Рішення

від 23.11.2022 по справі 902/842/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2022 р. Cправа № 902/842/22

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.

Представники сторін не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" (вул. Лисенка, 89, с. Мазурівка, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23608)

про стягнення 452 294,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальна організація "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" про стягнення 452 294,24 грн. заборгованості, з яких: 326 915,00грн. - основний борг, 106 425,79 грн - інфляційні нарахування та 18 953,45 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору позики №19 від 05.07.2019 в частині повернення позики в строк визначений договором.

Ухвалою від 13.09.2022 відкрито провадження у справі №902/842/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.10.2022.

За наслідками судового засідання 03.10.2022 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 31.10.2022 о 12:30.

Враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд ухвалою від 04.10.2022 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

За наслідками судового засідання 31.10.2022 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.11.2022 о 12:00.

Враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд ухвалою від 08.11.2022 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

23.11.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, в якій останній зазначив що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

На визначену судом дату представники сторін не з`явились.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. Лисенка, 89, с. Мазурівка, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23608. Конверти з ухвалами повернуто до суду з відмітками поштового відділення «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.07.2019 між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (позивач, в договорі Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" (відповідач, в договорі Позичальник) укладено договір позики №19, відповідно до п. 1.1. якого Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти, а Позичальник зобов`язується повернути вказані грошові кошти Позикодавцю в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Цільове призначення позики: позика надається Позичальнику із ціллю будівництва 8-ми квартирного житлового будинку по вул. Радянській, б/н, в смт. Крижопіль, Вінницької області (п. 1.2. Договору).

Загальна сума позики за Договором складає 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень. За користування грошовими коштами Позичальник сплачує Позикодавцю відсотки в розмірі 3% (трьох) відсотків річних, які нараховуються по день повного повернення позики (п. 2.1. та п. 2.2. Договору).

Днем надання позики є день фактичної передачі (перерахування) Позикодавцем грошових коштів Позичальнику. Позика надається в безготівковому вигляді у національній валюті України - гривні (п. 3.1 та п. 3.2 Договору).

Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором в строк до 05 жовтня 2019 року відповідно до Додатку до цього договору та є його невід`ємною частиною (п. 4.1. Договору).

Цей договір позики набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

До даного договору сторонами підписано Додаток в якому визначено: Сума кредиту - 350 000,00 грн, Дата початку погашення кредиту - 05.07.2019 р., Дата закінчення погашення кредиту 05.10.2019 р., Строк користування кредитом 3 міс., 3% річних за користування кредитом - 2647,00 грн., разом 352 647,00 грн

05.10.2019 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору позики №19 від 05.07.2019 р. відповідно до умов якої сторони погодили п. 4.1. Договору викласти в наступній редакції : «Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором в строк до 31 березня 2020 року відповідно до Додатку до цього договору та є його невід`ємною частиною.». Додаток до договору змінити і викласти в новій редакції, що додається. Всі інші умови залишаються незмінними і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання. Дана додаткова угода діє з моменту її підписання Сторонами та є невід`ємною частиною Договору.

До Додаткової угоди №1 сторонами підписано Додаток в якому визначено: Сума кредиту - 350 000,00 грн, Дата початку погашення кредиту - 05.07.2019 р., Дата закінчення погашення кредиту 31.03.2020 р., Строк користування кредитом 9 міс., 3% річних за користування кредитом - 7 941,00 грн., разом 357 941,00 грн.

30.03.2020 між сторонами підписано Додаткову угоду №2 до договору позики №19 від 05.07.2019 р. відповідно до умов якої сторони погодили п. 4.1. Договору викласти в наступній редакції : «Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором в строк до 01 вересня 2020 року відповідно до Додатку до цього договору та є його невід`ємною частиною.». Додаток до договору змінити і викласти в новій редакції, що додається. Всі інші умови залишаються незмінними і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання. Дана додаткова угода діє з моменту її підписання Сторонами та є невід`ємною частиною Договору.

До Додаткової угоди №2 сторонами підписано Додаток в якому визначено: Сума кредиту - 350 000,00 грн, Дата початку погашення кредиту - 05.07.2019 р., Дата закінчення погашення кредиту 01.09.2020 р., Строк користування кредитом 12 міс., 3% річних за користування кредитом - 12 197,00 грн., разом 362 197,00 грн.

20.08.2020 між сторонами підписано Додаткову угоду №3 до договору позики №19 від 05.07.2019 р. відповідно до умов якої сторони погодили п. 4.1. Договору викласти в наступній редакції : «Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором в строк до 01 грудня 2020 року відповідно до Додатку до цього договору та є його невід`ємною частиною.». Додаток до договору змінити і викласти в новій редакції, що додається. Всі інші умови залишаються незмінними і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання. Дана додаткова угода діє з моменту її підписання Сторонами та є невід`ємною частиною Договору.

До Додаткової угоди №3 сторонами підписано Додаток в якому визначено: Сума кредиту - 350 000,00 грн, Дата початку погашення кредиту - 05.07.2019 р., Дата закінчення погашення кредиту 01.12.2020 р., Строк користування кредитом 1р. 5 міс., 3% річних за користування кредитом - 14 815,00 грн., разом 364 815,00 грн.

На виконання умов договору позивач 05.07.2019 платіжним дорученням № 128 перерахував відповідачу 350 000,00 грн.

Таким чином, позивачем було надано відповідачу грошові кошти на загальну суму 350 000,00 грн.

Як зазначено позивачем в позовній заяві свої зобов`язання по договору відповідачем виконано лише частково, зокрема забезпечено оплату коштів в сумі 42000,00 грн., з яких кошти в сумі 14815,00 грн., в якості відсотків та 27 185,00 грн. - основної позики.

На день подачі позовної заяви до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 326 915,00 грн., що і стало підставою звернення позивача до суду, а також позивачем, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором, заявлено до стягнення з відповідача 106 425,79 грн - інфляційні нарахування та 18 953,45 грн. - 3% річних.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного Договору позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 350000,00 грн., тобто виконано свої зобов`язання у повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням, проте відповідачем на виконання Договору було повернуто позивачу лише 42 000,00 грн.

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснив повного повернення суми позики за Договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 326 915,00 грн, факт існування якої позивачем належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 106 425,79 грн - інфляційні нарахування та 18 953,45 грн. - 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних в системі «Ліга Закон» за період визначений позивачем помилки не виявив, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 106 425,79 грн - інфляційні нарахування та 18 953,45 грн. - 3% річних підлягає задоволенню як такі що визначені законом.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю.

В зв`язку з задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" (вул. Лисенка, 89, с. Мазурівка, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23608, код ЄДРПОУ 20095161) на користь Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 24893824) 326 915,00 грн. - основного боргу; 18953,45 грн. - 3% річних; 106 425,79 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції та 6784,41 грн. - витрат пов`язаних із сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом та на відому суду адресу електронної пошти позивача: fondsib@gmail.com

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 05 грудня 2022 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Лисенка, 89, с. Мазурівка, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23608)