Рішення

від 24.11.2022 по справі 761/42929/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/42929/21

Провадження № 2/761/6507/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: ОсауловаА.А.

за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.

представника позивача: Батуріна С.В.

відповідача 1: ОСОБА_1

представників відповідача 1,2: ОСОБА_6, Семенець Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Пріма Лідер Груп» про розірвання договорів про надання правової допомоги та стягнення коштів, -

встановив:

В грудні 2021 р. ОСОБА_2 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (відповідач 1), ТОВ «Юридична компанія Пріма Лідер Груп» (відповідач 2) про розірвання договору, стягнення коштів, в якому просив розірвати договір про надання правової допомоги №50-05-2021 від 30.05.2021 р., укладений між позивачем та відповідачем 1, розірвати договір про надання правової допомоги №08-04-2021 від 08.04.2021 р., укладений між позивачем та відповідачем 2, стягнути з відповідача 1 кошти, отримані за договором №28-04-2021 від 08.04.2021 р. в розмірі 118000,00 грн, кошти, отримані за договором №50-05-2021 від 30.05.2021 р., в сумі 263410,00 грн, стягнути з відповідача 2 кошти, отримані за договором №08-04-2021 від 08.04.2021 р., в сумі 65000,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 08.04.2021 р. між позивачем та відповідачем 1 укладено договір №28-04-2021 про надання правової допомоги, за яким позивач мав оплатити відповідачу 1 винагороду за надання правової допомоги в розмірі 500000,00 грн., 28.04.2021 р. вказаний договір розірвано. Жодних вказівок щодо сплати авансу за надані послуги умови договору не містять. Після закінчення дії договору 12.05.2021 р. на вимогу відповідача 1 позивач перерахував останній 108000,00 грн, та дружина позивача - ОСОБА_3 перерахувала 10000,00 грн. Жодних дій за договором №28-04-2021 від 08.04.2021 р. відповідачем 1 вчинено не було, кошти в сумі 118000,00 не повернуті.

Крім цього, 08.04.2021 р. між позивачем та відповідачем 2 укладено договір №08-04-2021 про надання юридичних послуг, за яким ТОВ «Юридична компанія Пріма Лідер Груп» зобов`язалась надати позивачу юридичні послуги у кримінальному провадженні №122110010000906 від 06.03.2021 р. Жодних вказівок щодо сплати авансу за надані послуги умови договору не містять. Грошова винагорода за умовами договору складала 85000,00 грн. 21.05.2021 р. позивач перерахував відповідачу 2 кошти в сумі 65000,00 грн, але жодних дій за договором 08-04-2021 від 08.04.2021 р. відповідачем 2 вчинено не було.

Крім цього, 30.05.2021 р. між позивачем та відповідачем 1 укладено договір №50-05-2021 про надання правової допомоги. Жодних вказівок щодо сплати авансу за надані послуги умови договору не містять. 31.05.2021 р. позивач перерахував відповідачу 1 - 138400,00 грн, а 02.06.2021 р. - 135000,00 грн. На виконання вказаного договору відповідач 1 приймала участь в судовому засіданні у справі №761/20123/21, в ході якого змінено запобіжних захід позивачу . Будь-яких інших дій відповідач 1 на виконання договору не вчиняла.

За скаргою його матері - ОСОБА_4 за рішенням КДКА адвокатури Київської області від 27.10.2021 р. №227/2021 р. ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, застосовано стягнення у вигляді позбавлення права заняття адвокатською діяльністю з виключенням відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України.

Позивач вважає, що відповідачі не забезпечили виконання умов договорів №28-04-2021 від 08.04.2021 р., №50-05-2021 від 30.05.2021 р., №08-04-2021 від 08.04.2021 р., істотно порушили умови договорів, як наслідок права позивача не захищені, що стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору,стягнення коштів.

У відзиві на позов відповідач 1 заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що розмір гонорару адвоката був погоджений з позивачем та відповідає кваліфікації адвоката. Факт надання адвокатських послуг підтверджується актом наданих послуг, підписаного позивачем, та відсутністю претензій щодо їх надання. Звертає увагу, що послуги за договорами про надання правової допомоги були надані належно та в повному обсязі, рішення КДКА адвокатури Київської області від 27.10.2021 р. №227/2021 р. оскаржується в судовому порядку. 30.05.2021 р. позивачу було направлено повідомлення про розірвання договору №50-05-2021 у відповідності з п. 2.1 договору. Зазначає, що в п. 2.2. договорів №28-04-2021, №50-05-2021 вказано, що клієнт повинен забезпечити повіреного коштами, необхідними для виконання доручень, а також сплатити винагороду за виконане доручення та/або вчинення дій, спрямованих на виконання умов договору.

У відзиві на позов відповідач 2 заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що договір №28-04-2021 від 08.04.2021 р. було розірвано, будь-яких претензій сторони один до одного не заявляли, кошти в сумі 108000,00 грн не можуть бути повернуті після розірвання договору. Звертає увагу, що жодних договірних правовідносин з ОСОБА_5 відповідач 1 не мала. Крім цього, договір №50-05-2021 від 30.05.2021 р. був також розірваний з ініціативи ОСОБА_1 , оскільки результат, який бажав досягнути позивач та засоби його досягнення йшли в розріз з моральними засадами суспільства та суперечили присязі адвоката. Крім цього, договір №08-04-2021 від 08.04.2021 р. є припиненим, строк його закінчився, кошти в сумі 65000,00 грн не можуть бути повернуті після розірвання договору.

Ухвалою судді від 18.04.2022 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 24.10.2022 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач 1, її представник та представник відповідача 2 заперечили щодо задоволення позову.

За приписами ч. 1 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договорів на підставі ст. 651 ч.2 ЦК України, стягнення коштів.

Судом встановлено, що:

- 08.04.2021 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір №28-04-2021 про надання правової допомоги.

Згідно акту №ОУ-0000027 здачі-прийняття робіт (надання), підписаного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 загальна вартість послу за надання правової допомоги по договору №28-04-2021 від 08.04.2021 р. складає 500000,00 грн, сторони претензій одна до одної не мають. (а.с. 14 т.1)

На а.с. 15 т.1- рахунок-фактура від 08.04.2021 р. на суму 500000,00 грн.

З квитанції від 20.05.2021 р. вбачається, що ОСОБА_2 переказав ОСОБА_1 кошти в сумі 108000,00 грн, призначення платежу - за дог. від 20.04.2021 р. від 08.04.2021 р.

З квитанцій від 12.05.2022 р. вбачається, що ОСОБА_3 переказала ОСОБА_1 кошти в сумі 4999,00 грн та 5010,00 грн, призначення платежу - ТСО, поповнення карти/рахунку.

28.04.2021 р. між сторонами укладено договір про дострокове припинення зобов`язань та розірвання договору про надання правової допомоги №28-04-2021 від 08.04.2021 р., за яким договір є розірваним, а всі зобов`язання за договором припинені з моменту підписання сторонами договору про дострокове припинення зобов`язань та розірвання договору. Будь-які претензії сторін одна до одної відсутні.

- 30.05.2021 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір №50-05-2021 про надання правової допомоги.

З квитанцій від 31.05.2021 р., 02.06.2021 р. вбачається, що ОСОБА_2 переказав ОСОБА_1 кошти в сумі 135000,00 грн, та 138400,00 грн, призначення платежу - за дог. від 30.05.2021 р. №50-05-2021.

- 08.04.2021 р. між ОСОБА_2 та ТОВ «Юридична компанія «Пріма Лідер Груп» укладено договір №08-04-2021 р. про надання юридичних послуг, за яким замовник доручає, а виконавець зобовязується надати юридичні послуги, а саме: надання усних та письмових консультацій у кримінальному провадженні №1221100100000906 від 06.03.2021 р., скласти відповідні документи, за необхідністю (або інші документи), представляти інтереси замовника (п. 2.1) За надання послуг замовник сплачує виконавцеві грошові кошти в рахунок вартості послуг в розмірі, порядку та строках встановлених цим Договором. Загальна вартість послуг за договором становить 85 000,00 грн, що включає в себе вартість усіх передбачених пунктом 2.1. цього договору послуг (п. 4.2) підставою для остаточних розрахунків є акт здавання-приймання наданих послуг.

Згідно акту №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання) ТОВ «Юридична компанія «Пріма Лідер Груп» були проведенні роботи за договором №08-04-2021 р. від 08.04.2021 р., загальна вартість робіт (послуг) складає 85000,00 грн. Сторони претензій одна до одної не мають. (а.с. 27 т.1)

На а.с. 28 т.1- рахунок-фактура від 08.04.2021 р. на суму 85000,00 грн.

21.05.2021 р. ОСОБА_2 перерахував ТОВ «Юридична компанія «Пріма Лідер Груп» 65000,00 грн, призначення - оплата за адвокатські послуги.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Щодо розірвання договору про надання правової допомоги №50-05-2021 від 30.05.2021 р., укладеного між позивачем та відповідачем 1, розірвання договору про надання правової допомоги №08-04-2021 від 08.04.2021 р., укладеного між позивачем та відповідачем 2, варто зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Таким чином, Законом передбачено можливість припинення дії договору про надання правової допомоги на вимогу однієї із сторін договору.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно із статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 903 ЦК України у випадку, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За змістом статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18.

Відповідно до статті 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Обгрунтовуючи позов, позивач, як на підставу розірвання договорів у відповідності до ч.2 ст. 651 ЦК України, послався на ухилення відповідачів від виконання умов договорів, неналежний захист його прав.

Між тим, позивач не довів обставин, що дають підстави для розірвання договору відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, а саме: істотність порушення відповідачем умов договору; завдання позивачеві шкоди, внаслідок якої позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору.

Посилання позивача на рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 27.10.2021 р., як на підставу доведення порушення відповідачем 1 умов укладеного договору, є безпідставним та не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки спори щодо якості наданих послуг та їх обсяг підлягають доведенню і підсудні суду.

Факт накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, не позбавляє позивача обов`язку довести наявність підстав для відповідальності відповідача за завдання збитків замовнику невиконанням або неналежним виконанням умов договору про надання послуг за плату з його вини (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Варто також зазначити, у вказаному рішенні Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 27.10.2021 р. йдеться про допущення здійснення представництва інтересів особи в кримінальному провадженні без визначеної законом підстави та розголошення без згоди клієнта відомостей, що становлять адвокатську таємницю, а не про неналежне виконання умов договорів про надання правничої допомоги.

Крім цього, обставини, викладені у рішенні, не можуть прийматись судом до уваги через його оскарження в судовому порядку в Окружному адміністративному суді м. Києва (справа №640/33374/21).

Позивачем до суду надано договір про надання правової допомоги №08-04-2021 від 08.04.2021 р., акт №ОУ-0000033 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.04.2021 р., які містять підпис обох сторін, квитанції про переказ коштів. (а.с. 25-29 т.1), договір про надання правової допомоги №50-05-2021 від 30.05.2021 р., тарифи щодо надання правової допомоги, які містять підпис обох сторін, квитанції про переказ коштів. (а.с. 18-22 т.1). При цьому, відповідач 1 надала повідомлення про розірвання договору від 06.07.2021 р., акти №ОУ-0000033 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.06.2021 р. з деталізацією наданих послуг, які хоч не містять підпису позивача, але були направлені йому 14.07.2021 р., та не отримані останнім. (а.с. 130-134 т.1)

Реалізація однією із сторін договору на припинення договору в односторонньому порядку здійснюється шляхом повідомлення іншої сторони про прийняття відповідного рішення в позасудовому порядку. Направлення відповідачем 1 повідомлення про розірвання договору свідчить про те, що вона фактично відмовилась від даного зобов`язання і, відповідно до положень ч. 3 ст. 651 ЦК України, зазначений договір вже є розірваним, а зобов`язання сторін за ним - припиненими.

До того ж у постанові Верховного Суду від 7 серпня 2018 року у справі № 910/7981/17 зазначено, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 лютого2020 року у справі № 916/612/19, від 14 липня 2021 року у справі № 911/1442/19 та від 7 жовтня 2021 року у справі № 904/2903/20.

З урахуванням того, договори про надання правової допомоги №50-05-2021 від 30.05.2021 р., №08-04-2021 від 08.04.2021 р. на час звернення до суду не діють, та позивачем не доведено невиконання умов договорів відповідачами, завдання позивачеві шкоди, внаслідок якої позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договорів на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Щодо стягнення з відповідача 1 коштів, отриманих за договором №28-04-2021 від 08.04.2021 р. в розмірі 118000,00 грн, коштів, отриманих за договором №50-05-2021 від 30.05.2021 р., в сумі 263410,00 грн, стягнення з відповідача 2 коштів, отриманих за договором №08-04-2021 від 08.04.2021 р., в сумі 65000,00 грн., варто зазначити наступне.

Позовом є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

В пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Між тим, позивач при зверненні до суду підставою позову не обрав ст. 1212 ЦК України, а суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Посилання позивача на ст. 1212 ЦК України згадується лише в письмовому поясненні (а.с. 9-10 т.2), яке за своєю суттю не є заявою про зміну підстав позову.

Крім цього, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон).

Згідно зі статтею 1 Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Згідно зі статтею 30 Закону, статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Умови договорів щодо сплати гонорару є результатом домовленості сторін, а відтак, є обов`язковим для сторін відповідно до ст. ст. 627, 628 ЦК України. Положення договору не були визнані недійсними.

Судом встановлено, що 20.05.2021 р. ОСОБА_2 переказав ОСОБА_1 кошти в сумі 108000,00 грн, призначення платежу - за дог. №28-04-2021 від 08.04.2021 р., 31.05.2021 р., 02.06.2021 р. ОСОБА_2 переказав ОСОБА_1 кошти в сумі 135000,00 грн, та 138400,00 грн, призначення платежу - за дог. від 30.05.2021 р. №50-05-2021; 31.05.2021 р. ОСОБА_2 переказав ТОВ «Юридична компанія Пріма Лідер Груп» кошти в сумі 65000, 00 грн, призначення платежу - оплата за адвокатські послуги.

Згідно розд. 3 «Виплата гонорару» договорів №28-04-2021 від 08.04.2021 р., №50-05-2021 від 30.05.2021 р. гонорар-винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва клієнтів та надання йому інших видів правової допомоги на умовах та порядку, що визначені договором (п. 3.1); гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами шляхом підписання додаткових угод (п. 3.2); розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт (п. 3.3); сума гонорару подвоюється у разі надання адвокатом послуг клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні, у разі виграшу справи; (п. 3.4) до гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору, в тому числі транспортні витрати (п. 3.5); факт надання послуг клієнту підтверджується звітом адвоката про наданні послуги, який надається клієнту особисто, засобами поштового та електронного зв`язку. Відсутність претензій у сторін з привожу надання послуг підтверджується відсутністю письмових претензій за актом наданих послуг від клієнта протягом трьох днів з дня одержання відповідного акту (п.3.6.) підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура (п. 3.7), клієнт сплачує гонорар у триденний строкз моменту отримання рахунку-фактури (п. 3.8); гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок адвоката на реквізити, які адвокат додатково надає клієнту на оплату , або в готівковій формі. У разі проведення розрахунку готівкою адвокат видає довідку про сплату гонорару. (п. 3.9) У випадку дострокового розірвання даного договору з ініціативи клієнта, адвокат не повертає раніше отриманий від клієнта гонорар та відшкодовані фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно розд. 4 «Вартість наданих послуг» договору №08-04-2021 від 08.04.2021 р. загальна вартість наданих послуг за договором становить 85000,00 грн без ПДВ, що включає в себе вартість усіх передбачених п.2.1. цього договору послуг. Підставою для остаточних розрахунків є акт здавання-приймання наданих послуг.

Після укладення договорів про надання правової допомоги ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 , ТОВ «Юридична компанія Пріма Лідер Груп» кошти за надання правової допомоги.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/17845/15-ц (провадження № 61-14507св18) колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору.

У даній справі, правовою підставою для отримання гонорару є договори про надання правової допомоги, а письмовим документом про проведені розрахунки є відповідні квитанції. При цьому, за актами здачі-прийняття робіт (послуг) №ОУ-0000027 від 08.04.2021 р., №ОУ-0000007 від 08.04.2021 р. ОСОБА_2 підтвердив виконання робіт відповідачами, претензій не заявляв, що підтверджується підписом від його імені.

Варто також зазначити, що вимога про стягнення коштів, за не доведеності істотного порушення умов договорів про надання правової допомоги, є похідною, що є додатковою підставою для відмови в її задоволенні.

При вирішенні справи, судом враховано, що за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог суд у своєму рішенні має зробити висновок про порушення чи не порушення прав особи, а також її охоронюваних законом інтересів, які випливають безпосередньо зі змісту права. Якщо ж за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 р. у справі № 914/197/19).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, підстави для задоволення позовних вимог про розірвання договору, стягнення коштів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19, 509, 526, 611, 651, 901, 903 ЦК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ст.ст. 3, 5, 13, 81, 141, 223, 258-259, 268, 272-273, 354-353 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Пріма Лідер Груп» про розірвання договорів про надання правової допомоги та стягнення коштів, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквизити учасників:

Позивач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

ТОВ «Юридична компанія Пріма Лідер Груп», адреса м.Київ, вул..Б.Хмельницького, 3-А.

Повне рішення виготовлено 02.12.2022 р.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов