Рішення

від 05.12.2022 по справі 640/12821/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2022 року м. Київ № 640/12821/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірій Р.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Товариствоа з обмеженою відповідальністю «Автогран» (а/с 41,Київ,03047, код ЄДРПОУ36474069) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул.Шолуденко, 33/19,Київ,04655, код ЄДРПОУ44116011) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

прийняв до уваги наступне:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогран» звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС України, в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 14.02.2022 року № 41351.

Зобов`язати Комісію з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОГРАН» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що його безпідставно включено до переліку підприємств, які відповідають критеріям ризиковості платника податків, оскільки товариство не відповідає жодному з критеріїв ризиковості платника податків.

При цьому, позивач зауважив, що відповідачем не надано та не вказано жодного підтверджуючого доказу з приводу обставин, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку.

Представник позивача зазначає, що висновок контролюючого органу про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку ґрунтується на тому, що контрагенти позивача здійснюють сумнівні господарські операції, однак на переконання представника позивача в даному випадку, негативна податкова інформація стосується не господарської діяльності позивача, а його контрагента, а відповідно не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідними наслідками у вигляді внесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

За твердженнями представника позивача оскаржуване рішення не містять жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку.

Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами та зазначає про правомірність оскаржуваного рішення у зв`язку із тим, що у контролюючих органах наявна інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної у поданих на реєстрацію податкових накладних.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОГРАН» є юридичною особою, що зареєстрована у встановленому законом порядку, відомості включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань

Видами господарської діяльності Товариства, зокрема, є: 43.11 Знесення (основний); 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Рішенням комісії ГУ ДПС в м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 14.02.2022 року № 41351, товариство було визнано таким, що відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У якості підстави зазначено, що використовуючи бази даних ДПС України, надані пояснення та копії документів, проведено аналіз діяльності ТОВ «АВТОГРАН» (36474069), в результаті чого встановлено, що СГ здійснює націнку на товари за кодом УКТ ЗЕД/ДКП 8704, 49.41, 43.12, 8247, 43.13 за рахунок придбаних та не реалізованих товарів за кодом УКТ ЗЕД/ДКП 2710, 8429, 8703, 45.20, 8421, 7315, 7318, також СГ формує податковий кредит від підприємств постачальників які здійснюють ризикову діяльність, а саме: ТОВ «КРАМБУС» (код 40816513), ТОВ «КІПАРТС» (код 40001226), ТОВ «ДЕНИШИ» (код 42103147). До повідомлення не в повному обсязі надано пояснення та копії документів відповідно до вимог Постанови КМУ № 1165, що характеризують діяльність підприємства.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «АВТОГРАН» звернулося з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 61.2 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється зокрема шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Так, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 5 Порядку N 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, які є Додатком 1 до Порядку зупинення реєстрації ПН/РК встановлено такий критерій: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Пункти 6 та 7 вказаного Порядку зупинення реєстрації ПН/РК визначають, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено ПН/РК, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, внесення платника податків до переліку ризикових платників на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку в подальшому є підставою для зупинення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних усіх складених платником податку податкових накладних/розрахунків коригування.

Так, пунктом 6 Порядку N 1165 визначено, що комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, позивача визнано підприємством, що відповідає критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 Критеріїв.

Однак, відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про наявність у нього наведеної інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, не зазначено суть та характер інформації, що стала підставою для прийняття таких рішень, не ідентифіковано конкретні ризикові операції.

Позиція ГУ ДПС фактично зводиться до того, що добросовісний учасник господарського обігу в момент вчинення господарської операції повинен перевіряти можливі наслідки своїх дій і передбачати подальше застосування до нього заходів негативного характеру за здійснення контрагентами ризикової, на думку контролюючого органу, діяльності.

Утім, за нормами чинного законодавства, постачальник (позивач) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами-постачальниками вимог податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема щодо здійснення ними ризикової господарської діяльності, декларування податкових зобов`язань та сплати податків.

Крім того, відзив на позовну заяву не містить мотивів щодо правомірності оскаржуваних рішень та доводів на спростування позовних вимог.

Позивач, у свою чергу, надав до контролюючого органу пояснення та відповідні документи, а саме: господарські договори, акти, платіжні доручення, видаткові накладні.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому суб`єкт господарювання не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Згідно з підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 статті Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Верховний Суд у своїх висновках неодноразово вказував, що загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття (наприклад, правова позиція, що міститься у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі № 822/1817/18).

Проте оскаржуване рішення не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку.

Отже, якщо контрагенти-постачальники позивача, зокрема вказані в оскаржуваних рішеннях, ймовірно порушив податкове законодавство, то заходи негативного характеру та відповідальність за це мають нести саме це підприємства, а не TOB «АВТОГРАН»

Чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, але не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Крім того, суд вважає, що бази даних податкових органів не є належними доказами, що підтверджують факти «здійснення ризикової діяльності» та порушення вимог податкового закону.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі N 814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі N 820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі N 804/15887/14, а саме: програмне забезпечення до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків, та доказом несплати ним податку. Інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Слід також наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Верховний Суд у постанові від 05 січня 2021 року у справі N 640/10988/20 зазначив, що «Комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Навіть якщо Порядком N 1165 затверджено форму рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, проте не виконання відповідачем обов`язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 КАС України, а саме недоведеність суду правомірності прийняття рішення (що воно прийняте обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених Порядком N 1165 підстав), є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Суд звертає увагу, що під час розгляду цієї справи ГУ ДПС у м. Києві не довело належними та допустимими доказами, що позивач відповідає взагалі будь-яким критеріям ризиковості, встановленим Порядком N 1165.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до останнього абзацу пункту 6 Порядку N 1165 у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Тобто, у силу положень Порядку N 1165 саме по собі скасування у судовому порядку рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості є безумовною підставою для виключення комісією регіонального рівня платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

Оскільки приписами пункту 6 Порядку N 1165 передбачено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у разі відповідності платника податків хоча б одному критерію ризиковості платника податку, суд вважає, що висновки про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку створюють перешкоди у здійсненні позивачем його подальшої господарської діяльності.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, у даному випадку, належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов TOB «АВТОГРАН» підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у загальному розмірі 2 481,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОГРАН» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 14.02.2022 року № 41351.

3. Зобов`язати Комісію з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОГРАН» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОГРАН» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 25, РНОКПП 36474069) понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, вул. Шолуденка 33/19, місто Київ).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій