Рішення

від 25.11.2022 по справі 640/17969/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2022 року м. Київ № 640/17969/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Воріт»

до Головного управління ДПС у м. Києві,

Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Воріт» (далі по тексту - позивач), адреса: 03164, місто Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок 23б до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач 2), 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві №6982287/32774008 від 30 червня 2022 року яким було відмовлено у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №309 від 17 червня 2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 73 333,33 грн, складеного на Товариство з обмеженою відповідальністю «Картек Дістриб`юшн»;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №309 від 17 червня 2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою його подачі на реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він є платником податку на додану вартість з 11 березня 2004 року.

12 травня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Картек Дістриб`юшн» перерахувало на банківський рахунок позивача кошти за товар згідно рахунку №258 від 11 серпня 2022 року, у зв`язку з чим останнім складено та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №299 від 12 травня 2022 року.

Проте, 15 червня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Картек Дістриб`юшн» звернулось до позивача з листом щодо повернення помилково перерахованих коштів, у зв`язку з чим, позивачем повернуто вказані кошти.

21 червня 2022 року позивачем направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №309 від 17 червня 2022 року.

За наслідками обробки розрахунку коригування до податкової накладної, контролюючий орган надіслав позивачу квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до якої вказаний розрахунок коригування прийнятий, однак його реєстрацію зупинено.

Як зазначив позивач на підтвердження здійснення господарської операції, позивачем направлено до податкового органу повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

30 червня 2022 року Комісія Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення №6982287/32774008 про відмову у реєстрації розрахунку коригування №309 від 17 червня 2022 року.

Вказане рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте, за наслідками розгляду скарги, оскаржуване рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Позивач з оскаржуваним рішенням не погоджується з тих підстав, що останнє не містить належної мотивації підстав та причин для відмови у реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, комісія керувалась положеннями у тому числі постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, що регулюють порядок реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим, як зазначив представник відповідача 1, за результатами розгляду податних позивачем документів, було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, оскільки податковим органом не отримано від позивача достатніх доказів для визнання реальності господарської операції.

На підставі викладеного, представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву послався на аналогічні обставини тим, що були викладені представником відповідача 1 у його відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика Воріт» зареєстровано як юридична особа з 01 березня 2004 року, про що до реєстру внесено відповідний реєстраційний запис. Видами господарської діяльності товариства зазначено: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Як вбачається з матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Картек Дістриб`юшн» на підставі рахунку на оплату №258 від 11 травня 2022 року перераховано на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Воріт» 440 000,00 грн, у тому числі ПДВ 73 333,33 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №5197 від 12 травня 2022 року.

За результатом вказаної господарської операції позивачем складено та направлено на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №299 від 12 травня 2022 року, яка була прийнята податковим органом та зареєстрована в реєстрі.

В подальшому, листом від 15 червня 2022 року за вих.№1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Картек Дістриб`юшн" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика воріт» повернути помилково перераховані кошти за платіжним дорученням №5197 від 12 травня 2022 року.

Відповідно до копії платіжного доручення №6124 від 17 червня 2022 року позивачем перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Картек Дістріб`юшн» грошові кошти у розмірі 440 000,00 грн з призначенням платежу: повернення помилково перерахованих коштів згідно листа №1 від 15.06.22 у сумі 366 666,67 грн, ПДВ 20% 73 333,33 грн.

У зв`язку зі здійсненням господарської операції, позивачем складено й направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №309 від 17 червня 2022 року до податкової накладної №299 від 12 травня 2022 року.

За наслідками обробки розрахунку коригування до податкової накладної, контролюючий орган надіслав позивачу квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до якої вказаний вище розрахунок коригування до податкової накладної прийнято, однак його реєстрацію зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. Сума компенсації вартості товару/послуги 7308, 8479, 8608, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, перевищує величину залишку такого товару (різниця обсягу придбання постачальника та обсягу постачання отримувача такого товару/послуги), що відповідає пункту 5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Як зазначив позивач та що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження здійснення вказаної господарської операції, позивачем направлено до податкового органу повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо розрахунку коригування, реєстрацію якого зупинено.

30 червня 2022 року Комісія Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення №6982287/32774008 про відмову у реєстрації вказаного вище розрахунку коригування до податкової накладної, у зв`язку із ненаданням платником податків розрахункових документів та/або банківських виписок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте, за наслідками розгляду скарги, прийнято рішення №22126/32774008/2 від 14 липня 2022 року про відмову у задоволенні скарги та залишенні без змін рішення Комісія Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації.

Вважаючи протиправним рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на переконання позивача, контролюючим органом не зазначено чітких підстав для відмови у реєстрації податкової накладної, як і не зазначено чіткого переліку документів, які мали бути надані позивача для реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України), Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі по тексту - Порядок № 1165) та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі по тексту - Порядок № 520).

Відповідно до підпунктів 16.1.2,16.1.3, пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Правовими положеннями пункту 201.1 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. (абзац 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (абзац 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165.

У відповідності до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пунктів 10-11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної, прийняте у зв`язку із ненаданням платником податку розрахункових документів та/або банківських виписок.

Водночас, у рішенні за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14 липня 2022 року №22126/32774008/2 зазначено, що скарга залишена без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін, у зв`язку з ненаданням платником податку копій договорів, зокрема, зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них.

Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

В той же час, суд зазначає, що у квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування не було зазначено вичерпного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію розрахунку коригування в ЄРПН.

Більш того, суд зазначає, що у квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної зазначено, що підставою для зупинення стала відповідність платника податку пункту 5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, у рішенні про відмову у реєстрації розрахунку коригування - у зв`язку з ненаданням розрахункових документів та/або банківських виписок, а у рішенні за наслідками розгляду скарги - у зв`язку з ненаданням копій договорів, зокрема, зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них.

Наведене в сукупності свідчить, що реєстрація розрахунку коригування зупинена з одних підстав, а рішення про відмову у її реєстрації прийнято зовсім з інших підстав.

В свою чергу, відповідно до пункту 11 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН у разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

При цьому, конкретний перелік документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.

Здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків та відповідності платника податку критеріям ризиковості є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, що складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Тобто, використання податковим органом загального пункту щодо різновидів оцінки за критеріями ризику є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

За таких підстав, суд приходить висновку, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване рішення про відмову у реєстрації вказаного розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки контролюючий орган обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, при цьому, сукупність наданих первинних документів до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, на виконання вимог яких складено спірний розрахунок коригування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати розрахунок коригування, поданий позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних датою його фактичного подання, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 20 Порядку ведення ЄРНП, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, який є чинним на момент розгляду даної адміністративної справи, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, приписами чинного законодавства чітко зазначено про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП у разі набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП.

З огляду на протиправність вказаних вище рішень Головного управління ДПС у м. Києві, а також враховуючи норми діючого законодавства України, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати вказаний вище розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних датою його фактичного подання.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 2022 року між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Гарантія права» (далі по тексту - об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика воріт» (далі по тексту - Клієнт) укладено договір №117 про надання юридичної допомоги (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого об`єднання зобов`язалось надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до підпункту 3.1.3 розділу 3 договору клієнт зобов`язався оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 цього договору.

Порядок здійснення розрахунків визначений у розділі 4 договору.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії замовлення №1 про надання юридичної допомоги від 21 вересня 2022 року, адвокатська компанія взяла на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги по підготовці позовної заяви та інших процесуальних документів під час оскарження рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві №6982287/32774008 від 30 червня 2022 року щодо зупинення реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №309 від 17 червня 2022 року, складеного на Товариство з обмеженою відповідальністю «Картек Дістриб`юшн» в Окружному адміністративному суді міста Києва. Вартість наданої юридичної допомоги, згідно цього замовлення становить 7000,00 грн без ПДВ.

Також, матеріалами справи підтверджено, що за результатом наданої юридичної допомоги адвокатським об`єднанням та позивачем складено акт про надання юридичної допомоги від 07 жовтня 2022 року.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №6283 від 23 вересня 2022 року про сплату позивачем на рахунок Адвокатського об`єднання «Адвокатська компанія «Гарантія права» 7000,00 грн з призначенням платежу: передплата надання юридичної допомоги згідно договору №17 від 21 вересня 2022 року та замовлення №1 від 21 вересня 2022 року без ПДВ.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі по тексту - Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI)видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI).

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень закону дає підстави суду дійти висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а згідно з частиною 7 цієї ж статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.

Суд наголошує, що відповідачами не подано суду заперечення проти стягнення за рахунок їх бюджетних асигнувань витрат на професійну (правничу) допомогу, як і не подано до суду доказів.

В той же час, необхідно зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд звертає увагу, що позивачем в межах спірних правовідносин оскаржувалось рішення про відмову у реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної, тобто було заявлено позовні вимоги немайнового характеру та похідну від них про зобов`язання вчинити дії. Слід також, наголосити, що представником позивача при зверненні до адміністративного суду було надано всі необхідні докази для прийняття рішення, що свідчить про відповідальне ставлення адвоката до наданого позивачем доручення в межах спірних правовідносин.

При цьому, слід також зазначити, що сам зміст позовної заяви містить в собі виключно виклад обставин, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги, без зазначення «зайвої» судової практики або практики Європейського суду з прав людини, яка лише збільшує обсяг змісту позовної заяви, але жодним чином не впливає на предмет та підстави позову.

За наведених підстав, а також зважаючи на те, що відповідачами не було надано заперечень щодо суми витрат на професійну (правничу) допомогу, як і про її стягнення взагалі, з урахуванням співмірності заявленої вартості цих витрат з заявленими позовними вимогами, а також зважаючи на те, що позивачем підтверджено документально понесення цих витрат, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги позивача та наявності правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн по 3500,00 грн з кожного з відповідачів.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1240,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів пропорційно до задоволених вимог до кожного з відповідачів.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Воріт» - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30 червня 2022 року №6982287/32774008, прийняте комісією Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної №309 від 17 червня 2022 року до податкової накладної №299 від 12 травня 2022 року, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика Воріт» (03164, місто Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок 23Б, код ЄДРПОУ 32774008) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою його фактичного подання.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Воріт» (03164, місто Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок 23Б, код ЄДРПОУ 32774008) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені ним витрати, пов`язані з наданням правничої (правової) допомоги у розмірі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Воріт» (03164, місто Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок 23Б, код ЄДРПОУ 32774008) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) понесені ним витрати, пов`язані з наданням правничої (правової) допомоги у розмірі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Воріт» (03164, місто Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок 23Б, код ЄДРПОУ 32774008) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1240,50 грн (одна тисяча двісті сорок гривень 50 копійок).

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Воріт» (03164, місто Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок 23Б, код ЄДРПОУ 32774008) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1240,50 грн (одна тисяча двісті сорок гривень 50 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник