Рішення

від 02.12.2022 по справі 910/845/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2022Справа № 910/845/22

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРЕСТИЖ СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУНЕЛ"

про стягнення заборгованості у розмірі 1 124 103,30 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРЕСТИЖ СЕРВІС" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУНЕЛ" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості у розмірі 1 124 103,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання договірних обов`язків за договором № S2_SOW_BETA від 15.10.2019 на виконання механічних та електричних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Відповідач в установлений строк не скерував до суду відзив на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 25.01.2022 була скерована судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА, будинок 17, проте конверт був повернутий на адресу суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про відкриття провадження у справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Престиж Сервіс", як субпідрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сунел", як підрядником, укладено договір №S2_SOW_ВЕТА (далі - договір) на виконання механічних та електричних робіт, такі як ущільнення паль, установка монтажної конструкції, підключення до електромережі, встановлення електричного обладнання та компонентів прокладка кабелів та випробування робіт відносно сонячної фотоелектричної установки з очікуваною потужністю 7+7 МВт, яка буде розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 за межами села на території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Україна. На даному об`єкті будівництва замовником будівництва виступало ТОВ «ПіВі Прогресівка-Бета», генеральним підрядником був відповідач.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що роботи вважаються виконаними та прийнятими з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт.

Згідно пункту 14.6 договору відповідач повинен здійснити оплату остаточної суми, протягом 15 днів після отримання підсумкової заяви та письмової виписки відповідно до підрозділу 14.12, і такі дати, в кожному випадку, є кінцевою датою сплати кожного такого платежу.

Судом встановлено, що договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками; у встановленому порядку договір не оспорений та не визнаний недійсним, а тому в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є чинним.

Товариство стверджує, що за договором позивач фактично виконав та передав, а відповідач прийняв належним чином виконані роботи на загальну суму 14 908 016,35 грн, що підтверджується актами виконаних будівельних робіт, складеними та підписаними представникам обох сторін, а саме:

- Акт приймання виконаних будівельних робіт, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та Підсумкова відомість ресурсів від 29.05.2020 на суму 1 578 073,68 грн;

- Акт приймання виконаних будівельних робіт, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та Підсумкова відомість ресурсів від 30.06.2020 на суму 4 599 781,08 грн;

- Акт приймання виконаних будівельних робіт, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт, Підсумкова відомість ресурсів від 30.06.2020 на суму 4 365 695,84 грн;

- Акт приймання виконаних будівельних робіт, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт, Підсумкова відомість ресурсів від 30.06.2020 на суму 4 364 465,75 грн.

Не дотримуючись умов укладеного договору Підприємство лише частково здійснило оплату виконаних та прийнятих будівельних робіт, а саме у розмір 10 276 934,75 грн. у зв`язку із чим за ним станом на 01.02.2021 рахувалась заборгованість в розмірі 4 631 081,60 грн, що також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2021.

28.10.2019 сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору, за якою відповідач здійснив передоплату грошових коштів в розмірі 4 021 553,79 грн.

На виконання умов додаткової угоди № 1 позивач виконав та передав, а відповідач прийняв обсяг робіт на загальну суму 3 931 527,65 грн, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та Підсумковою відомістю ресурсів від 29.05.2020. У зв`язку із цим, станом на 01.02.2021 на розрахунковому рахунку позивача за додатковою угодою №1 обліковувалися надлишково сплачені кошти у сумі 90 026,14 грн, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за додатковою угодою №1 від 28.10.2019 станом на 01.02.2021.

01.02.2021 сторони дійшли згоди, здійснити залік однорідних грошових вимог, та надлишково сплачені кошти за додатковою угодою №1 від 28.10.2019 в розмірі 90 026,14 грн зарахувати за договором, що підтверджується Актом взаємозаліку б/н від 01.02.2021 та Актом звірки взаємних розрахунків за додатковою угодою №1 від 28.10.2019 станом на 30.09.2021.

Також, 01.02.2021 сторони дійшли згоди здійснити залік однорідних грошових вимог, та надлишково сплачені кошти за договором №S1_SOW_EL від 25.09.2019 в розмірі 3 416 952,16 грн зарахувати за договором №S2_SOW_BETA від 15.10.2019, що підтверджується Актом взаємозаліку б/н від 01.02.2021 та Актом звірки взаємних розрахунків за договором №S1_SOW_EL від 25.09.2019 станом на 30.09.2021.

Таким чином, грошові зобов`язання Підприємства за договором №S2_SOW_BETA від 15.10.2019 було зменшено на 3 416 952,16 грн, а заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 124 103,30 грн.

З метою досудового врегулювання спору щодо погашення наявної суми заборгованості Товариство 07.12.2021 скерувало на адресу відповідача лист-вимогу щодо сплати підсумкових платежів №07/12-21 від 07.12.2021.

Оскільки вказана вимога залишена Підприємством без виконання, позивач звернувся до суду із даним позовом в межах якого просить суд стягнути з відповідача 1 124 103,30 грн заборгованості.

Як вказано судом вище, правом на подання відзиву Підприємство не скористалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Окремим видом договору підряду є договір будівельного підряду.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а частинами 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором субпідряду.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, відповідачем не спростовано, що Товариство виконало та передало роботи на загальну суму 14 908 016,35 грн. Вказані роботи були прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується наявністю підписів уповноважених осіб відповідача на актах приймання виконаних будівельних робіт. При цьому, вказані будівельні роботи були частково оплачені Підприємством шляхом перерахування грошових коштів та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у загальному розмірі 13 783 913,05 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторін. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Беручи до уваги, що строк виконання обов`язку оплати прийнятих будівельних робіт з боку відповідача є таким, що настав, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню в заявленому розмірі, а саме в розмірі 1 124 103,30 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 123-126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРЕСТИЖ СЕРВІС" про стягнення заборгованості у розмірі 1 124 103,30 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУНЕЛ" (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА, будинок 17; ідентифікаційний код 42761147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРЕСТИЖ СЕРВІС" (03186, місто Київ, ВУЛИЦЯ АВІАКОНСТРУКТОРА АНТОНОВА, будинок 5-А; ідентифікаційний код 42829974) 1 124 103,30 грн (один мільйон сто двадцять чотири тисячі сто три гривні 30 копійок) та 16 861,55 грн (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят одну гривню 55 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ