Рішення

від 30.11.2022 по справі 640/3969/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/3969/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ВІП ГАРД» доГоловного управління Держпраці у Київській областіпро визнання протиправною та скасування постанови від 26.02.2019р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ ВІП ГАРД» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №КВ17/1432/НД/АВ/СПТД/ФС-124 від 26.02.2019р.

Ухвалою суду від 02 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 04 червня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ВІП ГАРД» про забезпечення позову.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанову про накладення штрафу складено на підставі акту №17/1432/НД/АВ про неможливість проведення інспекційного відвідування від 25.01.2019 року, однак Порядком накладення штрафів не передбачено відповідну підставу для накладення штрафу. Крім того, позивач зазначає, що справу розглянуто з порушенням строку, встановленого п.3 та п.4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 р. №509, оскільки загальний термін розгляду справи про притягнення до відповідальності склав 32 дні, замість 25 днів. Також позивач вважає, що склад правопорушення з метою настання відповідальності за абз.7 ч.2 ст. 265 КЗпП України має містити ознаки недопущення до перевірки або створення перешкод у її проведенні. В той же час, Акт №17/1432/НД/АВ від 25.01.2019р. не містить посилань на факти недопущення чи створення перешкод, а містить лише посилання на відсутність документів. У зв`язку із цим позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

18 квітня 2019 року відповідачем подано відзив на позов відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у ньому.

02 травня 2019 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до направлення на проведення інспекційного відвідування №17 від 14.01.2019 року доручено головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Сідому Євгену Анатолійовичу та Ющенку Віталію Петровичу провести інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю у ТОВ «СБ ВІП ГАРД» (код ЄДРПОУ 38611968) за адресою: м. Київ, вул. Г. Чупринки буд.2/8, кв.24.

17 січня 2019 року головним державним інспектором Сідим Євгеном Анатолійовичем виставлено вимогу про надання документів №208, яким позивача зобов`язано у строк до 09.00 год. 18.01.2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування невиїзного інспектування.

18 січня 2019 року головним державним інспектором Сідим Євгеном Анатолійовичем складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №17/1432/НД/АВ в якому зазначено про ненадання ТОВ «СБ ВІП ГАРД», а саме:

- ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування;

- ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

- ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів;

- ненадання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

- ненадання керівником пояснень з питань, що стосуються законодавства про працю;

18 січня 2019 року головним державним інспектором Сідим Євгеном Анатолійовичем виставлено вимогу про надання документів №17, яким позивача зобов`язано у строк до 12.00 год. 25.01.2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування невиїзного інспектування.

25 січня 2019 року головним державним інспектором Сідим Євгеном Анатолійовичем складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №17/1432/НД/АВ в якому зазначено про ненадання ТОВ «СБ ВІП ГАРД», а саме:

- ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування;

- ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів;

- відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, згідно вимоги про надання документів № 17 від 18.01.2019 року.

26 лютого 2019 року на підставі висновків акта про неможливість проведення інспекційного відвідування від 25 січня 2019 року КВ17/1432/НД/АВ, відповідачем розглянувши справу про накладення штрафу, прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.02.2019 №КВ17/1432/НД/АВ/СПТД/ФС-124 якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ ВІП ГАРД», керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від17 липня 2013 року № 509 та на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП накладено штраф у розмірі 417 300, 00 грн.

Вважаючи постанову про накладення штрафу №КВ17/1432/НД/АВ/СПТД/ФС-124 від 26.02.2019р. протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 № 877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до абзаців 4, 5 статті 2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Суд зазначає, що згідно з частинами 1, 3, 11 та 15 статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

При здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

У відповідності до положень статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є

подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 4, 5 статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;

номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід;

перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові;

дата початку та дата закінчення заходу;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);

підстави для здійснення заходу;

предмет здійснення заходу;

інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Частинами 6 та 7 статті 7 Закону №877-V визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно зі статтею 12 Закону №877-V невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб`єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.

Згідно з частинами 1, абзацами 2, 6 та 7 частини 2, частини 4 статті 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно з абзацом 2 пункту 8 Порядку №509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

За приписами пункту 10 Порядку №506 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні при проведенні перевірки з питань виявлення порушень щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.

Водночас, при накладенні штрафу слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення та встановлення в діях підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді штрафу.

Необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, у тому числі, Держпраці та її територіальних органів (п. 2 Порядку №295).

Приписами п. 11 Порядку №295 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання (п. 12 Порядку №295).

У разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою (п. 16 Порядку №295).

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням (п. 17 Порядку №295).

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється (п. 18 Порядку №295).

У силу ч. 1 ст. 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України); недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз. 6 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України); вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України).

Як свідчить зміст акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 25.01.2019 №126/1432/НД/АВ, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, перешкоди у діяльності інспектора праці при спробі проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ВІП ГАРД» полягали у наступному: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів; відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, згідно вимоги про надання документів № 17 від 18.01.2019 року. Слід одразу зазначити, що вказаний акт не містить посилання на фактичний не допуск перевіряючих до інспекційного відвідування.

У свою чергу, на спростування викладеного, представником позивача зазначено, що запитувані у вимозі від 18.01.2019 №17 документи та матеріали у повному обсязі було надано відповідачу, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа, отриманого Головним управлінням Держпраці у Київській області 28.01.2019 за вх. №2638/5/19 (у відповідності до відмітки вхідної кореспонденції). При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час судового розгляду даної справи не заперечувалось факту надання запитуваних документів і матеріалів у необхідному обсязі, згідно з даним листом. Щодо підстав несвоєчасного подання вказаних документів (28.01.2019 (понеділок), замість вказаного у вимозі - до 12 год. 00 хв. 25.01.2019 (середа) представником позивача зазначено про значний обсяг запитуваних копій матеріалів, що унеможливило подання їх у встановлений строк.

Проте, вказаного, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови враховано не було.

Крім того, суд звертає увагу, що приписами пп. 2 п. 11 Порядку №295 передбачена альтернатива реалізації інспектором праці належних йому прав, а саме: (1) або шляхом ознайомлення з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та/або (2) отримання завірених об`єктом відвідування їх копії або витяги.

У той же час, за твердженням представника позивача, що не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ ВІП ГАРД» не чинило перешкод у допуску до інспекційного відвідування, запропонувавши ознайомитись з необхідними документами безпосередньо в офісі товариства.

З огляду на викладене, слід зазначити, що застосування до товариства штрафних санкцій без реалізації з боку перевіряючих усіх можливих заходів, у даному разі безпосереднє ознайомлення з необхідними документами та оригіналами за місцезнаходженням позивача, а лише вимога надання товариством копій останніх, не є свідченням належного виконання покладених на відповідача в особі інспектора праці обов`язків в частині здійснення заходу контролю, тобто вказане не відповідає принципу пропорційності, що полягає у необхідності дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на яких спрямоване таке рішення.

Крім того, надання запитуваних копій матеріалів та документів з порушенням строків саме по собі, у силу п. 16 Порядку №295, не вказує про створення об`єктом відвідування непереборних перешкод у діяльності інспектора праці, з урахуванням того, що фактично запитувані копії матеріалів та документів було надано.

У свою чергу, судом відхиляються доводи позивача щодо того, що відповідач не має законних підстав для прийняття оскаржуваної постанови, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» була визнана нечинною згідно з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі № 826/8917/17, з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що проведення відповідачем інспекційного відвідування відбулося на підставі листа Дніпровського управління поліції ГУ НП в м. Києві від 13.11.2018 року № 12-18-7905/125/50/2019 та направлення на проведення інспекційного відвідування №17 від 14.01.2019 року.

У відповідності до вказаних вище документів відповідача, інспекційне відвідування відбулося з 14 січня 2019 року по 26 лютого 2019 року. Оскаржувана постанова прийнята 26 лютого 2019року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч.1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Тобто постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка є нормативно-правовим актом, є нечинною саме з 14.05.2019 року, з дати набрання законної сили постанови по справі № 826/8917/17.

До 14.05.2019 року вказана вище постанова Кабінету Міністрів України була чинною, а тому дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування, складання акту та постанови про накладення штрафу відповідали вимогам чинного на той час законодавства.

Щодо посилання позивача, що справу розглянуто з порушенням строку, встановленого п.3 та п.4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 р. №509, то суд зазначає, матеріалами справи підтверджується, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, на який міститься посилання у оскаржуваній постанові, 25 січня 2019 року №17/1432/НД/АВ, а рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу прийнято 26 лютого 2019 року, тобто з порушенням вимог пункту 3 Порядку №509.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.02.2019 №КВ17/1432/НД/СПТД/ФС-124 винесена без достатньої правової підстави та без врахування фактичних обставин справи, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ВІП ГАРД».

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ВІП ГАРД» (02105, вул. Григорія Чупринки 2/8, кв.24, місто Київ, код ЄДРПОУ 38611968) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу № КВ17/1432/НД/АВ/СПТД/ФС-124 від 26.02.2019року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ВІП ГАРД» (02105, вул. Григорія Чупринки 2/8, кв.24, місто Київ, код ЄДРПОУ 38611968) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, вул. Вавілових 10, код ЄДРПОУ 39794214).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін