Рішення

від 31.10.2022 по справі 910/19615/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2022Справа № 910/19615/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Юрівка, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА, будинок 12; ідентифікаційний код 35671867)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗЗО Україна" (08720, Київська обл., Обухівський р-н, місто Українка, пр. Дніпровський, будинок 1, квартира 10; ідентифікаційний код 43373156)

про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 62 198,78 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗЗО Україна" про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 62 198,78 грн, з яких: 24 818,00 грн основного боргу, 12 890,00 грн відшкодування вартості втраченого майна, 9 927,20 грн штрафу, 4 542,52 грн пені, 2 677,27 грн інфляційних втрат, 898,79 грн три проценти річних, 6 445,00 грн штрафу, розрахованого від вартості пошкоджених деталей.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди № ДОП 04-05/2020 від 04.05.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін та визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

Позивач та відповідач були повідомлені про відкриття провадження у справі у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до наявного матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105481449347 з відміткою про вручення ухвала суду від 06.12.2021 про відкриття провадження у справі отримана позивачем 17.12.2021.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення позивача про розгляд справи, ухвала від 06.12.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 08720, Київська обл., Обухівський р-н, місто Українка, пр. Дніпровський, будинок 1, квартира 10.

Проте, поштовий конверт було повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв`язку від 31.01.2022 "за закінчення терміну зберігання".

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.12.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Про обізнаність представника відповідача щодо відкриття провадження у даній справі свідчать подані за допомогою системи «Електронний суд» заяви про вступ представника у справу та про ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до відмітки, що міститься в матеріалах справи, представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 14.01.2022.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (далі - Позивач, Орендодавець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОЗЗО УКРАЇНА" (далі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди № ДОП 04-05/20 (далі - Договір) за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування обладнання, яке є об`єктом власності Орендодавця та зазначено в акті прийому-передачі.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Орендар набуває право на отримання в оренду (фактичну передачу в його тимчасове володіння та користування) кожної одиниці обладнання, протягом трьох робочих днів після здійснення попередньої оплати першого періоду розрахунків за оренду такого обладнання, здійсненого в порядку п.6.5 Договору, якщо сторони не дійшли письмової згоди про інше.

При передачі Орендарю кожної одиниці обладнання або декількох одиниць обладнання за Договором сторони підписують Акт прийому-передачі , який є невід`ємною частиною Договору . Акт складається безпосередньо Орендодавцем та підписується сторонами у двох примірниках по одному для кожної сторони. Акт прийому-передачі обладнання містить наступні необхідні умови: дата підписання Акту, яка засвідчує дату передачі обладнання Орендарю та початку нарахування орендної плати; назва обладнання, кількість та його опис, відновну вартість переданого в оренду обладнання; орендну плату; строк оренди обладнання, окрім випадків, коли обладнання передається на невизначений строк; адресу оренди; інші умови, які сторони вважають необхідними при підписанні акту (пункти 3.3, 3.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.6 Договору підписання Акту приймання-передачі сторонами свідчить про факт і дату передачі обладнання Орендарю в оренду на умовах Договору. З моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі конкретної одиниці або декількох одиниць обладнання, для них набувають чинності всі умови Договору, а також умови, які викладені в Акті (пункт 3.7 Договору).

Початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, згідно пункту 4.1. Договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі такого обладнання.

Відповідно до Акту здачі-приймання обладнання № 01 від 05.05.2020до Договору, Орендодавець передав, а Орендар отримав на тимчасове платне користування обладнання: побутовий госпблок № КВ204 (К1001) (одна одиниця), кондиціонер (одна одиниця), реклама на ПВХ (одна одиниця) за адресою м. Київ, вул. Гарматна, 9. Загальна вартість оренди за добу становить 168,00 грн, за місяць - 5 040,00 грн з ПДВ. Строк оренди з 05.05.2020 по 04.06.2020 та може бути продовжений за згодою сторін.

У пункті 6.1 Договору сторони погодили, що Орендар сплачує орендну плату шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок Орендодавця або сплати готівкою за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з підписання Акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно пункту 3.3 Договору і закінчуючи датою підписання Акту повернення обладнання Орендодавцю згідно пункту 5.1 Договору або датою припинення/розірвання Договору, якщо Акт прийому-передачі не підписаний Орендарем з його вини, а бо з моменту фактичного вилучення Орендодавцем орендованого майна.

Розрахунок орендної плати здійснюється виключно Орендодавцем на основі встановленого ним тарифу за добу або місяць оренди кожної окремої одиниці обладнання та вказується в акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору при передачі обладнання в оренду (п. 6.2. Договору). Всі розрахунки по даному договору здійснюється в національній валюті України - гривні (п.6.3 Договору).

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що період розрахунків орендаря становить 5 діб. Орендар сплачує оренду плату за кожен конкретний період в розмірі та на підставі Рахунків наданих Орендодавцем. У вказані дати сторони підписують акти, якими засвідчують факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.

Відповідно до п. 6.5. Договору, Орендар вносить орендну плату за оренду обладнання в наступному порядку:

- орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо за перший місяць: після підписання цього договору, і до фактичного отримання обладнання в оренду; (п. 6.5.1. Договору);

- за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо, в строк за 3 робочі дні до початку такого періоду розрахунків; (п. 6.5.2. Договору).

Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. Договору Орендодавець за цим договором має право, зокрема, вимагати від Орендаря своєчасно сплачувати орендну плату за договором, а в разі прострочки, сплати неустойки згідно умов договору.

Згідно пп. 8.1.9. п. 8.1. Договору Орендар за цим договором зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі, вносити орендні платежі.

У відповідності до п. 13.1.4 Договору, цей Договір підлягає достроковому розірванню у випадку, зокрема якщо орендар не вносить оренду плату у розмірі та строк встановлений даним Договором;

За приписами пункту 13.3 Договору, якщо даний Договір розірваний з вини Орендаря у відповідності до вимог закону та вимог даного Договору, Орендар миттєво втрачає право на використання Обладнання, а Орендодавець отримує право вилучити Обладнання без попереднього повідомлення Орендаря, негайно, після розірвання даного Договору. Дострокове розірвання Договору не звільняє Орендаря від виконання зобов`язань по сплаті орендної плати та штрафних санкцій, встановлених цим Договором.

За твердженням позивача, яке не спростовано матеріалами справи та відповідачем, останній всупереч умовам Договору не завжди вчасно та в повній мірі здійснював сплату орендної плати. Відповідач мав внести чергову плату до 30.11.2020, проте, порушив зобов`язання щодо договору та, починаючи з 20.11.2020 перестав сплачувати за оренду Обладнання, проте, продовжував користування таким. Починаючи з 16.10.2020 Відповідач взагалі перестав вносити орендні платежі.

Станом на 09.02.2021 розмір заборгованості по внесенню орендної плати становила 24 818,00 грн.

Зважаючи на той факт, що Відповідач не виконує свої зобов`язання щодо внесення орендної плати, не сплачує заборгованість, не реагує на вимоги та претензії Позивача та не повертає Обладнання з оренди, Позивачем було прийнято рішення розірвати договір в односторонньому порядку, починаючи з 09.02.2021, та здійснив повернення Обладнання, що перебувало в оренді згідно Договору на підставі Акту № 02 від 09.02.2021.

Відповідно до п. 5.15 Договору, при поверненні Орендарем обладнання Орендодавцю, уповноважені представники сторін здійснюють огляд його технічного стану. Результати огляду технічного стану обладнання відображаються в акті огляду технічного стану обладнання або заносяться безпосередньо до Акту прийому - передачі:

5.15.1. В разі виявлення слідів пошкоджень, поломок, забруднень обладнання, такі дані заносяться до акту огляду технічного стану обладнання та робиться запис стосовно вини Орендаря у виявлених недоліках обладнання.

5.15.2. В разі встановлення факту технічної несправності обладнання, його некомплектності (відсутності деталей) при поверненні обладнання, такі факти заносяться до акту огляду технічного стану обладнання.

Під час повернення Обладнання Орендодавцем було виявлено недоліки обладнання: обладнання було забруднене й потребувало прибирання в середині, зовнішні стіни (сендвіч панелі) забруднені фарбою - потребують заміни.

Дані недоліки було занесено до Акту повернення обладнання № 02 від 09.02.2021 року.

Відповідач (Орендар) відмовився від підписання вищезазначеного Акту, зауважень чи пояснень не надав.

Відповідно до п. 5.23 Договору, у випадку передбаченому п. 5.21 Орендодавець самостійно здійснює огляд технічного стану обладнання. Результати огляду технічного стану обладнання відображаються в Акті огляду технічного стану обладнання та Акт прийому - передачі, які є остаточними та не підлягають оскарженню з боку Орендаря. В разі виявлення слідів пошкоджень, поломок, забруднень обладнання, такі дані заносяться до акту огляду технічного стану обладнання та робиться запис стосовно вини Орендаря у виявлених недоліках обладнання. Орендар повинен оплатити витрати Орендодавця по приведенню обладнання в належний стан, його ремонту, відшкодувати інші збитки Орендодавця, які є наслідками обставин, зазначених в п.5.15.1, 5.15.2. Договору.

Відповідно до п.п. 8.1.4-8.1.6. Договору, Орендар зобов`язаний відшкодовувати витрати на відновлення, ремонт та обслуговування обладнання, що були понесені Орендарем чи Орендодавцем під час перебування обладнання в оренді та/чи за наслідками проведення технічного огляду після закінчення строку оренди та повернення обладнання Орендодавцю;

якщо відновлення, ремонт та/або обслуговування обладнання проводилось безпосередньо Орендодавцем, то такі витрати відшкодовуються Орендарем на підставі наданих Орендодавцем рахунків відповідних сервісних центрів;

нести витрати по монтуванню, обслуговуванню орендованого обладнання та його транспортуванню при отриманні від Орендодавця та при поверненні на склад Орендодавця;

З метою досудового врегулювання спору 16.02.2021 позивач звернувся до Відповідача з Вимогою про відшкодування вартості ремонтних робіт у розмірі 12 890,00 грн та повторно надав відповідний рахунок на сплату заміни 10 деталей (сендвіч панелі). У відповідності до Довідки про відновну вартість елементів побутівки/контейнера, вартість однієї сендвіч панелі становить 1 298,00 грн (10 шт * 1 298,00 гр= 12 890,00 грн).

У позові заявник стверджує, що станом на день написання позовної заяви, Відповідач борг не сплатив.

Відповідно до п. 8.1.16 Договору, за кожну отриману послугу від Орендодавця, Орендар зобов`язаний підписати акти надання послуг. У випадку не згоди підписання акту надання послуг, Орендар повинен не пізніше одного дня з моменту отримання послуги, надати письмову вмотивовану відмову. У разі не надання письмової відмови та/або надання її з порушенням встановленого строку, Акти вважаються такими, що узгоджені та підписані обома сторонами.

Протягом всього строку дії Договору, Відповідач жодного разу не надав письмову відмову чи претензії до отриманих послуг. Таким чином, послуги було надано належної якості та кількості, про що свідчать відповідні Акти наданих послуг за підписами сторін.

Всього Позивачем було надано Відповідачу послуг з оренди обладнання в розмірі 65 810,00 грн.

Відповідач здійснив оплату отриманих за Договором послуг лише частково в розмірі 40 992,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

У пункті 9.2. Договору сторони погодили, що за цим договором Орендар несе наступну відповідальність:

- за кожен день прострочення внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим Договором. Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки, (п. 9.2.1. Договору);

- у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів Орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40 % від місячної орендної плати за кожне окремо порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору, (п. 9.2.3. Договору).

У відповідності до п. 9.2.7. Договору, у випадку пошкодження (фізичного знищення) орендованого за Договором Обладнання Орендарем чи третіми особами, його втрати (викрадення) чи його деталей в тому числі внаслідок недотримання Орендарем умов п.п. 8.1.12 - 8.1.14 даного Договору, Орендар, відшкодовує вартість Обладнання та його деталей, втрачених під час оренди, на основі додатково виставленого рахунку Орендодавцем і у відповідності з діючими ринковими цінами на нове обладнання, а також оплачує всі витрати, пов`язані з ремонтними роботами, придбанням нового обладнання, або відшкодовує втрачене Обладнання ідентичним, яке придбає сам Орендар у безспірному порядку. Відшкодування відбувається протягом десяти днів від дати події на підставі виставленого рахунку Орендодавця. Окрім цього Орендар сплачує на користь Орендодавця штраф у розмірі 50 (п`ятдесят) % від вартості пошкодженого, втраченого (викраденого) орендованого за Договором Обладнання чи його деталей.

З огляду на зазначене вище, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення з відповідача 37 708,00 грн основної заборгованості, 9 927,20 грн штрафу нарахованого на підставі пункту 9.2.3 Договору, 4 542,52 грн пені, 2 677,27 грн інфляційних збитків, 898,79 грн 3% річних та 6 445,00 грн штрафу, нарахованого згідно пункту 9.2.7 Договору. Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір оренди від 04.05.2020 за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Належне виконання позивачем Договору підтверджується наявними в матеріалах справи Актами надання послуг за період з 05.05.2020 по 09.02.2021 на загальну суму 65 810,00 грн.

Водночас, згідно матеріалів справи, відповідачем здійснено лише часткову оплату за отримані послуги на загальну суму 40 992,00 грн.

Беручи до уваги положення укладеного між сторонами Договору, оскільки послуги з надання в оренду обладнання за Договором вважаються надані належним чином, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів за спірним Договором настав.

Таким чином, внаслідок невиконання грошових зобов`язань, за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати орендних платежів за спірним Договором в сумі 24 818,00 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 12 890,00 грн вартості відновлювального ремонту обладнання згідно пунктів 8.1.4-8.1.6 Договору.

Вартість відновлювального ремонту обладнання відображена у наявному в матеріалах справи Акті повернення обладнання № 02 від 09.02.2021.

Відповідач відмовився від підписання зазначеного Акту, проте жодних письмових заперечень або пояснень не подав. Відтак, згідно пункту 8.1.16 Договору у випадку не згоди підписання акту надання послуг, Орендар повинен не пізніше одного дня з моменту отримання послуги , надати письмову вмотивовану відмову. У разі не надання письмової відмови та/або надання її з порушенням встановленого строку, Акти вважаються такими, що узгоджені та підписані обома сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку зі сплати орендних платежів та відшкодування вартості відновлювального ремонту обладнання настав, заявлена сума боргу відповідача, яка складає 37 708,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позовні вимоги про стягнення 37 708,00 грн підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 898,79 грн 3% річних та 2 677,27 грн інфляційних втрат, нарахованих в порядку статті 625 ЦК України за період для з 09.02.2021 по 25.11.2021.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг, 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

Щодо періоду для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що у Договорі сторонами погоджено порядок оплати, а саме: період розрахунків орендаря становить 5 діб. Орендар вносить орендну плату за оренду обладнання за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо, в строк за 3 робочі дні до початку такого періоду розрахунків; (п. 6.5.2. Договору).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії підписаних та скріплених електронними печатками сторін Актів надання послуг.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є вірним та стягненню з відповідача підлягають 898,79 грн 3% річних та 2 677,27 грн інфляційних втрат.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення штрафних санкцій у вигляді 4 542,52 грн пені, 9 927,20 грн 40% штрафу, нарахованого на підставі п. 9.2.3 Договору та 6 445,00 грн 50% штрафу, нарахованого на підставі п.9.2.7 Договору.

Як встановлено судом вище, відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Право позивача на нарахування відповідачу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення закріплено у пункті 9.2.1 Договору.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, законодавством визначено механізм нарахування та сплати пені, однак залишено на врегулювання сторін лише питання про встановлення такого обов`язку та розміру пені в договорі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 911/1189/19.

Відтак, за змістом наведених положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідний правовий висновок був сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Зі змісту пункту 9.2.1 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені та строк її нарахування (на суму заборгованості за кожен день прострочення).

Зважаючи на викладене вище, суд зазначає, що вірним періодом для нарахування пені з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України є з 09.02.2021 по 08.06.2021. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частково в розмірі 2 661,25 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафів, нарахованих на підставі пунктів 9.2.3 та 9.2.7 Договору, суд дійшов віснику, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 9 927,20 грн 40% штрафу, нарахованого на підставі п. 9.2.3 Договору та 6 445,00 грн 50% штрафу, нарахованого на підставі п.9.2.7 Договору.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором про надання правової допомоги № 15/05 від 15.05.2021, укладеним між позивачем та Адвокатським об`єднанням "ЮрЕксперт", Актом виконаних робіт (наданих послуг) № 25/11-21 від 25.11.2021, квитанцією до прибуткового касового ордера № 25/11 від 25.11.2021 на суму 10 000,00 грн та Ордером серії АІ № 1177359 від 25.11.2021.

Відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1283/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на вказане, зважаючи, що матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо суми витрат позивача на правову допомогу, загальний розмір витрат на правову допомогу за розрахунком суду становить 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору та витрат позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗЗО Україна" про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 62 198,78 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗЗО Україна" (08720, Київська обл., Обухівський р-н, місто Українка, пр. Дніпровський, будинок 1, квартира 10; ідентифікаційний код 43373156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Юрівка, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА, будинок 12; ідентифікаційний код 35671867) 37 708,00 грн ( тридцять сім тисяч сімсот вісім гривень 00 копійок) основної заборгованості, 9 927,20 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень 20 копійок) 40% штрафу нарахованого на підставі пункту 9.2.3 Договору, 2 661,25 грн (дві тисячі шістсот шістдесят одну гривню 25 копійок) пені, 2 677,27 грн (дві тисячі шістсот сімдесят сім гривень 27 копійок) інфляційних збитків, 898,79 грн (вісімсот дев`яносто вісім гривень 79 копійок) 3% річних, 6 445,00 грн (шість тисяч чотириста сорок п`ять гривень 00 копійок) 50 % штрафу, нарахованого згідно пункту 9.2.7 Договору, 2 201,34 грн (дві тисячі двісті одну гривню 34 копійки) судового збору та 9 697,54 грн витрат позивач на правову допомогу.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 31.10.2022.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ