Рішення

від 25.10.2022 по справі 551/2035/22

ШИШАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №551/2035/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2022 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

за участю:секретаря судових засідань Курінної Я.М.,

представника позивача - адвоката Матвієнка С.М.,

представника відповідача за довіреністю Мельник Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Шишаки Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Охтирський хлібокомбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

20 вересня 2022 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшов позов до ТДВ «Охтирський хлібокомбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 39 000 грн. 00 коп. та моральної шкоди в розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Одночасно при поданні позову позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі позову.

На підтвердження заявлених вимог, позивач просив витребувати у відповідача наказ за №23/02-04 від 23 лютого 2022 року про звільнення разом з документами, на підставі яких він виносився, та доказами про його ознайомлення з ним, а також трудову книжку чи докази її вручення або направлення її на його адресу.

Ухвалою суду від 26 вересня 2022 року провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням осіб о 09 год. 00 хв. 25 жовтня 2022 року /а.с.21/.

17 жовтня 2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні як безпідставні та необґрунтовані / а.с.25-34 /.

Разом з тим, на адресу суду надійшли витребувані судом документи.

18 жовтня 2022 року на електронну адресу суду, та 19 жовтня через підсистему «Електронний суд» на адресу суду від представника відповідача Афанас`євої І.К. надійшло клопотання про її участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, оскільки прибути на розгляд справи особисто не має можливості.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2022 року задоволено подане клопотання / а.с.87 /.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Матвієнко С.М. заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Мельник Л.В. позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на їх безпідставність, зазначивши, що позивач неодноразово до звільнення порушував графік виїзду робочого транспортного засобу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши, наявні в матеріалах справи, докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд, керуючись принципом верховенства права, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Воно проголошене ст. 43 Конституції України, визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується.

Відповідно до статей 15,16 ЦК України, ст.ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 20 вересня 2022 року, тобто з пропуском строку на подачу заяви, заявивши клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі позову.

Ухвалою суду від 26 вересня 2022 року клопотання позивача задоволено та останньому поновлено процесуальний строк на звернення до суду з позовом.

Відповідно до ч.1 ст.139 КЗпПУ, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч.2 ст.140 КЗпПУ, у необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпПУ, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до роз`яснень п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпПУ, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин /наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу/.

Отже, за змістом даної норми умовою звільнення працівника за прогул є його відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу №26/02-02 від 26 лютого 2021 року з 01 березня 2021 року прийнятий ТДВ «Охтирський хлібокомбінат» на роботу на посаду водія автотранспортних засобів.

Відповідно до наказу по підприємству за №23/02-04 від 23 лютого 2022 року позивач за прогул без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпПУ 23 лютого 2022 року був звільнений з роботи / а.с.44 /.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що позивач, працюючи у ТДВ «Охтирський хлібокомбінат» неодноразово порушував трудову дисципліну.

Так, відповідно до наказу №13/10-01 від 13 жовтня 2021 року, у зв`язку з порушенням графіку виїзду автотранспортних засобів без поважних причин, ОСОБА_1 було оголошено попередження / а.с.38 /.

Відповідно до наказу №13/01-01 від 13 січня 2022 року, у зв`язку з систематичним порушенням графіку виїзду автотранспортних засобів без поважних причин, ОСОБА_1 оголошено догану / а.с.41 /.

Відповідно до наказу №23/02-01 від 23 лютого 2022 року, у зв`язку з відсутністю на роботі без поважних на те причин / прогул /, до ОСОБА_1 застосовано стягнення у вигляді звільнення / а.с.45 /.

Позивачем не спростовується факт відсутності його на роботі 23 лютого 2022 року.

Крім того, відсутність на роботі позивача 23 лютого 2022 року підтверджується актом про відсутність на роботі / а.с.46/, доповідною запискою в.о. комерційного директора Соколової І. / а.с.51 /, графіком роботи ОСОБА_1 на лютий 2022 року / а.с.53 /, табелем обліку робочого часу / а.с.55 /.

Разом з тим, суд не приймає до уваги як необгрунтовані доводи позивача про те, що він не вчинив прогул, а був відсутній на роботі у зв`язку з вихідним днем у нього, оскільки згідно графіку роботи цей день у нього є робочим.

З огляду на те, що відсутність позивача на робочому місці є прогулом, поважні причини його неявки на роботу 23 лютого 2022 року відсутні, суд вважає правомірним звільнення позивача з роботи за п.4 ст.40 КЗпПУ через прогул без поважних причин, а тому відсутні підстави для поновлення його на роботі.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У статті 47 КЗпП України передбачено обов`язок роботодавця видати працівникові у день звільнення копію наказу /розпорядження/ про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні /стаття 116/ та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до акту про ознайомлення з наказами ОСОБА_1 від 23 лютого 2022 року, останнього в телефонному режимі було повідомлено про необхідність з`явитися на підприємство для отримання копії наказу про звільнення, трудової книжки, заробітної плати та інших виплат / а.с.64 /.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, наданої відповідачем копії відомості на виплату готівки №ВЗ-000636 за лютий 2022 року, позивач у день звільнення, а саме - 23 лютого 2022 року, отримав готівкою 2 979 грн. 70 коп. / а.с.65 /.

Згідно копії меморіального ордеру №19804112 від 18 квітня 2022 року, решту коштів у сумі 3 427 грн. 38 коп., йому було перераховано 18 квітня 2022 року / а.с.56 /.

Відповідно до складеного акту від 23 лютого 2022 року, ОСОБА_1 відмовився від отримання документів / трудової книжки та наказу про звільнення / / а.с.67 /.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральна шкода стягуються тільки у разі поновлення на роботі, як взаємопов`язаної вимоги.

Отже, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди у контексті цієї справи є похідними від вимоги про поновлення на роботі, оскільки їх вирішення напряму залежить від вирішення питання поновлення на роботі.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі №753/5516/20.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Судові витрати у справі суд вбачає за можливе віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 40, 116, 139, 140, 234 КЗпП України ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76, 80, 81, 83, 89, 141, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Охтирський хлібокомбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: