Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 656/241/19-ц
провадження № 61-1936св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «сільськогосподарське підприємство «Афіни»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «сільськогосподарське підприємство «Афіни» на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 жовтня 2020 року в складі судді Крисанової В. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 січня 2021 року в складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «сільськогосподарське підприємство «Афіни» (далі - ТОВ «СП «Афіни») про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.
На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є власником земельної ділянки, площею 4,23 га, розташованої на території Новодмитрівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, з кадастровим номером 6522983600:06:005:0014 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 120854, виданого Іванівською райдержадміністрацією 09 грудня 2005 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за
№ 010572300847, яку у 2008 році передала у користування ТОВ «СП «Афіни» на підставі договору оренди земельної ділянки укладеного строком на 10 років, який закінчився 27 серпня 2018 року.
У серпні 2018 року в усній формі позивачка повідомила ТОВ «СП «Афіни» про свої наміри припинити дію договору оренди земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку його дії. Проте, 04 вересня 2018 року від представника відповідача їй стало відомо про наявність додаткової угоди від 08 травня
2015 року до договору оренди земельної ділянки, відповідно до умов якої відповідач має право користуватися земельною ділянкою протягом
10 років.
ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вище зазначену додаткову угоду вона не укладала, не підписувала та не уповноважувала будь-яку особу на її підписання, а відповідачем порушено її право вільного розпоряджатися та користуватися своєю власністю, просила визнати недійсною додаткову угоду від 08 травня 2015 року до договору оренди земельної ділянки від
27 серпня 2008 року та скасувати її державну реєстрацію.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 01 жовтня
2020 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду від 08 травня 2015 року до договору оренди земельної ділянки від 27 серпня 2008 року, зареєстровану державним реєстратором Пєшою Т. М. 10 травня 2015 року за номером запису про інше речове право 9617017 щодо оренди земельної ділянки площею 4,2296 га, кадастровий номер 6522983600:06:005:0014, розташованої на території Новодмитрівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «СП «Афіни».
Скасовано державну реєстрацію додаткової угоди від 08 травня 2015 року до договору оренди землі від 27 серпня 2008, вчинену державним реєстратором Пєшою Т. М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21206122 від 10 травня 2015 року за номером запису про інше речове право 9617017.
Стягнуто з ТОВ «СП «Афіни» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в сумі 768,40 грн.
Стягнуто з ТОВ «СП «Афіни» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з залученням експерта для проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 2 250,00 грн.
Стягнуто з ТОВ «СП «Афіни» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги в сумі 4 000,00 грн.
Рішення суду обґрунтоване тим, що спірну додаткову угоду від 13 травня
2015 року до договору оренди земельної ділянки від 27 серпня 2008 року позивачка не підписувала, тобто у визначеній законом формі не виявила своє волевиявлення, тому такий договір є недійсним, у зв?язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 14 січня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «СП «Афіни» задоволено частково.
Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 жовтня
2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «СП «Афіни» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні вказаних позовних вимог.
В іншій частині рішення Іванівського районного суду Херсонської області
від 01 жовтня 2020 року залишено без змін з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині позову
ОСОБА_1 до ТОВ «СП «Афіни» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, апеляційний суд застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та вказав, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки.
Залишаючи рішення Іванівського районного суду Херсонської області
від 01 жовтня 2020 року в частині вимог ОСОБА_1 до ТОВ «СП «Афіни» про скасування державної реєстрації додаткової угоди від 08 травня 2015 року до договору оренди землі від 27 серпня 2008 року без змін з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови, суд апеляційної інстанції виходив із того, що реєстрація права оренди на спірну земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_1 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. При цьому судом застосовано висновки Верховного Суду, вкладені у постановах від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17 (провадження
№ 61-48842св18) та від 19 серпня 2020 року в справі № 387/970/17 (провадження № 61-35152св18).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
05 лютого 2021 року ТОВ «СП «Афіни» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 жовтня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 січня 2021 року в частині скасування державної реєстрації додаткової угоди від 08 травня 2015 року до договору оренди землі від 27 серпня 2008 року, вчинену державним реєстратором Пєшою Т. М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21206122 від 10 травня 2015 року за номером запису про інше речове право 9617017 та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що належним способом захисту прав або інтересу позивача у цій справі є не скасування рішення суб?єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди.
Доводи інших учасників справи
09 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пестрецова Р. Г. через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзиви, у якому просить касаційну скаргу ТОВ «СП «Афіни» залишити без задоволення, а рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 жовтня
2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 січня 2021 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Іванівського районного суду Херсонської області.
29 березня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 656/241/19-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СП «Афіни» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою ТОВ «СП «Афіни» на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 жовтня
2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 січня 2021 року до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 656/241/19-цза позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СП «Афіни» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою ТОВ «СП «Афіни» на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 жовтня
2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 січня
2021 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 жовтня
2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 січня 2021 року оскаржуються в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «СП «Афіни» про скасування державної реєстрації додаткової угоди.
В іншій частині рішення Іванівського районного суду Херсонської області від
01 жовтня 2020 року та постанова Херсонського апеляційного суду від
14 січня 2021 року не оскаржуються, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 120854 від 09 грудня 2005 року належить земельна ділянка площею 4,23 га (кадастровий номер), розташована на території Новодмитрівської сільської ради Іванівського району Херсонської області.
27 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Українсько-грецьке спільне підприємство «Афіни», правонаступником якого є ТОВ «СП «Афіни», було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, зареєстрований у Іванівському відділенні Херсонської регіональної філії ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 серпня 2008 року за № 040872300396 та спірна додаткова угода до договору оренди землі
№ 040872300396 від 27 серпня 2008 року, зареєстрована державним реєстратором Пєшою Т. М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 21206122 від 10 травня 2015 року, строком на 10 років, з правом пролонгації.
04 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «СП «Афіни» з листом-повідомленням про припинення договору оренди земельної ділянки, повідомивши про те, що договір оренди земельної ділянки від 27 серпня
2008 року за № 040872300396 припинив свою дію, у зв`язку з чим просила не обробляти земельну ділянку, оскільки власник земельної ділянки не має наміру переукладати договір оренди на новий строк. Лист отримано керівником підприємства Гладким О. Б. 31 січня 2019 року.
Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Мендриної С. № 17-3/2008 від 10 січня 2020 року підпис в додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки № 040872300396 від 27 серпня 2008 року, укладеної з ТОВ «Афіни» на земельну ділянку площею 4,2296 га, кадастровий номер 6522983600:06:005:0014, розташованої на території Новодмитрівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, що належить ОСОБА_1 , зареєстрованої державним реєстратором Пєшою Т. М. 10 травня 2012 року за номером запису про інше речове право 9617017, у графі «Орендодавець», виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині відповідають.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між позивачкою та ТОВ «СП «Афіни» спору про право оренди належної їй земельної ділянки, оскільки, на думку позивачки, оскаржувану додаткову угоду, якою продовжено термін дії договору оренди землі вона не підписувала, а отже було відсутнє її волевиявлення на укладання такого правочину, державна реєстрація такого правочину порушує її права на користування та розпорядження власністю.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об' єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.
Отже, за змістом вказаної норми наразі виконанню підлягають судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від
20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі
№ 278/3367/19-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 754/8547/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції, з висновкам якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, надавши належну оцінку заявленим позивачем позовним вимогам, правильно виходив із того, що права позивача підлягають захисту та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 жовтня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від
14 січня 2021 року в частині вирішення позовних вимог
ОСОБА_1 до ТОВ «СП «Афіни» про скасування державної реєстрації додаткової угоди - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «сільськогосподарське підприємство «Афіни» залишити без задоволення.
Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 жовтня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 січня 2021 року змінити в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «сільськогосподарське підприємство «Афіни» про скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 30.11.2022 |
Оприлюднено | 06.12.2022 |
Номер документу | 107677256 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: що виникають з договорів оренди |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Коротун Вадим Михайлович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні