Рішення

від 15.11.2022 по справі 126/1656/22

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1656/22

Провадження № 2/126/630/2022

"15" листопада 2022 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О.Г.

секретар Кучанська В.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватний нотаріус Матвієнко Людмила Володимирівна про встановлення факту, який має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

До Бершадського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватний нотаріус Матвієнко Л.В. про встановлення факту, який має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

Позов обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 від 08.08.2002 року серія НОМЕР_1 виданого повторно, його «по батькові» також записано « ОСОБА_4 », проте у його паспорті громадянина України «по батькові» записано « ОСОБА_5 », а також у всіх правовстановлювальних документах на нерухоме майно також записано « ОСОБА_5 ».

Після смерті чоловіка залишилась спадщина, яка складається, з 1/5 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та 4 земельних ділянок.

В липні 2020 року вона звернулася до приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Матвієнко Л.В. із заявою про прийняття спадщини.

21.07.2020 року приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Матвієнко Л.В. заведена спадкова справа № 70/2020 до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що на момент смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з матеріалами спадкової справи, спадкоємцями померлого ОСОБА_3 , які прийняли спадщину є його дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та його син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

04.07.2022 року вона - ОСОБА_1 , звернулася до приватного нотаріуса Матвієнко Л.В., з проханням видати на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їй частку у праві власності на спадкове майно після смерті її чоловіка ОСОБА_3 ..

Для перевірки родинних відносин нею було надано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , видане 20.05.1979 року Великокиріївською сільською радою Бершадського району Вінницької області, де в графі чоловік вказано: « ОСОБА_3 ». Згідно поданих нотаріусу документів неможливо встановити родинний зв`язок між померлим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , оскільки в свідоцтві про шлюб її чоловіка вказано « ОСОБА_3 ».

Крім того між спадкоємцями, тобто нею - ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 виник спір з приводу розподілу спадкового майна.

Таким чином вона вимушена звертатися до суду з даним позовом для захисту своїх спадковий прав на нерухоме майно.

Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не явилася. Подала заяву про підтримання позовних вимог, справу просила слухати у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини неявки. Відзиву на позовну заяву не надав. Жодних заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.

Приватний нотаріус Матвієнко Л.В. в судове засідання не з`явилася, не повідомила суд про причини неявки. Жодних заяв чи клопотань від неї до суду не надходило.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та усі зібрані по справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується виданим повторно свідоцтвом про його смерть від 15.07.2022 року та свідоцтвом про укладення шлюбу від 20.051973 року серія НОМЕР_3 .

Згідно повторного свідоцтва про народження ОСОБА_3 від 08.08.2002 року серія НОМЕР_4 його «по-батькові» також записано « ОСОБА_4 », проте у його паспорті громадянина України «по батькові» записано « ОСОБА_5 », а також у всіх правовстановлювальних документах на нерухоме майно також записано « ОСОБА_5 ».

Відповідно до довідки Великокиріївської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 10.09.2020 року № 897 ОСОБА_1 дійсно проживала разом з ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , вони вели спільне господарство по АДРЕСА_1 .

Після смерті чоловіка залишилась спадщина, яка складається, з 1/5 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та 4 земельних ділянок, що підтверджується правовстановлюючими документами (свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.03.2008; Витягом про реєстрацію право власності на нерухоме майно № 18108513 від 17.03.2008; 4 державними актами на право власності на земельні ділянки;4 Витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки).

В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Матвієнко Л.В. із заявою про прийняття спадщини.

21.07.2020 року приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Матвієнко Л.В. заведена спадкова справа № 70/2020 до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що на момент смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З оглянутої в судовому засіданні копії спадкової справи № 70/2020, спадкоємцями померлого ОСОБА_3 , які прийняли спадщину є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Інші спадкоємці померлого: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , від прийняття спадщини відмовилися.

04.07.2022 року ОСОБА_1 , звернулася до приватного нотаріуса Матвієнко Л.В., із заявою видати на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їй частку у праві власності на спадкове майно після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , яке складається з: 1/5 частки у праві власності на житловий будинок з відповідною часткою господарських будівель та споруд під АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0520480900:03:002:0012, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,01000 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520480900:03:002:0013, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,06000 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520480900:03:002:0014, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 2,4089 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520480900:01:002:0171, що розташована на території Великокиріївської сільської ради, Вінницької області Бершадського району, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Для перевірки родинних відносин ОСОБА_1 було надано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , видане 20.05.1979 року Великокиріївською сільською радою Бершадського району Вінницької області, де в графі чоловік вказано: « ОСОБА_3 ».

Відповідно до пункту 5 частини 2 ст. 293 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно із частиною 2 ст. 315 цього ж Кодексу у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. ст. 293, 315 ЦПК України та роз`яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", із змінами та доповненнями, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно поданих нотаріусу документів неможливо встановити родинний зв`язок між померлим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , так як в свідоцтві про шлюб чоловіка позивачки вказано « ОСОБА_3 » і в неї немає можливості іншим чином підтвердити родинні стосунки з

чоловіком інакше як звернутися до суду. На даний час вона хоче оформити спадщину після смерті свого чоловіка для чого їй необхідно підтвердження родинних стосунків з ним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині встановлення факту родинних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як чоловіка та дружини підтверджено належними доказами, отож їх слід задовольнити.

Щодо визнання права власності на спадкове майно, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Положеннями статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.07.2022 року № 02-31/38, нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачці було відмовлено крім не підтвердження родинних відносин з померлим чоловіком, у зв`язку з наявним спором між спадкоємцем -відповідачем по справі ОСОБА_2 , щодо поділу спадкового майна.

Вирішуючи справу у межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4статті 41Конституції України).

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Ч.1 ст. 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як роз`яснено в п. 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно, що відповідає положенню ст. 392 ЦК України.

Суд приходить до висновку, що зазначені перешкоди можуть бути усунуті в ході судового розгляду, оскільки вони перешкоджають спадкоємцеві оформити своє право на спадщину у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, аналізуючи зібрані в судовому засіданні докази, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити повністю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Виходячи із вказаного, з відповідача слід стягнути на користь позивачки сплачений нею судовий збір.

На підставі ст.ст. 25, 346, 1217, 1218 - 1222, 1258, 1261, 1268 -1270, 1299 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 263-267, 315 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватний нотаріус Матвієнко Людмила Володимирівна про встановлення факту, який має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт, родинних відносин, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно:

- 1/10 частину житлового будинку загальною площею 104,70 кв. м, житловою площею 70,5 кв.м., з відповідною часткою господарських будівель: веранда - а, навіс - а1, вхідний майданчик, літня кухня - Б, погріб - Б/під, сарай - В, гараж- Г, сарай - Д, жомова яма - Ж та споруди 1-3, по АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0520480900:03:002:0012, що розташована по АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,06000 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520480900:03:002:0014, що розташована по АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,01000 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520480900:03:002:0013, що розташована по АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 2,4089 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520480900:01:002:0171, що знаходиться на території Гайсинського району Вінницької області.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. Г. Рудь