Рішення

від 28.11.2022 по справі 908/1208/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/92/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2022 справа № 908/1208/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1208/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АНБАР (вул. Сім`ї Сосніних, 3, м. Київ, 03134)

до відповідача казенного підприємства Науково-виробничий комплекс ІСКРА (КП НВК ІСКРА) (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071)

про стягнення 16534,76 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з казенного підприємства Науково-виробничий комплекс ІСКРА 16534,76 грн., які складаються з: 1556,24 грн. 3% річних та 14978,52 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 у справі № 908/292/22.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що заборгованість за договором №17/946-юр від 22.07.2021, 3% річних і інфляційні втрати, які визначені рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 у справі № 908/292/22, відповідачем сплачено лише 04.07.2022 без урахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, що надає підстави для їх нарахування та стягнення у судовому порядку. Посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2022 справу № 908/1208/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 01.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1208/22, присвоєно справі номер провадження 18/92/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1208/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 09.08.2022 та повноважному представнику відповідача 09.08.2022.

Від відповідача 12.08.2022 (в межах визначеного судом строку) надійшов відзив на позов, в якому відповідач, посилаючись на засвідчення листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 форс-мажорних обставин, які з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності, надав контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 28.01.2022 по 23.02.2022. За розрахунком відповідача 3% річних складають 268,00 грн., а інфляційних втрат 1929,62 грн. Відповідач відзначив, що КП НВК ІСКРА відноситься до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, і в умовах воєнного стану з 24.02.2022 працівники та визначені рухомі матеріальні цінності евакуйовані до міста Львова. Також, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, відповідач просив суд зменшити розмір інфляційних втрат та 3% річних.

Від відповідача 12.08.2022 отримано клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, в якому відповідач, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 18.03.2020 у справі № 902/417/18), зазначив, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Також від відповідача 12.08.2022 до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу не обмежуючись, але не менш як на 50%.

Від позивача 05.10.2022 надійшли письмові пояснення, в яких позивач вказав, що відзиву на позов від відповідача він не отримав, строки його надання закінчились, отже, відповідач не висловив своєї незгоди з викладеними у позові обставинами.

Відповідачем 12.10.2022 направлені на адресу суду письмові пояснення, в яких відповідач заперечив письмові пояснення позивача та зазначив, що відзив на позов направлявся за місцезнаходженням позивача відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з вказаною у позовній заяві адресою. Про відсутність позивача за адресою місцезнаходження та іншої адреси він суду та відповідачу не повідомив.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/1208/22 дозволяють здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці по 23.09.2022, а також інтенсивні артилерійські обстріли м. Запоріжжя, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 28.11.2022.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Анбар (постачальник, позивач у справі) та казенним підприємством Науково-виробничий комплекс Іскра (покупець, відповідач у справі) 22.07.2021 укладений договір поставки № 17/946-юр (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Найменування товару, його кількість та якісні показними, код класифікатора ДК 021:2015, місце поставки, строк поставки, ціна товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість товару, постачання якого буде здійснюватися згідно договору, вказується в специфікації, яка з моменту підписання сторонами складає невід`ємну частину договору (пункт 1.2 Договору).

Умовами п.п. 2.1, 2.2 Договору сторони визначили, що загальна ціна договору складає 113063,40 грн. з ПДВ. Оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів у сумі, визначеній у специфікації, на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі.

Оплата здійснюється в розмірах, що визначені в специфікації, протягом 30 календарних днів з дати виконання постачальником зобов`язань по поставці товару. Сторони можуть погодити інші умови оплати в специфікації до договору (п. 2.3 Договору).

Згідно з умовами п. 3.3.2 Договору, покупець зобов`язався оплатити поставлену та прийняту вхідним контролем покупця партію товару в строки, що погоджені в специфікації та в порядку, передбаченому розділом 2 цього договору.

Відповідно до п. 4.2, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п. 8.6, договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021.

Сторонами до договору підписано додаток № 1 Специфікація № 1 від 22.07.2021, відповідно до якого сторони погодили поставку товару: стрічка 0,35х240-Н-1-ЭТ-Б-3413 ГОСТ21427.1-83 у кількості 150 кг на загальну суму 113063,40 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 11 специфікації, умови оплати: передплата у розмірі 50%, залишок 50% в термін 20 календарних днів з дати отримання товару та прийняття за кількістю та якістю на складі покупця.

Позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № АН27/07/02 від 27.07.2021 на суму 120600,96 грн. за стрічку у кількості 160 кг.

Відповідач звернувся до позивача з листом від 08.09.2021 № 697/109 щодо відвантаження стрічки по рахунку № АН27/07/02 від 27.07.2021 згідно договору № 17/946-юр від 22.07.2021. Зазначено про гарантування оплати найближчим часом.

На виконання умов укладеного договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар (стрічка у кількості 160 кг) на підставі видаткової накладної № АН0809/03 від 08.09.2021 на суму 120600,96 грн.

Позивачем виписано податкову накладну від 08.09.2021 № 11 щодо вказаної поставки, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною квитанцією від 29.09.2021.

Позивач направив відповідачу вимогу від 30.09.2021 № 49, згідно якої просив здійснити на зазначений у договорі поточний рахунок оплату заборгованості у сумі 120600,96 грн. Вимога отримана відповідачем 04.10.2021.

Позивач направив відповідачу повторну вимогу від 22.10.2021 № 53 щодо сплати заборгованості у сумі 120600,96 грн.

Відповідач у відповіді від 27.10.2021 № 21/223-юр на вказану вимогу зазначив про планування погашення заборгованості у сумі 120600,96 грн. у найкоротший термін.

У зв`язку з тим, що відповідач не оплатив вартість отриманого товару, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 131602,98 грн., з яких: 120600,96 грн. основного боргу за договором № 17/946-юр від 22.07.2021, 7004,71 грн. пені, 1199,39 грн. 3% річних та 2797,92 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 у справі №908/292/22, позов задоволено, стягнуто з казенного підприємства Науково-виробничий комплекс Іскра на користь товариства з обмеженою відповідальністю Анбар 120600,96 грн. основного боргу, 7004,71 грн. пені, 2797,92 грн. інфляційних втрат, 1199,39 грн. 3% річних та 1240,50 грн. судового збору. Постановлено ухвалу про повернення товариству з обмеженою відповідальністю Анбар з державного бюджету 1240,50 грн. судового збору.

У зв`язку з тим, що визначену рішенням суду заборгованість відповідачем сплачено лише 04.07.2022, позивачем нараховано відповідачу 1556,24 грн. 3% річних та 14978,52 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Обставини дотримання відповідачем своїх зобов`язань, які випливають із Договору та Закону, стали предметом дослідження Господарським судом Запорізької області у справі №908/292/22.

Рішенням суду, зокрема, встановлено факт поставки товару відповідно до умов Договору та розмір заборгованості у визначеній позивачем сумі. Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання суд визнав доведеним. Під час розгляду справи № 908/292/22 відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт порушення з боку відповідача зобов`язань щодо сплати позивачу заборгованості за отриманий товар остаточно встановлено рішенням господарського суду від 14.06.2022 у справі №908/292/22.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

На підставі ст. 625 ЦК України, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням господарського суду, позивач нарахував та заявив до стягнення 1556,24 грн. 3% річних за період з 28.01.2022 по 03.07.2022 та 14978,52 грн. інфляційних втрат за період з лютого по травень 2022 року.

Суд приймає до уваги, що у справі № 908/292/22 позивач на суму заборгованості нарахував 3% річних за період з 29.09.2021 по 27.01.2022, а інфляційні втрати за період з жовтня по грудень 2021.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Серед іншого правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Оскільки заборгованість, остаточно визначену рішенням господарського суду, відповідачем сплачено 04.07.2022, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період з 28.01.2022 по 03.07.2022, виходячи із простроченої суми заборгованості 120600,00 грн., суд визнав розрахунок правильним, тому вимога про стягнення 3% річних задовольняється судом у визначеному позивачем розмірі 1556,24 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період з лютого по травень 2022 року, судом встановлено, що розрахунок позивача є правильним, до стягнення підлягає 14978,52 грн., як і визначено позивачем.

Відносно посилання відповідача у відзиві на позов на настання форс-мажорних обставин через воєнну агресію російської федерації проти України, що засвідчено листом Торгово-промислової палати України, та наданого відповідачем розрахунку 3% річних за період з 28.01.2022 по 23.02.2022 суд зазначає наступне.

Військова агресія російської федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Разом з тим, суд звертає увагу, що Національним банком України прийнято постанову № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (з наступними змінами та доповненнями), якою з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи в умовах воєнного стану визначено, що: банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою; безготівкові розрахунки здійснюються без обмежень. Отже, воєнний стан не створив жодних обставин, які об`єктивно унеможливлюють здійснення розрахунків за діючими між сторонами договорами з використанням банківської системи.

Таким чином, як оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як і наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ «АНБАР») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату визначених законом нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.

Відносно клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

За змістом частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За таких обставини, враховуючи, що 3% річних та інфляційні втрати, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій, доводи відповідача щодо можливості їх зменшення є необґрунтованими.

При цьому, посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 суд визнав необґрунтованими, оскільки у справі №902/417/18 сторони в пункті 5.5 договору поставки визначили розмір процентів - сорок процентів річних від суми заборгованості від несплаченої загальної вартості товару протягом дев`яноста календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев`яноста шести процентів річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, сформована саме виходячи з умов п. 5.5 договору поставки і за цих обставин суд дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про звільнення його від відповідальності за невиконання обов`язку щодо сплати визначеної рішенням господарського суду заборгованості не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Зазначені у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат витрати на професійну правничу допомогу судом не розподіляються, оскільки позивач зазначив, що докази їх понесення будуть надані у визначені ГПК України строки після прийняття рішення.

Відповідно, судом не розглядається і подане відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з казенного підприємства Науково-виробничий комплекс ІСКРА (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071; ідентифікаційний код 14313866) на користь товариства з обмеженою відповідальністю АНБАР (вул. Сім`ї Сосніних, 3, м. Київ, 03134; ідентифікаційний код 41301708) 1556,24 грн. (одну тисячу п`ятсот п`ятдесят шість грн. 24 коп.) 3% річних, 14978,52 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім грн. 52 коп.) інфляційних втрат та 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 02.12.2022.

Суддя В.В. Левкут