Постанова

від 22.11.2022 по справі 160/25693/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 160/25693/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року (головуючий суддя Сліпець Н.Є.)

у справі №160/25693/21

за позовом Приватного підприємства «Самріз»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Самріз» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2021 №0123400701, від 20.08.2021 №0123390701.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків контролюючого органу в акті перевірки про не підтвердження господарських операцій позивача з купівлі товарів (пшениці та борошна) з контрагентами ТОВ «Катаріні Груп» (колишня назва ТОВ «Довіс Груп»), ТОВ «Амарант Торг» (колишня назва ТОВ «Ауктіон»), ТОВ «Салагар» (колишня назва ТОВ «Ювас Рітейл Груп»), ТОВ «Пампія» через не встановлення походження придбаного товару по ланцюгу постачання, що в свою чергу ґрунтується на аналізі баз даних податкового органу. Позивач зазначає, що жодні зауваження податкового органу до первинних документів, якими підтверджується виконання укладених з вказаними контрагентами договорів, акт перевірки не містить. Первинні документи, складені внаслідок фактичного здійснення господарських операцій, оформлені належним чином та містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій. В акті перевірки не наведено жодного доказу щодо обставин порушення податкового законодавства саме позивачем.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 позов задоволено.

Суд першої інстанції в результаті досліджених у справі доказів встановив, що контролюючим органом не доведено, що фінансово-господарські операції між ПП «Самріз» та його контрагентами ТОВ «Катаріні Груп», ТОВ «Амарант Торг», ТОВ «Салагар» та ТОВ «Пампія» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідач наполягає на правомірності висновків, зафіксованих в акті перевірки, що оформлені позивачем та його контрагентами-постачальниками первинні документи мають формальний характер без настання реальних змін у фінансовому стані підприємства.

За наслідками перевірки виявлено факти відсутності у контрагентів позивача можливості для виготовлення товару/виконання робіт/надання послуг, що є змістом господарської операції. Встановлено неможливість реального здійснення зазначених операцій з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка поставляла товар/послугу, підприємницької діяльності; відсутність у штаті достатньої кількості персоналу для надання послуг/виконання робіт. Висновок податкового органу про нереальність операцій також підтверджується тим, що укладені позивачем договори в момент їх укладення не містили об`єкту договору - визначення товарів, асортименту, кількості та обсягу товару та ціни, що мали поставлятись та виконуватись

контрагентами.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого письмового відзиву просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Позивач зазначає, що апеляційна скарга є формальною, доводи відповідача фактично зводяться до цитування акту перевірки, висновки якого ґрунтуються на підставі зібраної інформації, яка не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Самріз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів установлених законом за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, за результатами якої складений акт від 08.06.2021 №1797/04-36-07-01/24442731.

Перевіркою встановлені порушення підприємством:

- п. 44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 35555194,00 грн., в тому числі: за 2018 рік - 2418906,00 грн., за 2019 рік - 22171978,00 грн., за 2020 рік 10964311,00 грн.;

- пп.14.1.191, п.14.1 ст. 14, п. 200.1, п. 200.4, п. 181.5 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 7074395 грн., а саме: у березні 2018 року на суму 166410,00 грн., у травні 2018 року на суму 23734,00 грн., у червні 2018 року на суму 2400,00 грн., у липні 2018 року на суму 37513,00 грн., у листопаді 2018 року на суму 58619,00 грн., у грудні 2018 року на суму 195104,00 грн., у січні 2019 року на суму 254730,00 грн., у лютому 2019 року на суму 239871,00 грн., у березні 2019 року на суму 317580,00 грн., у квітні 2019 року на суму 580032,00 грн., у травні 2019 року на суму 195120,00 грн., у червні 2019 року на суму 2400,00 грн., у липні 2019 року на суму 254206,00 грн., у серпні 2019 року на суму 432156,00 року, у вересні 2019 року на суму 461350,00 грн., у жовтні 2019 року на суму 485746,00 грн., у листопаді 2019 року на суму 586183,00 грн., у грудні 2019 року на суму 587978,00 грн., у січні 2020 року на суму 587217,00 грн., у лютому 2020 року на суму 385740,00 грн., у березні 2020 року на суму 690916,00 грн., у квітні 2020 року на суму 528990,00 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на те, що в результаті дослідження взаємовідносин позивача з контрагентами постачальниками ТОВ «Катаріні Груп», ТОВ «Амарант Торг», ТОВ «Салагар» та ТОВ «Пампія» встановлена відсутність фактичної можливості здійснення постачання товару в адресу позивача, а оформлені первинні документи мають формальний характер без настання реальних змін в активах та зобов`язаннях підприємства. Окрім того, ТОВ «Пампія» є фігурантом кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, отже, ТОВ «Пампія» створено з метою лише оформлення документообігу господарських операцій, а не їх фактичного проведення, мінімізації сплати податків іншим підприємствам, тому позивач неправомірно відобразив витрати та податковий кредит з податку на додану вартість при відображенні операцій з придбання товарів у цього підприємства, оскільки ПП «Самріз» не мало можливості придбати товар у ТОВ «Пампія».

На підставі акту перевірки від 08.06.2021 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.08.2021:

- №0123400701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 8 842 993,75 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 7 074 395,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 768 598,75 грн.;

- №0123390701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 7 506 524,75 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 6 399 935,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 106 589,75 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність означених податкових повідомлень-рішень.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але н виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

За приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

З огляду на п.5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 (далі за текстом П(с)БО 16 «Витрати») витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

На підставі п.7 П(с)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пп. «а» п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

З матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності ПП «Самріз» є: 10.61 - виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (основний); 10.73 - виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів; 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

В періоді, що перевірявся контролюючим органом, позивач мав господарські взаємовідносини з підприємствами постачальниками товарів на підставі укладених договорів, а саме: ТОВ «Катаріні Груп» (колишня назва ТОВ «Довіс Груп»), ТОВ «Амарант Торг» (колишня назва ТОВ «Ауктіон»), ТОВ «Салагар» (колишня назва ТОВ «Ювас Рітейл Груп»), ТОВ «Пампія».

Так, між ПП «Самріз» та ТОВ «Катаріні Груп» (стара назва ТОВ «Довіс Груп») укладено договори поставки від 25.12.2018 №25/12-18 та від 23.03.2020 №03/20-3, в межах яких позивач придбав пшеницю, кукурудзу, ячмінь.

Відвантаження та транспортування товару за вказаними договорами здійснювалось за рахунок та із залученням транспорту постачальника, що підтверджено відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи і були досліджені судом першої інстанції.

За фактом поставки постачальником складено, зареєстровано в ЄРПН та видано позивачу податкові накладні, в яких обсяг та зміст операцій відповідають даним видаткових та товарно-транспортними накладних, про що також відповідач зазначив в акті перевірки.

Оплата за отриманий від ТОВ «Катаріні Груп» товар за договорами №25/12-18 від 25.12.2018, №03/20-3 від 23.03.2020 проведена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача за період з 26.12.2019 по 05.06.2020. Оплата по договору від 25.12.2018 №25/12-18 у сумі 937 624,98 грн. здійснена позивачем на користь нового кредитора - ТОВ «ТАМАІР», який набув право вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги від 05.06.2020 №А 0506/06, за яким первісний кредитор ТОВ «Катаріні Груп» відступив новому кредитору заборгованість ПП «Самріз» по договору від 25.12.2018 №25/12-18.

Отриманий від ТОВ «Катаріні Груп» товар використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом перероблення в готову продукцію, яка реалізована на внутрішньому ринку споживачам, що відповідачем не заперечується, підтверджується даними бухгалтерського обліку.

Висновок відповідача про нереальність господарських операцій по взаємовідносинах із вказаним контрагентом, фактичну неможливість здійснити постачання ячменю, пшениці, кукурудзи ґрунтується на аналізі податкової інформації щодо ТОВ «Катаріні Груп» (стара назва ТОВ «Довіс Груп») та його контрагента по ланцюгу постачання (ТОВ «КСГ «Дніпро»).

Між ПП «Самріз» та ТОВ «Амарант Торг» (колишня назва ТОВ «Ауктіон») укладено договір суборенди нерухомого майна від 07.05.2018 №18/05-1 та договір купівлі-продажу від 21.05.2018 №21/05/18.

Відповідно до умов договору від 07.05.2018 №18/05-1 ПП «Самріз» орендувало нежитлову будівлю (склад) загальною площею 300 кв.м. у ТОВ «Амарант Торг» на загальну суму 302400,00 грн., в т.ч. ПДВ 50400,00 грн. Надання послуг за даним договором підтверджено актами здачі-прийняття від 31.05.2018, від 30.06.2018, від 31.07.2018, від 31.10.2018, від 30.11.2018, від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019, від 31.05.2019, від 30.06.2019, від 11.07.2019, від 31.08.2019, від 30.09.2019, від 31.10.2019, від 30.11.2019 року, від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 28.02.2020, від 31.03.2020.

Оплата за надані послуги ПП «Самріз» проведена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

В межах договору купівлі-продажу від 21.05.2018 №21/05/18 позивачем придбано товар: пшеницю, крупу кукурудзяну, ячмінь ярий.

Відвантаження і транспортування товару відбувалось за рахунок та із залученням транспорту постачальника, що підтверджено видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Оплата за поставлений товар проведена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

За фактом поставки товару, надання послуг контрагентом позивача ТОВ «Амарант Торг» складено, зареєстровано в ЄРПН та видано позивачу податкові накладні, в яких обсяг та зміст операцій відповідають даним видаткових та товарно-транспортними накладних, актів здачі-прийняття, про що також відповідач зазначив в акті перевірки.

Отриманий від ТОВ «Амарант Торг» товар використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом перероблення в готову продукцію, яка реалізована на внутрішньому ринку споживачам, що відповідачем не заперечується, підтверджується даними бухгалтерського обліку.

Висновок відповідача про нереальність господарських операцій з поставки товару, надання послуг по взаємовідносинах із вказаним контрагентом, фактичну неможливість здійснити постачання ячменю, пшениці, крупи кукурудзяної, надання послуг з оренди нежитлової нерухомості ґрунтується на аналізі податкової інформації щодо ТОВ «Амарант Торг» (стара назва ТОВ «Ауктіон») та його контрагента по ланцюгу постачання (ТОВ «КСГ «Дніпро»).

Між ПП «Самріз» та ТОВ «Салагар» (колишня назва ТОВ «Ювас Рітейл Груп») укладений договір купівлі-продажу від 06.12.2018 №06/12-18, відповідно до умов якого ПП «Самріз» придбало у ТОВ «Салагар» пшеницю, пшеницю яру, ячмінь ярий.

Відвантаження і транспортування товару відбувалось за рахунок та із залученням транспорту постачальника, що підтверджено видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Оплата за поставлений товар проведена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

За фактом поставки товару контрагентом позивача ТОВ «Салагар» складено, зареєстровано в ЄРПН та видано позивачу податкові накладні, в яких обсяг та зміст операцій відповідають даним видаткових та товарно-транспортними накладних, про що також відповідач зазначив в акті перевірки.

Отриманий від ТОВ «Салагар» товар використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом перероблення в готову продукцію, яка реалізована на внутрішньому ринку споживачам, що відповідачем не заперечується, підтверджується даними бухгалтерського обліку.

Висновок відповідача про нереальність господарських операцій з поставки товару, надання послуг по взаємовідносинах із вказаним контрагентом, фактичну неможливість здійснити постачання ячменю, пшениці ґрунтується на аналізі податкової інформації щодо ТОВ «Салагар» (колишня назва ТОВ «Ювас Рітейл Груп») та його контрагента по ланцюгу постачання (ТОВ «КСГ «Дніпро»).

01.03.2018 між ПП «Самріз» та ТОВ «Пампія» укладений договір купівлі-продажу №15, відповідно до умов якого ПП «Самріз» придбало у ТОВ ТОВ «Пампія» крупу пшеничну вагову, пшоно вагове на загальну суму 998 460,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 410,00 грн.

Відвантаження і транспортування товару відбувалось за рахунок та із залученням транспорту постачальника, що підтверджено видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Оплата за поставлений товар проведена позивачем через касу ТОВ «Пампія», що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, а також на користь нових кредиторів на підставі договорів про відступлення права вимоги, що підтверджується відповідними договорами та платіжними дорученнями.

За фактом поставки товару контрагентом позивача ТОВ «Пампія» складено, зареєстровано в ЄРПН та видано позивачу податкові накладні, в яких обсяг та зміст операцій відповідають даним видаткових та товарно-транспортними накладних.

Висновок відповідача про нереальність господарських операцій з поставки товару по взаємовідносинах із вказаним контрагентом ґрунтується на аналізі податкової інформації щодо ТОВ «Пампія», а також того факту, що вказане підприємство є фігурантом кримінального провадження №420171000000001197 від 25.09.2017 у справі №755/11767/18 за правопорушення, передбачені ч.2 ст.364 КК України, згідно якому протягом січня - лютого 2018 року невстановленими особами здійснено реєстрацію та придбання ряду суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності серед яких ТОВ «Пампія» (код ЄДРПОУ 40808172).

Встановлені у справі фактичні обставини свідчать, що на час здійснення господарських операцій з позивачем вказані вище контрагенти мали статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність у них спеціальної податкової правосуб`єктності.

Під час перевірки контролюючим органом не встановлено, що надані під час перевірки первинні документи оформлені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту, не відповідають вимогам чинного законодавства. Також відповідачем не встановлено порушень при відображенні вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з поданих позивачем документів на підтвердження виконання вказаних вище договорів купівлі-продажу, суборенди нерухомого майна, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарської операції з поставки товару, надання послуг і руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства матеріали справи не містять.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з купівлі-продажу товару, надання послуг меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Суд першої інстанції правильно зазначив, що реальне постачання і отримання сільськогосподарської продукції та послуг з оренди приміщень від контрагентів ТОВ «Катаріні Груп», ТОВ «Амарант Торг», ТОВ «Салагар», ТОВ «Пампія» підтверджується не тільки первинними документами з цими контрагентами, а і первинними документами щодо переробки і подальшої реалізації готової продукції та використання приміщень, що орендувались, що підтверджується документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджено, що із зерна пшениці, ячменя, яке придбавалось, в тому числі, у ТОВ «Катаріні Груп», ТОВ «Амарант Торг», ТОВ «Салагар» позивачем вироблялось борошно пшеничне згідно з ДСТУ 46.004-99 вищого гатунку, 1 ґатунку, 2 ґатунку, крупи пшеничні згідно ДСТУ 7699:2015, ячні, перлові згідно ДСТУ 7700:2015, макаронні вироби згідно ДСТУ 7043:2009, які в подальшому, разом з придбаними (готовими) у ТОВ «Панпія» та ТОВ «Амарант Торг» крупами реалізовано на внутрішньому ринку.

Наведені обставини дають підстави для висновку, що надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з отримання товару, надання послуг від вказаних вище контрагентів документи є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагентів ТОВ «Катаріні Груп», ТОВ «Амарант Торг», ТОВ «Салагар», ТОВ «Пампія», а також отримання послуг від ТОВ «Амарант Торг», і використання товару та отриманих послуг у власній господарській діяльності та настання змін в майновому стані платника податків.

Як встановлено вище, висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів ґрунтуються виключно на інформації стосовно цих контрагентів позивача та їх контрагента і висновків, що вказані вище підприємства в період, що перевірявся, фактично не могли здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі здійснювати поставку товарів на адресу позивача через відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції вважає такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, твердження відповідача, що відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності з придбання, зберігання та подальшої реалізації товару є свідченням неможливості поставки (продажу) позивачеві певного товару.

Також, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. У разі, якщо такі особи не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Не встановлення джерела походження товару у контрагента, а також факти відсутності у такого контрагента трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей, тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення таких операцій в податковому обліку.

Чинним законодавством України не передбачено, яке конкретно майно та інші матеріальні ресурси та умови повинні бути наявні у платника податків для здійснення певної діяльності.

Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платників податків покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

В постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 Верховний Суд зазначив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо справжнього стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи або послуги), не дивлячись на те, що контрагенти, можливо, і мають намір порушити податкове законодавство.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

В свою чергу контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.4 розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагентів позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України. Тому вказані вище доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарської операції з поставки товару, надання послуг вказаними вище контрагентами, висновки контролюючого органу фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються виключно на аналізі інформації стосовно цих контрагентів.

З приводу посилання контролюючого органу на те, що ТОВ «Панпія» є фігурантом кримінального провадження №420171000000001197 від 25.09.2017, порушеного за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, судом встановлено, що в ході проведення досудового розслідування в межах цього кримінального провадження отримано інформацію щодо діяльності групи невстановлених осіб, які, використовуючи підприємства з ознаками фіктивності та незаконно сформований податковий ліміт, створюють умови для укладання заздалегідь збиткових контрактів за завищеними цінами за результатами державних закупівель чим наносять шкоду державним інтересам. При цьому, діяльність означених вище осіб, які використовують реквізити означених комерційних структур з ознаками фіктивності, контролюється та супроводжується окремими співробітниками ГУ ДФС в м. Києві.

Згідно наявної інформації, протягом січня-лютого 2018 року вказаними особами здійснено реєстрацію та придбання ряду суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, в тому числі ТОВ «Панпія».

Ухвалами слідчого судді у справі №755/11767/18 про розгляд поданих в межах кримінального провадження № 42017100000001197 від 25.09.2017 клопотань про надання дозволу на отримання інформації надано тимчасовий доступ до документів певних суб`єктів господарювання, серед яких ТОВ «Панпія» не фігурує.

Ані на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ані на момент розгляду даної адміністративної справи означене кримінальне провадження не є завершеним, обвинувальні вироки за наслідками розслідування судом із встановленням певних фактів щодо незаконної діяльності ТОВ «Панпія», в тому числі при взаємовідносинах з ПП «Самріз», не постановлені, тому матеріали такого кримінального провадження самі по собі не мають жодної доказової сили для цієї адміністративної справи.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з норм Податкового кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, погоджується з судом першої інстанції, що ухвали слідчого судді, якими надається дозвіл на проведення процесуальних дій щодо платників податків в межах кримінального провадження, є процесуальними актами, які виносяться суддею у порядку реалізації його повноважень щодо здійснення судового контролю. Такі ухвали обов`язково містять виклад обставин, якими слідчий та прокурор обґрунтовують необхідність проведення відповідної процесуальної дії. При постановленні такої ухвали слідчий суддя не вирішує питання щодо винуватості чи не винуватості особи, відтак така ухвала не має жодного преюдиційного значення з огляду на приписи частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Докази, отримані за процедурою, встановленою Кримінально-процесуальним кодексом України, підлягають оцінці судом при прийнятті рішення у кримінальній справі та за відсутності обвинувального вироку і доведеності певних фактів у кримінальній справі не можуть носити преюдиційний характер в адміністративному процесі під час вирішення адміністративної справи.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків щодо взаємовідносин позивача з переліченими вище підприємствами, відповідно, не доведено порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року у справі №160/25693/21 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко