Рішення

від 05.12.2022 по справі 910/7962/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2022Справа № 910/7962/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лембергбуд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Текком"простягнення 31207,31 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лембергбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текком" заборгованості у розмірі 31207,31 грн, з яких: 25869,64 грн основного боргу, 2835,88 грн пені, 517,39 грн штрафу, інфляційні втрати на суму 1594,34 грн, 3% річних у розмірі 390,06 грн. Також позивач просив суд покласти на відповідача 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №88/29062021 від 29.06.2021 в частині здійснення оплати за поставлений товар та надані послуги з доставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7962/22, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом із повідомленнями про вручення, як на попередню, так і на поточну адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення на поштовому конверті відмітки: "адресат відсутній за вказаною адресою" за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення останньому відповідної ухвали суду.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лембергбуд" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текком" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №88/29062021 (договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар згідно рахунку на передоплату та супровідної накладної, а покупець зобов`язується прийняти даний товар і сплатити ціну, визначену у рахунку на передоплату відповідно до кожної поставки товару. Продавець зобов`язується одночасно з товаром передати покупцеві документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до чинного законодавства України. Загальна вартість, що є предметом даного договору, складається із суми вартостей поставленого товару, підтверджених документально, протягом всього строку дії цього договору. Ціни на товар вказуються у рахунку на передоплату та конкретних супровідних накладних. Продавець поставляє товар окремими партіями у відповідності із домовленостями з покупцем (п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору).

Покупець зобов`язаний провести передоплату за партію товару в розмірі 100 відсотків його вартості протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку на передоплату. Розрахунок за придбаний товар здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця. Зобов`язання покупця з оплати товару виникають з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури на підставі відповідного замовлення (п.п.2.1, 2.2, 2.3 договору).

Передача товару продавцем і прийняття його покупцем оформляється відповідними бухгалтерськимидокументами (видаткові накладні, акти прийому-передачі, товаро-транспортні накладні тощо), які підписуються повноважними представниками сторін договору. Право власності на товар та всі ризики, пов`язані з його транспортуванням та подальшим збереженням, переходять до покупця з моменту отримання товару та підписання накладної (п.п.3.2, 3.3 договору).

3а порушення строків розрахунків, встановлених цим договором, покупець сплачує постачальникові: пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом простроченого періоду, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо є протермінування оплати за поставлений товар більш як 80 календарних днів з моменту одержання товару, то покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% від суми заборгованості (п.п.5.4, 5.4.1, 5.4.2 договору).

Згідно п.п.8.1, 8.2 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. В разі, якщо жодна із сторін не пізніше як за десять днів до закінчення терміну дії цього договору не заявить про небажання продовжувати співпрацю, дія договору буде продовжена на наступний календарний рік без обмеження кількості таких продовжень.

Як вбачається з матеріалів справи, продавцем було поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 30269,64 грн, що підтверджується видатковими накладними №3899 від 16.12.2021 на суму 27569,64 грн та №3902 від 21.12.2021 на суму 2700,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи. Крім того, відповідно до акту надання послуг №3900 від 16.12.2021 позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з доставки товару на суму 600,00 грн.

Відповідачем було частково сплачено за отриманий від позивача товар на суму 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2200309 від 17.06.2022.

21.07.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією №1 про сплату заборгованості за отриманий товар, однак відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не оплатив, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Статтею ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов`язок за укладеним між сторонами договором поставки №88/29062021 від 29.06.2021 в частині передачі відповідачу товару на загальну суму 30869,64 грн виконав належним чином.

Однак відповідач, всупереч п.2.1 означеного правочину, за поставлений позивачем товар у строки, погоджені між сторонами у договорі не оплатив, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Текком" виникла відповідна заборгованість. Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати товару за договором є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відтак, позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 25869,64 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 390,06 грн за загальний період прострочення з 16.12.2021 по 21.06.2022 та інфляційних втрат на суму 1594,34 грн за період прострочення з січня 2022 року по червень 2022 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті товару, поставленого позивачем, то вимоги останнього про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 2835,88 грн пені, яка нарахована за загальний період прострочення з 16.12.2022 по 21.06.2022 та штраф на суму 517,39 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів за отриманий товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п.5.4, 5.4.1, 5.4.2 договору за порушення строків розрахунків, встановлених цим договором, покупець сплачує постачальникові: пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом простроченого періоду, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо є протермінування оплати за поставлений товар більш як 80 календарних днів з моменту одержання товару, то покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку зі сплати за поставлений позивачем товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення штрафу та пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Щодо сум заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу, то суд погоджується із розрахунком останнього, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 517,39 грн та пеня на суму 2835,88 грн.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лембергбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текком" у повному обсязі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Крім того позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання адвокатом правової допомоги №14/07/22/1 від 14.07.2022, який укладений між Адвокатським бюро "Масюк і Партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лембергбуд", акт здачі-приймання виконаних послуг по договору про надання адвокатом правової допомоги від 15.08.2022 на суму 5500,00 грн, ордер серії ВС №1154895 від 15.08.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №022 від 31.10.2013, платіжне доручення №3188 від 14.07.2022 на суму 5500,00 грн.

Суд зазначає, що згідно умов договору про надання адвокатом правової допомоги №14/07/22/1 від 14.07.2022 між Адвокатським бюро "Масюк і Партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лембергбуд" погоджено, і як встановлено судом, адвокатським бюро фактично надано такі послуги: збір документації, опрацювання та аналіз документації, підготовка та подання претензії, підготовка та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ "Текком".

При цьому між позивачем та адвокатським бюро погоджено вартість послуг на суму 5500,00 грн.

Відповідно до усталеної практики, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж самі критерії застосовуються ЄСПЛ при присудженні судових витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, судом зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, а у рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v.Latvia) від 28.11.2002 ЄСПЛ зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, з урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатським бюро послуг, співмірність суми витрат із складністю даної справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог ст.74 Господарського процесуального кодексу України, надання йому Адвокатським бюро "Масюк і Партнери" послуг професійної правничої допомоги у суді першої інстанції на загальну суму 5500,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі покладаються на відповідача у зв`язку з висновками суду про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текком" (03170, місто Київ, Кільцева дорога, будинок 4, ідентифікаційний код 30487994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лембергбуд" (79066, Львівська обл., місто Львів, вулиця Ґрунтова, будинок 5, ідентифікаційний код 40248785) 25869 (двадцять п`ять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн 64 коп. основного боргу, 2835 (дві тисячі вісімсот тридцять п`ять) грн 88 коп. пені, 517 (п`ятсот сімнадцять) грн 39 коп. штрафу, інфляційні втрати на суму 1594 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто чотири) грн 34 коп., 3% річних у розмірі 390 (триста дев`яносто) грн 06 коп., 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору та 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова