Постанова

від 30.11.2022 по справі 127/24817/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 127/24817/17

провадження № 61-10087 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна;

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року у складі судді Вохмінової О. С. та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І., треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання рішення про реєстрацію прав та обтяжень незаконним та його скасування, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 21 лютого 2011 року між ПАТ «Златобанк» та ФОП ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25/11-КL, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у вигляді кредитної лінії в сумі 2 500 000 грн строком до 20 лютого 2012 року.

В подальшому до кредитного договору від 21 лютого 2011 року № 25/11-КL було укладено ряд додаткових договорів та угод.

21 лютого 2011 року у забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору від 21 лютого 2011 року № 25/11-КL та додаткових угод до нього, між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В. О. та зареєстрований в реєстрі за № 133. Предметом іпотеки були нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 965 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, загальною площею 0,9792 га з цільовим призначенням - для промислового використання, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520681000:01:006:0115.

19 серпня 2016 року між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21 лютого 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. та зареєстрований в реєстрі за № 667.

25 серпня 2016 року права вимоги за іпотечним договором були відступлені новому іпотекодержателю - ОСОБА_3 на підставі договору про відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 691.

12 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 31344788, на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2224,6 кв. м, та земельну ділянку кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_3 , як іпотекодержатель, реалізував позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання вимог за основним зобов`язанням в порядку, передбаченому іпотечним договором від 21 лютого 2011 року.

Вказував, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. прийнято без дотримання норм Закону України «Про іпотеку», Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) та без урахування усіх істотних обставин, які мають значення для його прийняття, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню. Нотаріусом, зокрема, не враховано, що рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки мало бути прийнято лише після 30-денного терміну з моменту направлення вимоги боржнику. Така вимога була направлена ОСОБА_1 26 серпня 2016 року, а оскаржуване рішення прийнято 12 вересня 2016 року, тобто через 17 днів, що є порушенням пунктів 1, 2 пункту 61 Порядку № 1127.

Зазначав, що предметом іпотеки були нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 965 кв. м, що належали іпотекодавцю на підставі свідоцтва від 26 березня 2004 року, яке на підставі судового рішення було визнане недійним; приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2224,6 кв. м, розташовані по АДРЕСА_1 , тобто на інший об`єкт нерухомого майна, який не був предметом іпотечного договору від 21 лютого 2011 року.

Вказував, що після набуття права власності на будівлі та земельну ділянку ОСОБА_3 відчужив нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 31 січня 2017 року ОСОБА_2 .

Ураховуючи викладене, посилаючись на положення статтей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31344788, від 12 вересня 2016 року про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2 224,6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, загальною площею 0,9792 га, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис № 16412536 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31344788, від 12 вересня 2016 року щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлових будівель та споруд, загальною площею 2 224,6 кв. м, що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис за № 16412564 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31344788, від 12 вересня 2016 року щодо об`єкта нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, загальною площею 0,9792 га, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 не довів належними та допустимим доказами, що оскаржуване рішення нотаріуса Гембарської С. І. суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку» і нотаріусом, як державним реєстратором, був порушений відповідний порядок при прийнятті рішення.

Судом враховано, що для прийняття рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки нотаріусу був наданий весь необхідний перелік документів, визначений порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), а тому підстав для відмови нотаріусом у реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно на підставі іпотечного застереження не було.

Крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 не пред`явлені до належних відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суд першої інстанції та зазначив про відсутність порушень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. вимог Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку № 1127 при прийнятті рішення про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на іпотечне майно, вказав, що боржник ОСОБА_1 був обізнаний із письмовою вимогою кредитора щодо погашення простроченої заборгованості за кредитом та наслідками її невиконання - звернення стягнення на заставне майно протягом 30 днів з моменту її отримання; надав письмову відповідь протягом 30 днів з дня отримання вимоги кредитора, в якій повідомив, що не погоджується з розміром заборгованості та відмовляється її погашати, а тому ОСОБА_3 вправі застосувати усі можливі заходи для стягнення заборгованості у спосіб, визначений законом; не надав доказів виконання свого зобов`язання в інший строк та іншим способом.

Апеляційний суд відхилив доводи позивача про те, що об`єкт, площею 2224,6 кв. м, відносно якого прийняте оскаржуване рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , ніколи не передавався в іпотеку на відміну від об`єкту нерухомості, загальною площею 965 кв. м, який зазначений в договорі іпотеки, та зазначив, що пунктом 1.4. іпотечного договору від 21 лютого 2011 року визначено, що проведення реконструкції чи ремонту предмета іпотеки не змінює правовідносин сторін за цим договором. Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 була проведена реконструкція нежитлової будівлі, загальною площею 965 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1 , в результаті якої загальна площа приміщень за вказаною адресою збільшилась до 2224,6 кв. м. 13 серпня 2013 року реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі і споруди, загальною площею 2224,6 кв. м, а 05 березня 2013 року за ним зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості із перенесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку на підставі договору від 21 лютого 2011 року.

Апеляційний суд також зауважив, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 965 кв. м, розташовані по АДРЕСА_1 , та нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2224,6 кв. м, за тією ж адресою, мають однаковий реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 18012305206; у витягах наявна інформація про державну реєстрацію іпотек, відповідно до якої іпотекодавцем вказаного нерухомого майна є ОСОБА_1 , іпотекодержателем - АТ «Златобанк», а в подальшому - ОСОБА_3 , запис про іпотеку 289714, відтак, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки чи ні, у разі, якщо об`єкт нерухомості не виділений в натурі, іпотека поширюється й на таку реконструкцію.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 набув права вимоги за іпотечним договором вже після скасування судом свідоцтва від 26 березня 2004 року про право власності ОСОБА_1 на нежитлові будівлі і споруди, площею 965 кв. м, оскільки інформація про скасування вказаного свідоцтва в Реєстрі відсутня.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 пред`явлені до неналежного відповідача, що також є підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасуватирішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 127/24817/17 із Вінницького міського суду Вінницької області.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, зокрема, статтей 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», приписи статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 40, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127; не надали належної оцінки тому, що рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки нотаріус мав прийняти лише після завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя про погашення заборгованості, що є безумовною підставою для скасування рішення нотаріуса як державного реєстратора; не врахували, що відповідь представника ОСОБА_4 від 28 серпня 2016 року на лист-вимогу ОСОБА_3 від 26 серпня 2016 року була надана представником з перевищенням повноважень, оскільки в довіреності ОСОБА_1 не уповноважував ОСОБА_4 на листування із фізичними особами і на представництво його інтересів у правовідносинах з фізичними особами; надали належної оцінки тому, що рішення про державну реєстрацію прийнято нотаріусом щодо майна, яке не було предметом іпотеки та не врахували, що ОСОБА_3 набув права вимоги за іпотечним договором вже після скасування судом свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на об`єкт, який був предметом іпотеки.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 21 лютого 2011 року між ПАТ «Златобанк» та ФОП ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25/11-КL, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у вигляді кредитної лінії в сумі 2 500 000 грн строком до 20 лютого 2012 року.

В подальшому до кредитного договору між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 було укладено ряд додаткових договорів/угод.

У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 21 лютого 2011 року № 25/11-КL та додаткових угод до нього, 21 лютого 2011 року між ПАТ «Златобанк» та ФОП ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В. О. та зареєстрований в реєстрі за № 133, предметом якого є: нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 965 кв. м, реєстровий № 32429547, що належать іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди, виданого Вінницько-Хутірською сільською радою Вінницького району Вінницької обл. на підставі рішення виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької обл. від 26 березня 2004 року № 40; земельна ділянка, загальною площею 0,9792 га, з цільовим призначенням - для промислового використання, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, належна іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 273702, виданого управлінням земельних ресурсів у Вінницькому районі Вінницької обл. на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2006 року (а. с. 9-15, т. 1).

У пункту 1.4. іпотечного договору від 21 лютого 2011 року сторонами визначено, що предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма комунікаціями, складовими частинами, приналежностями, зокрема, але не виключно, з кабельними лініями, водопроводом, електролініями, газопроводами тощо. Проведення реконструкції чи ремонту предмета іпотеки не змінює правовідносин сторін за цим договором.

Відповідно до пункту 5.1. іпотечного договору від 21 лютого 2011 року іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадках невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання або порушення порядку їх виконання, та інших випадках, передбачених основним зобов`язанням, цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 5.4. іпотечного договору від 21 лютого 2011 року визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 5.5. іпотечного договору від 21 лютого 2011 року визначено, що у разі порушення іпотекодавцем умов основного зобов`язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про усунення порушення не пізніше 30-денного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України «Про іпотеку».

Застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя визначене розділом 6 договору іпотеки.

Так, відповідно до пункту 6.1. сторони цього договору дійшли згоди вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, що міститься у цьому договорі.

Відповідно до пункту 6.3. іпотечного договору від 21 лютого 2011 року сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом: передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) в рахунок виконання іпотекодавцем основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки ( в цілому чи будь-якої його частини) будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та направлення вирученої суми на погашення заборгованості за основним зобов`язанням.

У випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину), застереження в цьому договорі є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (пункт 6.4. іпотечного договору).

Відповідно до пункту 6.5. іпотечного договору від 21 лютого 2011 року іпотекодавець має право виконати основне зобов`язання, включаючи усі витрати, понесені іпотекодержателем та третіми особами у зв`язку з проведенням звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину), протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цього пункту.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2013 року у справі № 203/4991/12 визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 , видане на підставі рішення Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 26 березня 2004 року № 40; зобов`язано КП «Вінницьке обласне об`єднання бюро технічної інвентаризації» вчинити дії по скасуванню запису в державному реєстрі нерухомого майна про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказані нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер 32429547) (а. с. 27-29, т. 2).

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 08 квітня 2013 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2013 року у справі № 203/4991/12 в частині задоволення позову про зобов`язання КП «Вінницьке обласне об`єднання бюро технічної інвентаризації» вчинити дії по скасуванню запису в державному реєстрі нерухомого майна про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 32429547) - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а. с. 30-31, т. 2)

Матеріалами реєстраційної справи № 18012305206 на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що 13 серпня 2013 року реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2224,6 кв. м, розташовані по АДРЕСА_1 . Згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 01 серпня 2013 року та технічного паспорту на об`єкт відбулась реконструкція механічного цеху та капітальний ремонт виробничо-складських приміщень за вказаною адресою, замовник - ФОП ОСОБА_1 , загальна площа будівель 2224,6 кв. м. Право власності ОСОБА_1 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 березня 2013 року. До реєстру перенесено запис щодо обтяження майна іпотекою, іпотекодержателем є ПАТ «Златобанк» за договором іпотеки від 21 лютого 2011 року.

19 серпня 2016 року між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «УМ Факторинг» (ЄДРПОУ 40274286) укладено договір № 667 про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21 лютого 2011 року, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ФОП ОСОБА_1 .

Пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором перебачено, що цей договір укладено на підставі статті 24 Закону України «Про іпотеку» в зв`язку з тим, що між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем укладено договір про відступлення права вимоги № У-25/11-КL від 19 серпня 2016 року за основним договором. Внаслідок укладення цього договору до нового іпотекодержателя переходять усі права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором, який забезпечує вимоги за основним договором. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. та зареєстровано в реєстрі за № 667 (а. с. 23-25, т. 1).

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідні зміни щодо іпотекодержателя.

В подальшому права вимоги за відповідним іпотечним договором знову відступлено вже іпотекодержателем ТОВ «УМ Факторинг» новому іпотекодержателю ОСОБА_3 на підставі договору про відступлення права вимоги від 25 серпня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Гембарською С. І. та зареєстрованого у реєстрі за № 691 (а. с. 26-28, т. 1).

26 серпня 2016 року ОСОБА_3 на адресу ОСОБА_1 була направлена письмова вимога із пропозицією погасити прострочену заборгованість за кредитом на суму 9 669 327,09 грн, у якій також заначено, що в разі невиконання вимоги протягом 30 днів з моменту отримання листа-вимоги кредитор матиме право на звернення стягнення на заставне майно.

28 серпня 2016 року від представника ОСОБА_1 за дорученням - ОСОБА_4 надійшла відповідь про те, що 27 серпня 2016 року ОСОБА_1 отримано лист щодо погашення заборгованості, з розміром якої ОСОБА_1 не погоджується. ОСОБА_1 не буде погашати заборгованість, а тому ОСОБА_3 вправі застосувати усі можливі заходи для стягнення заборгованості виключно у спосіб, визначений законодавством.

12 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31344788, на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2224,6 кв. м, та земельну ділянку, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для прийняття вказаного рішення вказано: іпотечний договір від 21 лютого 2011 року № 133, видавник - приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Дробаха В. О.; договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер 667, виданий 19 серпня 2016 року, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С. І.; договір відступлення права вимоги за договором іпотеки серія номер 691, виданий 25 серпня 2016 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С. І.; копія довіреності серія, номер 4207, видана 23 грудня 2015 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А.; опис листа б/н, виданого 26 серпня 2016 року Вінницькою дирекцією УДППЗ «Укрпошта»; лист-повідомлення боржника б/н від 28 серпня 2016 року, видавник ОСОБА_4 , лист-вимога б/н, виданий 26 серпня 2016 року, видавник ОСОБА_3 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2016 року у справі № 127/22084/16-ц усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні належним йому майном - земельною ділянкою, площею 0,9792 га, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з розташованими на ній нежитловими будівлями та спорудами, загальною площею 2224,60 кв. м, шляхом звільнення цієї ділянки та приміщень ОСОБА_1 . Вказаним судовим рішенням встановлена правомірність набуття ОСОБА_3 права власності на зазначене іпотечне майно та чинення ОСОБА_1 перешкод у володінні, користуванні і розпорядженні цим майном.

На підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2017 року право власності на нежитлові будівлі, площею 2224,6 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,9792 га, зареєстроване за ОСОБА_2 (а. с. 19-20, т. 1).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2018 року у справі № 127/6266/17 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про витребування майна - нежитлових будівель і споруд та земельної ділянка, розташованих по АДРЕСА_1 . Вказаним судовим рішенням встановлена правомірність набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірного нерухомого майна та відсутність підстав для його витребування.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20 лютого 2020 року у справі № 902/797/16 відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого (ліквідатора ФОП ОСОБА_1 ) - ОСОБА_10 до ОСОБА_3 ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів, витребування майна, визнання права власності на майно. Вказаним судовим рішенням також була встановлена правомірність набуття ОСОБА_3 у власність спірного нерухомого майна, яке у подальшому було відчужене ОСОБА_2 , визнано, що він є належним правонаступником кредитодавця за основним договором та належним правонаступником іпотекодержателя за іпотечним договором; заявником не доведено підстав неправомірного набуття ОСОБА_3 права власності на іпотечне майно, підстав витребування цього майна у останнього власника - ОСОБА_2 , та визнання права власності на це майно за ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Звертаючись до суду з позовом про визнання рішення про реєстрацію прав та обтяжень незаконним та його скасування, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 відповідачем у справі зазначив приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарську С. І.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір пов`язаний з реєстрацією майнових прав на іпотечне майно - нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2224,6 кв. м, та земельну ділянку, загальною площею 0,9792 га, кадастровий номер 0520681000:01:006:0115, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , виник між ОСОБА_1 , як іпотекодателем, та ОСОБА_3 , як іпотекодержателем, який реалізував своє право щодо предмета іпотеки, відчуживши його ОСОБА_2 , тобто безпосередньо впливає на права та обов`язки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які не були залучені співвідповідачами у розгляді справи та приймали участь як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Права, визначені ЦПК України для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача є різними за своїми правовим значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позивач ОСОБА_1 у цій справі клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як співвідповідачів, не заявляв.

При цьому слід вказати, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С. І. є неналежним відповідачем у цій справі.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про відмову у позові, але помилились щодо мотивів такої відмови.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Оскільки Верховний Суд змінює оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій виключно у частині мотивів, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович