Постанова

від 22.11.2022 по справі 551/61/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/61/20 Номер провадження 22-ц/814/4605/22Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю.І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Чумак О.В.

суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Даценко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимівідеоконференції цивільнусправу за апеляційноюскаргою Приватного підприємства "Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз "Інвентаризатор" на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 05 липня 2022 року, ухвалене суддею Ячало Ю.І., повний текст рішення складено 14 липня 2022 р., по справі за позовом Приватного підприємства "Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз "Інвентаризатор" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача

в с т а н о в и л а:

У січні 2020 року позивач Приватне підприємство "Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз "Інвентаризатор" в особі директора Кумейської Н.С. звернулося до суду першої інстанції з позовом заявою до ОСОБА_1 про стягнення з матеріальної шкоди.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачка працювала у ПП МПТІЕ "Інвентаризатор" з 01.09.2004 року по 01.04.2017 року на посаді завідувача Шишацької філії. Відповідно до наказу ПП МПТІЕ "Інвентаризатор" № 1 від 08.01.2009 "Про облікову політику підприємства" вона призначена відповідальною особою за збереження основних та малоцінних засобів та архівних справ. З вищевказаним наказом вона ознайомлена, про що свідчить її підпис, який було зроблено нею власноручно.

Відповідно до наказів ПП МПТІЕ "Інвентаризатор" № 4 від 14.05.2009 та № 4 від 23.04.2012 "Про інвентаризацію" було проведено інвентаризацію фактичних залишків основних та малоцінних цінностей в Шишацькій філії підприємства.

За результатами проведеної інвентаризації було складено відповідні інвентаризаційні описи, в яких маються підписи відповідачки про те, що усі цінності пойменовані в них перевірені комісією в натурі за її присутності та внесені в опис, претензій до інвентаризаційної комісії вона не має, і всі цінності перелічені в описах знаходяться на її відповідальному зберіганні, про що надала розписку.

Відповідно до наказу ПП МПТІЕ "Інвентаризатор" № 1 від 01.02.2017 "Про інвентаризацію майна" знову було призначено інвентаризацію фактичних залишків основних та малоцінних матеріальних цінностей в Шишацькій філії підприємства станом на 01.02.2017 року. В зв`язку з відмовою ОСОБА_1 приймати участь в інвентаризації, відповідно до наказу № 2 від 10.03.2017 було призначено склад комісії та проведено інвентаризацію, в ході якої виявлено нестачу архівних інвентаризаційних справ в загальній кількості 2997 одиниць на загальну вартість 219300 грн.

Позивач вважає, що в зв`язку з умисними діями відповідача, що виразились у недбалому ставленні до збереження товарно-матеріальних цінностей та архівних інвентаризаційних справ, що призвело до їх втрати, йому завдано збитків на вище вказану суму.

Оскільки відповідачка відмовляється в добровільному порядку відшкодувати завдані збитки, позивач просив стягнути з неї на його користь матеріальну шкоду в розмірі 219300,00 гривень та судові витрати в сумі 2193,00 гривні.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 05 липня 2022 року у задоволенні позовуПриватного підприємства "Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз "Інвентаризатор» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої підприємству працівником відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та подав на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач Приватне підприємство «Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор», посилаючись на незаконність рішення суду внаслідок неналежного вивчення та дослідження матеріалів справи, суті та змісту позовних вимог, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що матеріалами справи доведено факт завдання відповідачкою матеріальної шкоди підприємству позивача та її розмір, який підтверджено висновком судової економічної експертизи від 24.03.2022 № 2266/2274, який є належним і допустимим доказом.

Звертає увагу на те, що з 01.08.2021 р. введено в дію Державний електронний реєстр будівельної діяльності, в який необхідно заносити всі дані технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна та матеріали інвентаризаційних справ. Міністерством розвитку громад та територій України визначено порядок занесення інвентаризаційних справ до реєстру, які були створені до введення Державного електронного реєстру будівельної діяльності та вимоги до збереження матеріалів технічної інвентаризації. У зв`язку з чим підприємству необхідно за вказаний термін відновити 2997 архівних інвентаризаційних справ. Для цього необхідно звернутися до власників нерухомого майна та зробити копії документів, створити нові інвентаризаційні справи та занести їх до ЄДССБ. При цьому, частина інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна може знаходитися у відповідачки.

Не погоджується з висновками суду щодо відсутності доказів умисних дій відповідачки та наголошує, що вона самовільно залишила робоче місце та не передала в установленому порядку все майно, яке було їй передане на відповідальне зберігання та за яке вона несла повну матеріальну відповідальність.

Вказує, що умисно не звільнившись з підприємства, відповідачка самостійно забрала інвентарні справи, перейшла працювати у Приватне підприємство ПБТІ «Інвентаризатор», та використовувала у своїй діяльності архівні справи, які зникли з підприємства позивача.

Зазначає, що після 01.04.2017 р. наказом №4 від 31.03.2017 ОСОБА_1 була звільнена з роботи за прогули, так як фактично з 10.03.2017 р. на роботу не з`являлася, працюючи у ПП ПБТІ «Інвентаризатор».

Посилається на те, що у підприємстві позивача були наявні умови для забезпечення збереження матеріальних цінностей, що підтверджено показами свідків, яким суд не надав належної правової оцінки.

На думку позивача, наведене свідчить про те, що матеріальні збитки завдані саме неправомірними, усвідомленими діями відповідачки, яка, будучи матеріально відповідальною особою та прийнявши на відповідальне зберігання матеріальні цінності та інвентарні справи, повинна була передати усе майно при звільненні.

Крім цього, вважає безпідставними посилання суду на положення ст. 130, ч.1 ст.137 КЗпП України.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов від ОСОБА_1 , відповідачка просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

21.11.2022 р. до апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання з`явилися представник позивача ОСОБА_2 , представники позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представник відповідачки ОСОБА_5 .

Представник відповідачки адвокат Брижатий С.В., який відповідно до ухвали суду від 22.11.2022 р. приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції власними технічними засобами поза межами приміщення суду, на відеоконференцзв`язок не вийшов у зв"язку з технічними причинами, які виникли зі сторони представника відповідачки.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Яресько Н.Л., Смірнова С.І., представника відповідачки ОСОБА_5 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особу серія А00 № 603644 від 14.04.2008, Приватне підприємство "Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз "Інвентаризатор", ідентифікаційний код юридичної особи 30068817, місце знаходження юридичної особи: вулиця Незалежності, будинок 7, місто Миргород Миргородського району Полтавської області, зареєстровано 17.11.1999 року (том 1 а.с. 7).

Згідно п. 1.1 статуту Приватного підприємства "Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз "Інвентаризатор" (в новій редакції від 14.02.2007 року), його власником є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п. 5.1 статуту Приватного підприємства "Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз "Інвентаризатор" (у новій редакції від 14.02.2007року), управління підприємством здійснює його власник.

Згідно п. 5.2 статуту ПП МПТІЕ "Інвентаризатор" (в новій редакції від 14.02.2007 року), у підприємстві діє одноособовий виконавчий орган- директор, який вирішує усі питання діяльності підприємства, окрім віднесених до виключної компетенції власника. Власник може покласти на себе виконання обов`язків директора (том 1 а.с. 8-13).

Наказом ПП МПТІЕ" Інвентаризатор" № 2 від 04 листопада 1999 року про прийняття на роботу, ОСОБА_2 прийнята на роботу на посаду директора цього підприємства (том 1 а.с. 14).

Наказом ПП МПТІЕ" Інвентаризатор" №117 від 01.09.2004 року про прийняття на роботу, ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду завідуючої Шишацької філії з 01.09.2004 року (том 1 а.с. 16).

Згідно посадової інструкції керуючого Шишацькою філією ПП МПТІЕ "Інвентаризатор", яка затверджена директором ПП МПТІЕ" Інвентаризатор" 01.11.2004 року, та з якою відповідачка ознайомлена цього ж дня, до функціональних обов`язків останньої відноситься: керуючий філією забезпечує 1)повноцінне функціонування підприємства на підставі встановлених правил його ведення, та повинен приймати громадян; 2)ознайомлюватися з поданими документами; вести реєстраційну книгу, реєструвати замовлення, виписувати рахунки; призначати техніків для виходу на об`єкт; 3)контролювати якість виконаних робіт з технічної документації; 4)видавати виконану технiчно-реєстрацiйну документацію; 5)звітувати про виконані роботи; 6)знайомитися з iнструкцiями, наказами, розпорядженнями; 6)виконувати інші обов`язки керуючого філією (том 1 а.с. 17).

Відповідно до наказу ПП МПТІЕ" Інвентаризатор" №1 від 08.01.2009 року "Про облікову політику підприємства", відповідальною особою за збереження матеріальних цінностей Шишацької філії призначено Мосієнко Зінаїду Миколаївну (том 1 а.с. 18).

Згідно наказів ПП МПТІЕ" Інвентаризатор" № 1 від 08.01.2009 року "Про облікову політику підприємства", № 4 від 14.02.2009 року "Про інвентаризацію майна", №4 від 23.04.2012 року "Про інвентаризацію майна", №1 від 01.02.2017 року "Про інвентаризацію майна", на підприємстві призначалися інвентаризації фактичних залишків основних засобів та малоцінних матеріальних цінностей в Шишацькій філії (том 1 а.с. 18, 19, 24, 31).

Згідно Акту контрольної перевірки фактичних залишків основних засобів, малоцінних матеріальних цінностей, архівних інвентаризаційних справ по Шишацькій філії ПП МПТІЕ" Інвентаризатор" від 10.03.2017 р., складеного за результатами перевірки згідно наказу № 2 від 10.03.2017 р., встановлено, що поміж з іншого, наявність інвентаризаційних справ в архіві складає 806 одиниць, недостача становить 2997 одиниць (том 1 а.с. 33).

Відповідно до звіту про визначення оціночної вартості відновлення архівних інвентаризаційних справ по виготовленню технічної документації на об`єкти нерухомого майна, що були виконані, сформовані та належать ПП МПТІЕ" Інвентаризатор" складає 219300, 00 (двісті дев`ятнадцять тисяч триста гривень 00 копійок) (том 1 а.с. 44-89).

Згідно наказу № 4 "Про звільнення з роботи" від 01.04.2017 р. ПП "Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз "Інвентаризатор", ОСОБА_1 звільнено по п. п. 3, 4ст. 40 КЗпП Україниза прогули без поважних причин та за систематичне невиконання службових обов`язків без поважних причин з 01.04.2017 р. (том 1 а.с. 41).

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 28.12.2017 року по справі №551/271/17, дата набрання законної сили: 23.05.2018 року (том 1 а.с. 225-234), визнано незаконним та скасовано наказ ПП МПТІЕ" Інвентаризатор" № 4 від 31.03.2017 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 пост. 40 пункти 3 та 4 КЗпПза прогули без поважних причин та за систематичне невиконання службових обов`язків без поважних причин з 01.04.2017 р. Визначено днем видачі трудової книжки ОСОБА_6 02 жовтня 2017 року та визнано днем її звільнення з роботи за власним бажанням 02 жовтня 2017 року.

Постановою старшого слідчого СВ Шишацького відділення поліції Миргородського ВП ГУ НП в Полтавській області Шабельник О.М. від 30 червня 2020 року кримінальне провадження №12017170360000191 від 08.06.201н року по факту привласнення майна ПП МПТІЕ" Інвентаризатор" закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст. 191 КК України.

Зміст постанови, як і досліджені в суді окремі матеріали кримінального провадження, не містить відомостей про встановлені обставини в ході проведення досудового слідства, які вказуються на протиправну поведінку відповідача ОСОБА_1 по справі, яка завдала шкоду підприємству (том 2 а.с. 89-140, 141-145).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що на відповідачку, яка обіймала посаду завідувача Шишацької філії ПП МПТІЕ «Інвентаризатор» було покладено повну матеріальну відповідальність та внаслідок її винних, протиправних дій, як працівником підприємства, позивачу заподіяна матеріальна шкода.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 1ст. 130 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав та умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2ст. 130 КЗпП Україниумовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправним і винним діянням працівника і шкодою, яка настала.

Таким чином, обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема, і повної матеріальної відповідальності згідно зіст. 134 КЗпП України, є встановлення вини особи, у взаємозв`язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбаченіст. 130 КЗпП України.

У пункті 3 та 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»судам роз`яснено, що виходячи з вимогст. 15 ЦПК Українисуд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст.130,135-3,137 КЗпП Українизалежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідност. 130 КЗпП Українинеодержані підприємством, установою, організацією прибутки не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню працівником.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Відповідно дост. 138 КЗпП України, обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві.

Згідно частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У ч. 1ст.16ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 134 Кодексу Законів про працю Українипередбачено відповідальність працівника, який несе повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно достатті 135-1 цього Кодексуукладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідност.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року №477/24, посада керуючий філією не входить вище вказаного переліку.

Суд першої інстанції правильно послався на те, що надана позивачем копія наказу ПП "МПТІЕ "Інвентаризатор" № 1 "Про облікову політику підприємства" від 08.01.2009 року, як на підтвердження факту покладення на відповідачку обов`язку відповідати за збереження основних та малоцінних засобів, архівних справ не є доказом того, що на відповідачку покладено таку відповідальність у розумінні ст. 135-1 КЗпП України.

Вказаний наказ не є договором про повну матеріальну відповідальність у розумінні вимог трудового законодавства, про яке зазначено вище.

Письмового договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного між ПП МПТІЕ "Інвентаризатор" та відповідачем ОСОБА_7 , як передбачено ст. 135-1 КЗпП України, позивач суду не надав.

Недостача на підприємстві позивача інвентаризаційних справ у кількості 2997 одиниць станом на 10.03.2022 р., що встановлено контрольною перевіркою (том 1 а.с. 33), не підтверджує того, що ця недостача товарно-матеріальних цінностей відбулася внаслідок протиправних дій відповідачки, чи то неналежного, недбалого ставлення до своїх посадових обов`язків, та не є підставою для покладення на неї відповідальності по її відшкодуванню.

Обґрунтовуючи розмір заподіяної шкоди, позивач надав суду звіт про визначення оціночної вартості відновлених архівних інвентаризаційних справ по виготовленню технічної документації на об`єкти нерухомого майна, що було виконані, сформовані та належать ПП МПТІЕ "Інвентаризатор" від 10.01.2020 року, оцінювач ОСОБА_8 (том 1 а.с. 46-89); висновок експерта судової економічної експертизи № 2266/2274 від 24.03.2022 року (том 3 а.с. 2-52), якими встановлено суму збитків понесених підприємству в розмірі 219288,00 гривень.

Суд першої інстанції встановив, що в ході судового розгляду при дослідженні висновку експертів судові експерти ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на запитання суду повідомили, що при проведенні відповідного експертного дослідження документи бухгалтерського обліку ПП МПТІЕ "Інвентаризатор" експертам не надавалися, дослідження експерта, що стосувалися суми збитків, яка вказана в експертизі поданій до суду зводилися до перевірки правильності/неправильності арифметичних розрахунків, які було здійснено оцінювачем при проведенні оцінки від 10.01.2020 року.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що позивачу ПП МПТІЕ "Інвентаризатор" завдано матеріальної шкоди, яка виразилась в недостачі інвентаризаційних справ в архіві в кількості 2997 одиниць, що підтверджується висновком комісійної судової економічної експертизи № 2266/2274 від 24.03.2022 року (том 3 а.с. 2-52).

Між тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсування матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Всупереч вимогам ст. 135-3 КЗпП України, стороною позивача не надано суду бухгалтерської звітності щодо кількості архівних інвентаризаційних справ.

При цьому, позивач заперечує наявність будь якої бухгалтерської звітності щодо переліку інвентаризаційних справ чи інших матеріальних цінностей.

Згідно з ч. 1ст. 137 КЗпП України, суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Відсутність достатніх доказів, які б підтверджували дійсний розмір завданої позивачу шкоди неправомірними діями відповідача та вказували на наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності по її покриттю, є беззаперечною підставою для залишення вимог позивача без задоволення.

Такий висновок суду викладений у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 363/1400/16-ц.

Відповідно до вимогст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України ).

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що позивач не надав жодного належного і допустимого доказу, який би вказував на наявність протиправних дій чи бездіяльності, вчинених відповідачкою ОСОБА_1 як працівником підприємства, на якого покладено матеріальну відповідальність, спрямованих на заподіяння шкоди ПП МПТІЕ "Інвентаризатор", суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ПП «МБТІЕ «Інвентаризатор».

Доводи апеляційної скарги позивача, які фактично дублюють обґрунтування позовних вимог, не підтверджені належними і допустимими доказами, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.

Позивач не надав жодних належних і допустимих доказів того, що на ОСОБА_1 , яка обіймала посаду завідуючої Шишацької філії ПП МБТІЕ «Інвентаризатор», була покладена повна матеріальна відповідальність за зберігання товарно-матеріальних цінностей, а також, що саме її протиправними діями чи бездіяльністю підприємству завдана матеріальна шкода у розмірі 219300,00 грн.

Посилання позивача на те, що у підприємстві були наявні умови для забезпечення збереження матеріальних цінностей, що підтверджено показами свідків, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки покази свідків не підтверджують факт покладення на відповідачку повної матеріальної відповідальності за зберігання матеріальних цінностей та протиправність її дій чи бездіяльності, які завдали позивачу матеріальну шкоду.

Інші доводи апеляційної скарги представника позивача, які фактично дублюють обґрунтування позовних вимог, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому не заслуговують на увагу.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргуПриватного підприємства"Миргородськепідприємство технічноїінвентаризації таекспертиз "Інвентаризатор" залишити без задоволення.

Рішення Великобагачанськогорайонного судуПолтавської областівід 05липня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 02.12.2022 р.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді П.С.Абрамов

Л.І.Пилипчук