Постанова

від 29.11.2022 по справі 640/32063/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/32063/21 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Письменної Н.В. та представника відповідача Рибак А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативні технології ПФ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативні технології ПФ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, видані ГУ ДПС у місті Києві:

- податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2021 року № 0076577/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів в розмірі 537539,00 грн. та штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 81441 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2021 року № 0076578/0706, яким завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1167776 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2021 року № 0076581/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів в розмірі 966796 грн. та штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 241699 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу, що правовідносини позивача з контрагентами ТОВ «Ронвіл-Трейд», ТОВ «Вімтерс», ТОВ «Мапсін», ТОВ «Ердо Груп», ТОВ «Новатерс Торг» не мали реального характеру є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані позивачем.

Позивач наголосив, що надані до перевірки первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та використання результатів у власній господарській діяльності позивача.

Крім того, позивач вказав на допущеня перевіряючими процедурних порушень при проведенні перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 08.02.2022 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, від 20 жовтня 2021 року №№ 0076577/0706, 0076578/0706, 0076581/0706.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та підтвердженість їх належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач як суб`єкт владних повноважень не підтвердив висновків перевірки відповідними доказами.

Відповідач не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права.

В апеляційній скарзі наголошено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі акту перевірки, адже на підставі відомостей, наявних в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС, Єдиному державному реєстрі судових рішень та податкової інформації, отриманої із зовнішніх джерел, встановлено, що взаємовідносини товариства позивача з контрагентами ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД», ТОВ «Вімтерс», ТОВ «Мапсін», ТОВ «Ердо Груп», ТОВ «Новатерс Торг» не підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій погоджується з висновками суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у місті Києві від 28.07.2021 № 6136-п у період з 25.08.2021 по 13.09.2021, відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРНАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПФ», за результатами якої було відповідачем складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АЛЬТЕРНАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПФ» від 20.09.2021 № 70436/Ж5/26-15-07-06-01-10/37090592.

В акті перевірки зазначені висновки про порушення позивачем.:

1) пп.44.1 ст.44,пп.1. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1. п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, у результаті чого: занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 537539 грн., у тому числі: за 3 квартали 2019 року - 325764 грн., за 2019 рік - 325764 грн., за півріччя 2020 року - 59100 грн., за 3 квартали 2020 року - 59100 грн., за 2020 рік - 211775 грн.; завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1167776 грн., у тому числі по періодах: за півріччя 2021 року 1167776 грн.

2) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1. ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 966796 грн., у тому числі: за липень 2019 року- 720916 грн., за грудень 2019 року -245880 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: від 20 жовтня 2021 року № 0076577/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів в розмірі 537539,00 грн. та штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 81441 грн.; від 20 жовтня 2021 року № 0076578/0706, яким завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1167776 грн; від 20 жовтня 2021 року № 0076581/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів в розмірі 966796 грн. та штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 241699 грн.

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок формування витрат в бухгалтерському обліку врегульовано Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати», що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та від 31.12.1999 року №318.

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПКУ та підписана уповноваженою особою.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Висновки суду.

Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що певна позиція податкового органу щодо нереальності здійснення підприємством господарської операції з конкретними контрагентами повинна бути обґрунтованою, з глибоким аналізом первинної документації підприємства з цими контрагентами, іншої документації та зі співставленням додаткової інформації, наявної у відповідача, а рішення податкового органу, як суб`єкта владних повноважень, на якого покладається доводити правоту свого рішення, повинно відповідати положенням ч.2 ст.2 КАС України.

Так судом першої інстанції ретельно дослідженні первинні документи, які були надані позивачем на спростування висновків податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій позивача з усіма його контрагентами, що переліченими в акту перевірки.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 43280465).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «РОНВІЛ БУД ТРЕЙД» було укладено договір про надання послуг з монтажу та пуско-наладки холодильного обладнання № 02/12/01 від 02.12.2019.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав специфікацію № 1 від 02.12.2019, рахунок на оплату № 2 від 26.12.2019, податкову накладну, платіжні доручення № 9418 від 21.01.2020 та № 9525 від 06.02.2020.

У Специфікації № 1 від 02.12.2019, сторони визначили види робіт (послуг), терміни виконання робіт та гарантію на виконані роботи, тобто визначили технічне завдання на проведення робіт та строки виконання робіт.

Крім того, згідно даних бухгалтерського обліку позивача (відповідач цей факт не заперечує) встановлено, що витрати на монтажні роботи були відображені по рахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» в січні 2020 року (об`єкт «Сільпо», м. Одеса, вулиця Єврейська, 50/1) та відображено в бухгалтерському обліку.

Висновки податкового органу про нереальність цієї господарської операції з цим контрагентом гуртуються на тому, що позивачем під час перевірки не надано проектну документацію та технічне завдання до договору № 02/12/01 від 02.12.2019, не було подано податкові декларації з податку на прибуток підприємства та фінансові звіти, свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.03.2021, згідно рішення податкового органу від 17.02.2020 № 9557 має критерії ризиковості платника податку на додану вартість, згідно даних ІС «Єдиний реєстр податкових накладних» цей контрагент не отримував послуги оренди офісних чи складських, чи виробничих приміщень, опалення, водопостачання, теплопостачання, зв`язку, і не придбавав канцелярські засоби, відповідно до бази ІС «Податковий блок» значиться як фіктивний суб`єкт підприємницької діяльності, згідно інформації з ЄДРСР фігурує в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 17.02.2020 у справі № 755/382/20, і ланцюг постачання придбаних та реалізованих ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД» товарів (послуг) не прослідковується.

Проте, такі доводи апелянта й висновки податкового органу колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки на час виконання умов договору свідоцтва платника ПДВ контрагента не було анульовано і контрагент не значився як особа яка відповідає критеріям ризиковості платника ПДВ, а у специфікації сторони визначили технічне завдання на проведення робіт та строки їх виконання.

Окремо слід зазначити, що технічне завдання та проектна документація не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію.

Щодо решти доводів апелянта, зокрема щодо інших висновків податкового органу, колегія суддів зазначає, що вони гуртуються на податковій інформації, яка має розглядатися у сукупності з первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Так, перевіряючи самі констатують, що станом на момент здійснення господарської операцій з позивачем у ТОВ «РОНВІЛ БУД ТРЕЙД» працювало 4 (чотири) особи, які й могли вжити заходів на виконання саме цього договору.

Крім того, довід апелянта про нереальність господарських операцій через відсутність у контрагента достатніх матеріальних та трудових ресурсів не унеможливлює реальне виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, також не заслуговує уваги. З цього приводу неодноразово висловлювалась правова позиція Верховним судом, а саме те, що для виконання умов договору підприємство може залучети працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу (справа №826/7270/18).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган, маючи саме таку інформацію про контрагентів і використовуючи її у висновках, зустрічні звірки контрагентів не проводив.

Судом першої інстанції правильну надано оцінку іншому доводу апелянта, що в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 17.02.2020 у по справі № 755/382/20 фігурує ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД» (контрагент позивача), а саме те, що таке не свідчить, що господарська операції позивача з ТОВ «РОНВІЛ БУД-ТРЕЙД» за договором № 02/12/01 від 02.12.2019 є нереальною, оскільки єдиним доказом фіктивного підприємницької діяльності контрагента є лише обвинувальний вирок суду.

Крім того, між позивачем та ТОВ «РОНВІЛ БУД ТРЕЙД» було укладено ще договір поставки № 25/12/1 від 25.12.2019.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано вказаний договір, Специфікацію № 1 від 25.12.2019, видаткову накладну № 1 від 26.12.2019, рахунок на оплату № 1 від 26.12.2019, податкову накладну, довіреність № 868 від 26.12.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, платіжне доручення № 9526 від 06.02.2020, подорожній лист вантажного автомобіля № 88 від 26.12.2019, товаро-транспортну накладну № Р37 від 26.12.2019.

Апелянт зазначив, що видаткова накладна № 1 від 26.12.2019 скріплена підписами керівників та печатками, проте не містить зазначення прізвище та посади.

Проте, суд першої інстанції вказав, що з наданих інших документів у сукупності, можливо встановити, що видаткова накладна підписана саме директором позивача та директором ТОВ «РОНВІЛ БУД ТРЕЙД».

Крім того, згідно інших документів бухгалтерського обліку товари, які були придбані у ТОВ «РОНВІЛ БУД ТРЕЙД» за цим договором обліковувались позивачем та були використанні в комплектації обладнання, яке, в подальшому, було реалізовано компанії ТОВ «СТАЛЬ.КОМ», а частина матеріалів перебуває на складі позивача та обліковується на балансі Дт рахунку 202 позивача. Про це зазначається податковим органом в акті перевірки.

З приводу відсутності придбання товарів по ланцюгу постачання не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки самі по собі не є достатнім та належним доказом для твердження про безтоварність спірних господарських операції. Під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв`язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між постачальником та покупцем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач довів належним та допустимими доказами реальність здійснення господарської операції з цим контрагентом за двома договорами.

Щодо взаємовідносин позивач з ТОВ «Вімтерс» (ЄДРПОУ 42303230).

Так матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «ВІМТЕРС» було укладено договір від 17.07.2019 № 17/07/1.

На підтвердження виконання умов цього договору позивач надав: вказаний договір, специфікацію № 1, видаткову накладну № 17/07 від 17.07.2019, рахунок на оплату № 17/07 від 17.07.2019, податкову накладну, довіреність № 496 від 17.07.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, платіжні доручення № 7813 від 17.07.2019 та № 7862 від 19.07.2019, акт здачі -приймання робіт (транспортно-експедиційне обслуговування) № 1377 від 17.07.2019, товароно-транспортну накладну № Р29 від 07.17.2019.

В акті перевірки відповідач зазначає, що видаткова накладна до договору поставки від 17.07.2019 № 17/07/1 не містить посаду та прізвище отримувача; до перевірки не надано сертифікати або посвідчення якості, паспорти на товар, видані виробником продукції; основний вид діяльності контрагента не відповідає номенклатурі товарів та послуг, реалізованих на користь позивача; реальність проведення господарських операцій з ТОВ «ВІМТЕРС» не підтверджується сукупністю матеріалів перевірки, а саме: неподання ТОВ «ВІМТЕРС» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства та фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва; відсутні трудові ресурси; свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.08.2020; ТОВ «ВІМТЕРС» має критерії ризиковості платника податку (рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 № 25121); на підставі аналізу даних ІС «Єдиний реєстр податкових накладних», відповідач зробив висновок, що ТОВ «ВІМТЕРС» не отримувало послуги оренди офісних, складських, виробничих приміщень, опалення, водопостачання, теплопостачання, зв`язку, не придбавало канцелярські засоби; ланцюг постачання придбаних та реалізованих ТОВ «ВІМТЕРС» товарів (послуг) не прослідковується; наявність податкової інформації, що свідчить про ризиковість контрагентів ТОВ «ВІМТЕРС».

Так, дійсно, видаткова накладна № 17/07 від 17.07.2019 не містить зазначення прізвище та посади отримувача, проте накладна скріплена підписами керівників та печатками, і з наданих до перевірки документів в сукупності, вбачається, що видаткова накладна підписана саме директором позивача.

Крім того, відповідачем було проаналізовано дані бухгалтерського обліку позивача та було встановлено, що товари придбані у ТОВ «ВІМТЕРС», обліковувались позивачем та у подальшому були продані ПАТ «ЗАВОД «КУЗНЯ НА РИБАЛЬСЬКОМУ».

З приводу інших доводів апелянта, то вже зазначалось, що сертифікат якості на товар не належить до документів на підставі яких нормується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію, з огляду на що, ненадання сертифікату якості чи іншого документу щодо якості товару, не може бути свідченням безтоварної операції, оскільки поставка неякісного товару за своєю природою є поставкою, і яка в розумінні Податкового кодексу України не може вважатися безтоварною лише з цих підстав.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ВІМТЕРС» у липні 2019 року і на момент взаємовідносин ТОВ «ВІМТЕРС» було зареєстроване як платник ПДВ та не відповідало критеріям ризиковості платника ПДВ (рішення про відповідність критеріям ризиковості було прийнято пізніше здійснення операцій); в акті перевірки відсутні будь-які посилання на вироки у кримінальних провадженнях щодо посадових осіб ТОВ «ВІМТЕРС» чи контрагентів «ВІМТЕРС» у зв`язку із здійсненням господарської діяльності з позивачем; оплата за надані послуги здійснена в повному обсязі, що підтверджується відповідачем в акті перевірки.

Всім іншим доводам апелянта колегія суддів вище зазначила свої висновки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи апелянта відносно цього контрагента та цієї господарської операції є такими, що не заслуговують уваги, висновки податкового органу є недоведеними та базуються лише на припущеннях.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «МАПСІН» (ЄДРПОУ 42232211).

Так, контролюючий орган в акті перевірки свої висновки про нереальність позивача з контрагентом ТОВ «МАПСІН» обґрунтовує тим, що видаткова накладна до договору поставки від 18.07.2019 № 18/07/19 не містить посаду та прізвище отримувача; до перевірки не надано сертифікати або посвідчення якості, паспорти на товар, видані виробником продукції; основний вид діяльності контрагента не відповідає номенклатурі товарів та послуг, реалізованих на користь позивача; реальність проведення господарських операцій з ТОВ «МАПСІН» не підтверджується сукупністю матеріалів перевірки, а саме: неподання ТОВ «МАПСІН» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства та фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва, повідомлення за формою № 20-ОПП; відсутні трудові ресурси; свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.08.2020; ТОВ «МАПСІН» має критерії ризиковості платника податку (рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 № 20294); на підставі аналізу даних ІС «Єдиний реєстр податкових накладних», відповідач зробив висновок, що ТОВ «МАПСІН» не отримувало послуги оренди офісних, складських, виробничих приміщень, опалення, водопостачання, теплопостачання, зв`язку, не придбавало канцелярські засоби; ланцюг постачання придбаних та реалізованих ТОВ «МАПСІН» товарів (послуг) не прослідковується;

Проте, суду надано докази щодо цього контрагента, зокрема між позивачем та ТОВ «МАПСІН» укладено договір від 18.07.2019 № 18/07/19.

На виконання цього договору позивач надав вказаний договір, Специфікацію № 1, видаткову накладну № 1 від 19.07.2019, рахунок на оплату № 1 від 19.07.2019, податкову накладну, довіреність № 521 від 19.07.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, видаткову накладну № 2 від 19.07.2019, рахунок на оплату № 2 від 19.07.2019, податкову накладну, довіреність № 522 від 19.07.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, платіжні доручення № 7925 від 30.07.2019 та № 7988 від 06.08.2019, товарно-транспортну накладну № Р32 від 19.07.2019.

При цьому, видаткова накладна № 1 від 19.07.2019 та видаткова накладна № 2 від 19.07.2019, скріплена підписами керівників та печатками, хоча не містить зазначення прізвище та посади отримувача, проте, з наданих до перевірки документів, в сукупності, все ж таки можливо встановити, що видаткова накладна підписана саме директором позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Крім того, під час перевірки відповідачем було проаналізовано дані бухгалтерського обліку позивача та встановлено, що товари придбані у ТОВ «МАПСІН» обліковувались за позивачем та були використанні в комплектації обладнання, яке, в подальшому, було реалізовано компанії ТОВ «Сільпо-Фуд», компанії ТОВ «Житомирський м`ясокомбінат», компанії ТОВ «Омега», компанії ТОВ «ФУДТЕК».

Також підлягає врахуванню те, що поставка номенклатури товарів позивачу, що визначена в специфікації, є серед зареєстрованих видів діяльності ТОВ «МАПСІН» за КВЕД.

Також не є спірним, що станом на дату здійснення господарських операцій позивача з наведеним контрагентом, останній був зареєстрований як платник ПДВ та не відповідав критеріям ризиковості платника ПДВ (рішення про відповідність критеріям ризиковості було прийнято пізніше здійснення операцій), оплата за надані послуги здійснена в повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

З приводу інших доводів апелянта по цьому контрагенту, то колегія суддів зазначає вони є аналогічними по вище переліченим контрагентам й оцінку цим доводам вже було надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу взаємовідносин позивача з ТОВ «МАПСІН», що умови договору сторонами були виконані, реальність цієї господарської операції підтверджена, сторони понесли зміни майнового стану внаслідок цієї угоди і використання товарів позивачем придбаних у ТОВ «МАПСІН» у власній господарській діяльності зафіксовано самим відповідачем.

Як наслідок, висновки податкового органу щодо цієї господарської операції спростовуються наданими позивачем доказами.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ЕРДО ГРУП».

Аналогічні висновки містить акт перевірки щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ЕРДО ГРУП», а саме видаткова накладна до договору поставки від 19.07.2019 № 19/07/19-1 не містить посаду та прізвище отримувача, до перевірки не надано сертифікати або посвідчення якості, паспорти на товар, видані виробником продукції; реальність проведення господарських операцій з ТОВ «ЕРДО ГРУП» не підтверджується сукупністю матеріалів перевірки, а саме: неподання ТОВ «ЕРДО ГРУП» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства та фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва, повідомлення за формою № 20-ОГІП; свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.11.2020; на підставі аналізу даних ІС «Єдиний реєстр податкових накладних», відповідач зробив висновок, що ТОВ «ЕРДО ГРУП» не отримувало послуги оренди офісних, складських, виробничих приміщень, опалення, водопостачання, теплопостачання, зв`язку, не придбавало канцелярські засоби; ланцюг постачання придбаних та реалізованих ТОВ «ЕРДО ГРУП» товарів (послуг) не прослідковується; відповідно до інформації з ЄДРСР, встановлено наявність ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2019 по справі № 755/11871/17, в якій фігурує ТОВ «ЕРДО ГРУП»; відповідно до інформації з ЄДРСР, встановлено наявність ухвали Київського апеляційного суду від 05.08.2020 по справі № 11-сс/824/3941/2020, в якій фігурує ТОВ «ЕРДО ГРУП».

Проте, позивач надав наступні документи: договір від 19.07.2019 № 19/07/19 між позивачем та ТОВ «ЕРДО ГРУП», Специфікацію № 1, видаткову накладну № 1 від 19.07.2019, рахунок на оплату № 1 від 19.07.2019, податкову накладну, довіреність № 525 від 19.07.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, видаткову накладну № 2 від 19.07.2019, рахунок на оплату № 2 від 19.07.2019, податкову накладну, довіреність № 526 від 19.07.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, платіжні доручення № 8085 від 13.08.2019 та № 8190 від 21.08.2019, подорожній лист вантажного автомобіля № 09 від 19.07.2019, товарно-транспортну накладну № Р25 від 19.07.2019.

Видаткова накладна № 1 від 19.07.2019 та видаткова накладна № 2 від 19.07.2019 не містить зазначення прізвище та посади отримувача, проте скріплена підписами керівників та печатками та з наданих до перевірки документів в сукупності, можливо встановити, що видаткова накладна підписана саме директором позивача.

Не є спірним, що за придбані товари оплата здійснена в повному обсязі.

Під час проведення перевірки, відповідачем було проаналізовано дані бухгалтерського обліку позивача та встановлено, що товари, придбані у ТОВ «ЕРДО ГРУП» обліковувались позивачем та були використанні в комплектації обладнання, яке, в подальшому, було реалізовано компанії ТОВ «Сільпо-Фуд», компанії ФГ «Чудова марка», ТОВ «Житомирський м`ясокомбінат». Господарські операції по договору надання послуг між позивачем та ТОВ «ЕРДО ГРУП» були здійснені в межах їх господарської діяльності, а при їх здійсненні, сторони понесли зміни майнового стану. Крім того, і відповідачем в акті підтверджено використання придбаних товарів позивачем у ТОВ «ЕРДО ГРУП» у власній господарській діяльності.

Крім того, підтверджено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ЕРДО ГРУП» у липні 2019 року і на момент взаємовідносин ТОВ «ЕРДО ГРУП» було зареєстроване як платник ПДВ та не відповідало критеріям ризиковості платника ПДВ (рішення про відповідність критеріям ризиковості було прийнято пізніше здійснення операцій), і станом на момент здійснення господарської операції у ТОВ «ЕРДО ГРУП» працювало 2 особи.

З приводу ухвал Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2019 у справі № 755/11871/17 та Київського апеляційного суду від 05.08.2020 у справі № 11-сс/824/3941/2020, в яких згадується про ТОВ «ЕРДО ГРУП», то вказані обставини не свідчать про нереальність операцій між позивачем та цим контрагентом, оскільки як вже зазначалось, що саме обвинувальний вирок відносно посадових осіб ТОВ «ЕРДО ГРУП» є належним та допустимим доказом фіктивної підприємницької діяльності.

Крім того, судом першої інстанції правильно наголошено, що відповідачем використовувалась виключно податкова інформація щодо контрагента позивача, при цьому, зустрічних звірок контрагентів позивача не проводилось, і сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію, з огляду на що, висновки податкового органу в цій частині є помилковими.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ».

19.07.2019 між позивачем та ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» було укладено договір від 19.07.2019 № 19/07/19.

Відповідач в акті перевірки на обгрунтування висновків про неральність господарської операції зазанчає: видаткова накладна до договору поставки від 19.07.2019 № 19/07/19-1 не містить посаду та прізвище отримувача; до перевірки не надано сертифікати або посвідчення якості, паспорти на товар, видані виробником продукції; реальність проведення господарських операцій з ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» не підтверджується сукупністю матеріалів перевірки, а саме: неподання ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства та фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва, повідомлення за формою №20-ОПП; свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.09.2020 року; ланцюг постачання придбаних та реалізованих ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» товарів (послуг) не прослідковується; відповідно до інформації з ЄДРСР встановлено наявність ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2019 по справі № 755/11871/17, в якій фігурує ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ»; відповідно до інформації з ЄДРСР встановлено наявність ухвали Київського апеляційного суду від 05.08.2020 по справі № 11-сс/824/3941/2020, в якій фігурує ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ».

Позивач на підтвердження виконання умов цього договору надав наступні документи: вказаний договір, специфікацію № 1, видаткову накладну № 1 від 19.07.2019, рахунок на оплату № 1 від 19.07.2019, довіреність № 531 від 19.07.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, видаткову накладну № 2 від 19.07.2019, рахунок на оплату № 2 від 19.07.2019, податкову накладну, довіреність № 530 від 19.07.2019 на отримання ТМЦ на ім`я директора позивача, платіжні доручення № 8267 від 29.08.2019 та № 8393 від 09.09.2019, подорожній лист вантажного автомобіля № 09 від 19.07.2019, товарно-транспортну накладну № Р44 від 19.07.2019.

Так, видаткова накладна № 1 від 19.07.2019 та видаткова накладна № 2 від 19.07.2019 не містить зазначення прізвище та посади отримувача, проте, вона скріплена підписами керівників та печатками, та з наданих до перевірки документів у сукупності можливо встановити, що видаткова накладна підписана саме директором товариства позивача.

Крім того, відповідач в акті перевірки сам зазначає, що товари придбані у ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» використовувались в комплектації обладнання, яке, в подальшому, було реалізовано компанії ТОВ «Сільпо-Фуд», компанії ТОВ «Житомирський м`ясокомбінат».

Також, відповідач не заперечує, що оплата за надані послуги здійснена в повному обсязі, і що сторони договору понесли зміни майнового стану.

Аналогічно з іншими контрагентами, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» у липні 2019 року і на момент взаємовідносин ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ» було зареєстроване як платник ПДВ, і в цьому підприємстві працювало 3 особи, які могли вжити заходів щодо виконання умов цього договору.

Щодо посилання апелянта на ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2019 у справі № 755/11871/17 та Київського апеляційного суду від 05.08.2020 у справі № 11-сс/824/3941/2020, в яких фігурує ТОВ «НОВАТЕРС ТОРГ», колегія суддів вже вказувала на те, що це не є доказом у розумінні норм КАС України на підтвердження нереальності здійснення господарської операції з цим контрагентом.

Як наголошено Верховним судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 822/2348/16, де вказано на те, що "наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, протоколи допиту, пояснення, отримані на стадії досудового слідства, тощо можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Жодних вироків в частині контрагентів позивача не винесено і доказів зворотного апелянт не подав.

Ще раз необхідно звернути увагу, що відповідач приймаючи спірні рішення використовує податкову інформацію, проте зустрічних звірок підприємств-контрагентів не проводить, хоча такі перевірки могли бути належним доказом на підсилення позиції контролюючих органів.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в поставі Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №804/17176/14.

Враховуючи положення ч.5 ст.242 КАС України, на вказівки Верховного суду, які були висловлені судом касаційної інстанції при розгляді інших подібних справ, колегія суддів дійшла висновку про необхідність погодження з думкою суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог через те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав належних, достатніх та допустимих доказів своїх висновків про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, колегія суддів вважає додатково необхідним зазначити, що апелянтом не були надані докази того, що сторони зазначених договорів мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Колегія суддів зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Отже, доводи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 02.12.2022.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2022 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативні технології ПФ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель