього заробіткупо деньфактичного розрахунку відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить, скасувати оскаржуване рішення й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, вказує, що судом першої інстанції допущено порушення вимоги матеріального та процесуального права та безпідставно відмовлено у задоволенні позову. На думку позивача, суд при ухваленні оскаржуваного рішення не усвідомив, що розглядає справу в аспекті зобов`язати державу виконати її позитивні обов`язки із-за неналежного урядування при адміністративній реформі з укрупнення районів, внаслідок чого їй не були навіть виплачені кошти, які підлягають виплаті звільненому працівнику в день його звільнення, а також внаслідок чого її було безпідставно звільнено.

У серпні 2022 року голова Гороненківської міської ради Богдан Кобилянський подав відзив на апеляційну скргу в якому доводи подані апелянтом заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим просить залишити його без змін. Зокрема вказує, що Городенківська міська рада не є правонаступником ліквідованого Городенківського центру надання соціальних послуг, тобто організації в котрій працювала позивачка на момент звільнення з роботи, що підтверджується даним з реєстру, де відсутня інформація про правонаступництво ліквідованого Городенківського центру надання соціальних послуг. Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи засновником Городенківського центру надання соціальних послуг була Городенківська РДА, яка і повинна нести відповідальність за порушення процедури звільнення відповідних працівників. Вказує, що рішенням сесії Городенківської міської ради від 18 грудня 2020 року з метою забезпечення реалізації прав громадян на соціальний захист створено новий заклад, який жодним чином не пов`язаний з ліквідаційним Центром надання соціальних послуг Городенківської РДА. Дане підприємство має свій новий штатний розпис з нивими працівниками а фінансування проводиться з місцевого бюджету. Тому новостворений заклад КЗ «Центр соціального обслуговування» Городенківської міської ради та сама Городенківська міська не мають ніякого причинно-правового зв`язку з Городенківською РДА та її ліквідатором структурним підприємством Городенківським центром надання соціальних послуг.

У серпні 2022 року директор Комунального закладу «Центр соціального обслуговування» Іван Золотарчук подав відзив на апеляційну скргу в якому доводи подані апелянтом заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим просить залишити його без змін. Зокрема, вказує, що апелянт хибно зазначає, нібито на базі майна, яке прийнято у спільну комунальну власність Городенківської тереторіальної громади майна, що обліковувалось на балансі Городенківського центру надання соціальних послуг Городенківською міською радою створено КЗ «Центр соціального обслуговування» Городенківської міської ради. Передача вказаного майна вдбулась з підстав винищеного рішення комунального органу, а саме власника майна та положень чинного законодавства, а не з підстав правонаступництва.

У судовому засіданні представники Коломийської районної державної адміністрації та Гороненківської міської ради заперечили доводи апеляційної скарги, вважають рішення суду законними та обґрунтованим.

ОСОБА_1 не з`явилась в судове засідання подавши заяву про розгляд справи у її відсутності, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у її відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішенняпро відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні з роботи 02.02.2021 по день фактичного розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та на предмет їх належності, суд прийшов до висновку про відсутність передбачених Законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Городенківської міської ради, КЗ «Центр соціального обслуговування» Городенківської міської ради, Коломийської РДА, Коломийської районної ради, Держави України в особі Міністерства юстиції України, про стягнення середнього заробітку при звільненні з 03.02.2021 по 28.04.2021, а тому у їх задоволенні відмовив.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що ОСОБА_1 працювала соціальним робітником Городенківського центру надання соціальних послуг Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області та згідно наказу в.о. директора Городенківського ЦНСП голови ліквідаційної комісії №144 від 02.02.2021 була звільненна з роботи з 02.02.2021 на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України - у зв`язку із ліквідацією юридичної особи публічного права Городенківського центру надання соціальних послуг, відповідно до розпорядження голови РДА від 30.11.2020 №229 «Про ліквідацію юридичних осіб публічного права Городенківського центру надання соціальних послуг» та наказу директора Городенківського ЦНСП від 01.12.20202 №101а.

Встановлено, що в день звільненні з роботи 02.02.2021 ОСОБА_1 не були виплачені належні суми при звільненні у розмірі 13147 грн.

У зв`язку із виплатою ОСОБА_1 28.04.2021 належних сум при звільненні з роботи, за заявою позивачки, ухвалою Городенківського районного суду від 14 травня 2022 року зазначені позовні вимоги залишено без розгляду.

Городенківський центр надання соціальних послуг ліквідовано 01.07.2021 шляхом припинення, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (надалі Реєстр). У витягу з Реєстру зазначено, що вимоги кредиторів розглядались до 02.02.2021.

Доказів про перебування у трудових відносинах позивача з іншим підприємством, установою чи організацією, окрім Городенківського центру надання соціальних послуг, який ліквідовано 01.07.2021 позивачкою не подано.

Претензія ОСОБА_1 до голови Коломийської РДА та голови ліквідаційної комісії Городенківського центру надання соціальних послуг про виплату зарплати, за невикористану відпустку та вихідної допомоги, однак доказів про те, що позивач ОСОБА_1 зверталася до ліквідаційної комісії Городенківського центру надання соціальних послуг про внесення її до реєстру кредиторів під час здійснення ліквідаційної процедури суду не надано.

Із наданих доказів встановлено, що на даний час Городенківський центр надання соціальних послуг припинено з 01.07.2021. Інформація про наявність у власності майна ліквідованого Городенківського центру надання соціальних послуг відсутня, як і не надано інформації про перехід власного майна Городенківського центру надання соціальних послуг до відповідачів чи до будь-яких інших осіб.

Роботодавцем позивача ОСОБА_1 був саме Городенківський центр надання соціальних послуг, який здійснював позивачу виплату заробітної плати на підставі трудового договору. Дане підприємство припинило свою діяльність з 01.07.2021. До цієї організації і зокрема до ліквідаційної комісії (ліквідатора) позивач будь-яких вимог про компенсацію невиплачених коштів при звільненні з роботи, про які зазначено в позові, не заявляла.

Отже, позивач звернувся в суд з позовними вимогами про стягнення з 03.02.2021 по 28.04.2021 середнього заробітку згідно ст.116, 117 КзПП за час затримки розрахунку при звільненні з роботи.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно зістаттею 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП Українипередбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбаченістаттею 117 КЗпП Україниправові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені на момент звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то передбаченестаттею 117 КЗпП України відшкодування спрямовано на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після ухвалення судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності значною мірою спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦК Українитака спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченомустаттею 117 КЗпП України.

Отже, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному, розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку.

Як встановлено судом під час розгляду справи, в день звільненні 02.02.2021 позивача з роботи їй не були виплачені належні суми при звільненні та невиплачені такі суми після звільнення - 28.04.2021.

Статтею 59 ГК України передбачено, що припинення діяльності суб`єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб`єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Відповідно до статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Апеляційний суд встановив, що Городенківський центр надання соціальних послуг ліквідовано 01.07.2021 шляхом припинення діяльності, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Відповідно до ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Разом з тим, ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом до Коломийської районної державної адміністрації, Городенківської районної державної адміністрації, Ліквідаційної комісії Городенківського центру надання соціальних послуг Городенківської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, за невикористану відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

Однак, доказів про перебування у трудових відносинах позивача з вказаними відповідачами, окрім Городенківського центру надання соціальних послуг, який ліквідовано 01.07.2021, позивач суду не надала.

Виходячи з вищевикладеного вбачається, що сторонами не оспорюється сам факт заборгованості та сума стягнення, натомість спір виник у з`язку з належністю відповідача.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що про відсутність передбачених Законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Городенківської міської ради, КЗ «Центр соціального обслуговування» Городенківської міської ради, Коломийської РДА, Коломийської районної ради, Держави України в особі Міністерства юстиції України, про стягнення середнього заробітку при звільненні з 03.02.2021 по 28.04.2021, оскільки зазначені відповідачі не є правонаступниками ліквідованого 01.07.2021 Городенківського центру надання соціальних послуг, з яким позивачка перебувала у трудових відносинах та не зверталась до ліквідаційної комісії про стягнення середнього заробітку за час затримки виплади належних сум при звільненні з роботи.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги,що через неналежне урядування при адміністративній реформі зукрупленням районів заподіяні позивачу збитки повинна відшкодовувати держава,так як у матеріалах справи відсутні дані про те, що Городенківська міськарада, Коломийська районнадержавна адміністрація,Коломийська районнарада порушили встановлені законодавством вимоги трудового права чи будь-які інші вимоги законодавства, внаслідок чого позивачу було заподіяно майнову шкоду.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, колегія суддів вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити беззадоволення. Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2022 року.

Судді: В.Д.Фединяк

Л.В.Василишин

І.О.Максюта