Постанова

від 01.12.2022 по справі 904/3751/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2022 року м. Дніпро Справа № 904/3751/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Колінько Н.О., посвідчення № 1262 від 12.03.2018 р., адвокат

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Жура Н.В., посвідчення № 3007 від 14.06.2021 р., адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022 р. у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер"

м. Дніпро

до відповідача-1

Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластік Продакшн",

м. Хмельницький

до відповідача-2

ОСОБА_1 ,

м. Дніпро

про стягнення 153 152, 00 грн. заборгованості за поставлений товар,

45 718,43 грн. 36% річних, 16 153,59 грн. пені, 12 197,24 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластік Продакшн" та ОСОБА_1 , і згідно уточненої позовної заяви, просить стягнути з ОСОБА_1 , як субсидіарного боржника, на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" заборгованість на загальну суму 227 221,26 грн., з яких: 153 152,00 грн. заборгованість за поставлений товар; 45 718,43 грн. 36% річних за загальний період з 06.03.2020 р. по 07.05.2021 р.; 16 153,59 грн. пені за загальний період з 06.03.2020 р. по 07.05.2021 р.; 12 197,24 грн. інфляційні втрат за загальний період з березня 2020 року по березень 2021 року.

Уточнена позовна заява обґрунтована тим, що станом на 08.06.2021 р. заборгованість складає 153 152,00 грн. ( з урахуванням сплати Відповідачем на загальну суму 4 800,00 грн. за платіжними дорученнями № 119170635 від 26.03.2021 р. на суму 1 500,00 грн., № 122558351 від 11.04.2021 р. на суму 500,00 грн., банківськими виписками від 05.05.2021 р. на суму 800,00 грн. та від 03.06.2021 р. на суму 2 000,00 грн. ) та в забезпечення виконання зобов`язань боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Артанда" ( після перейменування ТОВ "Пластік Продакшн" ) за договором купівлі-продажу № 26 між фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" укладено договір поруки № 2 від 16.01.2020 р..

ОСОБА_1 ( Відповідач-2 ) у відзиві на позовну заяву заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що договір поруки № 2 від 16.01.2020 р., вона власноруч не підписувала, а тому відсутня письмова форма укладання договору, для підтвердження чого до суду було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

У відповіді на відзив Позивач зазначив, що зважаючи на підписання договору купівлі-продажу та договору поруки ОСОБА_1 , в порядку ст. 101 ГПК України, замовив проведення експертизи, яким досліджувались підписи в графах "Покупець" на кожному аркуші договору купівлі-продажу № 26 від 26.01.2019 р. та в стовбці "Поручитель" графа " ОСОБА_1 " договору поруки № 2 від 16.01.2020 р.. Під час проведення судової почеркознавчої експертизи експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз досліджувались оригінали документів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер", а саме: договір поруки № 2 від 16.01.2020 р. та договір купівлі-продажу № 26 від 26.08.2019 р.. У висновку судового експерта № 4162-21 від 17.09.2021 р. за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи Міністерства юстиції України було вказано, що підписи розташовані в графах "Покупець" на кожному аркуші договору купівлі-продажу № 26 від 26.01.2019 р. та в стовбці "Поручитель" графа " ОСОБА_2 " договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. виконані однією особою. Таким чином, Позивач стверджує, що факт підписання договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. і договору купівлі-продажу № 26 від 26.01.2019 р. ОСОБА_1 , є доказом прийняття зобов`язань субсідіарно відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Артанда" ( перейменовано на ТОВ "Пластік Продакшн" ) своїх зобов`язань перед Позивачем ( Кредитором ) за договором купівлі-продажу № 26 від 26.08.2019 р., який підписано і схвалено ОСОБА_1 .. На момент звернення із позовом до суду, жоден учасник зобов`язань: ані боржник, ані поручитель не надали відповідь на вимоги кредитора, і не погасили заборгованість.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022 р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" до Відповідача -1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластік Продакшн" до Відповідача -2 ОСОБА_1 про стягнення 153 152, 00 грн. заборгованості за поставлений товар, 45 718,43 грн. - 36% річних, 16 153,59 грн. пені, 12 197,24 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили на підтвердження тверджень Позивача про укладення договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" та ОСОБА_1 ..

Щодо висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4162-21 від 17.09.2021 р. про те, що підписи розташовані в графах "Покупець" на кожному аркуші договору купівлі-продажу № 26 від 26.01.2019 р. та в стовбці "Поручитель" графа " ОСОБА_2 " договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. виконані однією особою, суд зазначив, що такий висновок експерта не є належним доказом того що саме ОСОБА_1 підписано договір поруки № 2 від 16.01.2020 р..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер", в якій просить суд скасувати вказане рішення суду і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі Апелянт просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду про не встановлення жодних обставин, які б свідчили на підтвердження доводів Позивача про укладення договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" та ОСОБА_1 ..

При цьому Скаржник зазначає, що у матеріалах справи знаходиться копія договору поруки № 2 від 16.01.2020 р., який містить всі істотні умови та підписаний сторонами. ОСОБА_3 уклала договір поруки з ТОВ «Престиж Полімер» на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Артанда» («Пластік Продакшн»), директором якого став її чоловік - ОСОБА_4 . Та пояснює ті обставини, що ОСОБА_4 частково виконував зобов`язання своєї дружини ОСОБА_1 по Договору поруки.

Водночас, на думку Скаржника, Відповідачем -2 у процесі розгляду справи не доведено, що нею Договір не підписувався, внаслідок чого відсутня письмова форма договору, отже, враховуючи ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, Договір поруки є дійсним. Крім того, Відповідач -2 до моменту відкриття провадження по справі ніколи не висловлювала позицію про те, що Договір поруки вона не підписувала, хоча їй про наявність цього Договору було достовірно відомо ( зокрема, у матеріалах справи міститься вимога про сплату боргу вих. № 2-юр від 1404.2021 р. та докази її направлення Відповідачу-2 ), а під час розгляду справи не просила суд визнати цей Договір недійсним. На підтвердження факту виконання цього Договору у матеріалах справи містяться платіжні доручення № 116075147 від 15.03.2021 р., № 119170635 від 26.03.2021 р. та № 122558351 від 11.04.2021 р., відповідно до яких платником по Договору № 26 від 26.08.2019 р. є ОСОБА_4 , який є чоловіком ОСОБА_1 , Поручителя по договору поруки № 2 від 16.01.2020 р.. Судом не надано було жодної мотивованої оцінки вищевказаним доказам, що є порушенням ст. 238 ГПК України.

Скаржник наголошує на тому, що у матеріалах справи є висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4162-21 від 17.09.2021 р. про те, що підписи розташовані в графах "Покупець на кожному аркуші договору купівлі-продажу № 26 від 26.01.2019 р. та в стовбці "Поручитель" графа " ОСОБА_2 " договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. виконані однією особою, які суд відхилив як доказ того що саме ОСОБА_1 підписано договір поруки № 2 від 16.01.2020 р. та при цьому не навів мотивів свого рішення. Основний договір купівлі-продажу № 26 з боку ТОВ "АРТАНДА", як і договір поруки підписано особисто ОСОБА_1 , яка на той час була директором товариства. Також особисто ОСОБА_1 від імені директора ТОВ "АРТАНДА" на виконання Договору купівлі-продажу № 26 було також підписано товарно-транспортні накладні № 80 та № 82 від 27.08.2019 р., № 34 від 11.09.2019 р. та № 49 від 17.09.2019 р.. З боку ТОВ "АРТАНДА" була здійснена часткова оплата, в тому числі коли ОСОБА_1 перебувала на посаді директора Товариства, що є доказами схвалення укладеного правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Відтак, на думку Скаржника, факт підписання договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. і Договору купівлі-продажу № 26 від 26.01.2019 р. ОСОБА_1 , є доказом прийняття зобов`язань субсідіарно відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТАНДА" ( перейменовано на ТОВ "ПЛАСТІК ПРОДАКШН" ) своїх зобов`язань перед Позивачем ( Кредитором ) за договором купівлі-продажу № 26 від 26.08.2019 р., який підписано і схвалено ОСОБА_1 ..

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ОСОБА_1 ( Відповідач -2 ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач -2 не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Відповідач -2 посилається на те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача -2 суми заборгованості Позивач обґрунтовує наявністю підписаного з Відповідачем -2 Договору поруки № 2 від 16.01.2020 р.. Натомість, Відповідач -2 заперечує факт підписання та укладення з Позивачем такого договору. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені Позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, жодних обставин, які б свідчили на підтвердження тверджень Позивача про укладення договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. між Позивчаем та Відповідачем -2 не встановлено.

Крім того, у відзиві Відповідач -2 посилається на те, що з огляду на те, що Позивач (Апелянт) обґрутовує свої вимоги наявністю Договору поруки, який нібито підписала Відповідач -2, саме Позивач був зобов`язаний довести належними допустими й достовірними доказами таку позицію. Однак, на противагу, Позивачем такі докази не надані, ним навпаки вживались дії, які всіляко були спрямовані на перешкоджання встановленню дійсним обставинам справи.

Відповідач -2 також вказує на те, що з метою доведення, що нею Договір поруки № 2 від 16.01.2020 р. не підписувався, Відповідачем -2 до Господарського суду Дніпропетровської області було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Однак, Позивач ухвалу суду не виконав, оригінал Договору поруки до суду не надав.

Крім того, Відповідач -2 зазначає про те, що в апеляційній скарзі та заяві, яку Позивачем було подано до суду першої інстанції останній зазначає, що оригінал спірного договору не може бути поданий до суду через пошкодження внаслідок залиття дощем документів, які зберігались в приміщенні, через щілини покрівлі даху. Відповідач вважає, що до такого «збігу обставин» треба поставитись критично, оскільки пошкодження оригіналу вказаного Договору поруки відбулось саме при виникненні необхідності дослідження на ньому підпису Відповідача -2.

Також, Відповідач -2 вважає, що висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на який посилається Апелянт та який здійснений на його замовлення, не може бути врахований в якості належного допустимого та достовірного доказу оскільки не містить висновку, що саме ОСОБА_5 підписано Договір поруки № 2 від 16.01.2020 р..

Відтак, на думку Відповідача -2 оскільки ним заперечується факт укладення з Позивачем Договору поруки № 2 від 16.01.2020 р., за відсутності ( ненадання Позивачем в т.ч. на виконання вимог ухвал суду ) оригіналу Договору поруки, на який Позивач посилається як на підставу своїх вимог, факт укладення такого договору не підтверджено жодним належним та достатнім доказом.

В підтвердження своїх заперечень, Відповідач -2 посилається на постави Верховного Суду: від 17.01.2022 р. у справі № 687/358/20, від 03.12.2019 р. у справі № 903/289/18, від 21.09.2022 р. у справі № 275/732/17.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.07.2022 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В.,Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2022 р. відхилено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022 р. у справі № 904/3751/21. Залишено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022 р. у справі № 904/3751/21 без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме для надання суду: заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших поважних причин такого пропуску та належним чином засвідченої копії Договору про надання правової допомоги № 30/20/4 від 30.11.2020р..

23.08.2022 р. від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 29.08.2022 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Орєшкіної Е.В., Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі, тощо визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.08.2022 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 06.10.2022 р..

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 05.10.2022 р., у зв`язку з виходом на роботу суддів Орєшкіної Е.В., Чус О.В. - членів колегії, визначених протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2022 р., для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/3751/21, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіної Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2022 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна О.В., Чус О.В., справу № 904/3751/21 прийнято до свого провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2022 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 17.11.2022 р..

Згідно акту Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2021 р. судове засідання 17.11.2022 р. не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії у Центральному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2022 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 01.12.2022 р..

Відповідач -1 не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача -1.

В судовому засіданні 01.12.2022 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

7. Встановлені судом обставини справи

26.08.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" ( Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артанда", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластік Продакшн", в особі директора Спєвакової Ольги Олексіївни ( Покупець ) укладено Договір купівлі-продажу № 26, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов`язався передати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених договором, товар ( партію товару ) у кількості, асортименті і за цінами, вказаними в накладних на відпуск товару ( далі - видаткова накладна ), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору купівлі-продажу сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості і ціни, дорівнюється до специфікації і є невід`ємною частиною договору.

Право власності на товар (партію товару), що поставляється за договором, переходить від Продавця до Покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом покупця у видатковій накладній ( п. 1.3 договору купівлі-продажу ).

Відповідно до п. 2.1.2 договору купівлі-продажу поставка товару (партії товару) здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту узгодження замовлення Продавцем. Якщо інше окремо не погоджене сторонами, поставка товару здійснюється на умовах EXW - склад продавця за адресою: м Дніпро, вул. Люблянська, 12. Сторони можуть погодити інші умови поставки товару, вказавши про це у відповідній заявці, узгодженій обома сторонами. Підставою для передачі Продавцем представнику Покупця товару (партії товару) є надана їм довіреність на отримання певної кількості товару, оформлена належним чином. При цьому сторони домовилися оформляти доручення типової форми № М-2 або довільної форми відповідно до статей 245-250 Цивільного кодексу України, підписане уповноваженою особою та завірене печаткою покупця. Партією товару вважається товар, поставлений по одній видатковій накладній.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюються при поставці кожної партії і вказуються у видатковій накладній, яка підписується обома сторонами. Ціна кожної партії товару розраховується за цінами, які є звичайними і справедливими, які склалися на ринку ідентичних однорідних товарів в порівняних умовах. Загальну вартість договору становить сума всіх підписаних сторонами видаткових до договору, з урахуванням можливих переоцінок вартості поставленого товару згідно п. 3.3 договору.

Покупець сплачує Продавцеві поставлений товар на умовах - відстрочки платежу 14 календарних днів з моменту поставки товару ( п.5.1 договору купівлі-продажу ).

Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на рахунок Продавця. Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок Продавця ( п. 5.2. договору ).

Відповідно до п. 6.2 договору купівлі-продажу підписання видаткової накладної Покупцем ( або його представником ) свідчить про приймання ним товару ( партії товару ) за якістю та кількістю без зауважень.

Пунктом п. 7.3 договору купівлі-продажу передбачено, що у разі невиконання та/або неналежного виконання Покупцем зобов`язань по оплаті за договором, Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення до дня фактичної оплати. У разі прострочення оплати товару більш ніж на 3 (три) календарні дні покупець зобов`язується сплатити продавцеві проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 36 ( тридцяти шести ) % річних від вартості несплаченого вчасно товару (партії товару) з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 р.. Зобов`язання сторін по виконанню взаємних грошових розрахунків, в будь-якому випадку, діють до їх повного виконання. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії, при відсутності заперечень продавця. Сторони домовилися, що під дію договору підпадають відносини, що випливають з поставок усіх і будь-яких партій товару (незалежно від видів, асортименту та інших характеристик товару, що поставляється), здійснених в період дії даного договору, навіть за умови відсутності у відповідному товаросупровідному документі (накладній, товарно-транспортній накладній) посилання на даний договір. Дія договору не поширюється лише на ті поставки товару, здійснені в період дії договору, в накладних (інших товаросупровідних документах) на які міститься пряме посилання на інший договір ( п. 10.1 договору купівлі-продажу ).

На виконання умов договору Продавцем було здійснено поставку товару на загальну суму 235 878,00 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними: № 106 від 21.02.2020 р. на суму 83 689,20 грн.; № 8 від 04.05.2020 р. на суму 7 048,80 грн.; № 24 від 08.05.2020 р. на суму 2 937,00 грн.; № 6 від 01.06.2020 р. на суму 1 200,00 грн.; № 34 від 11.06.2020 р. на суму 8 400,00 грн.; № 50 від 18.06.2020 р. на суму 8 576,40 грн.; № 12 від 01.07.2020 р. на суму 15 850,80 грн.; № 2 від 01.07.2020 р. на суму 9 201,60 грн.; № 27 від 03.07.2020 р. на суму 6 901,20 грн.; № 124 від 23.07.2020 р. на суму 12 441,60 грн.; № 125 від 23.07.2020 р. на суму 3 450,60 грн.; № 15 від 03.08.2020 р. на суму 6 901,20 грн.; № 117 від 26.08.2020 р. на суму 9 201,60 грн.; № 40 від 08.10.2020 р. на суму 60 078,00 грн.

Покупець взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату отриманого ним товару в загальній сумі 82 726,00 грн. за наступними платіжними дорученнями: № 370 від 01.07.2020 р. на суму 17 500,00 грн. (з яких зараховано 12 966 грн.); № 376 від 03.07.2020 р. на суму 6 960,00 грн.; № 382 від 23.07.2020 р. на суму 17 500,00 грн.; № 390 від 30.07.2020 р. на суму 8 000,00 грн.; № 415 від 25.08.2020 р. на суму 10 500,00 грн.; № 457 від 05.11.2020 р. на суму 5 000,00 грн.; № 471 від 07.12.2020 р. на суму 3 000,00 грн.; № 452 від 30.12.2020 р. на суму 12 000,00 грн.; № 116075147 від 15.03.2021 р. на суму 2 000,00 грн.; № 119170635 від 26.03.2021 р. на суму 1 500,00 грн.; № 122558351 від 11.04.2021 р. на суму 500,00 грн. та банківськими виписками від 05.05.2021 р. на суму 800,00 грн. та від 03.06.2021 р. на суму 2 000,00 грн..

16.01.2020 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" ( Кредитор ) та ОСОБА_1 ( Поручитель ) укладено Договір поруки № 2 (далі - договір поруки) відповідно до п.1.1 якого предметом договору є зобов`язання Поручителя перед кредитором субсидіарно відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Артанда", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластік Продакшн", ( Боржник ) зобов`язань перед Кредитором за Договором купівлі-продажу № 26 від 26.08.2019 р. ( далі - основний договір ), всіх грошових зобов`язань за основним договором, в тому числі нести відповідальність за порушення грошових зобов`язань: пеню, суму збільшення основного боргу на індекс інфляції, 36% річних за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення боржником виконання зобов`язання та пені.

Підставою для договору поруки є дійсна вимога кредитора до боржника, що встановлена основним договором ( п.1.2 договору поруки ).

Поручитель відповідає субсидіарно в повному обсязі за зобов`язаннями Боржника перед Кредитором, що витікають з основного договору, а саме: у разі невиконання Боржником вказаних зобов`язань, Поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість і відповідати ( за прострочення виконання грошових зобов`язань ), в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж терміни. що і боржник ( п. 1.3 договору поруки ).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 р. ( включно), а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання ( п.5.5 договору поруки ).

У зв`язку невиконанням Боржником зобов`язання за договором купівлі-продажу, Позивач направив на адреси Боржника та Поручителя вимоги про погашення заборгованості з урахуванням пені, 36% річних та інфляційних втрат ( а.с. 81-85 том 1 ).

Оскільки, заборгованість відповідачами не була погашена, Позивач звернувся до суду з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про стягнення з ОСОБА_1 , як субсидіарного боржника, 153 152, 00 грн. заборгованості за поставлений товар, 36% річних за загальний період з 06.03.2020 р. по 07.05.2021 р. у сумі 45 718,43 грн., пені за загальний період з 06.03.2020 р. по 07.05.2021 р. у сумі 16 153,59 грн. та інфляційних втрат за загальний період з березня 2020 року по березень 2021 року у сумі 12 197,24 грн..

Як зазначив суд першої інстанції, у судових засіданнях представник Позивача підтримав позовні вимоги лише до Відповідача -2, посилаючись на відсутність позовних вимог до Відповідача -1.

Відповідач -2 заперечував проти позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що Договір поруки № 2 від 16.01.2020 р. ОСОБА_1 власноруч не підписувала, а тому відсутня письмова форма укладання договору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2021 р. було задоволено клопотання Відповідача -2 та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення експерта поставлено наступне питання: Чи виконаний підпис в графі "Поручитель" на Договорі поруки № 2 від 16.01.2020 р. укладеному між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер", ОСОБА_1 чи іншою особою?

У зв`язку з не наданням господарському суду необхідних для виконання експертизи матеріалів, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022 р. було поновлено провадження у справі № 904/3751/21.

Щодо не надання оригіналу досліджуваного документа - договору поруки №2 від 16.01.2020 р., укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж полімер", то Позивач зазначив, що вказаний оригінал, який був досліджений судовим експертом за судовою експертизою проведеною на замовлення Позивача, не може бути поданий суду через пошкодження внаслідок залиття дощем документів, які зберігались в приміщенні, через щілини покрівлі даху. Разом з цим, до господарського суду 05.11.2021 р. Позивачем була подана заява про долучення документів до матеріалів справи, а саме заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" про замовлення експертизи від 19.08.2021 р., висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 4162-21 від 17.09.2021 р. з супровідним листом від 27.09.2021 р. та відповідь на відзив Відповідача.

У відповіді на відзив Позивач зазначив, що зважаючи на підписання Договору купівлі-продажу та договору поруки ОСОБА_1 , Позивач в порядку ст. 101 ГПК України, замовив проведення експертизи, яким досліджувались підписи в графах "Покупець" на кожному аркуші Договору купівлі-продажу № 26 від 26.01.2019 р. та в стовбці "Поручитель" графа " ОСОБА_1 " Договору поруки № 2 від 16.01.2020 р.. Під час проведення судової почеркознавчої експертизи експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз досліджувались оригінали документів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер", а саме: Договір поруки №2 від 16.01.2020 р. та Договір купівлі-продажу № 26 від 26.08.2019 р.. У висновку судового експерта № 4162-21 від 17.09.2021 р. за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи Міністерства юстиції України було вказано, що підписи розташовані в графах "Покупець" на кожному аркуші договору купівлі-продажу № 26 від 26.01.2019 р. та в стовбці "Поручитель" графа "_____О.О.Спєвакова" Договору поруки №2 від 16.01.2020 р. виконані однією особою. Таким чином, Позивач стверджує, що факт підписання Договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. і Договору купівлі-продажу № 26 від 26.01.2019 р. ОСОБА_1 , є доказом прийняття зобов`язань субсідіарно відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Артанда" ( перейменовано на ТОВ "Пластік Продакшн" ) своїх зобов`язань перед Позивачем ( Кредитором ) за Договором купівлі-продажу № 26 від 26.08.2019 р., який підписано і схвалено ОСОБА_1 .. На момент звернення із позовом до суду, жоден учасник зобов`язань: ані Боржник, ані Поручитель не надали відповідь на вимоги Кредитора, і не погасили заборгованість.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" до ОСОБА_1 , як субсидіарного Боржника, відповідно до умов Договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. - заборгованість на загальну суму 227 221,26 грн., яка виникла у Відповідача -1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" за поставлений товар, відповідно до умов Договору купівлі-продажу № 26 від 26.08.2019 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" ( Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артанда", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластік Продакшн".

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем -1 зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 26 від 26.08.2019 р. в частині своєчасної та повної оплати поставленого Позивачем товару і відмовою Відповідача -2, як Поручителя перед Кредитором субсидіарно відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Пластік Продакшн", ( Боржник ) зобов`язань перед Кредитором за Договором купівлі-продажу № 26 від 26.08.2019 р. ( основний договір ).

Відтак, враховуючи нездійснення наразі Відповідачем -2 ( Поручитель ) погашення виниклої заборгованості Боржника перед Кредитором, що витікає з основного договору ( оплати поставленого товару ), Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" звернулося до господарського суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення означеної суми боргу.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача -2 до сплати залишку вартості поставленого товару, обумовленої в договорі купівлі-продажу та штрафних санкцій.

Беручи до уваги правову природу укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" ( Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артанда", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластік Продакшн" - Договору купівлі-продажу № 26 від 26.08.2019 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів ( вартості отриманого товару ) є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Боржника до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Покупець за Договором купівлі-продажу № 26 від 26.08.2019 р. не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної оплати товару на нарахування у відповідності до п. 7.3 договору купівлі-продажу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення до дня фактичної оплати, а у разі прострочення оплати товару більш ніж на 3 (три) календарні дні, нараховувати проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 36 ( тридцяти шести ) % річних від вартості несплаченого вчасно товару (партії товару) з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Предметом спору у даній справі є розрахунки за поставлений товар.

Як зазначалося раніше, судом встановлено і не оспорюється сторонами - доказів на підтвердження оплати поставленого Позивачем товару у сумі у сумі 153 152, 00 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано. Отже, факт поставки Позивачем Відповідачу -1 товару та факт порушення Відповідачем -1 своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований Відповідачем -1.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем нарахована заборгованість на загальну суму 227 221,26 грн., з яких: 153 152,00 грн. заборгованість за поставлений товар; 45 718,43 грн. 36% річних за загальний період з 06.03.2020 р. по 07.05.2021 р.; 16 153,59 грн. пені за загальний період з 06.03.2020 р. по 07.05.2021 р.; 12 197,24 грн. інфляційні втрат за загальний період з березня 2020 року по березень 2021 року. Розрахунок вказаної заборгованості, відповідачами не оскаржується.

Посилаючись на існування заборгованості за договором купівлі-продажу № 26 від 26.08.2019 р. та укладення між фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" договору поруки № 2 від 16.01.2020 р., Позивач просить суд стягнути з Відповідача -2, як субсидіарного боржника, заборгованість на загальну суму 227 221,26 грн..

Як зазначалося раніше, між Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" ( Кредитор ) та ОСОБА_1 ( Поручитель ) укладено 16.01.2020 р. Договір поруки № 2, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є зобов`язання Поручителя перед кредитором субсидіарно відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Артанда", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластік Продакшн", ( Боржник ) зобов`язань перед Кредитором за Договором купівлі-продажу № 26 від 26.08.2019 р. ( далі - основний договір ), всіх грошових зобов`язань за основним договором, в тому числі нести відповідальність за порушення грошових зобов`язань: пеню, суму збільшення основного боргу на індекс інфляції, 36% річних за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення боржником виконання зобов`язання та пені. Підставою для договору поруки є дійсна вимога кредитора до боржника, що встановлена основним договором ( п.1.2 договору поруки ).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою та другою ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред`явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга ст. 553 ЦК України).

П. 1.3 договору поруки визначено, що Поручитель відповідає субсидіарно в повному обсязі за зобов`язаннями Боржника перед Кредитором, що витікають з основного договору, а саме: у разі невиконання Боржником вказаних зобов`язань, Поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість і відповідати ( за прострочення виконання грошових зобов`язань ), в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж терміни. що і боржник. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 р. ( включно), а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання ( п. 5.5 договору поруки ).

У зв`язку невиконанням Боржником зобов`язання за договором купівлі-продажу, Позивач направив на адресу Поручителя вимоги про погашення заборгованості з урахуванням пені, 36% річних та інфляційних втрат.

Відповідач -2 заперечучуючи проти позовних вимог в повному обсязі, послався на те, що Договір поруки № 2 від 16.01.2020 р. ОСОБА_1 власноруч не підписувала.

При цьому, Позивач на вимогу господарського суду не надав оригінал Договору поруки № 2 від 16.01.2020 р., пославшись на те, що вказаний оригінал, який був досліджений судовим експертом за судовою експертизою проведеною на замовлення Позивача, не може бути поданий суду через пошкодження внаслідок залиття дощем документів, які зберігались в приміщенні, через щілини покрівлі даху. Разом з цим, до господарського суду Позивачем був наданий висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 4162-21 від 17.09.2021 р..

В основу оскаржуваного рішення про відмову у задоволені позовних вимог покладено висновок місцевого господарського суду про не встановлення жодних обставин, на підтвердження доводів Позивача про укладення договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" та ОСОБА_1 ..

Колегія суддів не погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

Відповідно до положень статті 78 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 917/483/19.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Враховуючи наведене, оцінивши докази наявні в матеріалах справи та обставини справи з огляду на їх вірогідність, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факти, які пов`язані із укладанням між Позивачем та ОСОБА_1 . Договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. скоріше були (мали місце), аніж не були. Така, обставина доводиться стандартом переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Так, матеріали справи містять засвідчену Позивачем копію Договору поруки № 2 від 16.01.2020 р.. Оригінал Договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. не був наданий суду першої інстанції у зв`язку із його втратою, про що Позивачем також надані докази. При цьому, оригінал Договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. разом з Договором купівлі-продажу № 26 від 26.01.2019 р. був предметом дослідження експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Як зазначалося раніше, Договір купівлі-продажу № 26 від 26.08.2019 р. був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артанда", в особі директора Спєвакової Ольги Олексіївни. Про що зазначено в самому договорі, підпис директора посвідчений печаткою підприємства.

В Договорі поруки № 2 від 16.01.2020 р. також зазначено, що його укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" та ОСОБА_1 .

Відповідно до наданого Позивачем висновоку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4162-21 від 17.09.2021 р. за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи в якому вказано, що підписи розташовані в графах "Покупець" на кожному аркуші Договору купівлі-продажу № 26 від 26.01.2019 р. та в стовбці "Поручитель" графа "_____О.О.Спєвакова" договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. виконані однією особою.

При цьому, послаючись на те, що Договір поруки № 2 від 16.01.2020 р. ОСОБА_1 власноруч не підписувала, Відповідач -2 не заперечує проти того факту, що ОСОБА_1 власноруч підписувала Договір купівлі-продажу № 26 від 26.01.2019 р..

Очевидно, що такі дії Відповідача -2 з урахуванням висновоку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4162-21 від 17.09.2021 р., суперечать його попередній поведінці ( укладенню основного договору та отримання товару ) і є недобросовісними.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо недоведення Позивачем обставин, на підтвердження укладення договору поруки № 2 від 16.01.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" та ОСОБА_1 є безпідставними, та свідчать про порушення судом першої інстанції ч. ч. 1,3 ст. 86 та ч. 5 ст. 236 ГПК України і, як наслідок, ухвалення необгрунтованого та незаконного рішення, яке підлягає скасування.

Посилання Відповідач -2 на постави Верховного Суду: від 17.01.2022 р. у справі № 687/358/20, від 03.12.2019 р. у справі № 903/289/18, від 21.09.2022 р. у справі № 275/732/17 відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки правові позиції Верховного Суду, викладені у названій постанові, не є релевантними до обставин цієї справи та відповідне судове рішення приймалося за іншої фактично-доказової бази.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про задоволення позову.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, а позов задоволено.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Позивача, судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" підлягають відшкодуванню та покладаються на ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022 р. у справі № 904/3751/21 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" 153 152, 00 грн. заборгованості за поставлений товар; 45 718,43 грн. 36% річних, за загальний період з 06.03.2020р. по 07.05.2021р., 16 153,59 грн. пені, за загальний період з 06.03.2020р. по 07.05.2021р., 12 197,24 грн. інфляційних втрат, за загальний період з березня 2020 р. по березень 2021р., 3 408,32 грн. судового збору за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області, про що видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Полімер" 5 112,48 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Видачу наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Повний текст постанови складено 05.12.2022 р.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяЕ.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус