Постанова

від 16.11.2022 по справі 522/22205/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16листопада 2022 року

м. Київ

справа № 522/22205/17

провадження № 61-20609св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_2 , подану адвокатом Марченко Кларою Борисівною, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.

Позов обґрунтований тим, що 07 лютого 2006 року ОСОБА_1 уклала договір дарування, згідно з яким подарувала ОСОБА_2 єдине своє житло, за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час укладання зазначеного договору дарування їй не було відомі наслідки, у зв`язку з чим вважала, що уклала угоду, згідно з якою відповідач взяв на себе зобов`язання її доглядати.

У листопаді 2017 року позивач дізналася про договір дарування від ОСОБА_2 , який повідомив про необхідність виїхати з квартири у зв`язку із її продажем.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 522/11072/18 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Громадської організації «Юридична порада», Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря Одеської єпархії Української православної церкви про визнання заповітів недійсними.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом розгляду справи № 522/22205/17 є визнання договору дарування недійсним.

Предметом позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у справі № 522/11072/18 є визнання заповітів недійсними. Позивачі просили суд визнати заповіти ОСОБА_1 , відповідно до яких вона заповіла нерухоме майно, яке перебувало у її власності, Громадській організації «Юридична порада» та Свято-Архангело-Михайлівському монастирю Одеської єпархії Української православної церкви. Предметом спору є нерухоме майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 та є невід`ємною часткою всього нерухомого майна, яке перебувало у власності померлої ОСОБА_1 , щодо якого відкриті та незакінчені провадження у Приморському районному суді м. Одеси.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року до моменту закінчення розгляду Приморським районним судом м. Одеси цивільної справи № 522/11072/18, оскільки розгляд цієї справи по суті може вплинути на рішення Одеського апеляційного суду у цивільній справі № 522/22205/21.

Короткий зміст касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_2 через адвоката Марченко К. Б. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, просив її скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції не встановив об`єктивну неможливість розгляду справи № 522/22205/17, у чому саме полягає значний вплив результатів розгляду справи № 522/11072/18 на рішення Одеського апеляційного суду у справі № 522/22205/17, оскільки матеріали справи № 522/22205/17 містять докази, яких достатньо для розгляду поданої апеляційної скарги на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 та вирішення її по суті, а рішення у справі № 522/11072/17 не впливає на результат її розгляду.

Сад апеляційної інстанції, не вивчивши належним чином матеріали справи та не проаналізувавши докази у справі, не звернув уваги на зловживання процесуальними правами представника Свято-Архангело-Михайлівського монастиря Одеської Єпархії Української православної церкви, який подав завідомо безпідставну та необґрунтовану заяву про зупинення провадження у справі, що відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, є підставою для залишення заяви без розгляду або її повергнення заявнику.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає: суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Обставини, встановлені судом касаційної інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Свято - Архангело - Михайлівський жіночий монастир Одесько - Ізмаїльської Єпархії Українська Православна Церква, Громадську організацію «Юридична порада» до участі у справі № 522/22205/17 як правонаступників ОСОБА_1 . Поновлено провадження та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2018 року виправлено описку в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року, виклавши перший абзац резолютивної частини ухвали в такій редакції: «Залучити ОСОБА_3 , Свято - Архангело - Михайлівський жіночий монастир Одесько - Ізмаїльської Єпархії Українська Православна Церква, Громадську організацію «Юридична порада» до участі у справі № 522/22205/17 в якості правонаступників ОСОБА_1 »

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року повернено заявнику.

Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Марченко К. Б. , задоволено. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року скасовано, справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.

13 травня 2021 року до суду надійшло клопотання Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря Одесько-Ізмаїльської єпархії Української православної церкви про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 522/11072/18 про визнання заповітів недійсними.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Згідно з частиною третьою статті 210 ЦПК України (в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції) провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішенням суду в іншій справі встановлено обставини, які впливають на оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 зробив висновок про те, що під час вирішення клопотання про зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд має враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентується межі розгляду справи судом апеляційної інстанції й не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з частинами першою - третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою (частина перша статті 368 ЦПК України).

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд враховує залучення судом першої інстанції правонаступників ОСОБА_1 , що має значення для вирішення питання зупинення провадження у справі, та виходить з такого.

Апеляційне провадження - одна із стадій цивільного судочинства, метою якої є перевірка законності та обґрунтованості судових рішень судів першої інстанції, що не набрали законної сили.

У цій справі (№ 522/22205/17) апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року про залучення правонаступників подав ОСОБА_2 через представника Марченко К. Б .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернено заявнику.

Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 522/22205/17 касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - Марченко К. Б. , задоволено. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року скасовано, справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначив, що оскаржувана ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справу необхідно передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року прийнято до провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - Марченко К. Б. на ухвалу Приморського районного суду від 19 листопада 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири. Призначено розгляд справи на 04 березня 2021 року.

Згідно з матеріалами справи судове засідання, призначене на 04 березня 2021 року, не відбулося, розгляд справи відкладено на 13 травня 2021 року (а. с. 117а).

13 травня 2021 року надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 522/22205/17 до розгляду справи № 522/11072/18, зареєстроване судом апеляційної інстанції (а. с. 128).

13 травня 2021 року суд апеляційної інстанції відклав розгляд справи на 07 жовтня 2021 року (а. с. 133).

07 жовтня 2021 року суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - Марченко К. Б. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року про залучення у справу правонаступників позивача у цивільній справі № 522/22205/17 про визнання недійсним договору дарування до набрання законної сили рішення суду у справі № 522/11072/18 про визнання заповітів недійсними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилався зокрема на те, що правовідносини у справі про визнання договору дарування квартири недійсним з підстав, які вказала ОСОБА_1 , не допускають процесуальне правонаступництво.

Не переглянувши ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року про залучення правонаступників за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану через представника Марченко К. Б. , суд апеляційної інстанції зупинив провадження у справі, оскільки вважав, що розгляд справи №522/11072/18 про визнання заповітів недійсними по суті може значно вплинути на рішення суду апеляційної інстанції у справі №522/22205/17 про визнання договору недійсним.

Суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи можливе зупинення провадження у справі за умови, що суд першої інстанції не розпочав розгляд справи по суті про визнання договору дарування квартири недійсним, предметом апеляційного перегляду є ухвала, якою суд першої інстанції вирішив процесуальне питання - залучення до участі у справі правонаступників позивача - ОСОБА_1 , а також не аргументував в ухвалі про зупинення провадження у справі об`єктивну неможливість розгляду цієї справи про визнання недійсним договору дарування до вирішення справи про визнання заповітів недійсними, яка має бути очевидною та доведеною.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції також не взяв до уваги таке.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом розгляду позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є визнання заповітів недійсними, в яких вони просять визнати заповіти померлої ОСОБА_1 недійсними, відповідно до яких остання заповіла нерухоме майно, яке перебувало у її власності, Громадській організації «Юридична порада» та Свято-Архангело-Михайлівському монастирю Одеської єпархії Української православної церкви; безпосереднім предметом розгляду справи виступає нерухоме майно, а саме квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є невід`ємною часткою всього нерухомого майна, яке перебувало у власності померлої ОСОБА_1 , щодо якого відкриті та незакінченні провадження у Приморському районному суді м. Одеси.

З огляду на зазначені обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість розгляду справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - Марченко К. Б. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року до закінчення розгляду Приморським районним судом м. Одеси цивільної справи № 522/11072/18, оскільки розгляд цієї справи може значно вплинути на рішення Одеського апеляційного суду у цивільній справі № 522/22205/21.

З матеріалів справи відомо таке.

Згідно з копіями заповітів ОСОБА_1 посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О. Б. від 09 січня 2018 року, що містяться в матеріалах справи вона заповіла:

Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирю Одеської єпархії Української православної церкви належну їй частку квартири АДРЕСА_2 ; належної їй частки квартири АДРЕСА_3 ; квартиру

АДРЕСА_4 жіночому монастирю Одеської єпархії Української православної церкви та Громадській організації «Юридична порада» по 1/2 частці, в рівних частках кожному, належної їй частки квартири АДРЕСА_5 .

До складу майна, яке входить до спадкової маси за заповітами, які оскаржуються у справі № 522/11072/18, не входить квартира АДРЕСА_6 , яка є предметом спору у справі № 522/22205/17.

З урахуванням заповітів Свято-Архангело-Михайлівський жіночий монастир Одеської єпархії Української православної церкви і Громадська організація «Юридична порада» є правонаступниками в матеріальному правовідношенні щодо майна, яке заповіла ОСОБА_1 .

Процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права та (або) обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. Тому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Отже, процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про зупинення провадження у справі на стадії розгляду справи по суті (у цій справі розгляд по суті суд першої інстанції не розпочав) залежить від обсягу та змісту прав, які переходять до спадкоємця на підставі спадкування: за законом чи за заповітом.

Не переглянувши оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про залучення правонаступників ОСОБА_1 у справі № 522/22205/17 про визнання договору дарування квартири недійсним, а саме ОСОБА_3 як правонаступника за законом та Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря Одеської єпархії Української православної церкви і Громадську організацію «Юридична порада» як правонаступників за заповітом, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого та такого, що не відповідає нормам цивільного процесуального права висновку, що вирішення спору у справі про визнання заповітів недійсними впливає на вирішення спору про визнання договору дарування квартири недійсним.

Вирішення питання, чи пов`язаний розгляд справи про визнання договору дарування недійсним з розглядом справи про визнання заповітів недійсними, залежить від вирішення питання правонаступництва осіб у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції помилково зупинив провадження у справі про визнання договору дарування недійсним відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Оскаржена ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється для продовження розглядудо суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Марченко Кларою Борисівною, задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 рокускасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко