Рішення
від 05.12.2022 по справі 467/902/22
АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/902/22

2/467/218/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2022 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Хлібна база №76" Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 12 червня 2009 року він працює на державному підприємстві "Хлібна база № 76" на посаді охоронника-пожежника, а з 02 січня 2012 року на посаді водія пожежного автомобіля. Однак, починаючи з квітня 2021 року по червень 2022 року відповідач не сплачує йому заробітну плату, заборгованість якої становить 76991,70 грн. Також, за вказаний період відповідач, не сплачуючи йому заробітної плати, спричиняє йому моральні страждання, зумовлені втратою нормальних життєвих зв`язків, вимушеній економії на продуктах харчування, що негативно впливає на відносини у його сім`ї, оскільки заробітна плата є єдиним джерелом його доходу. Моральну шкоду оцінено ним в розмірі 20000 грн. За таких обставин, позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь заборгованість за заробітній платі за період з квітня 2021 року по червень 2022 року в розмірі76991,70 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою судді від 26.10.2022 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився двічі, про час і місце судового засідання повідомлений у встановленому порядку. Враховуючи, що у справі є достатні відомості про правовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, однак відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань до суду не подав, позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, суд розглядає справу у відсутність відповідача у заочному порядку відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

За такого, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Частиною 3 статті 6 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст.1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (ч.1 ч.2 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до положень ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати №95, яка ратифікована 31 січня 1961 року, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Конвенції ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу (ст. 12 Конвенції про захист заробітної плати).

Статтею 141 КЗпП України встановлено, що обов`язок неухильного додержання законодавства про працю лежить на власнику або уповноваженому ним органі.

Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як видно, згідно копії трудової книжки, згідно наказу № 3-к від 12.06.2009 року та наказу № 505-к від 29.12.2011 року позивач по день ухвалення рішення працює у ДП «Хлібна база № 76» на посаді водія пожежного автомобіля (а.с. 10-13).

Згідно довідки ДП «Хлібна база № 76» від 24.10.2022 року № 126 про нараховану і не виплачену заробітну плату, підприємство перед позивачем має заборгованість по заробітній платі без урахуванням податків і зборів за період з квітня 2021 року по червень 2022 року в розмірі 76991,70 грн. (а.с.14).

Як видно, між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі. Тому суд вважає вимоги позивача в даній частині позову про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 76991,70 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 14.12.2016 у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача. Невиплата позивачеві заробітної плати встановлена та доведена в ході судового розгляду. Сам факт порушення законного трудового права позивача свідчить про заподіяння йому моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Дана позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 у цивільній справі №362/7161/15-ц, які враховуються судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Дійсно, невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні його прав на отримання оплати за працю, що призвело до моральних страждань, порушення звичайного укладу життя, економії на харчуванні та лікуванні.

Враховуючи вимоги розумності та справедливості, що відповідає вимогам ч.3 ст. 23 ЦК України, враховуючи тривалість не проведення повного розрахунку відповідача з позивачем, обставини, за яких позивач зазнав моральних страждань, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

Доказів заподіяння моральної шкоди у більшому розмірі суду не надано. Тому вимоги позивача в даній частині позову підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Оскільки позовні вимоги у частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають повному задоволенню, то за правилами ст. 141 ЦПК України із відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 992,40 грн..

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди. Оскільки позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволено частково у розмірі 25%, то згідно положень ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 248.10 грн.

Згідно із ст. 430 УПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. У зв`язку з цим, рішення суду в цій частині підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 4,6,10,12,13,76-81,258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України про стягнення заробітної плати та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 76991 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто одну) грн. 70 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.00 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн. 10 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яності дві) грн. 40 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем та іншими учасниками справи шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство "Хлібна база №76" державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 20885124, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Кавуни, вул. Елеваторна, 10)

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова

Дата ухвалення рішення05.12.2022
Оприлюднено07.12.2022

Судовий реєстр по справі —467/902/22

Рішення від 05.12.2022

Цивільне

Арбузинський районний суд Миколаївської області

Кірімова О. М.

Ухвала від 26.10.2022

Цивільне

Арбузинський районний суд Миколаївської області

Кірімова О. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні