Постанова

від 23.11.2022 по справі 541/1809/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 541/1809/19-ц

провадження № 61-16031св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Господар», державний реєстратор виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб Марина Сергіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2021 року у складі судді Вергун Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі -

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), товариства з обмеженою відповідальністю «Господар» (далі - ТОВ «Господар») та державного реєстратора виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб М. С. про визнання протиправними та скасування рішень і записів, припинення речового права.

Позовну заяву мотивовано тим, що 10 липня 2014 року та повторно 12 грудня 2014 року позивач звертався до ГУ Держземагенства у Полтавській області

з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населеного пункту на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

У задоволенні поданих клопотань листами ГУ Держземагенства

у Полтавській області від 14 серпня 2014 року та від 31 січня 2015 року позивачу було відмовлено.

ОСОБА_1 зазначав, що рішення ГУ Держземагенства у Полтавській області від 31 січня 2015 року оскаржував у судовому порядку та постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, зазначене рішення було визнано протиправним та скасовано.

У зв`язку із цим, на думку ОСОБА_1 , починаючи з 23 листопада 2015 року його клопотання від 12 грудня 2014 року мало бути розглянуто

ГУ Держземагенства у Полтавській області, проте цього останнім

не зроблено та, натомість, протиправно надано 06 грудня 2018 року

ОСОБА_3 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Ураховуючи викладене та заяву про зміну предмету позову та заявлених позовних вимог у справі ОСОБА_1 , просив:

визнати протиправними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру

у Полтавській області від 06 грудня 2018 року № 8403-СГ та від 23 травня 2019 року № 3601-СГ;

скасувати запис у Поземельній книзі щодо реєстрації земельної ділянки

з кадастровим номером 5323288600:00:002:0384, розташованої на території Миргородського району Полтавської області;

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району

та області Голуб М. С. від 07 червня 2019 року № 47261036 /дата державної реєстрації права власності - 03 червня 2019 року, запис про право власності № 31914540/про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Господар» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ГУ Держземагенства

у Полтавській області при виданні наказів, які оспорює позивач, діяв у межах своєї компетенції. Позивач не вчинив передбачених законом дій для отримання спірної земельної ділянки та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, входила до складу земельної ділянки, щодо якої останнім була подана заява.

Разом із цим, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів наявність порушення його прав з боку ТОВ «Господар» та державного реєстратора.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ГУ Держземагенство у Полтавській області при виданні наказів, які оспорює позивач, діяв у межах своєї компетенції. Позивач

не вчинив передбачених законом дій для отримання спірної земельної ділянки та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, входила до складу земельної ділянки, щодо якої останнім була подана заява.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважав, що та обставина,

що ГУ Держземагенство у Полтавській області повторно не розглянуло подане ОСОБА_1 клопотання від 12 грудня 2014 року не впливає

на законність дій управління щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою ОСОБА_3 та затвердження поданої ним документації.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції посилався на те, що судове рішення, ухвалене у справі № 816/2053/15 не містило зобов`язання

ГУ Держземагенства у Полтавській області розглянути повторно клопотання ОСОБА_1 від 12 грудня 2014 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 806/3095/17, від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 917/1307/19, від 03 квітня 2020 року у справі № 536/1942/16-а,

від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц та від 30 листопада

2020 року у справі № 1140/2559/18, а також на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій

й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

На думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , судами першої

та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин застосовано

статті 118, 123, 124 ЗК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цих же норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц.

Вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно залишено поза увагою той факт, що зволікання ГУ Держземагенства у Полтавській області, а потім

і ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

є свідченням неправомірної поведінки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

З моменту скасування рішення ГУ Держземагенства у Полтавській області, клопотання ОСОБА_1 є таким, що не розглянуто, і ураховуючи положення частини третьої статті 123 ЗК України таке клопотання підлягало розгляду Держземагенством у встановленому законом порядку, незалежно від того

чи зазначив суд про це у своєму рішенні, чи ні.

Разом із цим, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважає безпідставним посилання судів попередніх інстанцій на те, що позивач

не замовив розробку проекту землеустрою з використанням правила «мовчазної згоди», оскільки реалізація особою права замовити технічну документацію із землеустрою без згоди уповноваженого органу не позбавляє відповідача обов`язку розглянути заяву згідно із чинним законодавством

та прийняти відповідне рішення. Судами попередніх інстанцій не враховано, що саме бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у вирішенні питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки призвело до того,

що останній був позбавлений можливості отримати земельну ділянку

в оренду, у зв`язку із тим, що відповідач, діючи недобросовісно

по відношенню до позивача надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у подальшому передав її у власність ОСОБА_3 .

Разом із цим, вважає, що матеріали справи містять достатньо належних

та допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, яку бажав отримати в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та щодо якої подав клопотання до ГУ Держземагенства

у Полтавській області знаходиться на схід від с. Черевки та розділена на дві частини балки. Саме у межах однієї із цих частин сформовано, зареєстровано та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0 га, яка

є предметом спору у цій справі. Відповідне схематичне зображення земельних ділянок, з якого можна чітко встановити накладення земельних ділянок одна на одну, позивач долучав до матеріалів справи.

У зв`язку із цим, на думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій безпідставно не призначили експертизу для перевірки спірних даних.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 541/1809/19-ц

із Шишацького районного суду Полтавської області.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року справу призначено

до розгляду.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ТОВ «Господар», обґрунтовуючи їх тим,

що доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , безпідставними та необґрунтованими, а судові рішення судів першої

та апеляційної інстанцій є законними, вмотивованими та ухвалені

з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі повного, об`єктивного і всебічного з`ясування судом обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства

у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 123,3 га, для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населеного пункту на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Листом від 14 серпня 2014 року № 31-16-0.4-5742/2-14 ГУ Держземагенства

у Полтавській області залишило без задоволення подане ОСОБА_1 клопотання від 10 липня 2014 року, у зв`язку із тим, що наданий заявником графічний матеріал не дає можливості визначити межі земельної ділянки

та відповідно її правовий статус (а. с. 18, т. 1).

12 грудня 2014 року ОСОБА_1 повторно звертався до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 119,3 га, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області (а. с. 19, т. 1).

За наслідками розгляду цього клопотання заступником начальника

ГУ Держземагенства у Полтавській області Шилом О. Г. прийнято рішення, викладене у листі від 31 січня 2015 року № 31-16-0.4-847/2-15, про залишення клопотання без задоволення (а. с. 23, т. 1).

ОСОБА_1 не погодився із зазначеним рішенням та оскаржив його до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, у справі

№ 816/2053/15-а, позов ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства у Полтавській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ Держземагенства у Полтавській області, викладене у листі від 31 січня 2015 року № 31-16-0.4-847/2-15 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання надати наказ на ім`я

ОСОБА_1 по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 119,3 га, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, відмовлено.

ОСОБА_1 більше не звертався до ГУ Держземагенства у Полтавській області з подібними клопотаннями.

Наказом ГУ Держгеокадасту у Полтавській області від 06 грудня 2018 року

№ 8403-СГ за поданим 26 листопада 2018 року клопотанням ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення

у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області

(а. с. 33, 34, т. 1).

16 травня 2019 року ОСОБА_3 звертався до ГУ Держгеокадасту

у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо надання у приватну власність земельної ділянки

з кадастровим номером 5323288600:00:002:0384, площею 2,0 га,

що знаходиться на території Миргородського району Полтавської області

(а. с. 36, т. 1).

Наказом ГУ Держгеокадасту у Полтавській області від 23 травня 2019 року

№ 3601-СГ затверджено зазначений проект землеустрою та передано земельну ділянку у власність ОСОБА_3 (а. с. 37, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,

що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодозастосуваннянорми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується

з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише

в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з положеннями статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно

до закону.

Пунктом «б» частини першої статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або

за результатами аукціону.

Згідно із частиною другою, пункту «в» частини третьої, частини четвертої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Пунктами «а» та «б» частини першої статті 121 ЗК України встановлено,

що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах.

У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній

по району; для ведення особистого селянського господарства - не більше

2,0 гектара.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності

у користування визначено статтею 123 ЗК України.

Частиною другою статті 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержані в користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку

до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених

статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно із частиною третьою статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл

на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів,

а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Не розгляд поданого особою клопотання про надання дозволу

на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

у межах строку, встановленого статтею 123 ЗК України, може свідчити про протиправну бездіяльність уповноваженого на вирішення такого питання органу й, водночас, надає заявникові право на виготовлення відповідного проекту без отримання вказаного дозволу.

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Згідно висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 823/105/18, зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право,

є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.

Проте, у випадку, якщо така протиправна бездіяльність має місце,

це насамперед призводить до порушення гарантованого Конституцією України права на землю особи, яка звернулась з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або в користування, оскільки створює перешкоди

у реалізації зазначеного права для цієї особи.

Крім того, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Разом із цим, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Такі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження

№ 14-301цс18).

Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної.

На переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено,

що ОСОБА_1 звертався до ГУ Держземагенства у Полтавській області

з клопотаннями про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, проте рішенням управління йому було відмовлено. Рішення

ГУ Держземагенства у Полтавській області про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею

119,3 га з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 31 січня 2015 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, у справі № 816/2053/15 визнано протиправним та скасовано.

Після ухвалення вказаного судового рішення ГУ Держземагенство

у Полтавській області у строк, встановлений законом, повторно

не розглянуло подане ОСОБА_1 клопотання щодо надання дозволу

на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

із земель державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 119,3 га з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 12 грудня 2014 року й це надало йому право замовити виготовлення такого проекту землеустрою за принципом мовчазної згоди, проте позивач таким правом не скористався.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 не оскаржував бездіяльності ГУ Держземагенства у Полтавській області щодо несвоєчасного розгляду питання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою, а також ураховуючи те, що позивач, як особа, зацікавлена в отриманні земельної ділянки, з 2015 року розглядом клопотання не цікавився, обґрунтовано вважав, що на преддоговірній стадії поводитися добросовісно, розумно враховуючи інтереси один одного повинно не тільки ГУ Держземагенство у Полтавській області,

а й ОСОБА_1 .

При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те,

що ГУ Держземагенство у Полтавській області після ухвалення судового рішення у справі № 816/2053/15 не втратило повноважень на розгляд поданого позивачем клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 12 грудня 2014 року і управління було зобов`язано його розглянути з прийняттям відповідного рішення, як результату реалізації своєї виключної компетенції на одному з етапів вирішення питання про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду для ведення фермерського господарства.

Особа, зацікавлена у отриманні земельної ділянки у власність, не позбавлена можливості оскаржити до суду бездіяльність уповноваженого органу щодо нерозгляду у встановлений строк її заяви стосовно надання дозволу

на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність або оскаржити прийняте цим органом рішення

з вказаного питання.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка площею

2,0 га, яка належить ОСОБА_3 , сформована як об`єкт цивільних прав,

їй присвоєно кадастровий номер 5323288600:00:002:0384 та визначено фактичні межі, а земельна ділянка площею 119,3 га, про яку йдеться

в позовній заяві, фактично не визначена, не має меж та кадастрового номера, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості, а також точне визначення на картографічних матеріалах.

Разом із цим, встановивши, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області під час видання оскаржуваних наказів діяло правомірно та у межах своєї компетенції, а також ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, входила до складу земельної ділянки, щодо якої позивачем була подана заява, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального

й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 806/3095/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/19, від 03 квітня 2020 року

у справі № 536/1942/16-а, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц та від 30 листопада 2020 року у справі № 1140/2559/18, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Доводи касаційної інстанції щодо необхідності призначення судами першої та апеляційної інстанцій з власної ініціативи експертизи у справі

є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупністю таких обставин: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання

у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Статтею 105 ЦПК України встановлено, що призначення експертизи судом

є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. призначення експертизи судом є обов`язковим також

за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи;

3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо

їх одержати.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено цивільним судом

з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

При цьому неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін тощо.

Матеріали справи не містять клопотань сторін у справі щодо проведення експертизи.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою

до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 22 лютого

2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 серпня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович