Рішення

від 30.11.2022 по справі 910/261/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2022Справа № 910/261/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Української Православної Церкви с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської Єпархії (35430, Рівненська обл., Гощанський р-н, село Рясники) до за участю проРівненської обласної державної адміністрації (33028, Рівненська обл., місто Рівне, МАЙДАН ПРОСВІТИ, будинок 1) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Рясники, Гощанського району Рівненської області (35430, Рівненська обл., Гощанський р-н, село Рясники, ВУЛИЦЯ КОЛЮБЕНКА, будинок 2, ідентифікаційний код 39920680) визнання протиправним та скасування розпорядженняПредставники:

від Позивача: Нагорнюк Д.В. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: не з`явились;

від Третьої особи: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Українська Православна Церква с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської Єпархії (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації (надалі також - «Відповідач») про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації №717 від 09.08.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року позовну заяву Української Православної Церкви с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської Єпархії до Рівненської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження залишено без руху.

31.01.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 року заяву Української Православної Церкви с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської Єпархії про усунення недоліків позовної заяви по справі №910/261/22 повернуто Заявнику без розгляду.

09.02.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 року відкрито провадження у справі №910/261/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 16.03.2022 року.

07.04.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 року клопотання Позивача про відкладення розгляду справи повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 року підготовче судове засідання, яке не відбулось 16.03.2022 року у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України воєнного стану, призначено на 07.07.2022 року.

13.06.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

22.06.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 року клопотання Позивача про відкладення розгляду справи повернуто заявнику без розгляду.

У підготовче судове засідання 07.07.2022 року представники сторін не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче судове засідання на 18.08.2022 року.

26.07.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче судове засідання 18.08.2022 року з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача про відкладення розгляду справи; зобов`язано Позивача надати належним чином засвідчену копію рішення Виконкому Рівненської обласної ради Народних депутатів від 25.09.1991 року про реєстрацію статуту Позивача та належним чином засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію статуту Позивача; встановлено Позивачу строк до п`яти днів з 19.08.2022 року для подання витребуваних доказів; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Релігійну громаду Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Рясники, Гощанського району Рівненської області; зобов`язано Позивача направити копію позовної заяви з додатками на адресу Третьої особи протягом п`яти днів з 19.08.2022 року, докази чого надати суду; встановлено Третій особі строк до семи днів з дня отримання копії позовної заяви з додатками для надання письмових пояснень по суті позовних вимог та відкладено підготовче судове засідання на 21.09.2022 року.

29.08.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2022 року.

05.09.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору та заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 року заяву Третьої особи про проведення судового засідання у режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.

14.09.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на пояснення Третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 року заперечення Позивача на пояснення Третьої особи повернуто заявнику без розгляду.

У підготовче судове засідання 21.09.2022 року з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, зобов`язано Позивача у строк до семи днів з 22.09.2022 року надати належним чином засвідчені копії позовних заяв Української Православної Церкви с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської Єпархії разом із заявами про зміну предмету або підстав позову, які були предметом розгляду у справах №460/1926/19, 918/782/19, 817/1950/16, 910/11490/21 та відкладено підготовче судове засідання на 26.10.2022 року.

03.10.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 22.09.2022 року.

05.10.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

12.10.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшла заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

26.10.2022 року підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 року підготовче судове засідання призначено на 03.11.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 року заяву Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Рясники, Гощанського району Рівненської області в частині проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Відмовлено в задоволенні заяви Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Рясники, Гощанського району Рівненської області в частині проведення судового засідання у режимі відеоконференції в приміщенні суду.

У підготовче судове засідання 03.11.2022 року з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду клопотання Третьої особи про закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2022 року.

У судове засідання 23.11.2022 року з`явились представники позивача та третьої особи; представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні у зв`язку із оголошенням сигналу "Повітряна тривога".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 року призначено судове засідання, яке було перервано у зв`язку із отриманням сигналу "Повітряна тривога", на 30.11.2022 року.

В судовому засіданні 30 листопада 2022 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представники Відповідача та Третьої особи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується надісланням телефонограми на адресу Третьої особи та відправленням на адресу офіційної електронної пошти Відповідача ухвали суду від 23.11.2022 р.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач та Третя особа про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Що стосується клопотання Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Рясники, Гощанського району Рівненської області про закриття провадження у справі №910/261/22, викладеного у письмових поясненнях від 05.09.2022 року, Суд зазначає.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 06.11.2019 року по справі №817/1950/16 у задоволені позову Української православної церкви с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської єпархії до голови Рівненської обласної державної адміністрації, Рівненської обласної державної адміністрації третя особа Релігійна громада Свято Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с.Рясники про визнання протиправним та скасування розпорядження Голови Рівненської обласної державної адміністрації від 03.11.2016 №668 «Про використання Покровської церкви в с. Рясники Гощанського району», яким внесено зміни до рішення виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів щодо передачі у безоплатне користування позивачу культової будівлі та визначено користування даною культовою будівлею за позивачем та третьою особою на умовах, передбачених в окремих договорах відмовлено. Суд зазначає, що предмет позову у даній справі та справі, що розглядається, є різними, а тому норми п.3 ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України не підлягають застосуванню у даному випадку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі № 460/1926/19 у позові Української Православної Церкви с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської Єпархії до Рівненської обласної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Релігійна громада Свято-Покровської парафії Рівненської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Рясники, Гощанського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування розпорядження №717 від 09.08.2019 року Рівненської обласної державної адміністрації "Про порядок почергового користування Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району" було відмовлено повністю.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.02.2020 р. по справі №918/782/19, залишеним без змін постановою Північно - Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 року, в задоволені позову Релігійної громади Свято - Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Мнишин Гощанського району Рівненської області до Релігійної громади Свято - Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Мнишин Гощанського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Рівненська обласна державна адміністрація; про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації №232 від 21.03.2019 року "Про порядок почергового користування Покровською церквою в с. Мнишин Гощанського району" відмовлено.

Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України, є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, для закриття провадження у справі, на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п.70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18).

Аналогічне тлумачення предмету та підстав позову викладено у пункті 130 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.

Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Суд зазначає, що суб`єктний склад у справі, яка розглядається, та у справі №460/1926/19 однаковий, у справі №918/782/19 склад однаковий, проте відповідачем є Релігійна громада Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Рясники, Гощанського району Рівненської області.

Тому у цій справі для правильного застосування положень пункту 3 частини першої статті 175 та пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України необхідним є дослідження підстав позову у порівнянні з підставами, заявленими у справах №№460/1926/19, 918/782/19.

Судом встановлено, що предметом позову у справах №№460/1926/19, 918/782/19 та у справі, що розглядається, є визнання протиправним та скасування розпорядження Рівненської ОДА № 717 від 09.08.2019 «Про порядок почергового користування Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району».

Підставами позовної заяви у справі №460/1926/19 було те, що культова будівля храму с. Рясники знаходиться у правомірному користуванні Релігійної громади Української Православної Церкви с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської єпархії на підставі охоронного договору від 24.09.1988 та не може бути передана у почергове користування двом або більше релігійним громадам у порядку, визначеному частиною третьою статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», до розірвання попередньої угоди у порядку та з підстав, визначених цивільним законодавством України. (т.1 а.с.237-239) Підставою позову по справі №918/782/19 було те, що на території Бабинської сільської ради діє Українська Православна Церква с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської Єпархії. 3 жовтня 1988 року між Відділом охорони пам`яток архітектури Державного комітету Української РСР в справах будівництва та позивачем укладений Охоронний договір на передачу пам`ятника архітектури - Покровська Церква 1911 року. На час укладення цього договору на території Рясниківської сільської ради Гощанського району знаходилася лише одна православна релігійна громада - позивач. Рішенням Рівненського облвиконкому від 25.09.1991 року № 173 проведено реєстрацію та внесено позивача до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. Пунктом 4 рішення Рівненської обласної Ради Народних депутатів № 221 від 03.12.1991 року позивачу було передано вищевказаний храм в с. Рясники Гощанського району Рівненської області у безоплатне користування. Однак, позивачу стало відомо про те, що 9 серпня 2019 року виконуючий обов`язки голови Рівненської обласної державної адміністрації прийняв розпорядження № 717 "Про порядок почергового користування Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району", яким затверджено порядок почергового користування культовою будівлею - Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району по вул. Рівненська, 2, що є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 65-Рв) і належить до державної власності, Релігійною громадою Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Рясники Гощанського району Рівненської області і релігійною громадою Української православної церкви в с. Рясники Гощанського району. Як зазначив позивач, охоронний договір визнаний дійсним відповідно до рішення Гощанського районного суду у справі № 557/1003/15-а від 20.10.2015 р., а приймаючи розпорядження № 717 від 09.08.2019 року про затвердження почергового користування культовою будівлею двома релігійними громадами, державний орган проігнорував факт перебування її у правомірному користуванні Релігійної громади УПЦ с. Рясники, та не вжив заходів щодо припинення такого користування у встановленому цивільним законодавством порядку, що призвело до порушення положень статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" при її застосуванні. Як зазначив позивач, відповідач не звертався до позивача щодо встановлення порядку почергового користування. На думку позивача, встановлений порядок прийнятий без врахування законних інтересів останнього, порушує його права на володіння та користування Покровською церквою в с. Рясники, порушуються релігійні звичаї та традиції, щодо проведення церковних обрядів. (т.1 а.с.240-243)

Натомість обґрунтовуючи свої позовні вимоги у справі №910/261/22, Позивач наголошував на тому, що він є правонаступником Релігійної громади, яка існувала до 1991 року. Відповідно до довідки №91 від 20.03.1990 року на підставі рішення Ради від 03 вересня 1944 року про реєстрацію релігійної громади в православній Свято - Покровській Церкві, що знаходиться в с. Рясники Гощанського району, 18 грудня 1989 зареєстровано приходську раду цієї громади в складі громадян - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У зв`язку з цим зазначив, що Охоронний договір від 03 жовтня 1988 року укладено з старостою - ОСОБА_1 та касиром - ОСОБА_3 , які були членами Релігійної громади. Вказане додатково підтверджується листом Рівненської єпархії Української Православної Церкви та довідкою №68 від 1977 року та посвідченням №451 від 19 грудня 1995 року. Додатково, відповідно до п. 4 рішення Рівненської обласної ради народних депутатів №221 від 06 грудня 1991 року, Позивачу повторно передано культову споруду у постійне користування, а тому у виконуючого обов`язків голови Райдержадміністрації не було повноважень на прийняття розпорядження №717 від 21.03.2019 року. Рівненська обласна державна адміністрація в порушення укладеного і дійсного охоронного договору, повторно встановила графік користування культовою спорудою, в результаті чого порушено права Позивача як належного користувача культовою спорудою, на якого покладено зобов?язання щодо належного ї утримання. Додатково, у Рівненської обласної державної адміністрації не було жодних підстав для повторного винесення розпорядження про встановлення графіку почергового користування культовою спорудою. Так, 03.11.2016 року Розпорядженням Голови Рівненської обласної державної адміністрації No 668 «Про використання Покровської церкви в с.Рясники Гощанського району» встановлено графік почергового користування культовою спорудою. Відповідно до п. 2 вказаного розпорядження визначено, що культовою будівлею - Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району по вул. Рівненська, 2, що є пам?яткою архітектури місцевого значення (охоронний No65-Рв), користуються релігійні громади Української Православної Церкви в с. Рясники Гощанського району (статут зареєстровано від 25 вересня 1991 року No173) та Св. Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат с. Рясники (статут зареєстровано розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 20 липня 2015 року No378) у порядку і на умовах, передбачених окремими договорами. Дане розпорядження не виконано, та як наслідок, нові охоронні договори не укладено, а дійсний договір від 1988 року не розірвано. В той же час, хоч і новим (оскаржуваним) розпорядженням передбачено розподіл часу використання культової споруди у с. Рясники Гощанського району, проте, в супереч чинному законодавству, укладення охоронних договорів не передбачено.

Чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.

В такий спосіб, заявлені у даній справі позовні вимоги хоч і стосуються одного і того ж предмета позову в частині визнання протиправним та скасування розпорядження Рівненської ОДА № 717 від 09.08.2019 «Про порядок почергового користування Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району», проте не можна вважати, що між сторонами вже було вирішено спір про той самий предмет, і позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Враховуючи наведене, Суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справи №№460/1926/19, 918/782/19, 910/261/22 не є повністю ідентичними, а тому клопотання Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Рясники, Гощанського району Рівненської області про закриття провадження у справі №910/261/22, викладеного у письмових поясненнях від 05.09.2022 року задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги, що Відповідач та Третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідача та Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 30 листопада 2022 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів №173 від 25.09.1991 року зареєстровано статути релігійних громад Української православної церкви в населених пунктах, зокрема, смт. Рясники. (т.1 а.с.138-145)

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію статуту релігійної громади №82 25.09.1991 року зареєстровано статут Української православної церкви, діяльність якої поширюється на с. Рясники. (т.1 а.с.146-147)

Рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів №221 від 03.12.1991 року затверджено статути релігійних громад Української православної церкви, головному управлінню архітектури та містобудування облвиконкому передати у безоплатне користування релігійних громад Української православної церкви, статути яких зареєстровані рішенням виконкому обласної Ради народних депутатів від 25.09.1991р. №173, культові будівлі та укласти охоронно- орендні договори з релігійними громадами по використанню ними культових будівель з додержанням установлених правил охорони і використання пам`яток історії та культури з населених пунктах, зокрема, Рясники. (т.1 а.с.12-15)

Розпорядженням в.о. голови Рівненської ОДА від 09.07.2019 № 635 «Про використання Покровської церкви в с. Рясники Гощанського району», зокрема, визнано, що потребу у користуванні зазначеною культовою будівлею мають обидві релігійні організації у порядку та на умовах, передбачених в окремих договорах. Доручено Гощанській районній державній адміністрації спільно з виконавчим комітетом Бабинської сільської ради Гощанського району утворити комісію для визначення порядку користування цією культовою будівлею і проведення інвентаризації культового майна із затвердженим графіком проведення почергових богослужінь у храмі релігійними громадами в разі недосягнення домовленості між ними. (т.1 а.с.204)

Виконуючим обов`язки голови Рівненської обласної державної адміністрації прийнято розпорядження «Про порядок почергового користування Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району» №717 від 09.08.2019 року, яким:

1. Затверджено порядок почергового користування культовою будівлею Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району по вул. Рівненська, 2, що є пам`яткою архітектури місцевого значення і належить до державної власності, релігійною громадою Української Православної Церкви с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської єпархії та релігійною громадою Української православної церкви в с. Рясники Гощанського району.

2. Доручено Гощанській районній державній адміністрації, виконавчому комітету Бабинської сільської ради Гощанського району щомісяця до 10 числа наступного періоду інформувати обласну державну адміністрацію про виконання розпорядження та релігійну ситуацію у с. Рясники Гощанського району.

3. Доручено Головному управлінню Національної поліції в Рівненській області з метою недопущення конфліктів між релігійною громадою Української Православної Церкви с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської єпархії та релігійною громадою Української православної церкви в с. Рясники Гощанського району забезпечити дотримання громадського порядку під час проведення почергових богослужінь.

У преамбулі розпорядження №717 зазначено наступне: «Розглянувши заяву уповноважених представників «Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Рясники Гощанського району Рівненської області», керуючись статтею 6 і пунктом восьмим статті 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до статті 5, частини четвертої статті 16, частини першої, третьої-сьомої статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», пункту 17 частини першої статті 6, статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», статей 793, 827 та 828 Цивільного кодексу України, пункту 4 рішення виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів від 03 грудня 1991 року №221, з метою врегулювання міжконфесійного конфлікту і забезпечення прав віруючих «Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Рясники Гощанського району Рівненської області», беручи до уваги відсутність згоди на почергове користування Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району релігійної громади Української Православної Церкви в с. Рясники Гощанського району і те, що у с. Рясники Гощанського району відсутні інші культові будівлі, а також враховуючи інформацію Гощанської районної державної адміністрації від 15 липня 2019 року №457/01084, з метою забезпечення прав віруючих релігійних громад». (т.1 а.с.10)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що вказане розпорядження є протиправним, оскільки не було враховано факт перебування будівлі у правомірному користуванні Позивача й не було припинено таке право у визначеному порядку. Рівненська обласна державна адміністрація в порушення укладеного і дійсного охоронного договору, повторно встановила графік користування культовою спорудою, в результаті чого порушено права Позивача як належного користувача культовою спорудою, на якого покладено зобов?язання щодо належного її утримання. Також ззаначив, що у Рівненської обласної державно адміністрації не було жодних підстав для повторного винесення розпорядження про встановлення графіку почергового користування культовою спорудою. За таких підстав, Позивач просить Суд визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації «Про порядок почергового користування Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району» №717 від 09.08.2019 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Української Православної Церкви с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської Єпархії не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 зазначеного Закону).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.

Як встановлено Судом та вбачається з матеріалів справи, Виконуючим обов`язки голови Рівненської обласної державної адміністрації прийнято розпорядження «Про порядок почергового користування Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району» №717 від 09.08.2019 року, яким:

1. Затверджено порядок почергового користування культовою будівлею Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району по вул. Рівненська, 2, що є пам`яткою архітектури місцевого значення і належить до державної власності, релігійною громадою Української Православної Церкви с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської єпархії та релігійною громадою Української православної церкви в с. Рясники Гощанського району.

2. Доручено Гощанській районній державній адміністрації, виконавчому комітету Бабинської сільської ради Гощанського району щомісяця до 10 числа наступного періоду інформувати обласну державну адміністрацію про виконання розпорядження та релігійну ситуацію у с. Рясники Гощанського району.

3. Доручено Головному управлінню Національної поліції в Рівненській області з метою недопущення конфліктів між релігійною громадою Української Православної Церкви с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської єпархії та релігійною громадою Української православної церкви в с. Рясники Гощанського району забезпечити дотримання громадського порядку під час проведення почергових богослужінь.

У преамбулі розпорядження №717 зазначено наступне: «Розглянувши заяву уповноважених представників «Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Рясники Гощанського району Рівненської області», керуючись статтею 6 і пунктом восьмим статті 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до статті 5, частини четвертої статті 16, частини першої, третьої-сьомої статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», пункту 17 частини першої статті 6, статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», статей 793, 827 та 828 Цивільного кодексу України, пункту 4 рішення виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів від 03 грудня 1991 року №221, з метою врегулювання міжконфесійного конфлікту і забезпечення прав віруючих «Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Рясники Гощанського району Рівненської області», беручи до уваги відсутність згоди на почергове користування Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району релігійної громади Української Православної Церкви в с. Рясники Гощанського району і те, що у с. Рясники Гощанського району відсутні інші культові будівлі, а також враховуючи інформацію Гощанської районної державної адміністрації від 15 липня 2019 року №457/01084, з метою забезпечення прав віруючих релігійних громад». (т.1 а.с.10)

Відповідно до статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Акти місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян визначені статтею 25 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", відповідно до якої місцева державна адміністрація:

1) забезпечує виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади; 2) забезпечує здійснення заходів щодо охорони громадської безпеки, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; 3) забезпечує розгляд звернень громадян та їх об`єднань, контролює стан цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в організаціях і установах, розташованих на відповідній території; 4) здійснює заходи щодо організації правового інформування і виховання населення; 4-1) забезпечує надання безоплатної первинної правової допомоги; 5) розглядає питання і вносить пропозиції про нагородження державними нагородами України; 6) забезпечує виконання актів законодавства з питань громадянства, пов`язаних з перебуванням іноземців та осіб без громадянства, сприяє органам та підрозділам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у додержанні правил паспортної системи; 7) проводить роботу, пов`язану з розробленням та здійсненням заходів щодо розміщення, працевлаштування, соціально-побутового і медичного обслуговування осіб, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, а також депортованих осіб, які добровільно повертаються в регіони їх колишнього проживання; 8) забезпечує виконання законодавства щодо національних меншин і міграції, про свободу думки і слова, свободу світогляду і віросповідання; 9) оголошує у разі стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, епізоотій, пожеж, інших надзвичайних подій зони надзвичайної ситуації; здійснює передбачені законодавством заходи, пов`язані з підтриманням у них громадського порядку, врятуванням життя людей, захистом їх здоров`я і прав, збереженням матеріальних цінностей; 10) сприяють діяльності аварійно-рятувальних служб за місцем їх дислокації, під час прямування до зон надзвичайних ситуацій та під час ліквідації надзвичайних ситуацій, зокрема у поданні їм необхідних транспортних та інших матеріальних засобів і послуг; 11) погоджує проект плану проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки; взаємодіє з органами військового управління під час планування та проведення таких заходів з метою запобігання і недопущення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків; 12) забезпечує своєчасне інформування населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій під час проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки; 13) розглядає проектну документацію на будівництво захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) та розділ щодо інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) у складі містобудівної документації; 14) перевіряє наявність і утримання в готовності локальних систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій на об`єктах, які підлягають обладнанню системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій; наявність і готовність до використання у надзвичайних ситуаціях засобів колективного та індивідуального захисту населення, майна цивільного захисту, стан їх утримання та ведення обліку; 15) перевіряє підготовку населення до дій у надзвичайних ситуаціях; 16) бере участь у вирішенні питань проведення виборів і референдумів та адміністративно-територіального устрою у межах, визначених законодавством; 17) розглядає справи про адміністративні правопорушення, віднесені до її відання, утворює адміністративні та спостережні комісії, координує їх діяльність; 18) здійснює управління архівною справою та діловодством; 20) забезпечує здійснення заходів щодо соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк; 21) забезпечує здійснення заходів щодо осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз; 22) забезпечує здійснення заходів щодо ведення Державного реєстру виборців відповідно до закону; 23) здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (крім обласних державних адміністрацій).

Згідно із ст. 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" в Україні здійснення державної політики щодо релігії і церкви належить виключно до відання України. Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається. Релігійні організації не виконують державних функцій. Релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об`єднаннями засоби масової інформації. Релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ведуть агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів. Священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами. Релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань. Релігійна організація зобов`язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. За відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам`яток історії та культури.

Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.

Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.

Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Земельні ділянки, що надаються релігійним організаціям у постійне користування для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності.

Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

Рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що Церква Покрови Богородиці (1911) в селі Рясники Гощанського району Рівненської області перебуває на державному обліку як пам`ятка архітектури місцевого значення (охоронний номер 65-Рв) та за своєю правовою визначеністю є державною власністю.

Управління таким майном здійснюється у даному випадку державним органом - Рівненською обласною державною адміністрацією.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься Охоронний Договір від 03.10.1988 р., відповідно до якого Облвідділ в справах будівництва та архітектури виконкому Рівненської обласної Ради народних депутатів надав Церковній Раді с. Рясники Гощанського району у безоплатне користування будинок пам`ятника архітектури - Покровська Церква 1911 року с. Рясники Гощанського району, для використання приміщення цього пам`ятника для безпосереднього богослужіння (пункт 1 Охоронного Договору). (т.1 а.с.30-33)

03.10.1988 року між Облвідділом в справах будівництва та архітектури виконкому Рівненської обласної Ради народних депутатів та представником Церковної Ради с. Рясники Гощанського району складено акт технічного огляду пам`ятника архітектури при передачі його в оренду (використання) - Покровської Церкви 1911 року с. Рясники Гощанського району. (т.1 а.с.34-36)

За приписами статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Рішенням Рівненського облвиконкому від 25.09.1991 р. №173 проведено реєстрацію юридичної особи - Українська Православна Церква с.Рясники Парафіяльна рада Свято-Покровського храму Рівненська єпархія; організаційно-правова форма - релігійна організація; органи управління - загальні збори; підписант, керівник - ОСОБА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів №221 від 03.12.1991 року затверджено статути релігійних громад Української православної церкви, головному управлінню архітектури та містобудування облвиконкому передати у безоплатне користування релігійних громад Української православної церкви, статути яких зареєстровані рішенням виконкому обласної Ради народних депутатів від 25.09.1991р. №173, культові будівлі та укласти охоронно- орендні договори з релігійними громадами по використанню ними культових будівель з додержанням установлених правил охорони і використання пам`яток історії та культури з населених пунктах, зокрема, Рясники. (т.1 а.с.12-15)

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а сторонами не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження укладення з будь - якою релігійною громадою охоронно-орендного договору, який би визначав умови передачі та користування культовою будівлею церкви в с. Рясники Гощанського району.

На підтвердження того, що Українська Православна Церква с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської Єпархії є правонаступником Релігійної громади, яка існувала до 1991 року, Позивач надав наказ Архієпископа Ровенського і Острозького №84 від 1991 р. про призначення ОСОБА_5 настоятелем Свято-Покровського храму в селі Рясники, довідку про реєстрацію виконавчого органу й ревізійної комісії релігійного товариства від 23.05.1977 р. №68, а саме Православної Св. Покровської церкви, довідку №91 від 20.03.1990 р. про реєстрацію приходської ради й ревізійної комісії релігійного товариства - Православної Св. Покровської церкви в с. Рясники Гощанського району, посвідчення №451 від 18.12.1995 р. про обрання ревізійної комісії на підставі рішення парафіяльних зборів Св. Покровського храму с. Рясники Гощанського району Рівненської області. (т.1 а.с.37, 39-41)

Згідно з листом керуючого Рівненською Єпархією Української Православної церкви Єпископа Пимена б/н від 16.12.2021 р. проінформовано, що Українська Православна Церква с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської Єпархії здійснює діяльність на території Гощанського району Рівненської області з 1911 року. В зв`язку з цим зазначено, що священнослужителями Свято - Покровського храму були: до 1938 року протоієрей ОСОБА_6 ; з 1938 до 1968 року протоієрей ОСОБА_7 ; з 1968 до 1970 року протоієрей ОСОБА_8 ; з 1970 до 1990 року протоієрей ОСОБА_9 ; з 1990 і до сьогодні настоятелем є ОСОБА_10 . В той же час, у період з 1988 року до 1990 року старостою (головою парафіяльної ради) Свято - Покровського храму було призначено ОСОБА_1 , касиром - ОСОБА_3 з якими і було укладено охоронний договір 1988 року. (т.1 а.с.38)

Дослідивши надані докази у справі, Суд приходить до висновку, що вони не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що Українська Православна Церква с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської Єпархії є правонаступником Релігійної громади, яка існувала до 1991 року і з Церковною Радою якої, було укладено Охоронний Договір від 03.10.1988 р., оскільки здійснення реєстрації виконавчого органу, ревізійної комісії, приходської ради релігійного товариства Православної Св. Покровської церкви свідчать лише про визнання державою органів управління такої юридичної особи. Вказані документи, а також лист керуючого Рівненською Єпархією Української Православної церкви Єпископа Пимена б/н від 16.12.2021 р. не є документами, які відповідно до чинного законодавства, можуть засвідчувати факт правонаступництва прав та обов`язків юридичної особи. Крім того, Охоронний договір не містить жодної інформації щодо осіб, які входили до Церковної Ради с. Рясники Гощанського району чи до релігійної громади с. Рясники Гощанського району, яка існувала на той час. Також Охоронний Договір не міг бути підписаний керівником Позивача, оскільки реєстрація Позивача в якості юридичної особи відбулася лише у 1991 році.

В той же час, Суд зазначає, що Охоронний Договір від 03.10.1988 р., на який посилається Позивач, не надає переважних прав виключно одноособового володіння та користування культовою будівлею перед іншою релігійною громадою. Позивач та Відповідач як релігійні громади, що зареєстровані у встановленому законом порядку у с. Рясники Гощанського району Рівненської області, мають визначені Конституцією України рівні права користування майном державної та комунальної власності, в тому числі і Покровською Церквою с. Рясники.

При цьому, рішення Виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів від 03.12.1991р. №221 "Про реєстрацію статутів релігійних громад та передачу культових будівель", яким постановлено: "Головному управлінню архітектури та містобудування облвиконкому передати у безоплатне користування релігійних громад Української Православної Церкви, статути яких зареєстровані рішенням виконкому обласної Ради народних депутатів від 25.09.1991р. №173, культові будівлі та укласти охоронно-орендні договори з релігійними громадами по використанню ними культових будівель з додержанням установлених правил охорони і використання пам`яток історії та культури в населених пунктах, зокрема, Рясники Гощанського району", не є документом, за яким Позивачу передано у користування будівлю церкви в с.Рясники Гощанського району, оскільки реалізація такого рішення можлива лише у випадку укладення охоронно-орендного договору з релігійними громадами, що чітко визначено пунктом 4 рішення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач також зазначав, що укладений між Облвідділом в справах будівництва та архітектури виконкому Рівненської обласної Ради народних депутатів та позивачем Охоронний Договір визнаний дійсним відповідно до рішення Гощанського районного суду від 20.10.2015р., а відтак культова будівля Покровської Церкви в с.Рясники передана у користування виключно позивачу для проведення богослужінь.

Так, постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 20.10.2015р. у справі №557/1003/15-а, адміністративний позов Української православної церкви с.Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської єпархії до Рясниківської сільської ради Гощанського району Рівненської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення Рясниківської сільської ради Гощанського району Рівненської області №378 від 04 серпня 2015 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування Української православної церкви с.Рясники"; визнано незаконним та скасовано рішення Рясниківської сільської ради Гощанського району Рівненської області №381 від 04 серпня 2015 року "Про відміну раніше прийнятого рішення сесії сільської ради" (т.1 а.с.16-21).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015р. у справі №557/1003/15-а постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 20.10.2015р. залишено без змін (т.1 а.с.22-29).

У вказаних судових рішеннях зазначено, що Позивач для проведення релігійних обрядів використовує приміщення Покровської церкви 1911 року, яка знаходиться в с.Рясники Гощанського району і являється пам`яткою архітектури. Приміщення вказаної церкви передане у безстрокове користування парафії с.Рясники Гощанського району на підставі охоронного договору від 03 жовтня 1988 року, укладеного між обласним відділом в справах будівництва та архітектури виконкому Рівненської обласної ради та церковною радою. На час укладення охоронного договору на території Рясниківської сільської ради Гощанського району знаходилася одна релігійна громада, яка 25 вересня 1991 року провела державну реєстрацію і була внесена до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як Українська православна церква с.Рясники Парафіяльна рада Свято-Покровського храму Рівненської єпархії; Використання позивачем приміщення Покровської церкви, яка розташована в с.Рясники Гощанського району, на даний час проводиться на законних підставах, оскільки це приміщення передано релігійній громаді у безстрокове користування у 1988 році, що підтверджується охоронним договором від 03 жовтня 1988 року, укладеним між обласним відділом в справах будівництва та архітектури виконкому Рівненської обласної ради та церковною радою. На даний час вказаний договір ніким не змінювався та не скасовувався у встановленому законом порядку, отже являється чинним.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Вказані доводи Позивача вже були предметом розгляду у справах №№918/782/19, 817/1950/16, які були розглянуті та відхилені Судами з огляду на те, що звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні, а тому не потребують повторному перегляду у даній справі.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що Українська Православна Церква с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської Єпархії та Релігійна громада Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Рясники, Гощанського району Рівненської області мають рівні конституційні права на використання будівлі церкви в с. Рясники Гощанського району, як майна державної власності, розпорядником якого є Рівненська обласна державна адміністрація. На момент прийняття спірного розпорядження будівля церкви в с. Рясники не перебувала у користуванні в порядку відповідного охоронно-орендного договору, укладеного у встановленому законом порядку, а відтак Відповідач мав усі правові підстави для встановлення порядку почергового користування Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що розпорядження в.о. голови Рівненської обласної державної адміністрації №717 від 09.08.2019 року «Про порядок почергового користування Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району» винесене суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України. Прийняттю спірного розпорядження слугувала легітимна мета - забезпечення конституційного права на свободу світогляду і віросповідання для усіх жителів (релігійних громад) села Рясники Гощанського району, та усунення (попередження) будь-яких конфліктів між конфесіями.

Крім того, Суд зазначає, що спірне розпорядження окреслює лише питання наявності потреби у користуванні церквою двома релігійними громадами села Рясники Гощанського району, головною метою якого є фактично надання можливості двом релігійним громадам здійснювати богослужіння у приміщенні церкви. Таке рішення суб`єкта владних повноважень не порушує жодних прав чи інтересів позивача, оскільки можливість використання церкви для здійснення богослужінь у позивача зберігається.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем не доведено, що розпорядження в.о. голови Рівненської обласної державної адміністрації №717 від 09.08.2019 року «Про порядок почергового користування Покровською церквою в с. Рясники Гощанського району» не відповідало вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Української Православної Церкви с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської Єпархії до Рівненської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Української Православної Церкви с. Рясники Парафіяльної ради Свято-Покровського храму Рівненської Єпархії до Рівненської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 грудня 2022 року.

Суддя О.В. Чинчин