Рішення

від 30.11.2022 по справі 927/949/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2022 року м. Чернігівсправа № 927/949/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"

код ЄДРПОУ 03357671, вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000

e-mail: office.otke@ukr.net;

до відповідача: Чернігівського геріатричного пансіонату,

код ЄДРПОУ 21395391, вул. Пашина Леоніда, 12, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про стягнення 376 312,15 грн

За участю представників:

від позивача: Куценок В.П.,

від відповідача: Шевцова А.В.

Акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго" подано позов до Чернігівського геріатричного пансіонату про стягнення 376 312,15 грн заборгованості за надані послуги з функціонування системи ГВП та постачання гарячої води.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2022 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 30.11.2022. Також даною ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що знаходяться в матеріалах справи.

11.11.2022, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає повністю позовні вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 ГПК України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 2 ст. 191 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

До початку судового засідання відповідачем подано клопотання про повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, з посиланням на приписи ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у зв`язку з визнанням позову.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав клопотання відповідача.

Суд клопотання відповідача задовольнив.

На підставі ч. 6 ст. 240 ГПК України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №1-0198П з власником (користувачем) будівлі про надання послуг з постачання гарячої води від 03.01.2022 в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, Зазначає, що не є головним розпорядником бюджетних коштів. Заборгованість з оплати наданих послуг з постачання гарячої води виникла у зв`язку з тим, що головним розпорядником бюджетних коштів затверджено відповідачу кошторис видатків на 2022 рік в недостатній кількості коштів від потреби.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

03.02.2022 між Акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго" (Виконавець) та Чернігівським геріатричним пансіонатом (Споживач) був укладений договір № 1-0198П з власником (користувачем) будівлі про надання послуг з постачання гарячої води (надалі - Договір) (а.с. 9-11).

Відповідно до п.1 Договору Виконавець зобов`язується надавати споживачу відповідної якості послугу з постачання гарячої води (далі - послуга), Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, визначених цим договором.

Обсяг спожитої послуги у будівлі та витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Об`єктом споживача відповідно до п. 2 Договору визначено: буд. № 12, вул. Пашина Леоніда, м. Чернігів.

Згідно з п.10 Договору обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг гарячої води, спожитої в будівлі, за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу.

Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розраховується відповідно до Методики розподілу.

Одиницею вимірювання обсягу спожитої споживачем гарячої води є куб. метр. Одиницею вимірювання обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є гігакалорія (Гкал).

Згідно п. 20 Договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 14, ст. 550), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1023, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку; плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу.

Вартістю послуги з постачання гарячої води та послуги з постачання теплової енергії є встановлені відповідно до законодавства тарифи (п. 21 Договору).

Згідно з п.22 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць.

Виконавець формує та надає Споживачу рахунок на оплату спожитої послуги та обсягів теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу (п.23 Договору).

Відповідно до п. 24 Договору Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Пунктом 39. Договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до звітів про споживання послуги з постачання гарячої води за червень - серпень 2022 року та актів прийому-передачі послуги з постачання гарячої води від 06.07.2022, від 04.08.2022, від 06.09.2022 позивач у червні - серпні 2022 року надав відповідачу послуги з функціонування системи ГВП та постачання гарячої води на загальну суму 376 312,15 грн з ПДВ (а.с.15,18,21-25).

На оплату поставленої теплової енергії позивач виставив відповідачу рахунки-фактури №1-0198П від 06.07.2022 на суму 139 559,58 грн, №1-0198П від 04.08.2022 на суму 106 028,82 грн, №1-0198П від 06.09.2022 на суму 130 723,75 грн (а.с.13,16,19).

Проте, відповідач в порушення вищезазначених умов укладеного Договору та вимог чинного законодавства не сплатив своєчасно та в повному розмірі за надані послуги, в зв`язку утворилась заборгованість за період з 01.06.2022 по 01.09.2022 у розмірі 376 312,15 грн.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено факт укладення між Акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго" та Чернігівським геріатричним пансіонатом договору № 1-0198П з власником (користувачем) будівлі про надання послуг з постачання гарячої води, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем у червні - серпні 2022 року надано відповідачу послуги з функціонування системи ГВП та постачання гарячої води на загальну суму 376 312,15 грн, про що були складені акти прийому-передачі послуги з постачання гарячої води від 06.07.2022, від 04.08.2022, від 06.09.2022.

На оплату поставленої теплової енергії позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури №1-0198П від 06.07.2022, №1-0198П від 04.08.2022, №1-0198П від 06.09.2022 на загальну суму 376 312,15 грн.

Сума боргу відповідача за Договором підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідач визнав, що сума заборгованості у розмірі 376 312,15 грн позивачу не сплачена.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив кошти за надані позивачем у червні - серпні 2022 року послуги з функціонування системи ГВП та постачання гарячої води на загальну суму 376 312,15 грн у встановлений у Договорі строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 376 312,15 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з ч.1,2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового забору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

При зазначеній ціні даного позову 376 312,15 грн сума судового збору, які підлягає сплаті позивачем, становить 5644,68 грн.

Позивачем згідно з платіжним дорученням №2809 від 28.07.2022 за подання даної позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області сплачено судовий збір у розмірі 7201,05 грн, у зв`язку з чим переплата судового збору склала 1556,37 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2022, за клопотанням позивача, повернуто АТ «Облтеплокомуненерго» 1556,37 грн судового збору, надлишково сплаченого згідно з платіжним дорученням №2809 від 28.07.2022.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позову, що становить 2822,34 грн (5644,68 грн : 2).

Решта 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2822,34 грн відповідно до п. 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 42, 46, 73-80, 86, 129, 130, 165, 191, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Чернігівського геріатричного пансіонату (код ЄДРПОУ 21395391, вул. Пашина Леоніда, 12, м. Чернігів, 14021) на користь Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ 03357671, вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000) 376 312,15 грн заборгованості за надані послуги з функціонування системи ГВП та постачання гарячої води та 2822,34 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Клопотання Чернігівського геріатричного пансіонату (код ЄДРПОУ 21395391) про повернення Акціонерному товариству "Облтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ 03357671) з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, задовольнити.

4. Повернути Акціонерному товариству "Облтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ 03357671, вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 2822,34 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №2809 від 28.07.2022.

5. Дане рішення є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2022.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор