Рішення

від 05.12.2022 по справі 908/1484/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/119/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2022 Справа № 908/1484/22

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомпоненти «АВТЕК», код ЄДРПОУ 36926538 (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 14/1, кімната 513)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ржавіної Галини Володимирівни, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; інша відома адреса: АДРЕСА_2 )

про стягнення суми 307350,00 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомпоненти «АВТЕК» про стягнення відповідача: Фізичної особи-підприємця Ржавіної Галини Володимирівни збитків за договором №07122020/1 від 07.12.2020 у розмірі 307350,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 13.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1484/22, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, регулярними відключеннями електроенергії, справу розглянуто 05.12.2022. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позові, які мотивовані, зокрема, наступним. 07.12.2020 позивачем (Замовник) укладено з ФОП Ржавіною Г.В. (Виконавець) Договір № 07122020/1, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язався надати послуги з розробки інтернет-магазину, загальна вартість яких складає 307350,00 грн. Відповідно до Специфікації № 1 до договору термін виконання робіт становить 64 робочі дні, специфікація містить перелік етапів робіт. Згідно з п. 3.1 договору початок робіт настає з моменту здійснення Замовником попередньої оплати, обумовленої п. 6.3.1 договору в розмірі 20% від загальної вартості робіт. 11.12.2020 позивач здійснив попередню оплату у розмірі 61470,00 грн. Таким чином, відповідно до положень договору ФОП Ржавіна Г.В. повинна була здати виконані роботи не пізніше 17.03.2021. Згідно з умовами п.п. 6.3.1, 6.3.2., 6.3.3., 6.3.4 позивач перерахував Виконавцю загальну суму 276615,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Сторонами було складено Акти надання послуг №1 від 25.12.2020, № 2 від 08.02.2021, № 3 від 05.04.2021. Роботи зі створення інтернет-магазину мають розумітися як взаємопов`язаний комплекс робіт, що дадуть змогу отримати кінцевий продукт за умови повного чіткого та якісного виконання всіх передбачених етапів. Відповідач виконав частину робіт, визначених у Специфікації № 1 до договору, але найбільш суттєві роботи, що включають підключення верстки до СМS, налаштування доменного імені, установку інтернет-магазину, здійснення тестування та правок, не виконані. Кінцевий результат у вигляді готового інтернет-магазину Замовником не отримано. З метою встановлення того, що виконана частина робіт із розробки відповідачем інтернет-магазину не підлягає експлуатації, а отже не може розцінюватись як кінцевий результат робіт, позивач вернувся до фахівців у відповідній галузі знань, а саме до ФОП Гуща Т.К., що спеціалізується на комп`ютерному програмуванні та має понад 17 років досвіду, яким було здійснено аналіз виконаних робіт ФОП Ржавіною Г.В. на тестовому сайті. На думку експерта, що викладена в експертному висновку, за підсумками перевірки інформації щодо розробки сайту для позивача, представлений ФОП Ржавіною Г.В. результат роботи станом на 01.07.2022, не може вважатися робочим сайтом та онлай-кабінетом, а також не відповідає початково поставленій задачі, описаній у Специфікації № 1 до договору та в технічному завданні. Укладаючи договір, позивач розраховував на отримання кінцевого результату у вигляді належним чином функціонуючого інтернет-магазину відповідно до угодженого сторонами технічного завдання, але через те, що відповідач затягував виконанням робіт та виконував їх неналежним чином, позивач не має змоги користуватись інтернет-магазином і не може доручити дороблення інтернет-магазину іншим підрядникам, оскільки сайт створювався «під ключ», всі вихідні дані наявні лише у Виконавця. Позивачем вказано, що укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під регулювання норм глави 61 розділу ІІІ ЦК України. На підставі того, що відступи від роботи не були усунуті Виконавцем у розумний строк, Замовник скористався своїм правом на відмову від договору, надіславши заяву від 13.09.2021 вих.№13А-09 на відмову від договору підряду (в порядку ч. 2 ст. 849 ЦК України). Також відповідачу направлена претензія вих. № 17А-09 від 17.09.2021 з вимогою повернення авансових платежів у розмірі 276615,00 грн. з урахуванням індексу інфляції та річних, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України за весь період до дати повернення, а також сплатити штраф, передбачений п. 8.8. договору, в розмірі 10% загальної вартості робіт. 08.03.2022 позивач отримав від відповідача повідомлення № 7 без дати, в якому зазначалося, що у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, тимчасово припиняється виконання зобов`язань за укладеними договорами. Виконавець порушив договір, прострочивши його виконання, тому форс-мажор у вигляді введеного воєнного стану не є підставою для тимчасового звільнення його від виконання зобов`язань та звільнення від відповідальності. Відповідачем не вчинено жодних дій для доведення причинно-наслідковкого зв`язку між неможливістю виконання своїх зобов`язань та воєнним станом. Виконавець прострочив виконання договору задовго до введення воєнного стану в Україні. Позивач так і не отримав кінцевого матеріалізованого результату, а саме: функціонуючого інтернет-магазину, за виготовлення і налаштування якого відповідачу було сплачено 276615,00 грн. З припиненням дії договору підряду сума внесених позивачем оплат втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набути підрядником без достатньої правової підстави. Позивач, як замовник скористався своїм безумовним правом, передбаченим ч. 4 ст. 849 ЦК України, на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення передоплати як безпідставно набутих грошових коштів. Відповідач не дотримався встановлених договором строків виконання робіт та не виконав всі роботи зі створення сайту, внаслідок чого зобов`язання втратило інтерес для позивача. Зважаючи на те, що за положенням ст. 612 ЦК України грошові кошти фактично є збитками, які кредитор має право вимагати від боржника внаслідок прострочення останнім виконання зобов`язання та втрати інтересу для кредитора, позивач звернувся до суду з вимогою відшкодувати завдані йому збитки. На підставі викладеного, позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки за договором № 07122020/1 від 07.12.2020 у загальному розмірі 307350,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 15, 16, 22, 509, 526, 530, 549, 610-612, 837, 843, 846, 849, 857, 858, 1212 ЦК України, ст.ст. 222, 216-218, 224, 231 ГК України та умовами договору.

Відповідач відзиву на позов суду не надав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості, зокрема про місцезнаходження фізичної особи - підприємця (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.09.2022, яка була направлена рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місцезнаходження відповідача Фізичної особи-підприємця Ржавіної В.Г., а саме: АДРЕСА_1 була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2020 між Фізичною особою підприємцем Ржавіною Галиною Володимирівною (Виконавець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокомпоненти «АВТЕК» (Замовник, позивач у справі) був укладений Договір № 07122020/1, предметом якого є надання Виконавцем послуг з розробки інтернет-магазину. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги на умовах, визначених даним Договором, а Замовник оплачувати послуги згідно з виставленими рахунками (п.п.2.1., 2.2. договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору вартість послуг Виконавця визначена у Специфікації № 1 до даного договору, яка є його невід`ємною частиною, та складає 307350,00 грн. без ПДВ.

В пункті 6.3 Договору встановлено наступний порядок внесення оплати по створенню інтернет-магазину:

- 6.3.1. Замовник вносить передоплату в розмірі 20% від загальної вартості робіт, зазначених в п. 6.1 договору, що становить 61470,00 грн., протягом 5 банківських днів після підписання даного Договору;

- 6.3.2. Замовник вносить доплату 20% від загальної вартості робіт, зазначених в п.6.1 договору, що становить 61470,00 грн., протягом 3 банківських днів після письмового узгодження Замовником технічного завдання, відповідно до пункту 1 етапу робіт, передбаченого Специфікацією № 1;

- 6.3.3. Замовник вносить доплату 20% від загальної вартості робіт, зазначених в п.6.1 договору, що становить 61470,00 грн., протягом 3 банківських днів після письмового узгодження Замовником архітектурного проекту, схеми взаємодії, сценарію роботи, відповідно до пункту 1.1. етапу робіт, передбаченого Специфікацією №1;

- 6.3.4. Замовник вносить доплату 30% від загальної вартості робіт, зазначених в п.6.1 договору, що становить 92205,00 грн., протягом 3 банківських днів після письмового узгодження Замовником дизайну всіх сторінок, відповідно до пункту 2 етапу робіт, передбаченого Специфікацією №1;

- 6.3.5. Замовник вносить доплату 10% від загальної вартості робіт, зазначених в п.6.1 договору, що становить 30735,00 грн., протягом 3 банківських днів після завершення всіх робіт та підписання підсумкового Акту здачі-приймання робіт (послуг).

Згідно з п. 3.1. Договору початок робіт настає з моменту здійснення Замовником попередньої оплати, обумовленої п. 6.3.1 даного договору.

У підписаній сторонами Специфікації № 1 до Договору визначено строки розробки інтернет-магазину не більше 64 робочих днів, а також обумовлено етапи, найменування робіт, строки їх виконання у робочих днях, в тому числі орієнтовні строки на узгодження сторонами робіт по кожному етапу.

Відповідно до п. 3.8. Договору в якості підтвердження прийняття результатів робіт по кожному з етапів, зазначених у Специфікації № 1, Замовник по кожному етапу висилає своє підтвердження по електронній пошті. Після отримання узгодження від Замовника, жодні зміни в попередньо виконані роботи не можуть бути внесені. Виключенням є: двостороннє підписання додаткової угоди та здійснення попередньої оплати додаткових робіт.

Завершальне здавання-приймання робіт здійснюється при підписанні Підсумкового акту здачі-приймання робіт (послуг), де відображаються всі етапи виконаних робіт, передбачені умовами Договору (п.11.3).

В п. 5.5. Договору вказано особу та контактні дані призначеного з боку Замовника відповідального співробітника (менеджера) з наданням йому повноважень представляти інтереси замовника в узгодженні робочих питань, прийняття виконаних робіт та підписання проміжних та підсумкового актів здачі-приймання робіт (послуг).

Відповідно до змісту п. 13.4 Договору листування між сторонами по електронній пошті є офіційним листуванням, що підтверджує процес робіт, вироблений за даним Договором, та у разі виникнення спору за цим Договором може бути використано в якості офіційного підтвердження виконуваних робіт та отримання звернень, якщо листування здійснено за електронними адресами Замовника та Виконавця, які вказано в цьому пункті договору, з повідомленням про прочитання або повідомленням поштового сервісу про доставку листа.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Автокомпоненти «АВТЕК» було перераховано на рахунок ФОП Ржавіної Г.В. наступні оплати за розробку інтернет-магазину: за платіжним дорученням № 262088 від 11.12.2020 перераховано суму 61470,00 грн., за платіжним дорученням № 263381 від 29.12.2020 61470,00 грн., за платіжним дорученням № 266279 від 16.02.2021 61470,00 грн., за платіжним дорученням № 269247 від 01.04.2021 92205,00 грн.

Всього позивачем перераховано відповідачу загальну суму 276615,00 грн. за розробку інтернет-магазину.

Сторонами було складено та підписано Акти надання послуг з розробки інтернет-магазину: № 1 від 25.12.2020 на суму 61470,00 грн., № 2 від 08.02.2021 на суму 61470,00 грн., № 9 від 05.04.2021 на суму 61470,00 грн.

13.09.2021 ТОВ «Автокомпоненти «АВТЕК» направило на адресу відповідача заяву про відмову від Договору за вих. № 13А-09 від 13.09.2021, в якій зазначено, що після здійсненої 11.12.2020 передоплати, обумовлений Договором строк виконання робіт 64 робочі дні, розпочав перебіг з 12.12.2020. Станом на 13.09.2021 Виконавцем не передано Замовнику за Актом результат робіт, чим допущено суттєве прострочення. Оскільки визначені Договором граничні строки виконання перевищено в декілька разів, що свідчить про неспроможність виконавця виконати взяті на себе зобов`язання, ТОВ «Автокомпоненти «АВТЕК» не вбачає за доцільне продовжувати дію договору. Позивачем зазначено, що він відмовляється від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та вимагає повернення авансових платежів у розмірі 276615,00 грн. з урахуванням індексу інфляції та річних, нарахованих згідно з ст. 625 ЦК України за весь період до дати повернення. Крім того, виконавець має сплатити штраф, передбачений п. 8.8. Договору, який обмежений 10% загальної вартості робіт та складає 30735,00 грн. Позивач попередив, що у разі неповернення авансового платежу до 20.09.2021, його буде стягнуто в судовому порядку.

17.09.2021 ТОВ «Автокомпоненти «АВТЕК» направило відповідачу претензію №17А-09 від 17.09.2021 з вимогою про повернення авансових платежів у розмірі 276615,00 грн. з урахуванням індексу інфляції та річних і сплату 30735,00 грн. штрафу.

На підтвердження направлення відповідачу вищезазначеної заяви про відмову від договору та претензії позивачем надано (додано до заяви про усунення недоліків позовної заяви) копії відповідних описів вкладення та поштових накладних.

Позивачем також надано в матеріали справи копії двох листів ФОП Ржавіної Г.В. на адресу ТОВ «Автокомпоненти «АВТЕК» (без номерів та дат їх складення), в яких зокрема вказувалось, що відповідно до умов договору виконання робіт виконується поетапно, кожен з яких додатково узгоджується сторонами; виконання робіт знаходиться на завершальному етапі та повідомлялось про необхідність прийняття переданих відповідальному співробітнику матеріалів. Повідомлялось, що за наявності отримання схвалення попередньо виконаних та переданих на погодження етапів робіт, роботи за Договором в повному обсязі можливо виконати в строк до 30.11.2021.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія Повідомлення ФОП Ржавіної Г.В. за вих.№ 7 без дати, в якому повідомлялось, що у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента № 64/22 від 24.02.2022, тимчасово припиняється виконання зобов`язань ФОП Ржавіна Г.В. за укладеними договорами. У повідомленні вказано, що за можливості всі виробничі процеси компанії буде відновлено, вживаються можливі заходи для зменшення наслідків виниклих обставин та якнайшвидшого повернення до виконання своїх зобов`язань.

У серпні 2022 року позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом, за яким відкрито провадження у даній справі, з вимогами про стягнення з ФОП Ржавіної Г.В. збитків за договором № 07122020/1 від 07.12.2020 у розмірі 307350,00 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 12, ст. 15, ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено право юридичних осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вирішуючи спір, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 910/9525/19 у випадку виникнення між сторонами договірних правовідносин визначальною в даному контексті є оцінка договору, який згідно із частиною другою статті 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін певного обсягу прав та обов`язків. Відтак у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини сторін, розглядаючи спір, суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається зміст спірних правовідносин та їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін, змісту зобов`язання. Визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків. Досліджуючи дійсні правовідносини сторін суди повинні проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договором

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 01.10.2020 у справі №910/21935/17, від 23.03.2021 у справі №916/2380/18, від 27.07.2022 у справі №910/7966/21).

Із матеріалів справи слідує, що правовідносини сторін виникли на підставі договору № 07122020/1 від 07.12.2020, який фактично згідно змісту правовідносин, що випливають з умов цього Договору, за своєю правовою природою є договором підряду, що підпадає під регулювання § 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до змісту умов вказаного Договору відповідач (Виконавець) прийняв на себе зобов`язання виконати роботи з розробки інтернет-магазину та передати результат робіт позивачу (Замовнику) за актом здачі-приймання робіт (послуг).

Параграф 1 глави 61 ЦК України, яким врегульовано загальні положення про підряд, містить приписи, згідно з якими встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України).

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Згідно з частиною 2 статті 849 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачено: якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Позивач надав в матеріали справи копію заяви за вих. № 13А-09 від 13.09.2021 про відмову від Договору, в якій зазначено, що станом на 13.09.2021 Виконавцем не передано Замовнику за Актом результат робіт, чим допущено суттєве прострочення. Позивачем зазначено, що ТОВ «Автокомпоненти «АВТЕК» не вбачає за доцільне продовжувати дію договору, відмовляється від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та вимагає повернення авансових платежів у розмірі 276615,00 грн. Попередив, що у разі неповернення авансового платежу до 21.09.2021, його буде стягнуто в судовому порядку.

Також позивач направив відповідачу претензію № 17А-09 від 17.09.2021 з вимогою про повернення авансових платежів у розмірі 276615,00 грн. з урахуванням індексу інфляції та річних, а також сплати 30735,00 грн. штрафу згідно з п. 8.8. Договору.

На підтвердження направлення відповідачу вищезазначеної заяви про відмову від договору та претензії відповідачу на адресу зареєстрованого місцезнаходження фізичної особи підприємця у м. Запоріжжя, а також на його адресу в м. Київ, вказану у договорі, позивачем надано копії відповідних описів вкладення та поштових накладних, які містяться в матеріалах справи.

В пунктах 9.1., 9.2. Договору визначено, що всі спірні питання вирішуються шляхом переговорів сторін. Претензійний порядок вирішення спорів є обов`язковим, термін відповіді на претензію складає 10 робочих днів. У разі, якщо сторони не можуть дійти згоди шляхом переговорів, суперечки вирішуються в судовому порядку, відповідно до чинного законодавства України.

У зв`язку із неотриманням відповіді відповідача на претензію позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогами про стягнення з ФОП Ржавіної Г.В. збитків за договором №07122020/1 від 07.12.2020 у розмірі 307350,00 грн.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначено, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia». Діючи в межах позовних вимог, саме суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню.

Спір у справі стосується, зокрема, повернення відповідачем оплати за договором підряду, здійсненої позивачем у зв`язку з відмовою останнього від договору саме на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, як то вбачається зі змісту копії заяви ТОВ «Автокомпоненти «АВТЕК» № 13А-09 від 13.09.2021 про відмову від договору підряду, в якій зазначено, що Виконавцем не передано Замовнику за Актом результат робіт, чим допущено суттєве прострочення.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що Замовник був змушений відмовитись від договору на підставі того, що відступи Виконавця у роботі від умов договору не були усунені у розумний строк, скориставшись своїм правом на відмову від договору та правом вимагати відшкодування збитків. Відповідач не дотримався встановлених строків виконання зобов`язання та не виконав всі роботи (не надав весь обсяг послуг) зі створення сайту, внаслідок чого зобов`язання втратило інтерес для позивача, тому сплачені ним грошові кошти фактично є збитками, які кредитор має право вимагати від боржника внаслідок прострочення останнім виконання зобов`язанням, з вимогами про стягнення яких позивач звертається до суду. Одночасно у позові також зазначено, що з припиненням дії договору підряду внесена грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими без достатньої правової підстави.

Як випливає зі змісту позовної заяви заявлена позивачем до стягнення сума 307350,00 грн., визначена ним як збитки за договором №07122020/1 від 07.12.2020, фактично складається з суми 276615,00 грн. здійсненої позивачем оплати за роботи по створенню інтернет-магазину та суми 30735,00 грн. штрафу, нарахованого згідно з п. 8.8. договору. Позовні вимоги обґрунтовано в тому числі ст. 22, частинами 2 та 3 ст. 849, ч. 3 ст. 858, 1212 ЦК України, ст. 224 ГК України.

Суд зазначає, що статтею 858 ЦК України передбачено відповідальність підрядника за неналежну якість роботи (недоліки у роботі) та, відповідно, передбачає іншу відмінну підставу для відмови замовника від договору. Проте доказів наявності саме недоліків у виконаній відповідачем роботі у зв`язку з відступами від умов договору підряду та звернення до відповідача з вимогою щодо їх усунення у розумний строк, як в тому числі вказує позивачу у позовній заяві, матеріали справи не містять.

Положення ч.ч.2, 3 та 4 ст.849 ЦК містять самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.

Частинами 2, 3 ст. 849 ЦК України передбачено право замовника на відмову від договору підряду за наявності конкретно визначених законодавством умов, які напряму залежать від наявності порушень умов договору в діях підрядника, при цьому наслідком такої відмови є виникнення у замовника права вимагати відшкодування збитків підрядником.

Частина 3 ст. 849 ЦК України надає право замовнику, у разі якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, призначити підрядникові строк для усунення недоліків. І в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Частина 2 вказаної статті надає замовнику право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

При цьому положення цієї норми не встановлюють права замовника на повернення попередньої оплати за договором, а передбачають його право на відшкодування підрядником збитків за наявності обставини невиконання підрядником умов договору підряду.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Із змісту ст.ст. 216, 217 ГК України слідує, що збитки є одним із видів господарських санкцій, тобто, заходів впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України, на яку посилається позивач, учасник господарських відносин який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Склад збитків встановлено у ст. 225 ГК України: до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач невірно визначив правову природу заявлених до стягнення грошових коштів, які по суті не є збитками.

При цьому суд враховує, що позивач в обґрунтування позовних вимог в тому числі посилається на положення ст. 1212 ЦК України, зазначаючи, що з припиненням дії договору підряду внесена грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими без достатньої правової підстави.

Статтею 1212 ЦК України визначено загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Вирішуючи спір у даній справі, суд враховує, що перелік ситуацій, що міститься в частині 3 ст. 1212 ЦК України, при виникненні яких допускається застосування норм статті 1212 ЦК України, не є вичерпним, отже, ці положення можуть поширюватися і на інші відносини, якщо має місце безпідставне збагачення. Норми даної статті підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна.

Із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Отже набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом (п. 90 Постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №904/7804/16).

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно визначений у ч.1 ст. 1213 Цивільного кодексу України.

З положень частини першої статті 177, частини першої статті 190 ЦК України слідує, що майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Як встановлено судом вище, умовами п. 6.3 укладеного сторонами Договору встановлений порядок розрахунків, яким передбачено передоплату в розмірі 20% від загальної вартості робіт 61470,00 грн., протягом 5 банківських днів після підписання даного Договору (п.6.3.1).

Початок робіт настає з моменту здійснення Замовником попередньої оплати, обумовленої п. 6.3.1 даного договору (п. 3.1 Договору).

У Специфікації № 1 до Договору визначено етапи, найменування робіт та їх строки у робочих днях, в тому числі строки на узгодження по кожному етапу та встановлено, що термін (фактичний час) розробки інтернет-магазину становить не більше 64 робочих днів, без урахування часу на узгодження етапів Замовником; орієнтовний час узгодження етапів з Замовником 16 робочих днів.

Відповідно до п. 3.3. Договору зміст і терміни реалізації етапів робіт зі створення інтернет-магазину можуть бути змінені лише за письмовим погодженням сторін, шляхом підписання відповідних додаткових угод до цього Договору.

В пункті п. 3.2 Договору визначено, що Виконавець надає результати робіт, описаних в Специфікації №1 до даного Договору по кожному з етапів Замовнику. Про завершення виконання робіт за кожним етапом Виконавець повідомляє Замовника в письмовому вигляді або електронною поштою протягом трьох днів після виконання робіт.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.7 Договору Виконавець зобов`язується дотримуватися термінів реалізації етапів, обумовлених даним Договором. Своєчасно узгоджувати з Замовником поточні питання, пов`язані з виконанням робіт.

Завершальне здавання-приймання робіт здійснюється при підписанні Підсумкового акту здачі-приймання робіт (послуг), де відображаються всі етапи виконаних робіт, передбачені умовами Договору (п.11.3).

Згідно з п.4.5 Договору Виконавець передає результат виконаної роботи, що завершується підсумковим Актом здачі-приймання робіт (послуг) з одночасною передачею ключів (кодів доступу).

Сума передплати 61470,00 грн. згідно з п.6.3.1 за перший етап робіт була перерахована позивачем відповідачу за платіжним дорученням № 262088 від 11.12.2020.

Враховуючи умови п. 3.1. Договору та Специфікації № 1, роботи з розробки інтернет-магазину за Договором повинні були бути виконані в термін 64 робочих днів з моменту здійсненні попередньої оплати, обумовленої п. 6.3.1 Договору, тобто у строк до 17.03.2021 включно.

25.12.2020 сторонами було складено та підписано Акт надання послуг з розробки інтернет-магазину № 1 від 25.12.2020 на суму 61470,00 грн.

Відповідно до п.п. 6.3.2., 6.3.3. Договору позивач здійснив доплати за розробку інтернет-магазину за платіжними дорученнями № 263381 від 29.12.2020 на суму 61470,00 грн., №266279 від 16.02.2021 на суму 61470,00 грн. за наступні етапи робіт.

Сторонами було складено та підписано Акти надання послуг з розробки інтернет-магазину № 2 від 08.02.2021 на суму 61470,00 грн., № 9 від 05.04.2021 на суму 61470,00 грн.

За платіжними дорученням № 269247 від 01.04.2021 позивач здійснив оплату на суму 92205,00 грн. згідно з п. 6.3.4 Договору.

Всього позивачем перераховано відповідачу за розробку інтернет-магазину загальну суму 276615,00 грн. передплати згідно з п.п. 6.3.1 - 6.3.4 Договору.

Вищезазначені докази - Акти надання послуг з розробки інтернет-магазину № 1, №2 та № 9 свідчать, що відповідачем було виконано частину обумовлених договором робіт, визначених у Специфікації № 1 до Договору.

Доказів виконання відповідачем наступних етапів робіт, передання їх позивачу на узгодження та доказів завершення виконання робіт із передачею Замовнику результату виконаної роботи шляхом підписання Підсумкового акту здачі-приймання робіт суду не надано.

Стосовно наданої позивачем в матеріали справи копії документа з назвою «Експертний висновок» суд наголошує, що зазначений висновок не відповідає вимогам, визначеним статтями 98, 101 Господарського процесуального кодексу України, а тому не може бути доказом на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Щодо повідомлення в листах ФОП Ржавіної Г.В. на адресу ТОВ «Автокомпоненти «АВТЕК» (без номерів та дат їх складення) про те, що за наявності прийняття переданих матеріалів та отримання схвалення попередньо виконаних та переданих на погодження етапів робіт, виконання робіт за Договором в повному обсязі буде можливим в строк до 30.11.2021, суд зазначає наступне.

Належних доказів передачі позивачу (його відповідальному співробітнику) матеріалів на схвалення відповідних робіт, про відсутність підтвердження прийняття яких зазначалось у вищевказаному листі, матеріали справи не містять.

Крім того, в пункті 11.2 Договору передбачено, що при порушенні Замовником термінів приймання етапів робіт п. 3.10 даного Договору, обумовлених сторонами у додатку до цього Договору, Виконавець має право оформити закінчення робіт Актом здачі-приймання робіт (послуг), підписаним в односторонньому порядку, з позначкою про відмову Замовника підписувати Акт здачі-приймання робіт (послуг).

В пункті п. 3.3. Договору встановлено, що зміст і терміни реалізації етапів робіт зі створення інтернет-магазину можуть бути змінені лише за письмовим погодженням сторін, шляхом підписання відповідних додаткових угод до цього Договору.

Всі зміни і доповнення до даного договору узгоджуються сторонами, підписуються, оформляються в вигляді Додаткових угод до цього Договору та є його невід`ємними частинами (п. 13.1.).

Заява про відмову від договору підряду у зв`язку із порушенням термінів виконання робіт була направлена позивачем 13.09.2021, тому зазначення в листах відповідача про можливість виконання робіт за Договором в строк до 30.11.2021 є безпідставним.

З тих же підстав необґрунтованим є повідомлення про тимчасове припинення виконання зобов`язань ФОП Ржавіною Г.В. за укладеними договорами у зв`язку із введенням про воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України № 64/22 від 24.02.2022.

Матеріали справи не містять доказів зміни термінів реалізації етапів робіт зі створення інтернет-магазину та, відповідно, кінцевого терміну виконання робіт з розробки інтернет-магазину, шляхом підписання відповідних додаткових угод Договору.

Як вказав позивач, відповідач виконав частину робіт, обумовлених у Специфікації №1 етапів робіт, що включає в себе узгодження технічного завдання (розробка архітектури, схема взаємодії сценарій роботи, проектування прототипу сторінок UХ/UI+протипування), розробка концепції дизайну (дизайн головної, дизайн всіх сторінок; розробка дизайну мобільних версій), верстка декстопної версії, верстка мобільної версії. Інші роботи, що включають підключення верстки до СМS, налаштування доменного імені, установку інтернет-магазину, здійснення тестування та правок не виконані.

Роботи зі створення інтернет-магазину це взаємопов`язаний комплекс робіт, що дають змогу отримати кінцевий продукт (інтернет-магазин) за умови повного виконання усіх передбачених етапів.

Таким чином, позивач не отримав від виконавця робіт кінцевого результату за договором підряду, на який розраховував, а саме: функціонуючого інтернет-магазину відповідно до узгодженого технічного завдання, за виготовлення та налаштування якого ним було сплачено відповідачу 276615,00 грн. Відповідач не виконав всі роботи (не надав весь обсяг послуг) в узгоджений строк, внаслідок чого подальше виконання зобов`язання втратило інтерес для позивача, у зв`язку із чим позивач, як замовник, скористався своїм правом на відмову від договору шляхом направлення 13.09.2021 відповідачу відповідної заяви.

Згідно з положеннями статей 13, 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач доказів на спростування заявлених позивачем вимог та доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором підряду або повернення перерахованої йому позивачем суми попередньої оплати за договором суду не надав, заперечень по суті заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надходило.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини другої статті 849 ЦК України є підставою для задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 276615,00 грн. (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні), відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливості стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду як безпідставно набутих коштів дійшов Верховний Суд у постановах від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В частині 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (с. 1 ст. 617 ЦК України).

В пункті 8.8. Договору сторони визначили, що при порушенні Виконавцем терміну здачі інтернет-магазину відповідно до розділу 3 даного договору з вини Виконавця, останній сплачує Замовнику штраф в розмірі 0,1 відсотка від суми невиконаного зобов`язання, за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості робіт.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом вище факт порушення відповідачем зобов`язання в частині додержання терміну здачі робіт з розробки інтернет-магазину, що призвело до відмови позивача від договір підряду, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в передбаченому договором розмірі 30735,00 грн. 10 % від загальної вартості робіт (307350,00 грн.), є обґрунтованими, розмір штрафу визначено правильно, тому позов в цій частині судом задовольняється.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ржавіної Галини Володимирівни, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомпоненти «АВТЕК», код ЄДРПОУ 36926538 (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.14/1, кімната 513) суму 276615 (двісті сімдесят шість тисяч шістсот п`ятнадцять) грн. 00 коп., штраф у розмірі 30735 (тридцять тисяч сімсот тридцять п`ять) грн. 00 коп., суму 4610 (чотири тисячі шістсот десять) грн. 25 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 05.12.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва