Постанова

від 05.12.2022 по справі 910/5249/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2022 р. Справа№ 910/5249/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 03.11.2021

у справі № 910/5249/21 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕТС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ»

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕТС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ» про стягнення заборгованості за договорами суборенди № 20/К нежитлового приміщення від 10.11.2017, № 98/К від 01.11.2020 у розмірі 124 002,61 грн, з яких: 112 476,72 грн основного боргу, 1 573,88 грн 3% річних, 4 452,90 грн інфляційних втрат, 5 499,11 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договорів суборенди, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/5249/21 позов задоволено частково.

За рішення суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 112420,42 грн основного боргу, 5493,94 грн пені, 1539,92 грн - 3% річних, 4452,90 грн інфляційних втрат, 2269,40 грн судового збору та 2699,28 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ» звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить суд оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково у розмірі 3270,76 грн, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що згідно умов договір суборенди (п.п. 4.5., 4.9.) суборендна плата сплачується на підставі відставлених суборендарем орендарю рахунків, водночас, позивачем не надано суду доказів виставлення відповідачу рахунків на оплату комунальних послуг та суборенди за період, охоплений позовними вимогами. Натомість, наявність підписаного сторонами акта звірки взаєморозрахунків не може нівелювати дотримання позивачем умов договору щодо своєчасного сповіщення відповідача про нараховані місячні суми орендної плати та відшкодування комунальних послуг.

Скаржник також зазначає, що судом першої інстанції проігноровано доводи відповідача щодо засвідчення копії документів поданих позивачем.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не було надано доказів, які б підтверджували виготовлення адвокатом позовної заяви, а використання в первинних бухгалтерських документах загальних слів юридичні послуги, об`єктивно не дають можливості встановити належність вказаних юридичних послуг саме до поточної справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та пояснень

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5249/21, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕПОРТ" до надходження матеріалів справи.

06.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва надішли матеріли справи № 910/5249/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕПОРТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/5249/21 залишено без руху, надано строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали у вигляді сплати судового збору у розмірі 2059,58 грн.

28.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від директора апелянта на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 у справі № 910/5249/21 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з додатками, а саме паперова копія електронного платіжного доручення № 489 від 24.12.2021 про сплату судового збору у розмірі 2059, 58 грн. Одночасно апелянт повідомив суд про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙТІ БІЛД». Однак апелянтом не надано відповідних доказів щодо зміни найменування ТОВ «ЧЕПОРТ».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕПОРТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/5249/21; повідомлено, що розгляд апеляційної скарги буде здійснюватись за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для надання можливості скористатися наданими ст. 263 Господарського процесуального кодексу України правами протягом семи днів з дня отримання даної ухвали.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 10.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕТС» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ» (суборендар) був укладений договір суборенди № 20/К нежитлового приміщення (далі - договір № 20/К від 10.11.2017), відповідно до п. 1.1 (в редакції додаткової угоди № 2 від 06.11.2019) якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 54,9 кв.м. (кімната № 21, 22) та нежитлове приміщення площею 40,4 кв.м. (кімната № 4, 5), розташовані на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25 (надалі - об`єкт, суборендоване приміщення).

Відповідно до п. 1.2 договору № 20/К від 10.11.2017 (в редакції додаткової угоди № 3 від 30.04.2020) нежитлове приміщення, що передається в суборенду, знаходиться у володінні та користуванні орендаря відповідно до договору оренди № 1/20 від 28.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савенко І.В., та акта прийому-передачі, укладених між орендарем та Акціонерним товариством «Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку» корпоративне підприємство АТ «ДАК «Укрвидавполіграфія» (надалі іменується - орендодавець/власник).

Згідно з п. 2.1 договору № 20/К від 10.11.2017 об`єкт передається в суборенду з метою розміщення офісу, для здійснення суборендарем господарської діяльності відповідно до завдань, визначених Статутом. Об`єкт має використовуватись суборендарем таким чином, щоб його дії не суперечили чинному законодавству України та не створювали перешкод і не обмежували прав інших орендарів/суборендарів, а також орендодавця у праві користування іншими приміщеннями чи будинку в цілому.

Пунктом 3.1 договору № 20/К від 10.11.2017 сторони погодили, що суборендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі нежитлового приміщення (додаток № 1), який підтверджує технічний стан майна і є невід`ємною частиною цього договору. Суборендоване приміщення повинне бути передане орендарем і прийняте суборендарем протягом трьох робочих днів з моменту підписання сторонами даного договору та акту приймання-передачі нерухомого майна).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту приймання-передачі від 10.11.2017 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 54,9 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, кімната № 21, 22, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25, яке складається з двох кімнат: кімната № 21 площею 44,2 кв.м, кімната № 22 площею 10,7 кв.м.

06.11.2019 до договору № 20/К від 10.11.2017 укладено додаткову угоду № 2, якою, зокрема, пункт 1.1 договору № 20/К від 10.11.2017 щодо об`єкту суборенди викладено в новій редакції.

Так, згідно акту приймання-передачі від 06.11.2019 позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 40,4 кв.м. (кімната № 4,5), розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25.

Пунктом 4.1 договору № 20/К від 10.11.2017 (в редакції додаткової угоди № 2 від 06.11.2019) сторони погодили, що базова суборендна плата за 1 (один) квадратний метр суборендованого приміщення площею 54,9 кв.м. складає 167,50 грн, кім того ПДВ - 20% - 33,50 грн, а всього з ПДВ - 201,00 грн.

Базова суборендна плата за 1 (один) квадратний метр суборендованого приміщення площею 40,4 кв.м. складає 191,67 грн, кім того ПДВ - 20% - 38,33 грн, а всього з ПДВ - 230,00 грн.

Умовами п. 4.2 договору № 20/К від 10.11.2017 (в редакції додаткової угоди № 2 від 06.11.2019) передбачено, що базова суборендна плата на місяць за суборендоване приміщення площею 54,9 кв.м. (базова місячна суборендна плата) складає 9195,75 грн, крім того ПДВ - 20% - 1839,15 грн, а всього до сплати - 11034,90 грн.

Базова суборендна плата на місяць за суборендоване приміщення площею 40,4 кв.м. (базова місячна суборендна плата) складає 7743,33 грн, крім того ПДВ - 20% - 1548,67 грн, а всього до сплати - 9292,00 грн.

Плата за користування об`єктом (базова суборендна плата) за місяць підлягає щомісячному коригуванню на індекс інфляції (крім випадків дефляції) (п. 4.3 договору № 20/К від 10.11.2017).

30.04.2020 між сторонами було підписано додаткову угоду № 3 до договору № 20/К від 10.11.2017, згідно якої сторони погодили доповнити п. 4.3 підпунктом 4.3.2 такого змісту: «Місячна суборендна плата з 01.05.2020 по 31.05.2020 (включно) становить 50% від місячної суборендної плати за квітень 2020 року з урахуванням ПДВ. Суборендна плата у розмірі, визначеному пунктами 4.1 та 4.2 цього договору (з урахуванням індексації), нараховуватиметься з 01.06.2020. Платежі, пов`язані з використанням майна, такі як: компенсація податку на землю, компенсація податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оплата опалення, спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення, охорони будинку, вивезення побутових відходів, дезінфекції та інших експлуатаційних витрат і послуг, встановлені відповідно до п. 4.9 цього договору, нараховуються орендарем і сплачуються суборендарем згідно з умовами цього договору.».

Згідно з п. 4.4 договору № 20/К від 10.11.2017 суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендаря на підставі наданих ним рахунків. Оплата за перший та останній місяці оренди здійснюється авансом - протягом 10 днів з моменту підписання договору, наднормативна сума плати за суборенду підлягає в установленому порядку поверненню суборендарю або заліку в рахунок наступних платежів.

Платежі, пов`язані з використанням майна, пропорційно зайнятої площі, такі як: компенсація податку на землю, витрати водо-, теплопостачання та електроенергію, компенсуються суборендарем орендарю за фактично спожиті послуги за попередній місяць, згідно виставлених рахунків протягом 3 банківських днів з дня виставлення рахунку, але не пізніше 15 числа поточного місяця. Суми, пред`явлені до оплати за спожиту електроенергію, визначаються на підставі показань лічильників, установлених в суборендованому приміщенні, а у разі відсутності лічильників - на підставі наданого орендарем розрахунку пропорційно зайнятої площі з врахуванням наявних в суборендованому приміщенні електричних приладів. Оплата зазначених сум здійснюється суборендарем протягом 3 банківських днів після отримання рахунку-фактури (п. 4.8 договору № 20/К від 10.11.2017).

Відповідно до пунктів 5.1.2, 5.1.8. п. 5.1 договору № 20/К від 10.11.2017 суборендар зобов`язується своєчасно у повному обсязі здійснювати оплату за користування об`єктом та проводити розрахунки з орендарем згідно з розділом 4 даного договору; нести всі витрати, пов`язані з використанням об`єкту, такі як: опалення, оплата спожитої електроенергії, компенсація податку на землю, а також інші експлуатаційні витрати (п. 4.8).

Строк суборенди встановлюється з 10.11.2017 по 31.10.2020 (включно). Строк суборенди може бути продовжений додатковою угодою. В термін не пізніше ніж за 1 місяць до припинення дії цього договору, суборендар та/або орендар можуть звернутись з усною або письмовою пропозицією щодо продовження терміну суборенди (п. 11.1 договору № 20/К від 10.11.2017 в редакції додаткової угоди № 5 від 30.10.2020).

Відповідно до п. 3.4 договору № 20/К від 10.11.2017 після закінчення строку суборенди суборендар зобов`язаний повернути орендарю суборендоване приміщення протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення строку суборенди згідно акту приймання-передачі. Дія договору припиняється після підписання сторонами Акту приймання-передачі суборендованого приміщення від суборендаря орендарю. В разі розірвання договору орендарем з підстав, викладених у п.п. 11.3, 11.4 цього договору, він припиняється на умовах, визначених у зазначеному розділі 11, але при цьому договір залишається чинним в частині обов`язку суборендаря відшкодувати суборендну плату та інші передбачені цим договором платежі за період від дати розірвання цього договору до дати фактичного звільнення суборендованого приміщення та підписання акту приймання-передачі цього приміщення орендарю (п. 3.7 договору № 20/К від 10.11.2017).

Згідно акту від 31.10.2020 приймання-передачі майна, що повертається з суборендного користування, відповідач передав (повернув), а позивач прийняв зі строкового платного користування наступне майно:

- нежитлове приміщення площею 54,9 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, кімната № 21, 22, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25;

- нежитлове приміщення площею 40,4 кв.м. (кімната № 4,5), розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25.

У подальшому, 01.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕТС» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ» (суборендарч) був укладений договір суборенди № 98/К нежитлового приміщення (далі - договір № 98/К від 01.11.2020), відповідно до п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 54,9 кв.м. (кімната № 21, 22), розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25 (надалі - майно/суборендоване приміщення). Нежитлове приміщення, що передається в суборенду, знаходиться у володінні та користуванні орендаря відповідно до договору № 1/20 оренди нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савенко І.В. 28.01.2020 за реєстровим № 46 та Акта прийому-передачі, укладених між орендарем та АТ «Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» (надалі іменується - власник) (п. 1.2 договору № 98/К від 01.11.2020).

Суборендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі нежитлового приміщення (додаток № 1), який підтверджує технічний стан майна і є невід`ємною частиною цього договору. Суборендоване майно повинне бути передане орендарем і прийняте суборендарем з моменту підписання сторонами даного договору та акту приймання-передачі нерухомого майна, що підписується не пізніше 01.11.2020 (п. 3.1 договору № 98/К від 01.11.2020).

Згідно акту від 01.11.2020 приймання-передачі приміщення, що передається в суборендне користування, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 54,9 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, кімната № 21, 22, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25, яке складається з двох кімнат: кімната № 21 площею 44,2 кв.м, кімната № 22 площею 10.7 кв.м.

Пунктом 4.1 договору № 98/К від 01.11.2020 сторони погодили, що базова суборендна плата за 1 (один) квадратний метр суборендованого приміщення складає 170,00грн, кім того ПДВ - 20% - 34,00 грн, а всього з ПДВ - 204,00 грн.

Умовами п. 4.2 договору № 98/К від 01.11.2020 передбачено, що базова суборендна плата на місяць за суборендоване приміщення (базова місячна суборендна плата) складає 9333,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 1866,60 грн, а всього до сплати - 11199,60 грн.

Плата за користування майном у наступні місяці нараховується з урахуванням індексації (крім випадків дефляції) (п. 4.3 Договору № 98/К від 01.11.2020).

Згідно п. 4.5 договору № 98/К від 01.11.2020 суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендаря на підставі наданих ним рахунків. Оплата за перший та останній місяці оренди здійснюється авансом - протягом 10 календарних днів з дня підписання цього Договору. Оплата за перший місяць оренди розраховується виходячи з фактичної кількості днів оренди в перший місяць оренди. Надмірно сплачені суми за суборенду підлягають поверненню суборендарю в установленому порядку або заліку в рахунок наступних платежів.

Платежі, пов`язані з використанням майна, такі як: компенсація податку на землю, компенсація податку на нерухомість, оплата опалення, спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення, охорони будинку, вивезення побутових відходів, а також інших експлуатаційних витрат і послуг, компенсуються суборендарем орендарю окремо, відповідно до виставленого рахунку. Суми, пред`явлені до оплати за спожиту електроенергію, визначаються на підставі показань лічильників, установлених в суборендованому приміщенні, а у разі відсутності у суборендованому приміщенні лічильників - на підставі розрахунку пропорційно до зайнятої площі. Оплата зазначених платежів здійснюється суборендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендаря протягом 5 банківських днів після отримання рахунку (п. 4.9 договору № 98/К від 01.11.2020 ).

Відповідно до пунктів 5.1.2, 5.1.8. п. 5.1 договору № 98/К від 01.11.2020 суборендар зобов`язується своєчасно у повному обсязі здійснювати оплату за користування майном та проводити розрахунки з орендарем згідно з розділом 4 даного договору; нести всі витрати, пов`язані з використанням майна, такі як: оплата опалення, спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення, охорони будинку, вивезення побутових відходів, дезінфекції та інших експлуатаційних витрат і послуг, а також згідно з постановами НКРЕКП, відповідно до п. 4.9 цього договору.

Строк суборенди встановлюється з 01.11.2020 по 31.10.2021 (включно). Строк суборенди може бути продовжений додатковою угодою. В термін не пізніше ніж за 1 місяць до припинення дії цього договору, суборендар та/або орендар можуть звернутись з усною або письмовою пропозицією щодо продовження терміну суборенди (п. 11.1 договору № 98/К від 01.11.2020).

Відповідно до п. 3.4 договору № 98/К від 01.11.2020 після закінчення строку суборенди суборендар зобов`язаний повернути орендарю приміщення протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення строку суборенди згідно акту приймання-передачі. У випадку дострокового розірвання договору, суборендар зобов`язаний повернути орендарю згідно з актом приймання-передачі суборендоване приміщення протягом 3-х робочих днів з моменту підписання угоди про розірвання договору, а у випадках, передбачених п. 11.4 цього договору, з моменту отримання повідомлення про розірвання (відмови від) договору (п. 3.5 договору № 98/К від 01.11.2020).

Згідно з п. 3.7 договору № 98/К від 01.11.2020 дія договору припиняється після підписання сторонами акта приймання-передачі суборендованого приміщення від суборендаря орендарю. В разі розірвання договору орендарем з підстав, викладених у п.п. 11.3, 11.4 цього договору, він припиняється на умовах, визначених у зазначеному розділі 11, але при цьому договір залишається чинним в частині обов`язку суборендаря відшкодувати суборендну плату та інші передбачені цим договором платежі за період від дати розірвання цього договору до дати фактичного звільнення суборендованого майна та підписання акта приймання-передачі цього приміщення від суборендаря орендарю.

Згідно додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення № 98/К від 01.11.2020 (далі - додаткова угода № 1 від 21.12.2020) сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору суборенди нежитлового приміщення № 98/К від 01.11.2020 та припинення його дії 21.12.2020.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 сторони підтвердили, що на момент розірвання договору існує заборгованість суборендаря перед орендарем по суборендній платі та відшкодуванню комунальних і експлуатаційних витрат за Договором, включаючи нарахування по день фактичного звільнення майна та підписання акта приймання-передачі майна від суборендаря орендарю, в сумі 28521,90 грн з ПДВ.

Згідно п. 4 додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 суборендар підтвердив, що послуги за договором на вказану в пункті 3 цієї додаткової угоди суму надані орендарем у повному обсязі, своєчасно і належним чином, і зобов`язався погасити заборгованість перед орендарем по суборендній платі та відшкодуванню комунальних і експлуатаційних витрат за Договором.

Відповідно до акту від 21.12.2020 приймання-передачі майна, що повертається з суборендного користування, на виконання умов додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 до договору № 98/К від 01.11.2020 відповідач передав (повернув), а позивач прийняв зі строкового платного користування нежитлове приміщення площею 54,9 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративного корпусу, А-3, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кіото, 25.

Як зазначено позивачем у позові, відповідачеві були виставлені рахунки на оплату:

- рахунок на оплату № 2778 від 30.09.2019 (відшкодування комунальних та інших витрат за вересень 2019 року);

- рахунок на оплату № 1616 від 01.06.2020 (суборенда приміщення за червень 2020 року);

- рахунок на оплату № 1896 від 01.07.2020 (суборенда приміщення за липень 2020 року);

- рахунок на оплату № 2190 від 01.08.2020 (суборенда приміщення за серпень 2020 року);

- рахунок на оплату № 2485 від 01.09.2020 (суборенда приміщення за вересень 2020 року);

- рахунок на оплату № 2804 від 01.10.2020 (суборенда приміщення за жовтень 2020 року);

- рахунок на оплату № 3096 від 31.10.2020 (відшкодування комунальних та інших витрат за жовтень 2020 року);

- рахунок на оплату № 2858 від 01.11.2020 (суборенда приміщення за листопад 2020 року);

- рахунок на оплату № 3415 від 30.11.2020 (відшкодування комунальних та інших витрат за листопад 2020 року);

- рахунок на оплату № 3335 від 01.12.2020 (суборенда приміщення за період з 01.12.2020 по 21.12.2020);

- рахунок на оплату № 3637 від 21.12.2020 (відшкодування комунальних та інших витрат за період з 01.12.2020 по 21.12.2020).

Позивач вказує, що за договором № 20/К від 10.11.2017 суборенда приміщення за червень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 20449,09 грн; суборенда приміщення за липень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 20489,99 грн; суборенда приміщення за серпень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 20489,99 грн; суборенда приміщення за вересень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 20489,99 грн; суборенда приміщення за жовтень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 1967,44 грн; відшкодування комунальних витрат за жовтень 2020 року оплачені частково, заборгованість становить 12,02 грн.

За договором № 98/К від 01.11.2020 суборенда приміщення за листопад 2020 року не оплачена повністю, борг становить 11199,60 грн; відшкодування комунальних витрат за листопад 2020 року не оплачені повністю, заборгованість становить 5660,13 грн; суборенда приміщення за період з 01.12.2020 по 21.12.2020 не оплачена повністю, борг становить 7685,45 грн; відшкодування комунальних витрат за період з 01.12.2020 по 21.12.2020 не оплачені повністю, розмір боргу становить 3976,72 грн.

Загальний розмір заборгованості за доводами позивача становить 112420,42 грн.

23.12.2020 позивач направив відповідачу лист-вимогу № 40/2020 від 21.12.2020 про сплату заборгованості по суборендній платі. Відповідач отримав вказану вимогу позивача 24.12.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0305716721138, однак відповіді на вимогу не надав, заборгованості не сплатив.

26.01.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з листом-вимогою № 4/2021 про сплату заборгованості по суборендній платі. Вказаний лист-вимога був отриманий представником відповідача 26.01.2021 нарочно, що підтверджується відповідним написом на листі-вимозі № 4/2021 від 26.01.2021.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами № 20/К від 10.11.2017 та № 98/К від 01.11.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ» 123 940,38 грн, з яких: 112 420,42 грн основного боргу, 1 571,47 грн 3% річних, 4 449,38 грн інфляційних втрат, 5 499,11 грн пені (в редакції клопотання про зменшення розміру позовних вимог).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем подав відзив (а.с. 125-141), у якому зазначив, що:

1) відповідачем про укладанні договору № 20/К від 10.11.2017 було сплачено гарантійний внесок в розмірі 14650,00 грн, який, на думку відповідача, в повному обсязі покриває витрати за суборендну плату за жовтень 2020 року в розмірі 1967,44 грн та відшкодування витрат на комунальні послуги в розмірі 4037,47 грн. З урахуванням залишку від гарантійного платежу, після його зарахування за суборендну плату за жовтень 2020 року та відшкодування витрат на комунальні послуги (14650,00 грн - 1967,44 - 4037,47 грн = 8645,09 грн), розмір суборендної плати за червень 2020 року повинен становити 11844,90 грн (20489,99 грн - 8645,09 грн = 11844,90 грн).

З врахуванням зазначеного, заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 20/К від 10.11.2017 повинна становити 73330,27 грн, а не 83832,12 грн, як визначено позивачем.

2) у відповідача не було потреби в наймі приміщення за договором № 98/К від 01.11.2020, а вказаний договір був укладений проти волі останнього, оскільки, за словами відповідача, позивач здійснював утримання майна відповідача через не проведення відповідачем повного розрахунку по договору № 20/К від 10.11.2017. З метою отримання доступу до приміщення, в якому знаходилось майно відповідача, останній був змушений укласти договір № 98/К від 01.11.2020 та підписати акт приймання-передачі нежитлових приміщень.

3) відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозиціями про зменшення на період карантину розміру щомісячної орендної плати по договору № 20/К від 10.11.2017 на 50%. Також відповідач вважає, що підписанням додаткової угоди № 3 від 30.04.2020 до договору № 20/К від 10.11.2017 позивач прийняв пропозицію відповідача. Оскільки відповідачу не було відмовлено у зменшенні розміру щомісячної орендної плати на період карантину, то, на думку відповідача, позивач повинен був нараховувати суборендну плату у розмірі не більше 50% від базового розміру щомісячної суборендної плати. З огляду на зазначене, відповідач наводить у відзиві на позов власний контррозрахунок заборгованості по договору № 98/К від 01.11.2020, згідно якого здійснює нарахування суборендної плати за період з червня по вересень 2020 року в розмірі 50% від базового розміру щомісячної суборендної плати. Всього відповідач визнає борг в розмірі 32370,76 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (саття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що в порушення взятих на себе зобов`язань за договорами відповідач не сплатив на користь позивача в повному обсязі суборендну плату та витрати на відшкодування комунальних витрат, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 112476,72 грн.

У позові ТОВ «Кетс» зазначає, що ним було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату, які не були оплачені відповідачем у повному обсязі, а саме: - рахунок на оплату № 2778 від 30.09.2019 (відшкодування комунальних та інших витрат за вересень 2019 року); - рахунок на оплату № 1616 від 01.06.2020 (суборенда приміщення за червень 2020 року); - рахунок на оплату № 1896 від 01.07.2020 (суборенда приміщення за липень 2020 року); - рахунок на оплату № 2190 від 01.08.2020 (суборенда приміщення за серпень 2020 року); - рахунок на оплату № 2485 від 01.09.2020 (суборенда приміщення за вересень 2020 року); - рахунок на оплату № 2804 від 01.10.2020 (суборенда приміщення за жовтень 2020 року); - рахунок на оплату № 3096 від 31.10.2020 (відшкодування комунальних та інших витрат за жовтень 2020 року); - рахунок на оплату № 2858 від 01.11.2020 (суборенда приміщення за листопад 2020 року); - рахунок на оплату № 3415 від 30.11.2020 (відшкодування комунальних та інших витрат за листопад 2020 року); - рахунок на оплату № 3335 від 01.12.2020 (суборенда приміщення за період з 01.12.2020 по 21.12.2020); - рахунок на оплату № 3637 від 21.12.2020 (відшкодування комунальних та інших витрат за період з 01.12.2020 по 21.12.2020).

Позивач зазначає, що за договором № 20/К від 10.11.2017 суборенда приміщення за червень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 20449,09 грн; суборенда приміщення за липень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 20489,99 грн; суборенда приміщення за серпень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 20489,99 грн; суборенда приміщення за вересень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 20489,99 грн; суборенда приміщення за жовтень 2019 року не оплачена повністю, борг становить 1967,44 грн; відшкодування комунальних витрат за жовтень 2020 року оплачені частково, заборгованість становить 12,02 грн. За договором № 98/К від 01.11.2020 суборенда приміщення за листопад 2020 року не оплачена повністю, борг становить 11199,60 грн; відшкодування комунальних витрат за листопад 2020 року не оплачені повністю, заборгованість становить 5660,13 грн; суборенда приміщення за період з 01.12.2020 по 21.12.2020 не оплачена повністю, борг становить 7685,45 грн; відшкодування комунальних витрат за період з 01.12.2020 по 21.12.2020 не оплачені повністю, заборгованість становить 3976,72 грн. Загальна сума заборгованості становить 112420,42 грн.

Водночас, відповідач посилається на те, що позивачем не надано суду доказів виставлення відповідачу рахунків на оплату комунальних послуг та суборенди за період охоплений позовними вимогами, у зв`язку з чим строк їх оплати не настав.

На дані доводи скаржника колегія суддів зазначає наступне.

Так, дійсно позивачем до матеріалів справи не подано доказів направлення чи вручення рахунків на оплату, водночас, договорами суборенди передбачено обов`язок суборендаря до 15 та 20 числа кожного місяця вносити суборендну плату та оплату за комунальні послуги, а оскільки договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого способу та строку сплати вказаних платежів, відтак, обов`язок їх оплати виник у відповідача у строк встановлений договором, незалежно від того, чи виставлено позивачем рахунок на оплату. Крім того, слід зазначити договорами не передбачено самого способу виставлення таких рахунків. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за останнім днем оплати, що визначений договором. Відповідні висновки випливають зі змісту частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Щодо тверджень відповідача про укладання договору № 98/К від 01.11.2020 проти його волі, слід зазначити наступне.

Наявний в матеріалах справи договір № 98/К від 01.11.2020 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками. Судом встановлено, що даний договір в період його дії з 01.11.2020 по 21.12.2021 у встановленому порядку не оспорювався та не визнавався недійсним. З огляду на зазначене, договір № 98/К від 01.11.2020 у період з 01.11.2020 по 21.12.2020 був дійсним, укладеним належним чином та обов`язковим для виконання сторонами, зокрема, відповідачем.

Як правильно вказав суд першої інстанції, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин, викладених у відзиві, щодо здійснення позивачем дій, спрямованих на примушування відповідача укласти договір № 98/К від 01.11.2020. Суд також звертає увагу на те, що відповідач не був позбавлений права, у разі існування повідомлених ним обставин, звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем було невірно здійснено розрахунок заборгованості за договорами № 20/К від 10.11.2017 та № 98/К від 01.11.2020, а саме: без врахування гарантійний внеску в розмірі 14650,00 грн по договору № 20/К від 10.11.2017 та без врахування 50% знижки на суборендну плату за період з червня по вересень 2020 року по договору № 98/К від 01.11.2020, не приймаються судом, з огляду на наступне.

Матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 20.01.2021, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, зі змісту якого вбачається, що відповідач підтвердив, що станом на 20.01.2021 його заборгованість перед позивачем становить 112713,55 коп. Доказів погашення заборгованості у зазначеній сумі відповідачем суду не надано.

Підписавши додаткову угоду № 1 від 21.12.2020, відповідач підтвердив, що на момент розірвання договору № 98/К від 01.11.2020 у нього існувала заборгованість перед позивачем в сумі 28521,90 грн з ПДВ, а також підтвердив, що послуги за договором на вказану суму надані позивачем у повному обсязі, своєчасно і належним чином, та зобов`язався погасити вказану заборгованість.

Твердження відповідача стосовно того, що позивач повинен був нараховувати суборендну плату за період з червня по вересень 2020 року у розмірі не більше 50% від базового розміру щомісячної суборендної плати, спростовуються наступним.

Умовами п. 11.2 договору № 20/К від 10.11.2017, який діяв у вказаний період, сторони погодили, що зміни і доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін та розглядаються сторонами протягом 20 дні в з дати їх подання до розгляду. Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами та укладаються у тій самій формі, що й цей договір.

З огляду на зазначене, слід дійти до висновку, що будь-які зміни до договору, зокрема, зміни щодо розміру щомісячної суборендної плати повинні погоджуватись сторонами та оформлюватись додатковими угодами до Договору № 20/К від 10.11.2017.

Так, 30.04.2020 між сторонами було підписано додаткову угоду № 3 до договору № 20/К від 10.11.2017, згідно якої сторони погодили доповнити п. 4.3 підпунктом 4.3.2 такого змісту: «Місячна суборендна плата з 01.05.2020 по 31.05.2020 (включно) становить 50% від місячної суборендної плати за квітень 2020 року з урахуванням ПДВ. Суборендна плата у розмірі, визначеному пунктами 4.1 та 4.2 цього договору (з урахуванням індексації), нараховуватиметься з 01.06.2020 року. Платежі, пов`язані з використанням майна, такі як: компенсація податку на землю, компенсація податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оплата опалення, спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення, охорони будинку, вивезення побутових відходів, дезінфекції та інших експлуатаційних витрат і послуг, встановлені відповідно до п. 4.9 цього договору, нараховуються орендарем і сплачуються суборендарем згідно з умовами цього договору.»

Згідно наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків судом встановлено, що за травень 2020 року позивачем було нараховано суборендну плату у розмірі 50% від місячної суборендної плати за квітень 2020 року з урахуванням ПДВ, а саме 10193,97 грн (20387,93 грн (місячна суборендна плата за квітень 2020 року з урахуванням ПДВ) - 50% = 10193,97 грн).

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що позивач умови додаткової угоди № 3 до договору № 20/К від 10.11.2017 виконав, а інших додаткових угод, які б підтверджували внесення сторонами змін в договори № 20/К від 10.11.2017 та № 98/К від 01.11.2020 в частині зміни розміру місячної суборендної плати, матеріали справи не містять.

З огляду на вище встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату у строки та в розмірі, встановлені договорами № 20/К від 10.11.2017 та № 98/К від 01.11.2020.

Відтак, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 112420,42 грн.

Оскільки, заборгованість відповідача в розмірі 112420,42 грн (основний борг) належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 5499,11 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань, і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом 9.2.1 пункту 9.1 договору № 20/К від 10.11.2017 сторони погодили, що у випадку прострочення оплати платежів, передбачених розділом 4 цього договору - суборендної плати та додаткових послуг, суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми належної до сплати, за кожний день прострочення.

Підпунктом 9.2.1 пункту 9.1 Договору № 98/К від 01.11.2020 сторони погодили, що у випадку прострочення оплати суборендної плати та інших платежів, пов`язаних з використанням майна, що передбачено розділом 4 цього Договору, суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми належної до сплати, за кожний день прострочення.

Оскільки судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено прострочення виконання зобов`язання зі сплати суборендної плати та комунальних платежів, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню у сумі 5493,94 грн за правильним розрахунком суду першої інстанції, перевіреного судом апеляційної інстанції.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1573,88 грн - 3 % річних та 4452,90 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено прострочення виконання зобов`язання зі сплати суборендної плати та комунальних платежів, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню, однак за правильним розрахунком суду першої інстанції, перевіреного судом апеляційної інстанції, вірною сумою 3% є 1539,92 грн, а інфляційних втрат - 4452,90 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1573,88 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1539,92 грн, а вимоги про стягнення 4452,90 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 700,00 грн слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Як вказувалось вище позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 700,00 грн.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано:

- копію договору № 05/01/2021 від 05.01.2021 про надання адвокатських послуг, укладеного між позивачем та адвокатом Фізичною особою-підприємцем Постульгою Василем Євгеновичем;

- копію акту прийому-передачі наданих послуг від 15.03.2021 на суму 2 700,00 грн;

- копію платіжного доручення № 6485 від 17.03.2021 на суму 2 700,00 грн;

- копію ордеру серії КВ № 465023/1 від 05.01.2021 на надання правничої (правової) допомоги.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем не було надано доказів, які б підтверджували виготовлення адвокатом позовної заяви, є безпідставними оскільки процесуальний закон не встановлює обов`язку на підписання позовної заяви безпосередньо адвокатом, яким було виготовлено відповідний документ. При цьому слід зазначити, що позивачем доведено належними доказами надання Фізичною особою-підприємцем Постульгою Василем Євгеновичем правничої допомоги у даній справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

З огляду на наявні в матеріалах докази, суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно наданих позивачем доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, керуючись положеннями п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України з огляду на часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2699,28 грн.

Колегія суддів також звертає увагу апелянта на ті обставини, що подані позивачем докази належним чином оформлені, підстав піддавати сумніву їх справжність не виникло.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та часткового їх задоволення.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/5249/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕПОРТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/5249/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/5249/21 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5249/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова