Рішення

від 01.12.2022 по справі 910/1837/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2022Справа № 910/1837/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом фізичної особи-підприємця Левицького Тараса Олексійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.П.М. КОНСАЛТИНГ" (вул. Щорса 31, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 38239111)

про стягнення 130 852, 87 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Левицький Тарас Олексійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.П.М. КОНСАЛТИНГ" (далі - відповідач) про стягнення 130 852, 87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором-заявкою №20/08-68/2021 від 20.10.2021 не здійснив оплату наданих послуг перевезення, у зв`язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 130 852, 87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1837/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлені строки сторонам для подання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 11.02.2022 була скерована судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м. Київ, вул. Щорса 31, проте конверт був повернутий на адресу суду із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про відкриття провадження у справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2021 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) укладено договір-заявка №20/08-68/2021 (надалі-договір-заявка) на міжнародне перевезення вантажу, за умовами якого перевізник зобов`язується доставити вантаж до місця, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Згідно умов договору-заявки адреса завантаження вантажу - La Espesa Ctra Fraga-Albalate Km14, Zaidin (Huesca), адреса розвантаження - Київська обл., Бориспільський р-н, Мартусівка, Вишенківська автодорога Київ-Рівне - Рогозив 18км+660м.

Відповідно до умов договору-заявки дата і час завантаження - 20.10.2021, дата доставки - 28.10.2021.

Перевезення вантажу здійснюватиметься транспортним засобом перевізника - ФОП Левицького Тараса Олексійовича: автомобілем марки MAN, номерний знак НОМЕР_2 /НОМЕР_3, НОМЕР_4.

На підтвердження укладення договору-заявки №20/08-68/2021 на міжнародне перевезення вантажу, на виконання вимоги ч.3 статті 909 ЦК України та статей 4, 9 КДПВ складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної CMR б/н від 20.10.2021 року.

За загальними правилами, що склалися в галузі міжнародних автомобільних перевезень, з огляду на положення статей 5, 9, 10 КДПВ, дані про експедитора в накладних не відображаються.

Відповідно до транспортного замовлення загальна вартість послуг перевезення - 4270 євро за курсом НБУ. Порядок розрахунків протягом 12-14 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на момент розгляду спору договір - заявка №20/08-68/2021 від 20.10.2021 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного суду не надано.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір - заявку №20/08-68/2021 від 20.10.2021 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг перевезення.

Як убачається з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) б/н від 20.10.2021, яка містяться в матеріалах справи, позивачем здійснено перевезення відповідно до договору-заявки. Вантажоодержувачем ТОВ «Фудком» - 28.10.2021 року отримано вантаж, що підтверджується його відміткою в графі №24 накладної.

Відповідно до умов договору-заявки, кошти сплачуються у гривнях за курсом НБУ, протягом 12-14 банківських днів після отримання оригіналів документів (без конкретизації).

Згідно ст.533 ЦК України, - грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно- правовим актом.

Днем платежу, за змістом ст.13 КДПВ та за звичаями ділового обороту, що склалися в галузі міжнародних перевезень є день розвантаження, відображений в графі 24 СМR. Саме в цей день виготовляється рахунок на оплату, який разом з іншими документами направляється контрагенту.

Враховуючи вищевикладене при виставленні розрахунку використовується курс євро до гривні, встановлений НБУ на дату розвантаження. Дата розвантаження відповідно до графи 24 накладної СМR б/н - 28 жовтня 2021 р. Курс НБУ на вказану дату становив 30,6447 грн. за 1,00 євро. Таким чином загальна сума платежу 4270,00 євро у перерахунку на гривні становить: 130852,87 грн (4270,00 євро х 30,6447 (курс НБУ на 28.10.21)).

На виконання умов договору-заявки 28.10.2021 позивачем складено рахунок №1058 на оплату за надані транспортні послуги в розмірі 130852,87 грн.

17.11.2021 року рахунок №1058 від 28.10.21 був надісланий на ім`я директора відповідача, згідно до експрес-накладної "Нова пошта" №20450469681095 , копія якої наявна в матеріалах справи (відправлення отримано відповідачем 18.11.2021).

Згідно договору-заявки №20/08-68/2021 від 20.10.2021 відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату за надані послуги за фактом вивантаження, що відбулося 28.10.2021 та підтверджуються CMR б/н, впродовж 12-14 банківських днів після отримання оригіналів документів (без конкретизації), що мають бути направлені поштою, якщо отримувач вантажу не має претензій до цілісності вантажу.

Оригінали документів були отримані відповідачем 18.11.2021 року. Отже, враховуючи дату отримання рахунку №1058 та строк визначений у договорі-заявці, протягом якого відповідач повинен був виконати свої зобов`язання по сплаті отриманих послуг перевезення, кінцевий день для проведення оплати - 08.12.2021.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі були виконані взяті на себе зобов`язання за договором-заявкою №20/08-68/2021 від 20.10.2021 з організації міжнародного перевезення, однак відповідач свого обов`язку щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг не здійснив. Таким чином, заборгованість відповідача станом на момент звернення із позовом до суду становить 130 852, 87 грн., що еквівалентно 4270,00 євро відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на день вивантаження (28.10.2021 року).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору-заявки №20/08-68/2021 від 20.10.2021 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка узгоджується із положеннями статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось судом вище, згідно договору-заявки №20/08-68/2021 від 20.10.2021 строк оплати отриманих послуг здійснюється протягом 12-14 банківських днів після отримання оригіналів документів (без конкретизації). Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №1058 від 28.10.2021 та направив його 17.11.2021 року на ім`я директора відповідача, згідно до експрес-накладної "Нова пошта" №20450469681095 , копія якої наявна в матеріалах справи (відправлення отримано відповідачем 18.11.2021).

Таким чином, останнім днем строку сплати за надані послуги є 08.12.2021.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем послуг з перевезення за договором-заявкою №20/08-68/2021 від 20.10.2021 на суму 130 852, 87 грн є таким, що настав.

Доказів оплати відповідачем наданих послуг у розмірі 130 852, 87 грн матеріали справи не містять.

Отже, судом встановлено, що відповідач, в порушення вищезазначених норм цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 130 852, 87 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором-заявкою, щодо своєчасної оплати наданих послуг перевезення не виконав, обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

З огляду на викладене вище, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати наданих послуг, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих послуг перевезення за договором-заявкою №20/08-68/2021 від 20.10.2021.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяви позивач просив суд відшкодувати на його користь з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 12800,00 грн. та 4 000 грн. гонорару успіху.

При цьому, частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, надано копію Договір про правову допомогу від 27.01.2022 року (надалі - Договір про правову допомогу), укладеного між Фізичною особою-підприємцем Левицьким Тарасом Олексійовичем, як довірителем (клієнт) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем, як повіреним, відповідно до п. 1.1 якого - повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі з ТОВ "К.П.М. Консалтинг". З цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (4 год.); 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год.). Проаналізувати судову практику (1 год.); 3. Підготувати пакет документів, необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (9 год.); 4. Здійснити арифметичні розрахунки (0,5 год.); 5. Вчинити інші дії необхідні для розгляду та її повного юридичного супроводу (6 год.).

У розділі 2 Договору про правову допомогу сторони узгодили розмір винагороди та порядок розрахунків відповідно до якого - за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 12800, 00 грн. Розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п.2.2. сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви. При задоволенні позову Повірений отримує премію (гонорар успіху) в сумі 4000,00 грн.

На підтвердження виконання зобов`язань за Договором про правову допомогу позивачем надано копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 28.01.2022 року на суму 12800,00 грн та копію квитанції до прибуткового касового ордера №05-01 від 28.01.2022 року на суму 12800,00 грн.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

"Гонорар успіху" є складовою гонорару адвоката і належить до судових витрат. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і "гонорар успіху" за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи (висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18, обґрунтовуючи необхідність задоволення заяви про стягнення додаткової винагороди адвоката за досягнення позитивного рішення у справі ("гонорару успіху"), зазначає, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, і тому належить до судових витрат. Крім того, відсутні докази нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з огляду на відсутність доказів нерозумності витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена Договором про правову допомогу (16 800,00 грн.) не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, суд приходить до висновку про наявність підстав для покладення на відповідача, як витрат на оплату професійної допомоги, так і відшкодування гонорару успіху.

Таким чином, здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог повністю, відсутність клопотання відповідача поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, та з огляду на те, що загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена Договором про правову допомогу (16 800,00 грн.) не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у загальному розмірі 16 800,00 грн. (витрати на оплату професійної допомоги у розмірі 12 800,00 грн. та відшкодування гонорару успіху у розмірі 4 000,00 грн.).

Таким чином, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 74-77, 86, 126, 129, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К.П.М. КОНСАЛТИНГ" (вул. Щорса 31, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 38239111) на користь фізичної особи-підприємця Левицького Тараса Олексійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) борг у розмірі 130852 (сто тридцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн. 87 коп., судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складене 02.12.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА