Рішення

від 31.10.2022 по справі 910/20901/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2022Справа № 910/20901/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без повідомлення (виклику) представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ССБ Лайт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатро Інтеріор Констракшн"

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 287 951,63 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ССБ Лайт" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатро Інтеріор Констракшн" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 287 951,63 грн, з яких: 251 604,84 грн основного боргу, 36 346,79 грн пені, а також 38 695,16 грн витрат на професійну правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 3/02-09 від 03.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/20901/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

Сторони про відкриття провадження у справі повідомлені відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України. Ухвала про відкриття провадження у справі вручена уповноваженим представникам позивача та відповідача, що підтверджено наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105491760938 та 0105491760946 відповідно.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою про відкриття провадження у справі 910/20901/21 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2020 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ССБ Лайт", в якості постачальника, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Шатро Інтеріор Констракшн", в якості покупця, було укладено Договір поставки № 3/02-09 (далі - договір поставки) за умовами якого постачальник зобов`язався передати покупцеві у власність, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити непродовольчі товари.

Порядок приймання-передачі товару погоджений сторонами у розділі 4 договору поставки, а саме: товар передається покупцю в присутності його уповноваженого представника на складі покупця на підставі товарних накладних у відповідності до погоджених сторонами специфікацій. Разом з товаром уповноваженому представнику покупця передаються відповідні первинні документи, виписані постачальником від свого імені.

Строки поставки товару визначаються у відповідних специфікаціях до договору поставки та визначено можливість затримки поставки товару за умови порушення покупцем строків здійснення попередньої оплати (розділ 6 договору поставки).

Згідно пункту 7.1 договору поставки загальна вартість товару, який має бути поставлений постачальником покупцю за договором поставки визначена та погоджена сторонами в специфікаціях.

Пунктами 2, 4 Специфікацій № 1-6 визначено наступний порядок оплати товару покупцем: 80% від вартості специфікації здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування може здійснюватися частинами), остаточний розрахунок у розмірі 20% загальної вартості товару здійснюється покупцем впродовж 10 робочих днів з дня поставки товару та підписання відповідної видаткової накладної.

Пунктом 10.1 договору поставки визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2020, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

За неналежне виконання умов договору в частині дотримання покупцем порядку розрахунку за товар пунктом 11.6 договору поставки сторони погодили сплату покупцем на користь постачальника пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов укладеного договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар згідно специфікацій № 1, 2, 3, 4, 5, 6 на загальну суму 1 864 460,84 грн. Факт поставки підтверджено підписаними сторонами видатковими накладними № 252 від 18.12.2020, № 230 від 07.12.2020, № 110 від 19.03.2021 та № 229 від 07.12.2020, а також товарно-транспортними та податковими накладними, належним чином засвідчені копії яких долучено до позовної заяви. Поставлений товар прийнято уповноваженим представником покупця без зауважень.

Позивачем, на прохання відповідача, було виставлено один рахунок № 173 від 09.09.2020 на весь асортимент товару за специфікаціями №1, №2, №3, №4, №5 на загальну суму 1 768 523,42 грн, а також рахунок № 174 від 09.09.2020 на суму 135 651,92 грн за специфікацією №6.

Товар, поставлений згідно специфікації № 6 оплачено відповідачем відповідно до умов договору поставки та отримано одержувачем без зауважень.

Однак, за твердженням позивача, яке не спростовано матеріалами справи та відповідачем, останній здійснював оплати з порушенням умов договору поставки. Зокрема, відповідачем були здійснені наступні оплати:

- за рахунком № 173 від 09.09.2020 (з рахуванням супровідних листів відповідача) сплачено 500 000,000 грн згідно платіжного доручення № 990 від 15.10.2020, 450 000,00 грн згідно платіжного доручення № 997 від 16.10.2020 та 427 204,08 грн згідно платіжного доручення № 1012 від 22.10.2020.

16.03.2021 відповідачем було сплачено 100 000,00 грн згідно платіжного доручення № 2206 та отримано товар за видатковою накладною № 110 без зауважень.

Також позивач стверджує, що станом на момент звернення до суду відповідачем не було здійснено оплату за отриманий товар на загальну суму 251 604,83 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію-вимоги щодо оплати у п`ятиденний строк заборгованості в сумі 251 603,92 грн та 29 363,87 грн пені (нарахованої за період з 22.12.2020 по 22.09.2021), яка була залишена боржником без відповіді .

З огляду на викладені вище обставини, позивач звернувся за захистом своїх законних прав та інтересів до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 251 604,84 грн основної заборгованості та 36 346,79 грн пені, нарахованої за період з 22.12.2020 по 30.11.2021. Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 38 695,16 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, умовами укладеного договору поставки сторонами був погоджений наступний порядок оплати товару покупцем: 80% від вартості специфікації здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування може здійснюватися частинами), остаточний розрахунок у розмірі 20% загальної вартості товару здійснюється покупцем впродовж 10 робочих днів з дня поставки товару та підписання відповідної видаткової накладної.

Факт виконання позивачем свого обов`язку за договором поставки щодо поставки товару згідно специфікацій на загальну суму 1 864 460,84 грн підтверджується складеними та підписаними сторонами видатковими накладними, а також наявними в матеріалах справи податковими накладними.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач здійснював оплату товару з порушенням погоджених термінів, загальна сума оплати за договором поставки становить 1 612 856,00 грн.

Інших доказів повної та своєчасної оплати відповідачем товару матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 251 604,84 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідачем наявність заборгованості не оспорюється і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 36 346,79 пені, нарахованої згідно пункту 11.6 договору поставки за період з 22.12.2020 по 30.11.2020, суд зазначає наступне.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 11.6 договору поставки сторони передбачили, що за неналежне виконання умов договору в частині дотримання покупцем строків оплати товару, визначених у специфікаціях покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Водночас, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (пункту 2.5 Постанови №14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Під час перевірки заявленої до стягнення позивачем суми пені суд дійшов наступного висновку.

Враховуючи, що у специфікаціях сторонами було погоджено кінцевий строк оплати товару - впродовж 10 робочих днів з дня поставки товару та підписання видаткової накладної відповідач зобов`язаний був здійснити оплату товару у згідно наведеного нижче графіку:

- за видатковою накладною № 229 від 07.12.2020 на суму 135 651,92 грн - до 21.12.2020,

- за видатковою накладною № 230 від 07.12.2020 на суму 963 580,91 грн - до 21.12.2020,

- за видатковою накладною № 252 від 18.12.2020 на суму 714 027,98 грн - до 05.01.2021,

- за видатковою накладною № 110 від 19.03.2021 на суму 51 200,02 грн - до 02.04.2021.

Враховуючи припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання умов договору поставки підлягають задоволення частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 27 440,66 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню частково згідно розрахунку суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, у позові позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 38 695,16 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг, представництво інтересів, захист прав та надання правової допомоги № 2707 від 27.07.2021 з додатками, укладений з адвокатом Харьковою Мариною Джондівною, Акт приймання передачі наданих послуг правової допомоги від 23.09.2021 на суму 2 200,00 грн, Акт приймання передачі наданих послуг правової допомоги від 07.12.2021 на суму 3 000,00 грн, платіжне доручення № 546 від 09.12.2021 на суму 5 200,00 грн, ордер серії КР № 106809 від 27.07.2021 та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю серія КР № 000411 від 18.10.2019.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу за представництво адвокатом інтересів клієнта у суді першої інстанції пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

Витрати, зазначені адвокатом у приблизному розрахунку витрат, які можуть виникнути в процесі розгляду справи в пунктах 1-4, не підлягають покладенню на відповідача станом на момент винесення рішення з огляду на фактичну відсутність понесення зазначених витрат.

Витрати, зазначені у пункті 5 приблизного розрахунку витрат, які можуть виникнути в процесі розгляду справи, а саме винагороди адвоката у розмірі 10% від суми повернутих клієнту коштів задоволенню не підлягають з огляду на відсутність станом на момент прийняття рішення у справі інформації та доказів щодо фактичної суми повернутих позивачу коштів в наслідок виконання адвокатом обов`язків за Договором.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до суми задоволених позовних вимог у сумі 5 039,17 грн.

Керуючись статтями 73-80, 86, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ССБ Лайт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатро Інтеріор Констракшн" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 287 951,63 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатро Інтеріор Констракшн" (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ЖИТОМИРСЬКА, будинок 34, ЛІТЕРА А; ідентифікаційний код 41351586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ССБ Лайт" (03151, місто Київ, вул. Ушинського, будинок 40, офіс 501; ідентифікаційний код 41310927) 251 604,84 грн (двісті п`ятдесят одну тисячу шістсот чотири гривні 84 копійки) основної заборгованості, 27 440,66 грн ( двадцять сім тисяч чотириста сорок гривень 66 копійок) пені, 4 185,68 грн ( чотири тисячі сто вісімдесят п`ять гривень 68 копійок) судового збору та 5 039,17 грн ( п`ять тисяч тридцять дев`ять гривень 17 копійок) витрат позивача на професійну правничу допомогу .

3. У іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.10.2022

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ