Рішення

від 28.11.2022 по справі 357/7447/22

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/7447/22

2/357/2693/22

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Пустова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Атлантік-Агро» про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В :

25.08.2022 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до ТОВ «Атлантік-Агро», в якому позивач просив суд стягнути з ТОВ «Атлантік-Агро» на свою користь заборгованість з орендної плати в розмірі 25095 грн., пеню, відповідно до п.3.5 Договору в розмірі 46580,82 грн., та штраф в розмірі 3531,30 грн.

І. Позиція сторін у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.06.2019 року між ним та ТОВ «Атлантік-Агро» був укладений Договір оренди землі № 2 строком на 7 років, відповідно до умов якого, орендодавець надав у строкове платне володіння і користування земельну ділянку з кадастровим номером 3224681200:06:004:0028 площею 1,7368 га, що розташована на території Галайківської сільської ради Тетіївської міської громади Білоцерківського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а орендар прийняв земельну ділянку і зобов`язався її використовувати відповідно до умов Договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до п. 3.1 Договору, за користування земельною ділянкою орендар вносить орендну плату у грошовій формі в розмірі 8 365,00 грн. Пунктом 3.3 Договору визначено, що орендна плата вноситься один раз на рік не пізніше 16 грудня поточного року. Позивач вказував, що орендар не виконав свого обов`язку за Договором, внаслідок чого, за період з 2019 - 2021 роки, заборгованість з орендної плати складає 25 095,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача. На підставі п. 3.5 Договору, яким передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, стягується пеня у розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожний день прострочення, а тому позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 46 580,82 грн. Також, на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача штраф в сумі 3531,30 грн.

В жовтні 2022 позивач зменшив позовні вимоги та подав до суду позовну заяву в новій редакції, де, посилаючись на вищенаведені обставини, просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 25 095,00 грн., а також штрафні санкції в розмірі 52 566,30 грн. нараховані на підставі п. 3.5 Договору, та просив відшкодувати судові витрати по справі.

Заперечуючи позов, відповідач ТОВ «Атлантік-Агро» 17.10.2022 року подав відзив на позовну заяву, та уточнений відзив, де зазначив, що позовні вимоги визнає частково,а саме відповідач визнав вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі за весь період, але з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб і військового збору, що становить 17175,86р. та, визнав вимогу про стягнення пені, в межах строку позовної давності, за 1 рік, з 17.12.2021р. по 17.10.2022р, в сумі 4107,63грн. Відповідач заперечує проти позову в іншій частині.

25.10.2022 року позивач направив відповідь на відзив, в якому висловив незгоду з доводами відповідача щодо застосування позовної давності за період з 2019-2020 р.р., оскільки станом на 17.10.2022 року договір є чинним, строк позовної давності не є пропущеним. Шодо застосування штрафних санкцій за невиконання умов договору посилаючись на норми ст.610, 611, 612, 549 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 25 095,00 грн., а також штрафні санкції в розмірі 52 566,30 грн., нараховані на підставі п. 3.5 Договору, відшкодувати судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач підтримав уточнений позов.

Відповідач ТОВ «Атлантік-Агро» в судове засідання не направили свого представника, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подали.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді від 26.08.2022 року позовну заяву заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків (а.с.29,30).

21.09.2022 року позивач подав суду заяву про усунення недоліків (а.с.33-34).

Ухвалою суду від 22.09.2022 року було відкрито провадження у даній справі, та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи (а.с.39).

17.10.2022 року відповідач ТОВ «Атлантік-Агро» направив відзив на позов (а.с.43-46). 25.10.2022 року позивач ОСОБА_1 направив суду відповідь на відзив (а.с.51-53) та заяву про уточнення позовних вимог (а.с.61-64).

21.11.2022 року відповідач ТОВ «Атлантік-Агро» направив суду відзив на уточнену позовну заяву (а.с.78-81).

28.11.2022 року позивач направив суду письмові пояснення по справі (а.с.93-95), з уточненнями своїх вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 21 976,41 грн., пеню, відповідно до п.3.5 Договору в розмірі 36 811,5 грн., індексацію в розмірі 3 698,20 грн. судові витрати в розмірі 1491 грн. (992 грн.- судовий збір та 499 грн. - витрати пов`язані із пересиланням поштових відправлень), та витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.

Тобто, під час розгляду справи по суті, позивач бажав уточнити/ збільшити свої позовні вимоги, що було розцінено судом, як одночасне доповнення позовних вимог із зміною і предмета, і підстав позову (а.с.93-95).

Позивач звернувся з позовом про стягнення орендної плати та штрафних санкцій (п.3.5 Договору), а 28.11.2022р. подав пояснення де просив стягнути з відповідача ще кошти згідно ст. 625 ЦК України (пеню і індекс інфляції з 01.01.2020р. по 31.10.2022р. на суму 3698,20 грн.).

Процесуальні права та обов`язки сторін визначені ст. 49 ЦПК України, тож відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Верховний Суд у постанові від 09.07.2020 у справі № 922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально- правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних є зміною одночасно предмета та підстав позову, яка була подана під час розгляду справи по суті, без будь-яких обґрунтувань пропуску процесуального строку, а тому не була прийнята судом до розгляду. На підставі ст.126 ЦПК України пояснення позивача з новими вимогами були залишені судом без розгляду.

Суд, вивчивши матеріали справи, позицію учасників судового процесу, оцінивши зібрані та надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 1,7368 га (кадастровий номер: 3224681200:06:004:0028), 12.06.2019 року зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.18)

Встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Атлантік-Агро» 14.06.2019 року було укладено Договір оренди землі № 2, відповідно до умов якого, орендодавець ОСОБА_1 надав у строкове платне володіння і користування земельну ділянку з кадастровим номером 3224681200:06:004:0028, площею 1,7368 га, що розташована на території Галайківської сільської ради Тетіївської міської громади Білоцерківського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а орендар прийняв земельну ділянку і зобов`язався її використовувати відповідно до умов Договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди укладено строком на 7 (сім) років (а.с.6-10).

Відповідно до п. 3.1 Договору, за користування земельною ділянкою орендар вносить орендну плату у грошовій формі в розмірі 8 365,00 грн. Розмір орендної плати буде зменшено на податок на доходи фізичних осіб, чинний на момент дії договору і буде сплачено орендарем до бюджету.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що орендна плата вноситься один раз на рік не пізніше 16 грудня поточного року.

На підставі п. 3.5 Договору, яким передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, стягується пеня у розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Зазначений договір було належно зареєстровано, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 171086522 від 20.06.2019 року ( а.с.19).

Встановлено, що на звернення позивача, 21.08.2020 року ТОВ «Атлантік-Агро» листом повідомив ОСОБА_1 , про те, що підприємство не відмовляється від своїх обов`язків за Договором оренди земельної ділянки, однак через настання форс-мажорних обставин, орендар не в змозі виплатити орендну плату за 2020 рік, просили перенести на один-два сезони виплату орендної плати (а.с.20).

20.06.2022 року ОСОБА_1 надіслав директору ТОВ «Атлантік-Агро» претензію з вимогою негайного виконання ТОВ «Атлантік-Агро» своїх договірних зобов`язань (а.с.11,12).

Встановленим є те, що на час розгляду даної справи судом, відповідач не виплатив позивачу орендної плати за Договором оренди №2 від 14.06.2019р.

Згідно бухгалтерської довідки №22 від 07.10.2022р., станом на 01.10.2022р. орендар облікував заборгованість перед позивачем, за 2019-2021р.р. та згідно цього розрахунку до виплати орендодавцю визначено загальну суму 17 175,86грн. (а.с.47)

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України від 06.10.1998 року (№ 161-XIV) "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

А за ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до абзацу першого частини першої ст. 792 ЦК України, статті 13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина 1 статті 14 Закону № 161-XIV).

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

дата укладення та строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У відповідності до частин 1, 2, 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі"орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до положень абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 ЦК).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив умови Договору оренди землі від 14.06.2019р., не виплатив у передбачений договором строк, орендну плату за 3 роки, порушив вимоги статей 21, 25 Закону України «Про оренду землі».

Згідно ст. 163 ПК України п.163.1. Об`єктом оподаткування резидента є: 163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; 163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); 163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: п. 164.2.5. дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.

Згідно ст. 170 ПК України оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм). П.п.170.1.1. Податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Відповідно до ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Отже, виходячи з норм ПК України та умов самого Договору оренди №2, на орендаря покладений обов`язок сплачувати за рахунок орендодавця податок на доходи фізичних осіб з його доходів по орендній платі за земельну ділянку у розмірі 18 % та військовий збір у розмірі 1,5 відсотки від доходу за оренду землі.

Відповідно до п 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об`єктом оподаткування є доходи, визначені ст. 163 ПК України.

Отже, виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача невиплачена сума орендної плати за 2019-2021р.р., (з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору), що, становить: 3 708,21 грн. - орендна плата за 2019 рік, 6 733,82 грн. - орендна плата за 2020 рік, 6733,82 грн. - орендна плата за 2021 рік, а всього : 17175 грн. 86 коп.

Щодо вимог про стягнення пені, суд вважає необхідним зазначити наступне.

За умовами п. 3.5 Договору оренди землі № 2 від 14.06.2019, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, стягується пеня у розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Оскільки відповідачем були порушені умови договору оренди землі, не виплачено орендну плату в передбачені договором строки, суд вважає, що підлягає до стягнення з відповідача неустойка.

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 52 566,30 грн., позивач в уточненій заяві здійснив її розрахунок за 3 роки (1079 днів ).

Відповідач, визнаючи свою вину в порушенні строку виплати орендної плати, просив суд застосувати строк позовної давності до даної вимоги про стягнення пені, 1 рік (ч.1 ст. 258 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебігу позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки в п. 3.3 Договору оренди землі № 2 від 14.06.2019р. встановлений строк внесення орендної плати, а саме не пізніше 16 грудня поточного року, то перебіг річного строку позовної давності до вимог про стягнення пені за невнесення орендної плати за 2019 рік почався 17.12.2019 та сплинув 17.12.2020.

Відповідно, перебіг річного строку позовної давності до вимог про стягнення пені за невнесення орендної плати за 2020 рік почався 17.12.2020 та сплинув 17.12.2021р.

Позивач не довів суду той факт, що він не знав про порушення свого цивільного права в період до серпня 2022 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації, п.570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, п.51).

Таким чином, вищезазначене дає підстави для висновку про те, що здійснення і захист цивільних прав тісно пов`язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а відтак - ефективному поновленню порушеного права.

З позовом до суду позивач звернувся 18.08.2022р., тобто з пропущенням річного строку позовної давності для вимоги про стягнення пені.

За таких обставин, суми пені нараховані за невнесення орендної плати за 2019 рік та 2020рік не підлягають стягненню, оскільки заявлені з пропущенням строку позовної давності.

Що стосується вимоги про стягнення пені за невнесення орендної плати за 2021 рік, то, для правильного обрахування пені, суд вважає слід брати розмір нарахованої орендної плати за цей рік (8365 грн.), без вирахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки п. 3.5 Договору оренди землі № 2 від 14.06.2019р. не передбачено іншого обрахування пені.

Відповідач не обґрунтував своєї позиції щодо обрахування пені з розміру орендної плати з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Отже, пеня за невнесення орендної плати за 2021 р. має обчислюватися за період з 17.12.2021р. по 17.10.2022р. , що становить 305 днів. (Розрахунок: 8365грн. /розмір невнесеної орендної плати за 2021 рік/ х 0,2 % /розмір пені встановлений в договором/ х 305 /кількість днів прострочення/ = 5102,65 грн.)

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь суми витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду було надано, лише, Договір про надання правничої допомоги без додаткової угоди щодо розміру оплати послуг адвокат, як передбачено самим цим договором п.2.2.2. (а.с.99).

Будь-яких інших доказів на підтвердження надання послуг на професійну правничу допомогу позивачем надано не було ( розрахунок, акт виконаних робіт, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ про сплату коштів, додаткова угода, тощо). А тому, суд приходить до висновку, що долучений до матеріалів справи Договір про надання правничої допомоги не може бути доказом підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у сумі 40 000 грн.

За таких обставин, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 992,00 грн. (992,00 грн. - за подачу позовної заяви (а.с.35) та 499 грн. - витрати пов`язані із пересиланням поштових відправлень, необхідних для підготовки справи до розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 76-89, 133,141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Атлантік-Агро» / вул.Героїв Небесної Сотні, буд.2, центр «Пасаж», офіс 111, м.Біла Церква, Київська область, 09117 / на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_1 ) борг по орендній платі за в сумі 17175 грн. 86 коп. (сімнадцять тисяч сто сімдесят п`ять гривень вісімдесят шість копійок) та пеню згідно п.3.5 Договору оренди землі №2 від 14.06.2019р., за період з 17.12.2021р. по 17.10.2022р., в сумі 5102,65 грн. (п`ять тисяч сто дві гривні шістдесят п`ять копійок).

Стягнути з ТОВ «Атлантік-Агро» / вул.Героїв Небесної Сотні, буд.2, центр «Пасаж», офіс 111, м.Біла Церква, Київська область, 09117 / на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в сумі 1491 грн. 79 коп. (одна тисяча чотириста дев`яносто одна гривня сімдесят дев`ять копійок).

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З урахуванням ч.3 ст.124 ч.6 ст.259 повний текст рішення суду виготовлений 05.12.2022 року.

СуддяО. Я. Ярмола