Рішення

від 30.11.2022 по справі 440/7558/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/7558/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Куць А.С.,

представника позивача - Кабанця В.М.,

представника відповідача Репала Д.О.,

представника третьої особи - Дзюбла О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Калинівка" до Управління з питань містобудування та архітектури, третя особа: Полтавська міська рада про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона-Калинівка» звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління з питань містобудування та архітектури, третя особа: Полтавська міська рада про:

- визнання протиправною відмови Управління містобудування та архітектури у видачі містобудівних умови і обмежень на нове будівництво будівлі торгівлі за адресою земельної ділянки, викладену в листі від 31.08.2022 №А2911065592024795104;

- зобов`язання Управління містобудування та архітектури надати ТОВ «КРОНА-КАЛИНІВКА» містобудівні умови та обмеження на нове будівництво будівлі торгівлі за адресою земельної ділянки: Полтавська область, Полтавський район, кадастровий номер: 5324081900:00:020:0010.

В обґрунтування позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОНА-КАЛИНІВКА» (в подальшому позивач, ТОВ «КРОНА-КАЛИНІВКА») вказує на протиправність відмови Управління містобудування та архітектури (в подальшому Управління, відповідач) у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування нового будівництва будівлі торгівлі за адресою земельної ділянки: Полтавська область, Полтавський район, кадастровий номер: 5324081900:00:020:0010, за межами населеного пункту на території Ковалівської сільської ради і примикає до автошляху Київ-Харків-Довжанський на позначках (350+350)-(350+480) км, адже із посиланням на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, відповідач вказав, що для території на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:020:0010 відсутня містобудівна документація на місцевому рівні, затверджена у встановленому порядку, що на переконання позивача не може бути підставою для відмови у наданні містобудівних умов і обмежень відповідно до положень частини четвертої ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 позовну заяву ТОВ «КРОНА-КАЛИНІВКА» було залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. За умови усунення недоліків, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрите провадження в адміністративній справі.

03.10.2022 відповідачем до матеріалів справи поданий відзив на адміністративний позов, за змістом якого Управління проти задоволення позовних вимог заперечувало, вказавши, що для території на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:020:0010 відсутня містобудівна документація на місцевому рівні, затверджена у встановленому порядку, що є підставою для відмови у наданні містобудівних умов і обмежень відповідно до положень пункту 3 частини четвертої ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відповідач вказав про відсутність в діях Управління порушень права власності позивача, та вказав про подання документів для отримання містобудівних умов та обмежень не у повному обсязі, а саме про відсутність викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 та містобудівного розрахунку. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Полтавською міською радою 05.10.2022 до справи надані письмові пояснення, де із посиланням на положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» третьою особою було вказано про прийняття рішень з питань планування і забудови територій сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації, що є інструментом державного регулювання планування територій. Зазначено, що комплексний план просторового розвитку території територіальної громади розробляється на всю територію територіальної громади і при його реалізації суб`єкти містобудування зобов`язані дотримуватися його положень. Також Полтавська міська рада відмітила, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні і обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації, а містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника. Третя особа просила в задоволенні позову відмовити.

12.10.2022 позивач надав до справи відповідь на відзив, де наполягав та відсутності в законодавстві інших підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, ніж невідповідність намірів забудови містобудівній документації, вказавши, що відсутність такої документації не є підставою для відмови. Наполягав на перешкоджання відповідачем у користування позивачем власністю і надав відомості про подання до Управління викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:020:0010 та містобудівного розрахунку.

У письмових поясненнях, наданих до справи 14.10.2022 та запереченнях, поданих 19.10.2022, відповідач вказав про правомірність відмови у наданні ТОВ «КРОНА-КАЛИНІВКА» містобудівних умов та обмежень, передчасність звернення позивача із заявою про надання містобудівних умов і обмежень з урахуванням відсутності затвердженої на місцевому рівні містобудівної документації та неподанні позивачем всіх документів, необхідних для надання містобудівних умов і обмежень.

В судовому засіданні представник позивача позовні підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Представник відповідача проти задоволення заперечував, вказавши про правомірність прийнятого рішення Управління. Представник Полтавської міської ради проти задоволенні позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

ТОВ «КРОНА-КАЛИНІВКА» на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:020:0010 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі /а.с.10/. Земельна ділянка розташована у Полтавській обл., Полтавському районі, за межами населеного пункту на території Ковалівської сільської ради.

18.08.2022 ТОВ «КРОНА-КАЛИНІВКА» звернулось через електронну систему «Дія» до Управління з питань містобудування та архітектури (далі Відповідач ;з заявою про видачу містобудівних умов і обмежень /а.с.6-7/.

Листом №А2911065592024795104 від 31.08.2022, Відповідач відмовив у видачі містобудівних умов і обмежень /а.с.9/.

Підставою для відмови стала невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. У примітці відповідач зазначив, що для території на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:020:0010 відсутня містобудівна документація на місцевому рівні, затверджена в установленому порядку.

Позивач, вважає, що вказане рішення прийняте Відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства і є протиправним, у зв`язку із чим ТОВ «КРОНА-КАЛИНІВКА» звернулося до суду із позовом про оскарження вказаного рішення.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини, дослідивши докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши доводи сторін, суд приходить до таких висновків.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону №3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За змістом пунктів 1, 2, 3 частини п`ятої статті 26 Закону №3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації.

Частиною першою статті 29 Закону №3038-VI визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно з частиною третьою статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

За змістом частини шостої статті 29 Закону №3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

З аналізу наведених норм слідує, що відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень, зокрема, про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні. При цьому, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень передбачено частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI.

Як вбачається із листа від 31.08.2022 №А2911065592024795104 підставою для відмови у наданні містобудівних умов стала невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. В примітках, в листі вказано про відсутність для території на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:020:0010 відсутня містобудівна документація на місцевому рівні, затверджена у встановленому порядку.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, цільове призначення вказаної земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі /а.с.7,8/. Позивач надав всі документи, необхідні для отримання містобудівних умов та обмежень, зокрема викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 /а.с.8/.

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із частиною четвертою статті 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Положеннями статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Частиною п`ятою статті 26 Закону № 3038-VI встановлено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частин першої, третьої - п`ятої, сьомої статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначає Порядок № 109.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом № 3038-VI.

Згідно з пунктом 2.4 Порядку № 109 розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом № 3038-VI. Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.

Отже, на підставі наведених вище положень частини п`ятої статті 29 Закону №3038-VI та пункту 2.4 Порядку № 109 єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Водночас у разі відсутності невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні у спеціально уповноваженого органу містобудування та архітектури виникає обов`язок видати заявнику містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У спірному випадку відповідачем у відмові, оформленої листом від 31.08.2022 зазначено підстави для відмови у надання позивачеві містобудівних умов і обмежень, не передбачених положеннями Закону №3038-VI.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні позивачеві містобудівних умов та обмежень для будівництва не ґрунтується на вимогах закону, а тому є протиправною.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд враховує, що права позивача у спірних відносинах порушені Управлінням наданням відмови, викладеної у листі від 31.08.2022 №А2911065592024795104 про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень, а тому, на підставі частини другої статті 9, пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, відмову належить визнати протиправною.

Водночас, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Управління повторно розглянути заяву ТОВ «КРОНА-КАЛИНІВКА» про надання містобудівних умов та обмежень для проектування нового будівництва будівлі торгівлі за адресою земельної ділянки: Полтавська область, Полтавський район, кадастровий номер: 5324081900:00:020:0010, за межами населеного пункту на території Ковалівської сільської ради і примикає до автошляху Київ-Харків-Довжанський на позначках (350+350)-(350+480) км.

Щодо позовних вимог про зобов`язання надати ТОВ «КРОНА-КАЛИНІВКА» містобудівні умови та обмеження на нове будівництво будівлі торгівлі за адресою земельної ділянки: Полтавська область, Полтавський район, кадастровий номер: 5324081900:00:020:0010, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання містобудівних умов та обмежень є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження Управління та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

За таких обставин, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої наведеної статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на те, що передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення відповідача про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2481,00 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління повністю.

Вирішуючи питання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої - п`ятої статті 134 вказаного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною першою статті 138 КАС України передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з частинами першою та дев`ятою статті 139 згаданого Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20800,00 грн позивачем надано до суду копії договору про надання правової допомоги №2 від 25.07.2022 року, рахунку-фактури від 01.09.2022; інформація про оплату за адвокатські послуги 20800,00 грн.

Суд зауважує, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, оскільки підготовка справи до судового розгляду не передбачала зібрання значного обсягу доказів та збирання доказів не вимагало подання адвокатських запитів чи інших зусиль адвоката.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи, а відтак підлягає зменшенню до 2000,00 грн.

Беручи до уваги висновок суду про часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Калинівка" (вул. Залізнична, 49, с. Калинівка, Васильківський район, Полтавська область, 08623) до Управління з питань містобудування та архітектури (вул. Соборності, буд. 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000), третя особа: Полтавська міська рада (вул. Соборності, буд. 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління з питань містобудування та архітектури в наданні Товариству з обмеженою відповідальністю "Крона-Калинівка" містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва: "Нове будівництво будівлі торгівлі за адресою земельної ділянки: Полтавська обл., Полтавський р-н., кадастровий номер 5324081900:00:020:0010".

Зобов`язати Управління з питань містобудування та архітектури області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Калинівка" про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва: "Нове будівництво будівлі торгівлі за адресою земельної ділянки: Полтавська обл., Полтавський р-н., кадастровий номер 5324081900:00:020:0010".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 грудня 2022 року.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва