Постанова

від 30.11.2022 по справі 160/17692/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 листопада 2022 року м.Дніпросправа № 160/17692/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Кругового О.О., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 160/17692/21 (суддя Єфанова О.В., повний текст рішення складено 24.12.2021) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 664- 25/64-у від 06 лютого 2021 року, якою ОСОБА_1 визначено борг в сумі 38 035,34 грн.;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування та обліковування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суми недоїмки єдиного внеску в розмірі 38 035,34 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вилучити з інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по Єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суми недоїмки єдиного внеску в розмірі 38 035,34 грн..

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що він є застрахованою особою, і єдиний внесок у спірний період нараховував та сплачував його роботодавець, що у свою чергу виключає у нього обов`язок зі сплати у цей період єдиного внеску ще і як особою, яка мала право провадити господарську діяльність, проте фактично її не здійснювала.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.02.2021 № Ф-664-25/64-у щодо визначення ОСОБА_1 зобов`язання сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ у розмірі 38 035,34 грн.;

- зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці ОСОБА_1 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність» шляхом виключення самостійно нарахованого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області боргу в сумі 38 035,34 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. У скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, у зв`язку з чим, податкова вимога є законною.

Позивач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області, 06 лютого 2021 року, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-664-25/ 64-у, якою ОСОБА_1 визначено суму боргу в розмірі 38 035,34 грн. з посиланням на ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

В інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації (КБК) 71040000 «для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» у позивач станом на 25.10.2021 наявна заборгованість з єдиного внеску у сумі 38 035,34 грн., за наступні періоди:

заборгованість з єдиного внеску по ФОП Камишов станом на 30.09.2013 у сумі 246,60 грн., яка передана Пенсійним фондом до податкової служби;

по строку 09.02.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 8448,00 грн. за 2017 рік.;

по строку сплати 19.04.2018 нараховано за І квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

по строку сплати 19.07.2018 нараховано за II квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

по строку сплати 19.10.2018 нараховано за III квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

по строку сплати 21.01.2019 нараховано за IV квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

по строку сплати 19.04.2019 нараховано за І квартал 2019 року - 2754,18 грн.;

по строку сплати 19.07.2019 нараховано за II квартал 2019 року - 2754,18 грн.;

по строку сплати 21.10.2019 нараховано за III квартал 2019 року - 2754,18 грн.;

по строку сплати 20.01.2020 нараховано за IV квартал 2019 року - 2754,18 грн.;

по строку сплати 21.04.2020 нараховано за І квартал 2020 року - 2078,12 грн.;

по строку сплати 20.07.2020 нараховано за II квартал 2020 року - 1039,06 грн.;

по строку сплати 19.10.2020 нараховано за III квартал 2020 року - 3178,12 грн.;

по строку сплати 19.01.2021 нараховано за IV квартал 2020 року - 2200,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вказаної вимоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявних підстав для часткового задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі -Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №160/8784/20, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021 року, встановлено, що ОСОБА_1 надано до суду Довідку форми ОК-7 від 14.09.2020 р. про нараховані суми заробітної плати і сум ЄСВ та утримані податки за 2011-2020 рр., якою підтверджено, що за ОСОБА_1 сплачені страхові внески за 2011-2020рр. страхувальниками: ТОВ «ІСТЕЙТ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 35504720) за 2011 рік, ТОВ «ДУКАТ-Н» (ЄДРПОУ 38640889) за 3 місяці 2013 року, за 2014 рік повністю, ТОВ «ЕФОРТ-М» (ЄДРПОУ 39374688) за 10 місяців 2015 року, ТОВ «МОРФО-КЛІН» (ЄДРПОУ 40035222) за 9 місяців 2016 року, ТОВ «ОРГ ЛТД» (ЄДРПОУ 41114818) за 9 місяців 2017 року, ТОВ «АЙ-БІ ГРУП» (ЄДРПОУ 41563239) за 11 місяців 2018 року, за 2019 рік повністю, за 8 місяців 2020 року. Наведені обставини підтверджено Довідкою форми ОК-7 від 14.09.2020 про нараховані суми заробітної плати і сум ЄСВ та утримані податки за 2011-2020 рр. Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Податковим органом під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції наявність таких доходів не доведено.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, в період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, роботодавцями позивача нараховані та сплачені страхові внески.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржена вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, який має право провадити господарську діяльність, проте не отримував дохід від неї.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року (справа № 480/4656/18).

Оскільки позивач була найманим працівником та роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, а від провадження господарської діяльності у даному періоді доходів не отримував, у нього був відсутній обов`язок сплати такого внеску, як самозайнятою особою.

Враховуючи вищевикладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 664- 25/64-у від 06 лютого 2021 року підлягала скасуванню.

Крім того, також підлягала задоволенню інша частина позовних вимог щодо зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області вилучити цей борг (недоїмку) з інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивача, з огляду на таке.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. №422 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 року за №751/28881 (далі Порядок №422).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Так, відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

Згідно з п.2 Розділу ІІ Порядку №422 ІКП відкриваються автоматично кожному платнику, зокрема, у разі: нарахування сум грошових зобов`язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску).

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17), від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а) та враховується судом при розгляді цієї справи згідно з ч.5 ст.242 КАС України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду позивачем не оскаржується, тому колегія суддів не перевіряє обґрунтованість рішення в цій частині.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 160/17692/21 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяО.О. Круговий

суддяА.А. Щербак