Ухвала

від 01.12.2022 по справі 308/15942/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/15942/22

2-а/308/332/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2022 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Крегул М.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, щодо нарахування та виплати не в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022року, як учаснику бойових дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, щодо нарахування та виплати не в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022року, як учаснику бойових дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Розглядаючи питання про відкриття провадження у справі, суд вважає, що вищевказаний позов слід направити за підсудністю до Закарпатського окружного адміністративного суду з наступних підстав.

Правила підсудності ґрунтуються на основних засадах судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, засадах цивільного та адміністративного судочинства, а також принципах побудови системи судів загальної та спеціальної юрисдикції. Підсудність виступає процесуальним інститутом, що має велике значення для належного відправлення правосуддя. По кожній справі, незалежно від її категорії, перше питання, яке вирішує суддя,це підсудність.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також , для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

А відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIIIніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і відповідною практикою Європейського суду з прав людини.

Статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України розмежовано предметну підсудність місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів.

Згідно з ч.1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

У частині 2 ст.20 КАС України вказано, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Тобто, законодавцем чітко визначено предметну підсудність адміністративних справ місцевим загальним судам.

Оскільки, поданий позивачем ОСОБА_1 позов не входить до переліку справ, що передбачені ч.1 ст.20 КАС України, суд вважає, що за нормами КАС України дана адміністративна справа не підсудна місцевому загальному суду, як адміністративному суду, а відповідно до предметно-територіальної юрисдикції (підсудності) така підсудна - Закарпатському окружному адміністративному суду.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого суду, якщо при відкритті провадження у справі, суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншому суду.

Згідно з ч. 8 ст. 29 КАС України, передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги після залишення її без задоволення.

Керуючись ст. ст.20,29 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, щодо нарахування та виплати не в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022року, як учаснику бойових дій та зобов`язання вчинити певні дії - направити за підсудністю до Закарпатського окружного адміністративного суду (вулиця Загорська, 30, Ужгород, Закарпатська область, 88000).

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул