Постанова

від 01.12.2022 по справі 917/988/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року м. Харків Справа № 917/988/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Горгуль Н.М., посвідчення № 057317 від 09.10.2020;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: адвокат Подорожняк В.В., на підставі ордеру від 10.11.2022 серії ВІ №1111965, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 09.07.2019 №2929;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Карат", с. Ялосовецьке, Полтавська область,

на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2021 (суддя Кльопов І.Г.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Полтавської області в м. Полтаві о 10 год 15 хв, повний текст якого складений 26.04.2021,

у справі №917/988/20

за позовом: Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, м. Лубни, Полтавська область в інтересах держави в особі Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області,

до відповідача: Фермерського господарства "Карат", с. Ялосовецьке, Полтавська область,

про повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ФГ "Карат", у якому просив зобов`язати відповідача повернути в розпорядження Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5324888209:09:004:0003, загальною площею 20,91га, розташовану на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, передану в оренду згідно з договором оренди землі від 01.11.2007.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки (строк дії закінчився 19.05.2018) правова підстава для утримання та користування спірною земельною ділянкою у відповідача відсутня. Чинним законодавством обов`язок повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі покладено на Орендаря. Проте, об`єкт оренди до Ялосовецької сільської ради всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства не повернуто.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.04.2021 у справі №917/988/20 позов задоволено повністю; зобов`язано ФГ "Карат" повернути в розпорядження Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5324888209:09:004:0003, загальною площею 20,91га, розташовану на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, передану в оренду згідного договору оренди землі від 01.11.2007; стягнуто з ФГ "Карат" на користь Полтавської обласної прокуратури 3628,13грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 19, 131-1 Конституції України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 1, 2, 13, 33, 34 Закону України "Про оренду землі", статті 12, 123, 124 Земельного кодексу України, статті 14, 525, 526, 626, 792, 795 ЦК України мотивовано тим, що: по-перше, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва в суді інтересів сільської ради; звернення прокурора з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільних потреб у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання користування земельними ділянками; по-друге, строк дії договору оренди земельної ділянки від 01.11.2007, укладеного між Ялосовецькою сільською радою Хорольського району Полтавської області та ФГ "Карат", закінчився 19.05.2018; рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 у справі №917/104/20, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021, відмовлено ФГ "Карат" у задоволенні позову до Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 01.11.2007 на тих самих умовах, що передбачені договором. У зв`язку з цим місцевий господарський суд дійшов висновку про невиконання відповідачем умов договору оренди з частині повернення земельної ділянки після закінчення строку його дії та обґрунтованість позовних вимог.

Фермерське господарство "Карат" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулося до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2021 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтуванням вимог апеляційної скарги скаржник посилається на недобросовісну поведінку Ялосовецької сільської ради, що виразилась у відмові останньої від процедури реалізації переважного права ФГ "Карат" на поновлення договору оренди землі. Крім того, вказує на те, що протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди землі заперечень щодо поновлення договору оренди землі від сільської ради не надходило.

У відзиві на апеляційну скаргу Лубенська окружна прокуратура Полтавської області заперечує проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 провадження у справі зупинено до вирішення Верховним Судом справи №917/104/20 та набрання законної сили судовим рішенням у справі №917/104/20.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у зв`зку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду.

21.11.2022 від ФГ "Карат" надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач з посиланням на постанову Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №917/104/20 зазначає про поновлення договору оренди землі від 01.11.2007 на той самий строк та на тих самих умовах, що передбачені договором, а також про відсутність підстав для повернення земельної ділянки з кадастровим номером 5324888209:09:004:0003 загальною площею 20,91га Ялосовецькій сільській раді Хорольського району Полтавської області.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, 01.12.2022, в режимі відеоконференції у приміщенні Хорольського районного суду Полтавської області був присутній представник відповідача, який просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити.

Прокурор заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 про поновлення провадження та призначення справи до розгляду.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

01.11.2007 між Ялосовецькою сільською радою Хорольського району Полтавської області (орендодавцем) та СФГ "Карат" (орендарем), яке у подальшому перейменоване на ФГ "Карат", укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться у с. Лагодівка на території Ялосовецької сільської ради (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 20,91 га ріллі.

Пунктом 8 договору оренди землі передбачено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Земельна ділянка передається за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункти 15, 16 договору оренди землі).

Відповідно до пункту 43 договору оренди землі цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

11.05.2007 сторони склали акт з визначенням в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, кадастровий номер 5324888209:09:004:0003.

19.05.2008 договір оренди землі зареєстрований Хорольським виробничим відділом Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" за №040856300008.

На виконання умов договору оренди землі 19.05.2008 між сторонами підписаний відповідний акт прийому-передачі земельної ділянки.

Сільська рада листом від 30.11.2017 № 460/02-27 повідомила ФГ "Карат" про відсутність правових підстав для автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, з посиланням на те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання процедури, встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі", та наявності волевиявлення сторін.

06.12.2017 ФГ "Карат" звернулося до Ялосовецької сільської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 20,91 га за кадастровим номером 5324888209:09:004:0003 з наданням проекту додаткової угоди.

Листом від 03.01.2018 № 02-27/05 сільський голова Турчанінов С.С. повідомив про припинення переважного права ФГ "Карат" на поновлення договору оренди землі з посиланням на те, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки слід вважати 01.11.2007, а не дату його державної реєстрації 19.05.2008.

Посилаючись на закінчення строку дії договору оренди землі від 01.11.2007 та вважаючи, що у ФГ "Карат" відсутні правові підставі для користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 5324888209:09:004:0003, загальною площею 20,91га, прокурор звернувся до суду з позовною заявою про зобов`язання повернути Ялосовецькій сільській раді Хорольського району Полтавської області зазначену земельну ділянку, розташовану на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.04.2021 позов задоволено з підстав, зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо представництва інтересів держави.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Водночас згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту зазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Таким чином, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

У контексті вищенаведеного колегія суддів зазначає, що за своїм змістом положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам, права яких порушуються, а з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку, коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.

З огляду на викладене, встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд повинен здійснити оцінку не тільки виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову, а й наявних у справі інших доказів щодо обставин, які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, що за своїм змістом може мати різний характер.

При цьому якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямоване на отримання документів та/або інформації про можливе порушення і пов`язане саме зі з`ясуванням факту його наявності або відсутності, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави вказаним органом.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №926/14/19.

Верховний Суд звертає увагу, що критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників.

До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність компетентного органу про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави.

Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10, від 08.04.2021 у справі № 925/11/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів (правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 16.08.2018 у справі №910/21265/17).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у даній справі є зобов`язання повернути в розпорядження Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5324888209:09:004:0003, загальною площею 20,91га, розташовану на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, передану в оренду згідно з договором оренди землі від 01.11.2007.

Прокурор зазначає, що Ялосовецькою сільською радою Хорольського району Полтавської області з дати закінчення строку дії договору оренди землі 19.05.2018 не вчиняються дії, спрямовані на повернення земельної ділянки, яка досі незаконно перебуває у користуванні ФГ "Карат".

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Лубенська місцева прокуратура Полтавської області листом від 21.05.2020 №33-5280вих20 повідомила Ялосовецьку сільську раду Хорольського району Полтавської області про виявлені порушення і надала строк для надання відповіді щодо заходів, які будуть вжиті радою для усунення виявлених порушень законодавства, в т.ч. позовного характеру. Також повідомлено, що у разі непред`явлення позову Ялосовецькою сільською радою Хорольського району Полтавської області, прокуратурою буде здійснено представництво інтересів держави у суді.

У відповідь Ялосовецька сільська рада Хорольського району Полтавської області листом від 26.05.2020 №02-36/23 повідомила, що земельну ділянку у розпорядження ради ФГ "Карат" не повернуто, а також зазначила про неможливість звернутися до суду з позовом та сплатити судовий збір у зв`язку з відсутністю фінансування.

Оскільки Ялосовецькою сільською радою Хорольського району Полтавської області не вживалися заходи щодо повернення спірної земельної ділянки позовного характеру, та навпаки повідомлено прокурора про неможливість самостійного звернення до суду з позовом, судова колегія дійшла висновку, що органами прокуратури вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" виконано у повному обсязі.

Отже, у позовній заяві обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави та зазначено, у чому полягають інтереси держави та їх порушення у цих правовідносинах, а тому звернення прокурора з позовною заявою у даній справі є таким, що узгоджується з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та відповідними приписами Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, прокурор позовні вимоги про зобов`язання ФГ "Карат" повернути в розпорядження Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області земельну ділянку обґрунтовував закінченням 19.05.2018 строку дії договору оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 01.11.2007, який зареєстрований у державному реєстрі земель 19.05.2008 за №040856300008, укладено на 10 років (відповідно до п. 8 договору).

Разом з тим, частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на 19.05.2018) передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина 8 статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 9 статті 33 вказаного Закону).

Як встановлено судом, ФГ "Карат" звернулося 06.12.2017 до Ялосовецької сільської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, тобто своєчасно, до закінчення строку дії договору оренди, надавши проект додаткової угоди. Проте, рішення з питання поновлення чи не поновлення договору оренди 27.12.2017 сесією Ялосовецької сільської ради прийнято не було.

Натомість сільський голова Турчанінов С.С. листом від 03.01.2018 № 02-27/05 повідомив, що оскільки моментом укладання договору оренди є 01.11.2007, а не дата його державної реєстрації - 19.05.2008, то ФГ "Карат" втратило переважне право на поновлення договору оренди.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ФГ "Карат", посилаючись на те, що відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" має право на поновлення договору оренди землі від 01.11.2007, оскільки після закінчення строку дії договору оренди продовжує належно виконувати цей договір, а відповідач не надіслав у місячний строк після закінчення договору заперечення у поновленні договору на новий строк, звернувся до суду з позовною заявою про визнання укладеною між ФГ "Карат" та Ялосовецькою сільською радою додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 01.11.2007, зареєстрованого Хорольським виробничим відділом Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 19.05.2008 за №040856300008, на той самий строк (десять років) та на тих самих умовах, що передбачені договором оренди землі, в редакції прохальної частини позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 у справі №917/104/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021, в задоволенні позову відмовлено.

Проте, постановою Верховного Суду від 09.11.2021 у названій справі касаційну скаргу ФГ "Карат" задоволено. Рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 917/104/20 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано укладеною між ФГ "Карат" та Ялосовецькою сільською радою Хорольського району Полтавської області додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 01.11.2007, зареєстрованого Хорольським виробничим відділом Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 19.05.2008 №040856300008, на той самий строк (десять років) та на тих самих умовах, що передбачені договором, у редакції, викладеній в резолютивній частині постанови.

Ухвалюючи постанову Верховний Суд, урахувавши обставини своєчасного звернення ФГ "Карат" до Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області з заявою про поновлення договору оренди, надання ним проекту додаткової угоди, відсутність рішення сільської ради з питання щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди після закінчення строку його дії, продовження використання земельною ділянкою зі сплатою орендної плати та добросовісність орендаря, а також відсутність заперечення орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії договору, дійшов висновку, що суди неправильно застосували частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки за наведених обставин наявні підстави для задоволення вимог позивача про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди.

При цьому, пунктом 1 Додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 01.11.2007 (зареєстрований 19.05.2009 №040856300008), визнаної укладеною зазначеною постановою Верховного Суду, поновлено (продовжено) строк дії договору оренди землі від 01.11.2007, зареєстрованого Хорольським виробничим відділом Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 19.05.2008 № 040856300008, укладеного між ФГ "Карат" та Ялосовецькою сільською радою Хорольського району Полтавської області, відносно земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 20,91 га ріллі (кадастровий номер 5324888209:09:004:0003), розташованої у с.Лагодівка на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, строком на 10 (десять) років.

Відповідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, Верховним Судом у названій справі встановлено дотримання орендарем визначеного законом порядку поновлення строку дії договору оренди землі.

Отже, земельна ділянка загальною площею 20,91 га ріллі з кадастровим номером 5324888209:09:004:0003, що розташована у с.Лагодівка на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області перебуває у користуванні ФГ "Карат" на підставі договору оренд землі від 01.11.2007 (зареєстрований 19.05.2009 №040856300008), строк дії якого поновлено (продовжено) Додатковою угодою, що визнана укладеною за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди землі від 01.11.2007 є чинним, у судовому порядку недійсним не визнавався, за згодою сторін або за рішенням суду розірваний не був.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для повернення ФГ "Карат" земельної ділянки загальною площею 20,91 га ріллі з кадастровим номером 5324888209:09:004:0003, що розташована у с.Лагодівка на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області в розпорядження Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження за матеріалами справи, за висновком апеляційного господарського суду вимоги скарги законні та обґрунтовані, тому вона підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного, рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2021 у справі №917/988/20 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, пунктом 2 статті 275, пунктом 4 частини 1 статті 277, статтями 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Карат" задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2021 у справі №917/988/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області (37862, Полтавська область, Хорольський район, с. Ялосовецьке, вул. Центральна, 2, код ЄДРПОУ 22535612) на користь Фермерського господарства "Карат" (37862, Полтавська область, Хорольський район, с. Ялосовецьке, вул. Центральна, 133, код ЄДРПОУ 31004309) 5442,19грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 05.12.2022.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна