Ухвала

від 22.11.2022 по справі 922/456/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 922/456/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1- не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - Дребот І. А. (адвоката)

прокурора - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 (колегія суддів: Мартюхіна Н. О. - головуючий, Лакіза В. В., Плахов О. В.) у справі

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях

до: 1) Приватного акціонерного товариства "Альянс", 2) Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика" і 3) Акціонерного товариства "Мегабанк"

про визнання недійсними договорів, скасування їх державної реєстрації та розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2019 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - РВ ФДМУ) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Альянс" (далі - ПрАТ "Альянс"), Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика" (далі - ПрАТ "Зміївська овочева фабрика") та Акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк"), в якій просив:

- визнати недійсним іпотечний договір від 28.09.2018 № ГД-11/2008-з-1, укладений між ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" та АТ "Мегабанк", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н. О. та зареєстрований за № 3664 (далі - іпотечний договір від 28.09.2018) у частині передачі нежитлової будівлі "З-2" загальною площею 897,2 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1452330463101, номери записів про право власності 24225604 та 24214289, що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Літакова,13, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі, серія та номер: № 3526, виданий 27.12.2017, видавник: Малахова Г. І. приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - договір купівлі-продажу від 27.12.2017), який укладений між ПрАТ "Альянс" і ПрАТ "Зміївська овочева фабрика", скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі, серія та номер: № 3541, виданий 28.12.2017, видавник: Малахова Г. І. приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - договір купівлі-продажу від 28.12.2017), який укладений між ПрАТ "Альянс" і ПрАТ "Зміївська овочева фабрика", скасувавши його державну реєстрацію;

- розірвати договір купівлі-продажу від 06.07.2006 № 1177 (далі - договір купівлі-продажу від 06.07.2006) об`єкта незавершеного будівництва "Розширення дитячого комбінату на 280 місць з прибудовою корпусу на 4 групи з плавальним басейном" (далі - об`єкт незавершеного будівництва) за адресою: м. Харків, вул. Самольотна (тепер Літакова), 13, розташованого на земельній ділянці розміром орієнтовно 0,60 га, який укладено між РВ ФДМУ і Закритим акціонерним товариством "Альянс".

1.2. Звертаючись із позовною заявою, прокурор посилався на порушення ПрАТ "Альянс" умов договору купівлі-продажу від 06.07.2006. Прокурор зазначав, що покупець набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва з порушенням чинного законодавства, що підтверджується постановою суду апеляційної інстанції від 25.03.2010 у справі № 11/126-08 (№ 61/282-09), яка набрала законної сили та є обов`язковою до виконання на всій території України. Прокурор стверджував, що на момент подальшого відчуження об`єкта незавершеного будівництва ЗАТ "Альянс" (у подальшому ПрАТ "Альянс") не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "З-2" загальною площею 897,2 м2; на момент подання позовної заяви право користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, належним чином не оформлено; інформація про укладення договору оренди земельної ділянки, що знаходиться на вул. Літаковій, 13 у м. Харкові, відсутня. Позивач стверджував, що ПрАТ "Альянс" продало об`єкт незавершеного будівництва з порушенням вимог пункту 5.5 договору купівлі-продажу від 06.07.2006, Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", Закону України "Про приватизацію державного майна", наказу Фонду державного майна України від 03.05.2012 № 606, яким затверджено Порядок надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження або передачу в заставу об`єктів, обтяжених зобов`язаннями їх власників перед державою (далі - Порядок № 606), які діяли на час відчуження майна, а також зазначав, що об`єкт незавершеного будівництва передано в іпотеку з порушенням норм чинного законодавства.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2020, у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ відмовлено повністю.

2.2. Постановою Верховного Суду від 18.03.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 у справі № 922/456/19 скасовано; справу № 922/456/19 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

2.3. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 13.08.2021 у справі № 922/456/19 позов прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ задоволено; розірвано договір купівлі-продажу від 06.07.2006 об`єкта незавершеного будівництва; визнано недійсним іпотечний договір від 28.09.2018, скасовано його державну реєстрацію; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27.12.2017, скасовано його державну реєстрацію; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 28.12.2017, скасовано його державну реєстрацію; вирішено стягнути з відповідачів судовий збір за подання позову, апеляційної та касаційної скарг пропорційно до задоволених позовних вимог.

2.4. Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про розірвання договору купівлі-продажу від 06.07.2006, оскільки встановив, що всупереч умовам договору ПрАТ "Альянс" не завершило будівництво об`єкта нерухомості у визначені цим договором строки, не добудувало та не ввело об`єкт в експлуатацію, не виконало обов`язку щодо переоформлення права користування земельною ділянкою під об`єктом незавершеного будівництва та здійснило відчуження об`єкта незавершеного будівництва без погодження з органом приватизації та до введення його в експлуатацію, тобто допустило істотне порушення умов договору купівлі-продажу від 06.07.2006, а саме пунктів 5.4, 5.5, 5.6, 5.8, що підтверджується складеним 30.11.2018 РВ ФДМУ актом № 20 поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 06.07.2006. Господарський суд, посилаючись на те, що ПрАТ "Альянс" на момент відчуження об`єкта незавершеного будівництва не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності та оспорювані договори купівлі-продажу від 27.12.2017 і від 28.12.2017 були вчинені всупереч вимогам статті 19 Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", наказу Фонду державного майна України від 03.05.2012 № 606 (що діяли на час відчуження об`єкта незавершеного будівництва), пункту 5.5 договору купівлі-продажу від 06.07.2006, дійшов висновку, що ці договори купівлі-продажу належить визнати недійсними, а їх державну реєстрацію - скасувати. Суд зазначив, що передання нежитлового приміщення загальною площею 897,2 м2 за адресою м. Харків, вул. Літакова, 13, в іпотеку відбулося з порушенням норм законодавства, а тому іпотечний договір від 28.09.2018 необхідно визнати недійсним в частині передачі нежитлової будівлі "З-2" загальною площею 897,2 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1452330463101, номери записів про право власності 24225604 та 24214289, що розташована за адресою Харківська область, м. Харків, вул. Літакова, 13, (предмет іпотеки-1) та скасувати його державну реєстрацію на підставі положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

2.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2021 у справі № 922/456/19 скасоване. В задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМ відмовлено.

2.6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що, звертаючись із цим позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 27.12.2017 та від 28.12.2017, іпотечного договору від 28.09.2018, а також розірвання договору купівлі-продажу від 06.07.2006, прокурор, який фактично переслідував мету, що полягає у поверненні об`єкта нерухомого майна на користь держави, не заявляв вимоги про реституцію. Крім того, як зауважила колегія суддів, спірна будівля вибула з володіння РВ ФДМУ не з його волі, тому апеляційний суд вважав, що належним та ефективним способом захисту позивача є звернення до суду з віндикаційним позовом, оскільки застосування до договорів купівлі-продажу від 27.12.2017 та від 28.12.2017, а також до іпотечного договору від 28.09.2018 наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, не призведе до поновлення прав держави та не створить підстав для повернення об`єкта нерухомого майна у власність держави в результаті недійсності зазначених правочинів. Як установив суд апеляційної інстанції, розірвання договору купівлі-продажу від 06.07.2006 також не може призвести до повернення майна у власність держави, оскільки ПрАТ "Альянс" як сторона правочину не є власником цього майна, об`єкт незавершеного будівництва перебуває у фактичному володінні ПрАТ "Зміївська овочева фабрика". За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що задоволення будь-якої із вказаних вимог не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про обрання прокурором неналежних та неефективних способів захисту порушених прав позивача. Разом із тим суд апеляційної інстанції встановив, що об`єкт нерухомості, який на теперішній час знаходиться у фактичному володінні ПрАТ "Зміївська овочева фабрика", є таким, що експлуатується, а за своїми технічними характеристиками є відмінним від об`єкта незавершеного будівництва, який передавався ПрАТ "Альянс" під час укладення договору купівлі-продажу від 06.07.2006.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 922/456/19 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2021. Судові витрати за подання позову, апеляційної та двох касаційних скарг просить відшкодувати за рахунок відповідачів на користь Харківської обласної прокуратури.

3.2. Скаржник зазначає, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 оскаржується відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом апеляційної інстанції норми матеріального права, зокрема, положення статті 19 Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 611, 651, 653 Цивільного кодексу України застосовано без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 04.10.2018 у справі № 911/2509/16, від 13.06.2018 у справі № 918/1049/16, від 28.03.2018 у справі № 910/5717/17, від 31.01.2018 у справі № 910/5716/17; положення статті 2, 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без врахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19, від 27.06.2018 у справі № 921/403/17, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19.

4. Обставини, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 06.07.2006 між РВ ФДМУ (продавець) і ЗАТ "Альянс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1177 об`єкта незавершеного будівництва за адресою: м. Харків, вул. Самольотна (тепер Літакова), 13. Зазначений договір купівлі-продажу від 06.07.2006 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шудріковим І. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1202.

4.2. Згідно з пунктом 1.1 договору купівлі-продажу від 06.07.2006 продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці розміром 0,60 га, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну, обумовлену цим договором, яка відповідно до протоколу аукціону від 30.06.2006 з урахуванням ПДВ складає 435 000,00 грн.

4.3. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу від 06.07.2006 право власності на об`єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі об`єкта.

4.4. Відповідно до розділу 5 цього договору сторони погодили обов`язки покупця, а саме:

- в установлений цим договором термін сплатити вартість продажу об`єкта незавершеного будівництва (пункт 5.1);

- в установлений цим договором термін прийняти об`єкт незавершеного будівництва (пункт 5.2);

- протягом двох років з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору вжити заходів згідно з чинним законодавством щодо переоформлення права замовника і права користування земельною ділянкою під об`єктом з відповідною місцевою радою (пункт 5.3);

- завершити будівництво та ввести об`єкт в експлуатацію протягом 5 (п`яти) років з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору (пункт 5.4);

- не проводити відчуження об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, до моменту здійснення повних розрахунків за об`єкт, завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію (пункт 5.5);

- надавати продавцю необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього договору (пункт 5.6);

- забезпечити виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови об`єкта та подальшого введення в експлуатацію (пункт 5.7);

- у разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань та рішення відповідної місцевої ради строки завершення будівництва можуть бути змінені шляхом укладення додаткової угоди (пункт 5.8).

4.5. Розділом 6 договору купівлі-продажу від 06.07.2006 визначено обов`язки продавця. Зокрема, відповідно до пункту 6.1 продавець зобов`язаний: передати покупцю об`єкт незавершеного будівництва у встановлений у цьому договорі термін (підпункт 6.1.1); контролювати виконання умов цього договору до повного виконання покупцем усіх його зобов`язань (підпункт 6.1.2).

4.6. Згідно з пунктом 7.3 договору купівлі-продажу від 06.07.2006 погоджено, що у разі невиконання покупцем умов, які передбачені пунктами 5.1- 5.7 цього договору, продавець має право в установленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, чинних на момент розірвання договору, та повернення об`єкта незавершеного будівництва у державну власність за рішенням суду.

4.7. 18.01.2012 між РВ ФДМУ і ПрАТ "Альянс" укладено договір про зміни № 1 до договору купівлі-продажу від 06.07.2006, який передбачав внесення змін до пункту 5.3 цього договору в частині переоформлення права користування земельною ділянкою під об`єктом в термін до 06.07.2013.

4.8. ЗАТ "Альянс" сплатило на користь РВ ФДМУ вартість об`єкта незавершеного будівництва, яка з урахуванням ПДВ склала 435 000,00 грн, а РВ ФДМУ на підставі акта приймання-передачі передало ЗАТ "Альянс" обумовлений договором об`єкт незавершеного будівництва.

4.9. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.01.2009 у справі № 11/126-08 за ПрАТ "Альянс" визнано право власності на нежитлову будівлю, літера "З-2" загальною площею 897,2 м2, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Літакова, 13.

На підставі цього рішення суду Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 02.02.2009 проведено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, літера "З-2", загальною площею 897,2 м2 за ПрАТ "Альянс" (реєстраційний номер 24357492).

4.10. Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2009 у справі № 11/126-08 рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2009 скасовано, справу № 11/126-08 направлено на новий розгляд.

4.11. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2009 у справі № 61/282-09 (н. р. справи № 11/126-08) позовні вимоги ПрАТ "Альянс" задоволено та визнано за ПрАТ "Альянс" право власності на нежитлову будівлю, літера "З-2", за адресою: м. Харків, вул. Літакова,13, загальною площею 897,2 м2.

4.12. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2010 у справі № 61/282-09 рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2009 скасоване, прийнято нове рішення, яким у позові ЗАТ "Альянс" відмовлено.

4.13. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач здійснював заходи щодо контролю за виконанням договору купівлі-продажу від 06.07.2006. Так, згідно з листом від 05.07.2013 вих. № 13-3651 РВ ФДМУ повідомило про заплановану перевірку на ІІІ квартал 2013 року та запропонувало ПрАТ "Альянс" у термін до 25.07.2013 надати до відділу контролю договорів купівлі-продажу документи, що підтверджують виконання умов договору купівлі-продажу від 06.07.2006.

4.14. Відповідно до листа від 05.09.2013 вих. № 13-4663 РВ ФДМУ спільно з представниками ПрАТ "Альянс" 30.08.2013 провело перевірку виконання умов договору купівлі-продажу від 06.07.2006 безпосередньо за місцем розташування об`єкта незавершеного будівництва, за результатами якої склало відповідний акт, та направило його ПрАТ "Альянс".

4.15. За змістом листів РВ ФДМУ від 19.11.2014 вих. № 13-5393, від 23.12.2014 вих. № 13-6018, за листопад 2015 вих. № 13-4624, за грудень 2015 вих. № 28-5439, за жовтень 2016 вих. № 41-5182 позивачем проводились перевірки, за результатами яких складалися відповідні акти про неналежне виконання ПрАТ "Альянс" умов договору купівлі-продажу від 06.07.2006.

4.16. Поточна перевірка РВ ФДМУ проводилась 18.12.2017, за результатами якої встановлено невиконання пункту 5.8 договору купівлі-продажу від 06.07.2006 та неналежне виконання пунктів 5.3, 5.7 цього договору, про що РВ ФДМУ повідомило ПрАТ "Альянс" листом від 29.12.2017 № 47-7058.

4.17. РВ ФДМУ у листі від 01.10.2018 за вих. № 47-6278 на адресу ПрАТ "Альянс" зазначало, що термін виконання умов договору купівлі-продажу від 06.07.2006 закінчився 06.07.2013, додаткова угода щодо продовження строків будівництва об`єкта не укладалась. Згідно з графіком перевірок виконання умов договорів купівлі-продажу зазначений договір підлягає перевірці у ІV кварталі 2018 року. Позивач запропонував до 25.10.2018 надати до відділу управління державним майном документи, що підтверджують виконання умов зазначеного договору. У разі якщо документи не будуть надані у визначений термін, умови договору будуть вважатись невиконаними, та РВ ФДМУ вирішуватиме питання, пов`язані з виконанням умов договору та проведенням перевірки, у судовому порядку згідно з чинним законодавством.

4.18. Листом від 20.11.2018 за вих. №47-7611 РВ ФДМУ попередило ПрАТ "Альянс" про проведення перевірки 30.11.2018 о 10:00 годині, за наслідками якої склало акт № 20, в якому встановлено, що покупцем не виконано пункти 5.4, 5.5, 5.6, 5.8 договору купівлі-продажу від 06.07.2006, що в силу положень частини 3 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" є однією з підстав для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації у порядку, передбаченому законодавством.

4.19. У цьому акті від 30.11.2018 № 20, зокрема встановлено таке:

- всупереч положенням пункту 5.4 договору купівлі-продажу від 06.07.2006 покупцем не надано продавцю документів щодо готовності об`єкта до експлуатації відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" від 13.04.2011;

- всупереч пункту 5.6 цього договору не надані документи щодо вжитих заходів для підтвердження виконання умов, передбачених пунктами 5.3, 5.7 договору;

- пункт 5.5 договору купівлі-продажу від 06.07.2006 не виконується, покупцем - ПрАТ "Альянс" здійснено відчуження об`єкта без погодження з РВ ФДМУ;

- на виконання вимог пункту 5.8 цього договору покупець до продавця з питанням щодо продовження строків виконання зобов`язань не звертався.

В цьому акті зазначено, що ПрАТ "Альянс" документи щодо переоформлення права користування земельною ділянкою під об`єктом на момент перевірки не надавалися.

4.20. Вказаний акт поточної перевірки був направлений ПрАТ "Альянс" листом від 03.12.2018 вих. № 47-7995.

4.21. Відповідно до доповнення від 07.12.2018 до акта поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 06.07.2006 зі змінами, внесеними договором про зміни від 18.01.2012 № 1, на момент проведення перевірки встановлено, що покупцем - ПрАТ "Альянс" здійснено відчуження об`єкта незавершеного будівництва без погодження з РВ ФДМУ, інформація, необхідна для встановлення відчуження об`єкта приватизації за договором купівлі-продажу від 06.07.2006 (зі змінами) взята з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Державний реєстр).

Згідно з інформацією з Державного реєстру станом на 07.12.2018 приватним нотаріусом 27.12.2017 та 28.12.2017 прийняті рішення № 39021796, № 39034150, внесені відомості до Державного реєстру про право приватної спільної часткової власності (1/2 частки) ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" на об`єкт нерухомого майна № 1452330463101 - нежитлова будівля літ."З-2" загальною площею 897,2 м2, об`єкт нежитлової нерухомості.

4.22. Суди встановили, що між ПрАТ "Альянс" (продавець) та ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" (покупець) укладено договори купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 27.12.2017 № 3526 та від 28.12.2017 № 3541.

4.23. Згідно з пунктом 1 договору купівлі-продажу від 27.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. 27.12.2017, продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає 1/2 частину нежитлової будівлі літ."З-2" загальною площею 897,2 м2, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Літакова, 13, та сплачує за нього певну грошову суму.

4.24. Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу від 27.12.2017 майно, зазначене у пункті 1 цього договору, належить продавцю на праві приватної власності згідно з інформацією з Державного реєстру, що зареєстровано Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 14.08.2008, реєстраційний номер 24357492.

4.25. У пункті 3 договору купівлі-продажу від 27.12.2017 зазначено, що відповідно до звіту про оцінку майна, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Верітас Епрайзер", його ринкова вартість становить 3 030 986,40 грн з ПДВ, вартість відчужуваної частини нежитлової будівлі становить 1 515 493,20 грн з ПДВ.

4.26. Згідно з пунктом 1 договору купівлі-продажу від 28.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. 28.12.2017, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає 1/2 частину нежитлової будівлі літ."3-2" загальною площею 897,2 м2, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Літакова, 13, та сплачує за нього певну грошову суму.

4.27. Суди встановили, що у договорі купівлі-продажу від 28.12.2017 пункти 2 та 3 викладені аналогічно з пунктами договору купівлі-продажу від 27.12.2017.

4.28. Відповідно до акта обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Літакова, 13, від 26.09.2018 встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 22.02.2012 № 625/12 ПрАТ "Альянс" надано в оренду строком до 01.02.2017 земельну ділянку площею 3,5103 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на вул. Літаковій, 13 (кадастровий номер 6310138800:14:007:0064) у межах, які визначені актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 29.03.2010, реєстраційний № 119/10, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, яка задіяна в здійсненні товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування овочів відкритого ґрунту). Згідно з інформацією з Державного реєстру від 26.09.2018 № 139127251 право власності на нежитлову будівлю літ. З-2 загальною площею 897,2 м2, на вул. Літаковій, 13 у м. Харкові зареєстроване за ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" на підставі договорів купівлі-продажу від 27.12.2017, від 28.12.2017. Право користування земельною ділянкою на теперішній час належним чином не оформлено.

4.29. Суди також зазначили, що між ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" (іпотекодавець) і АТ "Мегабанк" (іпотекодержатель) 28.09.2018 укладено іпотечний договір № ГД-11/2008-з-1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н. О. та зареєстрований за № 3664.

4.30. Згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору від 28.09.2018 предметом іпотеки є, зокрема нежитлова будівля "3-2", загальною площею 897,2 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі 1452330463101, номери запису про право власності 24225604 та 24214289, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Літакова, 13 (далі - предмет іпотеки-1).

В іпотечному договорі від 28.09.2018 зазначено, що предмет іпотеки-1 належить іпотекодавцю на підставі договорів купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, укладених 27.12.2017 та 28.12.2017 між ПрАТ "Альянс" та ПрАТ "Зміївська овочева фабрика".

4.31. Згідно з пунктом 5.1 іпотечного договору від 28.09.2018 у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем та/або боржником основного зобов`язання, а також інших підстав, передбачених чинним законодавством України, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому законодавством України.

4.32. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 27.12.2017 та від 28.12.2017, іпотечного договору від 28.09.2018, скасування їх державної реєстрації та розірвання договору купівлі-продажу від 06.07.2006.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2022 у справі № 922/456/19 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 922/456/19, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 15.03.2022.

Однак із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", що продовжувався відповідно до указів Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 18.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.04.2022 № 29.3-02/632 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/456/19 у зв`язку з увільненням судді Чумака Ю. Я. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов`язків у зв`язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2022 для розгляду справи № 922/456/19 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.

15.03.2022 на електронну пошту Верховного Суду надійшло клопотання АТ "Мегабанк" про відкладення судового засідання на іншу дату після припинення та скасування воєнного стану. Зазначене клопотання враховане колегією суддів.

У зв`язку із введенням воєнного стану судове засідання у справі № 922/456/19, призначене на 15.03.2022, не відбулося.

Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 призначено до розгляду касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 922/456/19 на 07.06.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2022 задоволено клопотання ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" та АТ "Мегабанк" про відкладення розгляду справи № 922/456/19 у зв`язку з тим, що через збройну агресію Російської Федерації проти України вони позбавлені можливості взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 07.06.2022, оскільки на території, де вони здійснюють свою господарську діяльність, ведуться активні бойові дії. Відкладено розгляд касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 922/456/19 на 05.07.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2022 задоволено клопотання ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" та АТ "Мегабанк" про відкладення розгляду справи № 922/456/19 та відкладено розгляд касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 922/456/19 на 23.08.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2022 задоволено клопотання ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" та АТ "Мегабанк" про відкладення розгляду справи № 922/456/19 та відкладено розгляд касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 922/456/19 на 20.09.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2022 задоволено клопотання ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" про відкладення розгляду справи № 922/456/19 та відкладено розгляд касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 922/456/19 на 11.10.2022.

У зв`язку з тривалою повітряною тривогою розгляд справи № 922/456/19 11.10.2022 не відбувся.

Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2022 вирішено здійснити розгляд справи № 922/456/19 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 922/456/19 у судовому засіданні 25.10.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2022, враховуючи неотримання всіма учасниками справи ухвали суду від 11.10.2022, з метою дотримання процесуальних прав учасників справи на участь в судовому засіданні, відкладено розгляд справи в межах розумного строку на 15.11.2022.

У зв`язку з тривалою повітряною тривогою розгляд справи № 922/456/19 15.11.2022 не відбувся.

Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2022 вирішено здійснити розгляд справи № 922/456/19 за касаційною скаргою прокурора на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 922/456/19 у судовому засіданні 22.11.2022.

5.2. З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", указів Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 18.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", клопотаннями відповідачів про відкладення розгляду справи з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи № 922/456/19 у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи, з метою забезпечення своєчасного судового захисту.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача-3, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 922/456/19 необхідно закрити з огляду на таке.

5.4. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

5.5. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора про визнання недійсним іпотечного договору від 28.09.2018, укладеного між ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" і АТ "Мегабанк", визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 27.12.2017 та 28.12.2017, укладених між ПрАТ "Альянс" і ПрАТ "Зміївська овочева фабрика", про розірвання договору купівлі-продажу від 06.07.2006, укладеного між ПрАТ "Альянс" та РВ ФДМУ. Позовні вимоги мотивовані порушенням положень законодавства під час укладення спірних правочинів, зокрема, положень статті 216 Цивільного кодексу України, частин 3, 10 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", порушенням умов договору купівлі-продажу від 06.07.2006.

5.6. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора щодо розірвання договору купівлі-продажу від 06.07.2006, оскільки встановив, що всупереч умовам договору ПрАТ "Альянс" не завершило будівництво об`єкта нерухомості у визначені цим договором строки, не добудувало та не ввело об`єкт в експлуатацію, не виконало обов`язку щодо переоформлення права користування земельною ділянкою під об`єктом незавершеного будівництва, та здійснило відчуження об`єкта незавершеного будівництва без погодження з органом приватизації та до введення його в експлуатацію, тобто допустило істотне порушення умов договору купівлі-продажу від 06.07.2006, а саме пунктів 5.4, 5.5, 5.6, 5.8, що підтверджується складеним 30.11.2018 РВ ФДМУ актом № 20 поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 06.07.2006. Господарський суд, посилаючись на те, що ПрАТ "Альянс" на момент відчуження спірної будівлі не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, та оспорювані договори купівлі-продажу від 27.12.2017 і від 28.12.2017 були вчинені всупереч вимогам статті 19 Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", наказу Фонду державного майна України від 03.05.2012 № 606 (що діяли на час відчуження), пункту 5.5 договору купівлі-продажу від 06.07.2006, дійшов висновку, що ці договори купівлі-продажу належить визнати недійсними, а їх державну реєстрацію - скасувати. Суд зазначив, що передання нежитлового приміщення загальною площею 897,2 м2 за адресою м. Харків, вул. Літакова, 13, в іпотеку відбулося з порушенням норм законодавства, а тому іпотечний договір від 28.09.2018 необхідно визнати недійсним в частині передачі нежитлової будівлі "З-2" загальною площею 897,2 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1452330463101, номери записів про право власності 24225604 та 24214289, що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Літакова,13 (предмет іпотеки-1), та скасувати його державну реєстрацію на підставі положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

5.7. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що, звертаючись із цим позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 27.12.2017 та від 28.12.2017, іпотечного договору від 28.09.2018, а також розірвання договору купівлі-продажу від 06.07.2006, прокурор, який фактично переслідував мету, що полягає у поверненні об`єкта нерухомого майна на користь держави, не заявляв вимоги про реституцію. Крім того, як зауважила колегія суддів, спірна будівля вибула з володіння РВ ФДМУ не з його волі, тому апеляційний суд вважав, що належним та ефективним способом захисту позивача є звернення до суду з віндикаційним позовом, оскільки застосування до договорів купівлі-продажу від 27.12.2017 та від 28.12.2017, а також до іпотечного договору від 28.09.2018 наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, не призведе до поновлення прав держави та не створить підстав для повернення об`єкта нерухомого майна у власність держави в результаті недійсності зазначених правочинів. Як установив суд апеляційної інстанції, розірвання договору купівлі-продажу від 06.07.2006 також не може призвести до повернення майна у власність держави, оскільки ПрАТ "Альянс" як сторона правочину не є власником цього майна, об`єкт незавершеного будівництва перебуває у фактичному володінні ПрАТ "Зміївська овочева фабрика". За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що задоволення будь-якої із вказаних вимог не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про обрання прокурором неналежних та неефективних способів захисту порушених прав позивача. Разом із тим суд апеляційної інстанції встановив, що об`єкт нерухомості, який на теперішній час знаходиться у фактичному володінні ПрАТ "Зміївська овочева фабрика", є таким, що експлуатується, а за своїми технічними характеристиками є відмінним від об`єкта незавершеного будівництва, який передавався ПрАТ "Альянс" під час укладення договору купівлі-продажу від 06.07.2006.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.8. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм статті 19 Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 193 Господарського кодексу України, статей 3, 15, 16, 525, 526, 611, 651, 653 Цивільного кодексу України та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 04.10.2018 у справі № 911/2509/16, від 13.06.2018 у справі № 918/1049/16, від 28.03.2018 у справі № 910/5717/17, від 31.01.2018 у справі № 910/5716/17, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19; положень статей 2, 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та без врахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19, від 27.06.2018 у справі № 921/403/17, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19.

5.9. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.10. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.

5.11. Прокурор стверджує, що ним обрано належний спосіб захисту поновлення порушених інтересів держави, який спрямований на недопущення зменшення державного майна.

5.12. Обґрунтовуючи зазначені доводи, прокурор зазначає, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 викладено правову позицію щодо застосування статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України. Зокрема, як стверджує скаржник, Велика Палата Верховного Суду у цих постановах дійшла висновків, що, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування; суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

5.13. Колегія суддів звертає увагу на те, що у висновках, зазначених скаржником, наведена правова позиція щодо застосування положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України як універсальних норм, які підлягають застосуванню у будь-яких спірних правовідносинах. Водночас відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оцінюючи правовідносини у справах № 925/1265/16, № 570/3439/16-ц, № 905/2260/17 на предмет їх подібності із правовідносинами у справі № 922/456/19, що розглядається, колегія суддів, застосовуючи змістовий критерій їх порівняння, вважає, що правовідносини у справах № 925/1265/16, № 570/3439/16-ц, № 905/2260/17 та у справі № 922/456/19, що розглядається, є неподібними з огляду на таке.

5.14. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 за позовом Міністерства оборони України та Квартирно?експлуатаційного відділу м. Біла Церква до Управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області про визнання недійсними та скасування державних актів на право користування земельними ділянками спірними були питання щодо обраного позивачем способу захисту права у спірних правовідносинах. У справі № 925/1265/16 Суд зауважив, що "право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування)".

Отже, у справі № 925/1265/16 спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсними та скасування державних актів на право користування земельними ділянками, таким чином, спірні правовідносини виникли щодо права користування земельними ділянками, тому спосіб захисту визначався з урахуванням зазначених правовідносин та предмета позову.

5.15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 за позовом Фізичної особи-підприємця Авдєєнка Олега Вікторовича до Фізичної особи-підприємця Воробйова Анатолія Олексійовича про визнання договору оренди припиненим та зобов`язання прийняти нежитлове приміщення спірними були питання щодо обраного позивачем способу захисту права (щодо вимоги про визнання договору припиненим) та щодо підвідомчості цього спору. Щодо способу захисту у спірних правовідносинах у справі № 905/2260/17 Суд зауважив, що "предмет позову у вигляді спонукання відповідача до прийняття майна з орендного користування та підписання акта приймання-передачі є (а) зверненням за захистом не права, а обов`язку, (б) примушенням особи до вчинення дії, яка є її правом, а не обов`язком. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов`язку в натурі, передбачене пунктом 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України."

Отже, спірні правовідносини у справі № 905/2260/17 виникли у зв`язку з невизнанням відповідачем договору оренди нежитлового приміщення припиненим, і суд дійшов висновку, що вимога позивача про спонукання відповідача до прийняття майна з орендного користування та підписання акта приймання-передачі є неналежним способом захисту.

5.16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц позивач звертався з позовом до Рівненського регіонального центру надання адміністративних послуг, в якому просив відновити шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності третьої особи на житловий будинок і на земельну ділянку, на якій цей будинок розташований. Суд зазначив, що спірні правовідносини у справі № 570/3439/16-ц виникли у позивача з третьою особою щодо визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок і земельну ділянку та їх поділ. Велика Палата Верховного Суду у справі № 570/3439/16-ц зауважила, що за наявності у позивача та третьої особи іншого спору про поділ спільної сумісної власності неефективним є обраний позивачем спосіб відновлення права шляхом внесення до відповідного державного реєстру записів про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку за третьою особою; обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не призводить до відновлення його прав, а можливість звернення позивачем до суду для відновлення права власності третьої особи на нерухоме майно, на яке позивач претендує в іншій судовій справі, процесуальний закон не передбачає.

Отже, спірні правовідносини у справі № 570/3439/16-ц стосувалися визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок і земельну ділянку та їх поділ, проте, за висновком Суду, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не призведе до відновлення прав позивача.

Натомість у справі № 922/456/19, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що спірна будівля вибула з володіння РВ ФДМУ не з його волі, тому апеляційний господарський суд зазначив, що належним та ефективним способом захисту є звернення до суду з віндикаційним позовом. При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 910/8965/18, згідно з яким права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням статей 215 і 216 Цивільного кодексу України; такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Беручи до уваги те, що ПрАТ "Альянс" не має в своєму володінні нерухомого майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розірвання договору купівлі-продажу від 06.07.2006 не призведе до повернення спірного об`єкта нерухомого майна у власність держави. Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначила, що в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статті 387 Цивільного кодексу України, є неефективними. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правові позиції, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 92) та від 02.07.2019 у справі № 48/340.

Таким чином, у наведених прокурором постановах Верховного Суду у справах № 925/1265/16, № 570/3439/16-ц, № 905/2260/17 не наведено висновків щодо належності та ефективності заявленого ним способу захисту цивільних прав. Крім того, висновки щодо належності чи неналежності способу захисту у наведених скаржником постановах зроблені у правовідносинах, які є неподібними із правовідносинами у справі № 922/456/19, що розглядається. Водночас висновки апеляційного господарського суду, викладені у оскаржуваній постанові у справі № 922/456/19, не суперечать загальним засадам застосування положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, що наведені скаржником у касаційній скарзі.

5.17. Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивача про розірвання договору від 06.07.2006, не врахувавши при цьому висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.10.2018 у справі № 911/2509/16, від 13.06.2018 у справі № 918/1049/16, від 23.03.2018 у справі № 910/5717/17, від 31.01.2018 у справі № 910/5716/17, відповідно до яких підставою для розірвання договору купівлі-продажу державного майна (об`єкту приватизації) у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором.

5.18. У постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 911/2509/16 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Приватного підприємства "Аметістум" про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва державної власності, укладеного між позивачем та відповідачем, і про зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкт незавершеного будівництва Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для розірвання договору купівлі-продажу державного майна (об`єкта приватизації) у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором.

У справі № 911/2509/16 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість вимог позивача про розірвання договору у зв`язку з істотним порушенням відповідачем своїх зобов`язань за цим договором, який не завершив будівництво об`єкта нерухомості у визначений договором строк, що значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а також про обґрунтованість вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва.

5.19. У постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 918/1049/16 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про розірвання укладених між сторонами договорів купівлі-продажу об`єктів незавершеного будівництва та від 28.03.2018 у справі № 910/5717/17 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу державного майна - об`єкта незавершеного будівництва, а також від 31.01.2018 у справі № 910/5716/17 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу державного майна - об`єкта незавершеного будівництва, на які посилається скаржник, наведені аналогічні за змістом висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 911/2509/16, зокрема про те, що підставою для розірвання договору купівлі-продажу державного майна (об`єкта приватизації) у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором.

5.20. Водночас колегія суддів зазначає, що у наведених справах суди, враховуючи вимоги статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, виходили із того, що реалізація позивачем такого способу захисту, як припинення правовідношення можлива шляхом заявлення позивачем вимоги про розірвання договору до відповідача, та є ефективною з огляду на заявлення саме до володіючого майном відповідача вимоги про повернення об`єкта приватизації. Натомість у справі № 922/456/19, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що об`єкт нерухомості на теперішній час знаходиться у фактичному володінні ПрАТ "Зміївська овочева фабрика", є таким, що експлуатується, а за своїми характеристиками є відмінним від об`єкта незавершеного будівництва, який передавався ПрАТ "Альянс" під час укладення договору купівлі-продажу від 06.07.2006. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування до договорів купівлі-продажу від 27.12.2017 та від 28.12.2017, а також іпотечного договору від 28.09.2018 наслідків недійсності правочину, а також задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу від 06.07.2006 не може призвести до повернення у власність держави об`єкта незавершеного будівництва.

5.21. Таким чином у справі № 922/456/19, що розглядається, суд апеляційної інстанції, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, дійшов висновку, що заявлений у справі позов не призведе до поновлення майнових прав держави, і зазначив, що це свідчить про обрання прокурором неналежних та неефективних способів захисту порушених прав позивача.

5.22. Отже, підставою для відмови у позові в цій справі № 922/456/19, що розглядається, стало обрання прокурором неналежного та неефективного способу захисту, в той час як висновки, на які посилається прокурор, стосуються питання застосування положення норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", Закону України "Про приватизацію державного майна", щодо підстав для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації. Тому в аспекті оцінювання подібності правовідносин з огляду на обставини, встановлені судами у згаданих прокурором справах та у справі № 922/456/19, що розглядається, спірні правовідносини у цих справах є неподібними.

5.23. Прокурор, стверджуючи, що в момент укладення з ПрАТ "Зміївська овочева фабрика" договорів купівлі-продажу від 27.12.2017 та від 28.12.2017 ПрАТ "Альянс" було достовірно відомо про скасування постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2010 у справі № 11/126-08 правової підстави набуття ним права власності на спірну будівлю - рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2009, зазначив про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19, від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19.

5.24. Прокурор зазначає, що у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19 за позовом Бучанської міської ради до Ірпінської міської ради про скасування державної реєстрації права власності Верховний Суд дійшов висновку: "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності."

5.25. Близькі за змістом правові висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, в постанові від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, постанові від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, постанові від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19.

5.26. У постанові від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунсервісбуд" до Житлово-будівельного кооперативу "Файне місто 2", Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс-Серет", приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Куницького Віталія Васильовича про скасування рішення про державну реєстрацію та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, правовідносини стосувалися захисту права власності на майно, розташоване на земельній ділянці, набуте на підставі договору купівлі-продажу, та прав орендаря земельної ділянки у зв`язку з реєстрацією за замовником будівництва права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці.

5.27. У постанові від 08.08.2019 у справі № 909/472/18 за позовом підприємства споживчої кооперації "Сам" до Богородчанського районного споживчого товариства, Підприємства споживчої кооперації "Стар Плай", державного реєстратора Іванюлика Юрія Володимировича, державного підприємства "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про визнання недійсними постанови, акта прийому-передачі та скасування реєстрації права власності та за позовом Підприємства споживчої кооперації "Сам" до Богородчанського районного споживчого товариства, державного підприємства "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (державний реєстратор Цалин Андрій Богданович) про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, правовідносини стосувалися набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

5.28. У постанові від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19 за позовом Київської обласної ради до Ірпінської міської ради, виконавчого комітету Ірпінської міської ради та Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради про визнання протиправними і скасування рішень та витребування із незаконного володіння нерухомого майна, спірні правовідносини стосувалися права власності територіальної громади щодо спірного майна, яке незаконно вибуло з володіння власника поза його волею.

5.29. Оцінюючи правовідносини у наведених прокурором справах на предмет їх подібності із спірними правовідносинами у справі № 922/456/19, колегія суддів зазначає, що ні за змістовим критерієм, ні за критерієм правового регулювання спірних правовідносин, правовідносини у справах № 911/1902/19, № 921/403/17-г/6, № 909/472/18, № 911/1455/19 та у справі № 922/456/19, що розглядається, не є подібними.

5.30. Крім того, прокурор у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19 та від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, проте не зазначає, які саме висновки щодо застосування норм матеріального чи процесуального права у подібних правовідносинах не були враховані судом апеляційної інстанції, тому наведені доводи прокурора є необґрунтованими.

5.31. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.32. За змістом пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.33. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.34. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися після відкриття касаційного провадження, тому колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 922/456/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 922/456/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Т. Б. Дроботова