Рішення

від 29.11.2022 по справі 921/824/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022 Справа № 921/824/21

За позовом: керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів, Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, м. Тернопіль та Тернопільського вищого професійного училища №4 ім. М. Паращука, м. Тернопіль,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кастум, м. Львів,

про визнання недійсними положень пункту 3.7 і підпункту 3.7.1 договору №1 на постачання природного газу від 11.01.2019 та стягнення зайво одержаних коштів за нікчемними додатковими угодами до вказаного договору в сумі 269'317,81 грн,

Суддя Яворський Б.І.,

при секретарі Муравець О.М.

Представники:

від прокуратури: Букаловська Л.Є.,

від позивача 1: не з`явився,

від позивача 2: ОСОБА_1 ,

від позивача 3: не з`явився,

від позивача 4: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Тернопільської області 20.12.2021 надійшла позовна заява керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Тернопільської міської ради, Управління освіти і науки Тернопільської міської ради та Тернопільського вищого професійного училища № 4 ім. М. Паращука до Товариства з обмеженою відповідальністю Кастум про стягнення зайво одержаних коштів за нікчемними додатковими угодами до договору №1 на постачання природного газу від 11.01.2019 в сумі 269'317,81 грн. та визнання недійсними положень підпункту 3.7.1 пункту 3.7 вказаного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що за результатами моніторингу функціонування ринку природного газу у І квартал 2019 року мала місце тенденція до зниження ціни на природний газ (20% для непобутових споживачів, 17% для бюджетних установ та організацій). У другому кварталі 2019 року тенденція до зниження збереглася. Тому додаткові угоди до договору №1 від 11.01.2019 були укладені сторонами з порушенням ч.4 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі. Додаткові угоди №1, №2, №3 укладені впродовж лютого 2019 року, а будь-яких підтверджень щодо коливання ціни на газ у цей період немає, тому такі угоди у силу ч.1 ст.37 ЗУ «Про публічні закупівлі» є нікчемними. Додатковою угодою №4 збільшено ціну на 12%, тому така угода є нікчемною. Це ж стосується і угоди №5, адже ціна зросла більш, ніж на 10%. Надані постачальником цінова довідка Житомирської ТПП №В-7927 від 02.01.2019, експертний висновок Житомирської ТПП №В-107 від 01.02.2019, лист Львівської ТПП №19-09/152 від 13.02.2020, експертний висновок Черкаської ТПП №О-89 від 04.02.2019 документально не підтверджують коливання цін в сторону збільшення протягом січня-лютого 2019 року, а лише відображають діапазон цін різних постачальників. Згідно розрахунків Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області училищем зайво сплачено постачальнику за природний газ кошти в розмірі 269'317,81 грн. та недоотримано активів у кількості 3081439 тис. куб. м. газу. Тому у відповідача існує обов`язок повернути 269'317,81 грн., сплачених за газ, який не був поставлений. Також, на переконання прокурора, п.3.7.1 договору слід визнати недійсним, адже дане положення договору встановлює правили підвищення ціни на газ, відмінне від чинної на той час норми закону ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та встановлено строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2022 матеріали справи №921/824/21 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.02.2022 справу №921/824/21 прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 17.03.2022. Ухвала про призначення підготовчого засідання була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана ним 23.03.2022, що підтверджується відстеженням поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 7901414440765). Також відповідач отримав ухвалу суду від 12.04.2022, якою підготовче засідання призначено на 28.04.2022 (згідно інформації офіційного сайту АТ Укрпошта ухвалу суду від 12.04.2022 (штрих-кодовий ідентифікатор 7901414524519) відповідач отримав 18.04.2022). Подальший хід розгляду справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

26.04.2022 позивач 2 подав клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника міської ради.

24.05.2022 позивач 4 подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, зазначивши, що училище позовні вимоги підтримує і просить їх задоволити.

26.05.2022 позивач 1 подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, вказавши, що Держаудитслужба позовні вимоги підтримує і просить їх задоволити.

08.06.2022 прокурор подав письмові пояснення та заяву про уточнення позовних вимог (вх.№12084/22), копію яких направив іншим учасникам справи. Прокурор зазначає, зокрема, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи. Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17). З урахуванням наведеного, Західний офіс Державної аудиторської служби України є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо належності визначення позивачем у справі офісу Державної аудиторської служби викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18). Отже, Західний офіс Держаудитслужби є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, а тому правомірно набув статусу позивача у вказаній справі. Відповідно до інформації, наданої Тернопільською міською радою за № 20346-Ю від 16.09.2021, на виконання ст. 27 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з січня 2016 року Тернопільське вище професійне училище № 4 імені Михайла Паращука перейшло в підпорядкування Управління освіти і науки Тернопільської міської ради в частині фінансування. За змістом положень ч.1 ст. 22 Бюджетного кодексу України щодо обсягу наданих прав управління є головним розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до мережі, сформованої головним розпорядником коштів, Тернопільське вище професійне училище № 4 імені Михайла Паращука є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Отже, управління освіти і науки Тернопільської міської ради, враховуючи його повноваження та функції, є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, а тому правомірно набуло статусу позивача у вказаній справі. За інформацією Тернопільського ТВПУ № 4 ім. М. Паращука, фінансування закладу професійно-технічної освіти у 2019-2020 роках здійснювалося з міського бюджету (бюджету Тернопільської об`єднаної територіальної громади) за кодом видатків та кредитування 0611110 «Підготовка кадрів професійно-технічними закладами та іншими закладами освіти». У 2019 році по КЕКВ 2274 (Оплата природного газу) здійснено видатки на оплату природного газу за Договором з ТзОВ «Кастум» з міського бюджету на суму 917 541,78 грн та із спеціального фонду на суму 195 000,00 грн. У 2020 році згідно з додатковою угодою № 8 від 21.01.2020 до Договору № 1 від 11.01.2019 з міського бюджету здійснено видатки на суму 203 826,00 грн. Крім того, за рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2020 з міського бюджету по КЕКВ 2274 сплачено 48 859,86 грн, зі спеціального фонду по КЕКВ 2800 (Інші видатки) на сплату пені та судового збору витрачено 4 051,45 грн. Отже, Тернопільська міська рада правомірно набула статусу позивача у вказаній справі, так як неправомірно сплачені ТзОВ «Кастум» кошти за нікчемними додатковими угодами до договору на постачання природного газу є коштами з місцевого бюджету, а тому захисту потребують інтереси держави в особі Тернопільської об`єднаної територіальної громади, яку представляє Тернопільська міська рада. Верховним Судом у справі № 902/594/20 (постанова від 06.05.2021) висловлено позицію щодо правомірності звернення прокурора до суду в інтересах органу місцевого самоврядування у подібних спірних правовідносинах. Щодо позивача 4, то Тернопільське вище професійне училище № 4 імені Михайла Паращука, будучи бюджетною установою, є розпорядником бюджетних коштів, незаконне використання яких порушує права вказаного навчального закладу. Таким чином, у позовних вимогах визначено належного отримувача необґрунтовано перерахованих бюджетних коштів. Враховуючи наведене, прокурор просив уточнити позовну вимогу № 5 наступним чином: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» (юридична адреса: 79019 м. Львів просп. Чорновола, 63, фактична адреса: 79000, м. Львів, площа Міцкевича, 8, 5 поверх, код ЄДРПОУ 4108749) на користь бюджету Тернопільської міської територіальної громади, зобов`язавши перерахувати 269 317 грн 81 коп. Державному навчальному закладу Тернопільське вище професійне училище № 4 імені Михайла Паращука ( 46002 м. Тернопіль, вул. Галицька, 29 код ЄДРПОУ 02547659)».

20.06.2022 прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№13084/22), у якій відзначає, що видатки на придбання газу Державним навчальним закладом Тернопільське вище професійне училище №4 ім. М. Паращука проводилися за рахунок коштів міського бюджету по відповідній програмі, а тому кошти, які надійдуть, будуть перераховані до доходів загального фонду міського бюджету. Відповідно до ч.1 ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Відповідно до п.2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, який затверджений наказом Міністерства фінансів України №372 від 02.04.2014, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету. Водночас, згідно довідки Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області від 06.09.2021 за 3131903-17/3161-2021 встановлено переплату бюджетних коштів за природний газ по ціні, що перевищує вартість за одиницю товару передбачену договором №1 на постачання природного газу від 11.01.2019 на суму 269317,81 грн. Тому прокурор просить викласти п.5 позовних вимог наступним чином: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» (юридична адреса: 79019 м. Львів просп. Чорновола, 63, фактична адреса: 79000, м. Львів, площа Міцкевича, 8, 5 поверх, код ЄДРПОУ 4108749) переплату бюджетних коштів за природний газ по ціні, що перевищує вартість за одиницю товару, передбачену Договором №1 на постачання природного газу від 11.01.2019 на користь бюджету Тернопільської міської територіальної громади в сумі 269317,81 грн. на р/р UA 778201720344260004000005794 в ДКСУ м. Київ МФО 820172, ЄДРПОУ 02547659)», а п.2 письмових пояснень прокурора від 06.06.2022 просить не брати до уваги.

Протокольною ухвалою від 23.06.2022 Господарський суд Львівської області закрив підготовче провадження та призначив справу №921/824/21 до судового розгляду по суті на 04.08.2022. Ухвалою від 23.06.2022 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст.120-121 ГПК України повідомляв сторін про судове засідання. Інші ухвали, які надсилалися відповідачу, поверталися за закінченням терміну зберігання.

Протокольною ухвалою від 04.08.2022 розгляд справи відкладено на 16.08.2022, про що у порядку ст.121 ГПК України повідомлено позивачів та відповідача.

У період з 06.08.2022 по 14.11.2022 включно суддя Яворський Б.І. перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Ухвалою від 18.11.2022 розгляд справи призначено на 29.11.2022. Явка учасників провадження у судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Ухвала була надіслана на електронні адреси сторін, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

Прокурор у судовому засіданні 29.11.2022 позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити та здійснювати розгляд справи за відсутності позивача 1, 3, 4 та відповідача.

Представники позивача 1, 3, 4 у судове засідання не з`явились, з заявами та клопотаннями не зверталися.

Позивач 2 у судове засідання з`явився, просив задовольнити позовні вимоги, не заперечував щодо розгляду справи за відсутності інших позивачів та відповідача.

Відповідач участі повноважного представника у судове засідання не забезпечив, правом на подання відзиву не скористався, з клопотаннями та заявами на адресу суду не звертався.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За пунктом 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки явка учасників процесу обов`язковою не визнавалася, відповідача було належним чином повідомлено про судове засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву та не з`являвся у жодне засідання, хоча був повідомлений про даний судовий спір, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 29.11.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

У 2018 році Тернопільським вищим професійним училищем №4 ім.М.Паращука проводилась процедура відкритих торгів через електронну систему публічних закупівель Prozorro (ідентифікатор закупівлі UA-2018-12-03-000579-с) щодо придбання природного газу (код - ДК 021:2015:09123000-7 Природний газ) в кількості 170 тис. куб.м..

За результатами закупівлі 11.01.2019 Тернопільським вищим професійним училищем №4 ім.М.Паращука (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кастум (постачальник) укладено договір №1 на постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу упродовж 2019 року природний газ (код ДК 021:2015:09123000-7), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що ціна газу становить 7'283,33 грн за 1'000 куб.м., крім того ПДВ 1'456,67 грн, всього з ПДВ 8'740,00 грн. Загальна сума договору на постачання природного газу на момент його підписання складає 1'485'800,00 грн з ПДВ. Ціна зазначена в п.3.2 договору може змінюватись протягом дії договору не більше, ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, зазначеної в договорі. Зміна ціни на газ узгоджується шляхом підписання додаткових угод до цього договору. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п.3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

У пункті 3.7 договору сторони визначили, що у випадку зміни ціни такого товару на ринку, зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, встановлюється такий порядок зміни ціни на газ. Сторони приймають ціну газу, зазначену у прейскуранті на природний газ, за якою здійснюється продаж газу НАК «Нафтогаз України» для споживачів, які не підпадають під дію Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яка застосовується НАК «Нафтогаз України» за умови оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки газу (п.3.7.1). Зміна ціни на газ узгоджується шляхом підписання додаткових угод до цього договору із зазначенням застосування цього порядку (п.3.7.2 договору). У разі незгоди споживача підписати додаткову угоду на предмет зміни ціни газу та/або об`ємів його постачання з підстав, передбачених п.3.7 договору постачальник має право розірвати договір в односторонньому порядку, про що останній письмово повідомляє споживача рекомендованим листом (п.3.8 договору).

Пунктом 11.1 сторонами погоджено строк дії договору.

Під час дії договору сторонами укладено ряд додаткових угод, якими вносилися зміни у договір щодо вартості поставленого газу. Зокрема, 12.02.2019 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, де погодили ціну газу 8'011,67 грн., крім того ПДВ 1'602,33 грн, всього 9'614,00 грн з ПДВ. На підтвердження наявності підстав для збільшення ціни відповідач подав цінову довідку Житомирської торгово-промислової палати №В-7927 від 02.01.2019, у якій зазначено, що ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів та території України станом на 01.01.2019 за 1 тис.куб.м. становить 11'833,20-12'795,00 грн. з ПДВ; згідно прейскуранту цін природного газу НАК Нафтогаз України при місячному обсязі споживання до 50 тис.грн. включно була визначена в розмірі 11'458,80 грн. з ПДВ.

18.02.2019 сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору, де погодили ціну газу 8'812,83 грн., крім того ПДВ 1'762,57 грн, всього 10'575,40 грн з ПДВ. На підтвердження наявності підстав для збільшення ціни відповідач долучив експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати №В-107 від 01.02.2019, у якому зазначено, що ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів та території України станом на 01.02.2019 за 1 тис.куб.м. становить 11'458,80-12'298,98 грн. з ПДВ.

25.02.2019 сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору, де погодили ціну газу 9'694,12 грн., крім того ПДВ 1'938,82 грн, всього 11'632,94 грн з ПДВ. На підтвердження наявності підстав для збільшення ціни відповідач долучив експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-89 від 04.02.2019, у якому зазначено, що вартість природного газу станом на 01.02.2019 для промислових споживачів, для бюджетних установ та організацій, інших споживачів, які не підпадають під дію Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу за 1 тис.куб.м. становить 11'370,80-11'862,66 грн.

27.02.2019 сторони підписали акт №ОУ-0000140 здачі-приймання робіт (надання послуг), де вказано, що виконавцем передано природний газ у лютому 2019 року в кількості 24812 тис.куб. м. вартістю 288'636,60 грн. з ПДВ. Споживач 27.02.2019 оплатив постачальнику 270'058,80 грн. та 18'577,80 грн. (платіжні доручення №75 та №77).

28.03.2019 сторони підписали акт №ОУ-0000254 здачі-приймання робіт (надання послуг), де вказано, що виконавцем передано природний газ у березні 2019 року в кількості 14252 тис.куб. м. вартістю 165'792,66 грн. з ПДВ. Споживач 28.03.2019 оплатив постачальнику 150'000,00 грн. та 15'792,66 грн. (платіжні доручення №117 та №136).

30.04.2019 сторони підписали акт №РН-0000381 здачі-приймання робіт (надання послуг), де вказано, що виконавцем передано природний газ у квітні 2019 року в кількості 3208 тис.куб. м. вартістю 37'318,47 грн. з ПДВ. Споживач 02.05.2019 оплатив постачальнику 22'501,39 грн. та 14'817,08 грн. (платіжні доручення №148 та №190).

28.05.2019 сторони підписали акт №РН-0000510 здачі-приймання робіт (надання послуг), де вказано, що виконавцем передано природний газ у травні 2019 року в кількості 0,403 тис.куб. м. вартістю 4'688,08 грн. з ПДВ. Споживач 28.05.2019 оплатив постачальнику 4'688,08 грн. (платіжне доручення №240).

25.06.2019 сторони підписали акт №ОУ-0000339 здачі-приймання робіт (надання послуг), де вказано, що виконавцем передано природний газ у червні 2019 року в кількості 0,248 тис.куб. м. вартістю 2'884,97 грн. з ПДВ. Споживач 25.06.2019 оплатив постачальнику 2'884,97 грн.

07.10.2019 сторонами підписано додаткову угоду №4 до договору, де погодили з 01.09.2019 ціну газу 8'750,00 грн., крім того ПДВ 1'750,00 грн, всього 10'500,00 грн з ПДВ. Загальна вартість договору становить 1'485'800,00 грн.

01.11.2019 сторони підписали акт №РН-0000795 здачі-приймання робіт (надання послуг), де вказано, що виконавцем передано природний газ у жовтні 2019 року в кількості 1,555 тис.куб. м. вартістю 16'327,50 грн. з ПДВ. Споживач 04.11.2019 оплатив постачальнику 16'327,50 грн. (платіжне доручення №521).

02.12.2019 сторони підписали акт №РН-0000903 здачі-приймання робіт (надання послуг), де вказано, що виконавцем передано природний газ у листопаді 2019 року в кількості 20,7 тис.куб. м. вартістю 217'350,00 грн. з ПДВ. Споживач 03.12.2019 оплатив постачальнику 217'350,00 грн. (платіжні доручення №451 та 579).

10.12.2019 сторонами підписано додаткову угоду №5 до договору, де погодили з 01.09.2019 ціну газу 8'750,00 грн., крім того ПДВ 1'750,00 грн, всього 10'500,00 грн з ПДВ. Загальна вартість договору становить 1'155'800,00 грн.

23.12.2019 сторони підписали акт №РН-0001125 здачі-приймання робіт (надання послуг), де вказано, що виконавцем передано природний газ у грудні 2019 року в кількості 36,147 тис.куб. м. вартістю 379'543,50 грн. з ПДВ. Споживач 24.12.2019 оплатив постачальнику 357'631,59 грн. та 21'911,91 грн. (платіжні доручення №479 та №629).

30.01.2020 сторони підписали акт №РН-0000017 здачі-приймання робіт (надання послуг), де вказано, що виконавцем передано природний газ у січні 2020 року в кількості 19,412 тис.куб. м. вартістю 203'826,00 грн. з ПДВ. Споживач 30.01.2020 оплатив постачальнику 203'826,00 грн. (платіжне доручення №32).

Згідно рахунку-фактури №СФ-0000311 за природний газ у лютому 2020 в кількості 4,65427 тис. куб.м. за ціною 8'750,00 без ПДВ одержувач повинен сплатити 48'869,83 грн. з ПДВ.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2020 у справі №921/355/20 стягнуто з Тернопільського вищого професійного училища №4 на користь ТзОВ «Кастум» 48'859,86 грн. основного боргу, 1'949,45 грн. пені, 2'102,00 грн. судового збору.

08.09.2020 училище сплатило ТзОВ «Кастум» 48'859,00 грн. заборгованості за договором згідно рішення суд у справі №921/355/20 від 20.07.2020 (платіжне доручення №297).

За актом звіряння взаємних розрахунків за період 2019р. між училищем та товариством обороти становлять 1'112'541,78 грн. і станом на 31.12.2019 заборгованість училища відсутня.

За актом звіряння взаємних розрахунків за період першого кварталу 2020р. між училищем та товариством обороти становлять 203'826,00 грн. і станом на 31.03.2020 заборгованість училища відсутня.

За актом звіряння взаємних розрахунків за 10-14.09.2020 між училищем та товариством обороти становлять 52'911,31 грн. і станом на 31.12.2020 заборгованість училища відсутня.

06.09.2021 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області складено довідку, у якій, зокрема, зазначено, що додаткові угоди укладені без документального підтвердження коливання ціни природного газу і безпідставне укладення таких додаткових угод призвело до необгрунтованого збільшення ціни за одиницю товару, переплати бюджетних коштів товариству за період з 01.02.2019 по 01.03.2020 на загальну суму 269'317,81 грн., та, відповідно, недоотримання активів в кількості 30,81439 тис. куб.м.

13.09.2021 Тернопільська окружна прокуратура звернулася до Тернопільської міської ради з листом, у якому повідомила та детально описала виявлені порушення під час виконання договору між училищем та ТзОВ «Кастум» і просила письмово до 27.09.2021 повідомити прокурату про те, чи буде міська рада самостійно звертатися до суду з позовом про стягнення коштів за нікчемними додатковими угодами.

20.09.2021 Тернопільська міська рада надала відповідь прокуратурі, що міська рада не заперечує з приводу представництва прокуратурою в суді інтересів держави про стягнення коштів із ТзОВ «Кастум».

13.09.2021 Тернопільська окружна прокуратура звернулася до Управління освіти і науки Тернопільської міської ради з листом, у якому повідомила та детально описала виявлені порушення під час виконання договору між училищем та ТзОВ «Кастум» і просила письмово до 27.09.2021 повідомити прокурату про те, чи буде управління самостійно звертатися до суду з позовом про стягнення коштів за нікчемними додатковими угодами.

21.09.2021 Управління освіти і науки Тернопільської міської ради надало відповідь прокуратурі, що управління не буде вчиняти заходи щодо подачі до суду позову про стягнення коштів. При цьому управління не заперечувало щодо представництва в суді інтересів держави Тернопільською обласною прокуратурою в даній справі.

14.09.2021 Тернопільська окружна прокуратура звернулася до Західного офісу Держаудитслужби та Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області з листами, у яких повідомила та детально описала виявлені порушення під час виконання договору між училищем та ТзОВ «Кастум» і просила письмово до 27.09.2021 повідомити прокурату про те, чи буде Держаудитслужба самостійно звертатися до суду з позовом про стягнення коштів за нікчемними додатковими угодами.

23.09.2021 Західний офіс Держаудитслужби в Тернопільській області повідомив прокуратуру, що позов про стягнення коштів подаватися не буде.

23.09.2021 Тернопільська окружна прокуратура звернулася до Тернопільського вищого професійного училища №4 ім.М.Паращука з листом, у якому повідомила та детально описала виявлені порушення під час виконання договору між училищем та ТзОВ «Кастум» і просила письмово до 15.10.2021 повідомити прокурату про те, чи буде училище самостійно звертатися до суду з позовом про стягнення коштів за нікчемними додатковими угодами.

05.10.2021 училище повідомило прокуратуру, що звертатися з позовом не буде і не заперечує щодо подання позовної заяви прокуратурою з вищезазначених підстав.

06.10.2021 Тернопільська окружна прокуратура повідомила Держаудитслужбу, Тернопільську міську раду, Управління освіти і науки Тернопільської міської ради та Тернопільське вище професійне училище №4 ім.М.Паращука, що прокуратурою з метою захисту інтересів держави в особі Тернопільського вищого професійного училища №4 ім.М.Паращука, Західного офісу Держаудитслужби, Тернопільської міської ради, Управління освіти і науки Тернопільської міської ради будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подання до суду позовної заяви про стягнення з ТзОВ «Кастум» коштів, зайво отриманих за нікчемними додатковими договорами.

22.10.2021 Тернопільською окружною прокуратурою у доповнення до вище зазначених листів надіслано позивачам листа, у якому прокуратура обґрунтовувала невідповідність п.п.3.7.1 договору положенням ч.4 ст.36 ЗУ «Про публічні закупівлі» і запитувала, чи подаватимуть вони позов про визнання такого пункту договору недійсним.

27.10.2021 управління та міська рада, а 01.11.2021 училище та Держаудитслужба повідомили прокуратуру, що позов про визнання недійсним підпункту 3.7.1 договору подавати не будуть і не заперечують щодо представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі.

10.11.2021 прокуратура повідомила позивачів, що вона вживатиме заходів представницького характеру шляхом подання до суду позовної заяви в інтересах держави.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Західний офіс Держаудитслужби, Тернопільську міську раду, Управління освіти і науки Тернопільської міської ради та Тернопільське вище професійне училище №4 ім.М.Паращука, та зазначив, що ці особи, незважаючи на повідомлення їх про наявність порушень закону і детальне інформування прокуратурою про нікчемність додаткових угод і безпідставність сплати 269'317,81 грн., відповідний позов до суду не подали.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями частин 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Як вже зазначалося, своє звернення до суду з позовом в інтересах держави прокурор обґрунтовував невжиттям позивачами заходів, спрямованих на звернення з позовом про визнання недійсним положень договору та стягнення коштів.

Щодо Держаудитслужби суд відзначає таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України, згідно з яким, реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

З наведеного слідує, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

У п. 8 ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Тому суд погоджується із прокурором, що Західний офіс Держаудитслужби є належним органом, в інтересах якого мав право звертатися прокурор з позовом (висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 14.09.2021 у справі №927/440/20).

Пунктом 1.1 Положення про Управління освіти і науки, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 22.02.2019 №7/32/27, визначено, що управління освіти і науки Тернопільської міської ради є виконавчим органом Тернопільської міської ради; утворюється міською радою, їй підзвітне і підконтрольне, підпорядковується виконавчому комітету, міському голові, а з питань здійснення делегованих йому повноважень підконтрольне управлінню освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації. Завданнями та функціями управління, зокрема, є аналіз стану освіти в Тернопільській міській територіальній громаді, прогнозування розвитку загальної середньої, дошкільної, позашкільної та професійно-технічної освіти, удосконалення мережі закладів освіти, незалежно від типів і форм власності, згідно з освітніми потребами громадян; розробка та організація виконання програми розвитку освіти; створення умов для здобуття громадянами дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної та професійно-технічної освіти; утримання та розвиток матеріально-технічної бази закладів освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних вимог. Управління забезпечує оперативний контроль за збереженням існуючої мережі закладів загальної середньої, дошкільної, позашкільної та професійно-технічної освіти, сприяє їх навчально-методичному, фінансовому та матеріальнотехнічному забезпеченню (підпункти 2.1.2, 2.1.3, 2.1.11, 2.2.1.3 Положення). Управління фінансується за рахунок коштів бюджету громади, є головним розпорядником бюджетних коштів (п. 1.3 Положення). Управління є юридичною особою і здійснює свою діяльність на правах самостійного виконавчого органу міської ради (п. 1.4 Положення).

Відповідно до інформації, наданої Тернопільською міською радою за № 20346-Ю від 16.09.2021, на виконання ст. 27 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з січня 2016 року Тернопільське вище професійне училище № 4 імені Михайла Паращука перейшло в підпорядкування Управління освіти і науки Тернопільської міської ради в частині фінансування. За змістом положень ч.1 ст. 22 Бюджетного кодексу України щодо обсягу наданих прав управління є головним розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до мережі, сформованої головним розпорядником коштів, Тернопільське вище професійне училище № 4 імені Михайла Паращука є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

За інформацією Тернопільського ТВПУ №4 ім. М.Паращука, фінансування закладу професійно-технічної освіти у 2019-2020 роках здійснювалося з міського бюджету (бюджету Тернопільської об`єднаної територіальної громади) за кодом видатків та кредитування 0611110 «Підготовка кадрів професійно-технічними закладами та іншими закладами освіти». У 2019 році по КЕКВ 2274 (Оплата природного газу) здійснено видатки на оплату природного газу за договором з ТзОВ «Кастум» з міського бюджету на суму 917'541,78 грн та із спеціального фонду на суму 195'000,00 грн. У 2020 році згідно з додатковою угодою № 8 від 21.01.2020 до договору № 1 від 11.01.2019 з міського бюджету здійснено видатки на суму 203'826,00 грн. Крім того, за рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2020 з міського бюджету по КЕКВ 2274 сплачено 48'859,86 грн, зі спеціального фонду по КЕКВ 2800 (Інші видатки) на сплату пені та судового збору витрачено 4'051,45 грн.

Одним із позивачів визначено Тернопільське вище професійне училище № 4 імені Михайла Паращука. Відповідно до п.1.1, 2.2 Статуту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 14.07.2017 № 1047, Тернопільське вище професійне училище № 4 імені Михайла Паращука є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, є юридичною особою. Згідно з п.7.1 Статуту порядок фінансування та матеріально-технічного забезпечення вищого професійного училища визначаються Бюджетним кодексом України, Законами України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», іншими законодавчими актами. Фінансування професійної підготовки, соціальний захист учнів, слухачів та педагогічних працівників в межах державного та/або регіонального замовлення здійснюється відповідно до законодавства. Як встановлено п.п. «е» п.2 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на професійну (професійно-технічну) освіту з бюджетів міських територіальних громад з адміністративним центром у місті обласного значення - обласному центрі (на оплату послуг з підготовки кадрів на умовах регіонального замовлення у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти державної та/або комунальної власності, які розташовані на території зазначених територіальних громад). Відповідно до ч.1 ст.22 Бюджетного Кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Тернопільське вище професійне училище № 4 імені Михайла Паращука будучи бюджетною установою є розпорядником бюджетних коштів.

Враховуючи наведене вище, суд погоджується із прокурором щодо правильності визначення позивачів у даній справі (схожа позиція відображена у постанові ВС у справі № 921/371/20 від 02.12.2021).

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбаченому договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України), а зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Закон України Про публічні закупівлі установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).

За приписами ч.4 ст.36 вказаного Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі, відповідно до якої коливання цін на ринку товару надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару не більше ніж на 10%, не збільшуючи при цьому загальну суму договору.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у листі від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» звернуло увагу, що згідно з п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

В документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі N 912/1580/18).

Як уже відзначалося, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору на постачання природного газу від 11.01.2019 з додатковими угодами до нього. Копії висновків, довідки та листа ТПП, які знаходяться у матеріалах справи, не підтверджують інформації про коливання ціни газового палива на ринку, не містять розрахунку вартості газового палива станом на дату подання цінової пропозиції і дату укладення додаткових угод до договору; такими доказами не наведено динаміки зміни ціни в бік збільшення або зменшення, адже довідки констатують лише діапазон цін згідно з прейскурантом НАК Нафтогаз України та рівень загальних ринкових цін на газове паливо. Тож відповідач не довів обставин такого коливання цін станом на дату укладення кожної з додаткових угод, а тому їх укладенням порушено визначену зазначеним Законом граничну межу зміни ціни товару, що спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору, та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України Про публічні закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 зі справи № 915/1868/18). Крім того, за результатами укладення додаткових угод вартість палива зросла більш ніж на 10% від тієї, яка була визначена у договорі про закупівлю, а це суперечить Закону України Про публічні закупівлі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Положення ст. 37 Закону Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначають нікчемність відповідного правочину у разі його укладання з порушенням ч. 4 ст. 36 цього Закону,

Сторони у порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень договору на постачання природного газу уклали додаткові угоди, якими безпідставно збільшили ціну за одиницю товару більше як на 10%, що призвело до переплати. Такі дії не відповідають вимогам тендерної документації та порушують основні принципи добросовісної конкуренції, максимальної економії і ефективності та повного нівелювання результатів відкритих торгів.

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається, адже такий не породжує жодних правових наслідків для сторін (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Разом з тим, позовна вимога про стягнення коштів з відповідача, може бути розглянута судом як вимога про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину. Для з`ясування наявності підстав для стягнення коштів з відповідача, суд має визначити, чи є оспорювані додаткові угоди нікчемними.

Нікчемність додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними; обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України «Купівля-продаж».

Відповідно до п.3.1 договору на постачання природного газу №1 від 11.01.2019 сторони визначили, що вартість 1 тис.м. куб. газу у складає 8'740,00 грн. з ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, що училищем за поставлений газ зайво сплачено постачальнику 269'317,81 грн, та відповідно недоотримано активів у кількості 30,81439 тис.куб.м. газу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 269'317,81 грн сплачених професійним училищем за товар, є правомірною та підлягає задоволенню в силу ч. 1 ст. 670 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №912/994/20).

Щодо вимоги про визнання недійсним положень п.3.7 і п.п.3.7.1 договору, суд зазначає таке.

У пункті 3.7.1 договору погоджено, що сторони приймають ціну газу, зазначену у прейскуранті на природний газ, за якою здійснюється продаж газу НАК «Нафтогаз України» для споживачів, які не підпадають під дію Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яка застосовується НАК «Нафтогаз України» за умови оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки газу.

Невідповідність чи суперечність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/5425/18).

Відтак, сама по собі наявність такого положення у договорі не може вважатися порушенням закону. Суд не погоджується із прокурором та позивачами, що п.п.3.7.1 п.3.7 договору встановлює правила підвищення ціни на газ, відмінне від чинної на той час норми закону ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» і через це його слід визнати недійсним, адже зміна ціни відбувається не автоматично. Для того, щоб змінити вартість товару, сторони повинні укласти відповідні додаткові угоди до договору із зазначенням застосування цього порядку (п.3.7.2 договору), тобто, повинна бути згода двох сторін на таку зміну ціни. Лише якщо за результатами внесення змін ціна зросте більш, ніж на 10% від тієї, яка була спочатку визначена у договорі, можна вести мову про нікчемність таких угод, про що і описувалося вище. Тому суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання недійсним п.п.3.7.1 п.3.7 договору.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата прокурором судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжними дорученнями №2192 від 19.11.2022 на суму 5'024,18 грн. та №2193 від 19.11.2021 на суму 1'285,59 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тому судовий збір покладається на відповідача у розмірі 4'039,76 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 185, 191, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кастум (79019, м.Львів, пр-т Чорновола, 63; код ЄДРПОУ 41087491) на користь бюджету Тернопільської міської територіальної громади (р/р UA778201720344260004000005794 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02547659) 269'317,81 грн переплати бюджетних коштів за природний газ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кастум (79019, м.Львів, пр-т Чорновола, 63; код ЄДРПОУ 41087491) на користь Тернопільської обласної прокуратури (46002, м.Тернопіль, вул.Листопадова, 4; код ЄДРПОУ 02910098) 4'039,76 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.12.2022.

Суддя Яворський Б.І.