Рішення

від 30.11.2022 по справі 640/2938/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/2938/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІС КОМПАНІ» доГоловного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПСпро визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.02.2019р., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВІС КОМПАНІ» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у м. Києві №0392615147 від 05.02.2019 року та №0402615147 від 05.02.2019 року.

Ухвалою суду від 04 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 28 березня 2019 року відмовлено Головному управлінню ДФС у м. Києві в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні та виклик свідка.

Ухвалою суду від 30 листопада 2022 року замінено відповідача на правонаступника.

02 серпня 2019 року позивачем подано клопотання про прискорення розгляду справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий кредит за господарськими операціями позивача з ТОВ «Церейра - С» сформований відповідно до законодавства та підтверджений всіма первинними, бухгалтерськими, фінансовими документами та договірною документацією, а встановлені під час перевірки фінансово - господарської діяльності і відображені в Акті перевірки №8/26-15-14-07-01-10/41648542, а також нарахування податковим повідомленням - рішенням №0392615147 від 05.02.2019 року та №0402615147 від 05.02.2019 року грошових зобов`язань не грунтуються на законі та нічим недоведені відповідачем.

27 березня 2019 року відповідачем подано відзив на позов відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у ньому та посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, які на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до відповідних показників податкової звітності. За таких обставин, контролюючий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 22.12.2018 року № 18514 Головного управління ДФС у м. Києві та відповідно до підпунктів 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НОВІС КОМПАНІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Церейра - С» за січень 2017 року, січень 2018 року, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість та декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами перевірки, податковим органом складено акт від 11.01.2019 року № 8/26-15-14-07-01-10/41648542, яким встановлено наступні порушення:

п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 123 981 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 123 981, 00 грн.

п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 162 512 грн., у тому числі грудень 2017 - 137 757 грн., січень 2018 року - 24 755 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем, 05 лютого 2019 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

№ 0392615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 154 976 грн. у тому числі 123 981, 00 грн. за податковими зобов`язаннями та 30 995 грн. за штрафними санкціями.

№ 0402615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 203 140 грн. у тому числі 162 512 грн. за податковими зобов`язаннями та 40 628 грн. за штрафними санкціями.

Вважаючи дані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та показники фінансового результату для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з`ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; - установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. В обов`язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про неможливість встановити повний зміст та обсяг господарської операції з контрагентом позивача, відсутність ділової мети у діях платника податку, тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом було детально здійснено аналіз змісту та обсягу господарських операцій між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Церейра - С».

Суд встановив, що між ТОВ «НОВІС КОМПАНІ» та ТОВ «Церейра - С» укладено договір надання робіт/ послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснити всі роботи/ послуги щодо розробки, виробництва, розміщення рекламних матеріалів, надання інформаційно - консультаційних послуг, комплекс рекламних послуг із забезпечення просування на території України інформації для замовника.

На виконання даного договору позивачем не надано до суду платіжне доручення №77 від 19 грудня 2017 року, платіжне доручення №78 від 19 грудня 2017 року, платіжне доручення №169 від 10 січня 2018 року, платіжне доручення №216 від 16 січня 2018 року, платіжне доручення №229 від 22 січня 2018 року, платіжне доручення №253 від 29 січня 2018 року, платіжне доручення №254 від 29 січня 2018 року, платіжне доручення №467 від 23 лютого 2018 року, платіжне доручення №583 від 13 березня 2018 року, платіжне доручення №705 від 27 березня 2018 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000016, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 00000324, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 00000323, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 00000311, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 00000287, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 00000286, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000016.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження, контрагентом позивача - ТОВ «Церейра - С» надано: фотозвіти та макети до актів виконаних робіт; відповідь ДФС про відсутність кримінальних проваджень від 22.08.2018 p.; договір № 01/07-1 оренди нежилих приміщень від 01.07.2016 року між ТОВ «Будівельна компанія «Міськбудінвест» та ТОВ «Церейра-С»; скрін з сайта про участь ТОВ «Церейра-С» в кінці 2017 року в тендері за Закупкою № 1567272; повідомлення про прийняття працівників на роботу до ТОВ «Церейра-С» від 31.05.16 року; квитанція № 2 від 31.05.2016 р. ДФСУ про прийняття повідомлення про прийняття працівника на роботу до ТОВ «Церейра-С»; фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва ТОВ «Церейра-С»; квитанція № 2 від 27.02.2017 р. Держстату України про прийняття Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТОВ «Церейра-С»; звіт від 19.10.2016 р. ТОВ «Церейра-С» про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за вересень 2016 року Форма № Д4; квитанція № 2 від 19.10.2016 р. ДФСУ про прийняття повідомлення про прийняття Звіту від 19.10.2016 р. ТОВ «Церейра-С»; звіт від 19.01.2018 р. ТОВ «Церейра-С» про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2017 року Форма № Д4; квитанція № 2 від 19.01.2018 р. ДФСУ про прийняття повідомлення про прийняття Звіту від 19.01.2018 р. ТОВ «Церейра-С»; розрахункова відомість по заробітній платі за січень 2018 року; Договір транспортного експедирування №28.10/2016 від 28.10.2016 р. між ТОВ «Церейра-С» та ТОВ «ДХЛ Логістика (Україна)».

Про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Церейра - С» відповідач дійшов висновку з тих підстав, Контролюючим органом встановлено неможливість здійснення ТОВ «Церейра-С» господарської діяльності, оскільки не мало можливості виконати послуги з розміщення реклами в журналах відповідно до умов договору від 25.05.2016 № 280416-1, згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено невідповідність придбаних та реалізованих TOB «Церейра-С» номенклатур товарів та послуг.

При цьому, всі первинні документи від імені TOB «Церейра-С» підписано громадянкою ОСОБА_1 , що значиться керівником вказаного товариства.

Відповідач, посилаючись на протокол допиту директора ТОВ «Церейра-С» від 17.07.2018, за яким директор повідомляє, що немає ніякого відношення до господарської діяльності підприємства, а також на отримання податкової інформації про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017150000000087 від 26.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 205, ч. 1 ст. 205, ч.3 ст. 209 КК України, в межах якого проведено допит ОСОБА_1 , яка повідомила про непричетність до реєстрації та діяльності підприємства ТОВ «Церейра-С», а тому податковий орган зробив висновок про відсутність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Церейра-С», внаслідок яких, на думку контролюючого органу, занижено податок на прибуток та податок на додану вартість, та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що докази, на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та має право їх використання у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Крім того, протокол допиту свідка, який наявний в матеріалах справи, та на який посилається відповідач, як на підставу нереальності здійснення господарських операцій, не засвідчений у порядку передбаченому законом.

В силу положень статті 95 КПК України протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показів особою у судовому засіданні під час розгляду справи.

Контролюючим органом на момент розгляду справи по суті не надано інформації щодо наявності вироків у кримінальних провадженнях, в рамках яких проводився допит свідка.

Таким чином, факт порушення кримінальної справи та отримання пояснень посадових осіб контрагентів, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Слід також зазначити, що відповідачем не доведено, що первинні документи, на виконання господарських операцій позивачем із вказаними контрагентом, складені з порушенням вимог чинного законодавства та не зареєстровані у встановленому податковим законодавством порядку. Навпаки, в акті перевірки відповідач підтверджує наявність виписаних податкових накладних та їх реєстрацію в ЄРПН.

Більш того, на момент здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Церейра - С» останній був зареєстрованими як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мав індивідуальні податкові номери, отже, мав право складати та підписувати первинні документи, у тому числі податкові накладні, які є підставою для формування податкового обліку.

Також, суд звертає увагу, що у матеріалах справи міститься заява директора TOB «Церейра - С» Бондарчук Світлани Станіславівни від 19.07.2018, копія якої засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В., в якій вона зазначила, зокрема, що особисто організувала, зареєструвала та приймала рішення про те, щоб зареєструвати TOB «Церейра - С», підписувала документи (в тому числі фінансово-господарської діяльності), договори в банках при відкритті розрахункових рахунків, надавала довіреності як засновник та керівник підприємства, а також наголосила, що при повному розумінні цілком і повністю її ніхто до реєстрації вказаного товариства не примушував, це був її вибір і її рішення.

З огляду на викладене, судом встановлено, що господарські відносини між позивачем та TOB «Церейра - С» мали реальний характер, придбані товари (роботи) використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та належним чином відображені у податковій звітності.

Виходячи із наведених норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 суд зазначає, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені Податковим кодексом України.

Таким чином, доходи і витрати беруть участь у розрахунку податку на прибуток, водночас визначальним для цілей податкового обліку є те, що такі витрати та доходи повинні бути сформовані на підставі реальної господарської операції, яка фактично здійснюється саме тим суб`єктом господарювання, який зазначений в первинних документах.

Отже позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (№ в ЄДРСРУ 14222198), відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2018р. у справі №820/903/18, останній визнає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, проведення ремонтних робіт за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення №0392615147 від 05.02.2019 року та №0402615147 від 05.02.2019 року є безпідставними та протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІС КОМПАНІ».

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 371,74 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІС КОМПАНІ» (03148, вул. Сім`ї Стешенків буд.1, місто Київ, код ЄДРПОУ 41648542) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0392615147 від 05.02.2019 року та №0402615147 від 05.02.2019 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІС КОМПАНІ» (03148, вул. Сім`ї Стешенків буд.1, місто Київ, код ЄДРПОУ 41648542) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 371,74 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, вул. Шолуденка 33/19, місто Київ).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін