Рішення

від 05.12.2022 по справі 904/2983/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2022м. ДніпроСправа № 904/2983/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаіргруп", м. Дніпро

про стягнення штрафу в розмірі 41 400,00 грн. за договором купівлі-продажу

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаіргруп" про стягнення штрафу у розмірі 41 400,00 грн. за договором купівлі-продажу № 09/03/19-МТР від 12.01.2022.

Ухвалою суду від 19.09.2022 позовну заяву залишено без руху.

04.10.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

05.12.2022 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 09/03/19-МТР від 12.01.2022 в частині повної та своєчасної поставки товару на суму 414 000,00 грн.

У зв`язку із простроченням поставки товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на підставі п. 6.9. договору штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого товару у розмірі 41 400,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначив, що не відмовляється від виконання умов укладеного між сторонами договору, в той же час, зважаючи на виниклі під час його виконання форс-мажорні обставини, на які підприємство вплинути не може, а саме здійснення на території України активних бойових дій за наслідком збройної агресії Російської Федерації, а у зв`язку з чим і неможливість у строк виготовити TОB Дніпровський завод протипожежного обладнання" відповідної продукції згідно договору поставки № 17/00/22-1 від 17.01.2022, у зв`язку з настанням обставин форс-мажору та призупиненням роботи заводу на невизначений строк, призвело у свою чергу до унеможливлення ТОВ Фаіргруп" виконання конкретних зобов`язань за договором купівлі-продажу, укладеного з позивачем.

Відповідач також посилається не наявність проблем з логістикою, виключенням певних маршрутів поставки деталей, відсутність робочої сили та зарубіжних деталей, поставки яких на сьогоднійшній день є вкрай важким, а деяких неможливих.

Відповідач зазначає, що направляв лист-повідомлення позивачу від 01.03.2022 про настання обставин форс-мажору.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що повідомлення відповідача від 01.03.2022 щодо форс-мажорних обставин йому не надходило.

Позивач зазначає, що належним доказом відправлення поштового відправлення є не лише надана відповідачем накладна, а й документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), але такого документа останнім не надано.

Позивач наголошує, що зазначений відповідачем у відзиві лист Торгово-промислової палати України (вих. №2021/02.0-7.1 від 28.02.2022) адресований «всім, кого він стосується», а не конкретно відповідача. Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти.

ТОВ «ФАІРГРУГІ» не надсилав позивачу, у визначений п. 7.2 Договором купівлі- продажу №09/03/19-МТР від 12.01.2022, строк повідомлень щодо виникнення форс- мажорних обставин та неспроможність через це виконати зобов`язання за цим договором.

Крім того, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин з наданням пояснень від ТОВ «Дніпровський завод протипожежного обладнання» лише у відзиві на позовну заяву, тобто вже після звернення Позивача до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом у цій справі.

У зв`язку з цим, на думку позивача відсутні підстави для застосування п. 7.1 Договору щодо звільнення відповідача від відповідальності за невиконання Договору купівлі-продажу № 09/03/19-МТР від 12.01.2022.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: встановлення обставин укладення договору купівлі-продажу, строк дії договору, умови поставки товару, наявність факту не поставки товару, правомірність нарахування штрафу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Обставини укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаіргруп" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 09/03/19-МТР від 12.01.2022 (далі - договір).

Предмет договору. Згідно п.1.1. Договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати продукцію (далі-товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору. (п. 1.2. договору).

Ціна договору. Ціни товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних додатках до цього договору. Загальна вартість товару за цим договором складається із сукупної вартості товару згідно з додатками(п.3.1. договору).

Строк. Відповідно до п.11.1 Договору, сторони домовилися, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє протягом 1 року, але в будь-якому разі, - до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами.

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Природа договору.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк поставки товару. Факт поставки товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Товар приймається по кількості, якості, комплектності, цілісності тари/упаковки, відповідності маркування та згідно зі специфікацією, що міститься у відповідному додатку до цього договору.

Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якшо інше не встановленомдодатками до договору та/або додатковими угодами

Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі товару.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару (п.п. 5.2, 5.3 договору).

Згідно додатку №1 до договору, сторони узгодили поставку товару загальною вартістю 414 000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 6 вказаного додатку передбачено термін поставки: 60 календарних днів від дати підписання договору.

Однак, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, поставка товару загальною вартістю у встановлений термін здійснена не була.

Суд зазначає, що строк поставки товару згідно договору є таким, що настав.

Отже, факт непоставки товару на загальну суму 414 000,00 грн. визнається підтвердженим.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної поставки позивачу товару всупереч ст.ст.526, 662, 663 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач належним чином не виконав.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 6.9. договору передбачено, що за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачання товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару непоставленого вчасно.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від загальної вартості не поставленого товару на суму 41 400,00 грн.

За висновками суду, розрахунок штрафу є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Позивач направив відповідачу вимогу № 01/01/07/424 від 08.07.2022 про сплату штрафу за непоставку товару в розмірі 41 400,00 грн.

Позивач в даній вимозі також повідомив про відмову від договору в повному обсязі з моменту отримання відповідачем даної вимоги.

Докази направлення даної вимоги містяться в матеріалах справи (а.с. 14-16).

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 судом не приймаються, з огляду на наступне.

Так пунктами 7.1-7.4 Договору передбачено, що сторона, яка порушила зобов`язання за цим договором, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання за цим договором, якщо це порушення сталося внаслідок обставин форс-мажору (непереборної сили).

Сторона, виконанню зобов`язань за цим договором якої перешкоджають обставини форс-мажору, повинна не пізніше 7 календарних днів повідомити іншу сторону про початок та припинення дії таких обставин на виконання обов`язків за цим договором.

Сторона, яка посилається на обставини форс-мажору, повинна довести наявність таких обставин. Належним доказом наявності таких обставин і їх тривалості є документи, видані Торгово-промисловою палатою України (регіональною палатою), іншими відповідними органами чи організаціями в Україні, уповноваженими посвідчувати відповідні факти.

Якщо форс-мажорні обставини тривають більше 1 місяця, будь-яка із сторін має право відмовитися від подальшого виконання цього договору (відповідного додатку) за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони не пізніше ніж за 10 днів до дати припинення договору (скасування додатку). У такому випадку сторони повинні здійснити відповідний взаєморозрахунок згідно з умовами цього договору за фактично переданий товар.

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":

- Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно;

- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 01.06.2021 за № 910/9258/20 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи №918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором.

Відсутні в матеріалах справи і докази, які б підтверджували виконання відповідачем обов`язку передбаченого п. 7.2. договору, щодо повідомлення іншої сторони про початок та закінчення обставин, що перешкоджають належному виконанню зобов`язань за договором.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об`єктивні обставини, які стали підставою не виконання зобов`язання за спірним договором відповідачем також надано не було.

Викладене у відзиві не є підставою для відмови у позові, хоча могло бути підставою для подання клопотання про зменшення штрафу, чого відповідачем зроблено не було.

За викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 41 400,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаіргруп" про стягнення штрафу в розмірі 41 400,00 грн. за договором купівлі-продажу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаіргруп» (49049, м.Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49; код ЄДРПОУ 38895596) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м.Київ, пров.Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) 41 400,00 грн. штрафу, 2 481,00 грн.- витрат на сплату судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко