Ухвала

від 01.12.2022 по справі 127/15623/20

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/15623/20

Провадження №1-кп/127/643/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

особи щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 ,

законного представника особи щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 ,

захисника особи щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6

розглянувши в закритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12020020010000038 відносно

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вінниці, особи з інвалідністю ІІ гр., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, -

Встановив

ОСОБА_4 о 23:30 год. 06.01.2020 перебував в приміщенні салону тролейбусу № 041, власником якого являється КП «Вінницька транспортна компанія», що перевозив пасажирів.

Після цього, ОСОБА_4 , незважаючи на те, що тролейбус заїжджав до депо, його салон не покинув та в подальшому, скориставшись відсутністю в тролейбусі інших осіб, шляхом вільного доступу з салону вищезазначеного тролейбусу взяв один водійський термінал TM «Mikroelektronika» типу «ОСТ 37», який належить КП «Вінницякартсервіс», вартість якого згідно з довідкою КП «Вінницякартсервіс» на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння становила 52535,82 грн., чотири аварійні молотки, електронний настільний годинник TM «Sunway», моделі «SC 613В», один водійський ключ пандусний, одну пару рукавиць, стійку мікрофону водія, частину аварійного молотка, клавішу робочої панелі водія, які належать КП «Вінницька транспортна компанія» та вартість яких згідно з висновком товарознавчої експертизи № 326-335/20-21 від 23.01.2020 на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння становила 635,89 грн.

В подальшому ОСОБА_4 залишився в салоні тролейбусу, маючи на меті залишити його разом із чужим майном вранці після відкриття депо. Однак, 07.01.2020 близько 05:00 год. ОСОБА_4 був виявлений в салоні тролейбусу ОСОБА_7 , внаслідок чого попереджено завдання КП «Вінницякартсервіс» матеріальної шкоди на суму 52535,82 грн. та КП «Вінницька транспортна компанія» матеріальної шкоди на суму 635,89 грн.

Прокурор ОСОБА_3 вважає за можливе задовольнити клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 , оскільки за висновком проведеної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді примусового лікування в психіатричній лікарні із звичайним режимом нагляду.

ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечив проти задоволення клопотання щодо застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру.

Захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 не заперечила проти задоволення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно підзахисного. Цивільний позов КП «Вінницька транспортна компанія» просила залишити без розгляду.

Законний представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що він цілком розуміє характер медичних заходів, що потребує її син ОСОБА_4 за вчинення крадіжки. В 2016 році стан сина погіршився, він почав дивно себе поводити, почав переїжджати з одного місця в інше, поїхав в м. Одесу, потім до родичів. Він намагався лікувати сина, консольтувались з лікарями. Після цього, стан покращився. В 2019 році знову стало гірше, син розбив скло чужого автомобіля, намагався його викрасти та був затриманий працівниками поліції. Після цього він наполіг на госпіталізації сина, його забрали до лікарні, однак вночі випустили з лікарні після чого син вчинив крадіжку з тролейбуса. Син являється особою з інвалідністю ІІ гр. Не заперечує щодо застосування примусових заходів медичного характеру відносно сина.

Представник потерпілого КП «Вінницякартсервіс» ОСОБА_8 до суду не з`явився, однак від нього до суду надійшла письмова заява про розгляд кримінального провадження без його участі. Щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Представник цивільного позивача ОСОБА_9 до суду не з`явився, хоча про розгляд кримінального провадження повідомлявся завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомляла.

Допитаний всудовому засіданнісвідок ОСОБА_7 суду пояснив,що вінпрацює водіємтролейбуса.07.01.2020він прийшовна роботута побачив,що уйого тролейбусівідчинені дверіу кабіну.Зайшовши всередину,побачив безладу кабіні,а укінці салонуна задньомусидінні сидитьчоловік, якого він впізнає в особі ОСОБА_4 . Біля ОСОБА_4 лежали молотки аварійного розбиття скла та монітор від валідатора. Після цього він повідомив диспетчера та вона вже викликала працівників поліції. ОСОБА_4 не був агресивним, поводив себе дивно.

В обґрунтування поданого клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які були досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, а саме:

-витяг з ЄРДР № 12020020010000038;

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.01.2020, підписаний заявником ОСОБА_10 ;

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 07.01.2020, підписаний заявником ОСОБА_11 ;

-протокол огляду місця події від 07.01.2020;

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.06.2020 з довідкою до нього відповідно до якого, свідок ОСОБА_11 впізнає ОСОБА_4 як ту особу, що скоїла суспільно-небезпечне діяння;

-висновок судово-товарознавчої експертизи № 326-335/20-21 від 23.01.2020 згідно якого, загальна ринкова вартість досліджуваних об`єктів станом на 07.01.2020 при умові цілісного, робочого стану та незмінності товарного стану становила 635,89 грн. (шістсот тридцять п`ять грн. 89 коп.);

-висновок амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи № 178 від 26.06.2020 згідно якого, в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_4 страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді параноїдної шизофренії (F20.0). В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_4 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_4 страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді параноїдної шизофренії (F20.0). В теперішній час ОСОБА_4 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді примусового лікування в психіатричній лікарні із звичайним режимом нагляду.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено,що ОСОБА_4 , перебуваючи в стані неосудності, вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Винуватість ОСОБА_4 у вчиненому ним суспільно-небезпечному діянні доведена доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Органами досудового розслідування, дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Разом з тим, оцінивши в сукупності дослідженні по справі докази та даючи їм юридичну оцінку, суд дійшов до висновку, що органом досудового розслідування були порушені вимоги кримінального та кримінально-процесуального законів в частині кваліфікації діянь ОСОБА_4 .

Так, кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченого кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своїм правовим змістом кваліфікація діяння завжди обумовлена необхідністю доказування за допомогою кримінальних процесуальних і криміналістичних засобів двох обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу.

Правильна кваліфікація забезпечує реалізацію конституційного принципу законності у кримінальному судочинстві (ст. 129 Конституції України), гарантує охорону й здійснення прав і свобод людини і громадянина, виступає необхідною умовою призначення справедливого покарання.

Відповідно до ч. 1 ст.11КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Згідно вимог ст. 18, ст. 19 КК осудність є обов`язковою ознакою суб`єкта злочину, що характеризується таким психічним станом особи, при якому вона під час вчинення злочину здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об`єктивних ознак злочину - об`єкта посягання, суті діяння, обстановки, часу і місця, способу його вчинення, його суспільно небезпечних наслідків тощо. Така здатність повинна бути пов`язана з можливістю контролювати, керувати своїми вчинками. Свідомість і воля взаємозалежні й лише в сукупності виступають передумовою визнання особи винною.

Натомість неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК, не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Поняття неосудності включає в себе співвідношення медичного (біологічного) і юридичного (психологічного) критеріїв. Медичний критерій полягає у наявності у особи психічного захворювання, що істотно впливає на свідомість і волю людини (хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки). Юридичний - у нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. При цьому юридичний критерій виражається двома ознаками: 1) інтелектуальною - особа не може усвідомлювати фактичну сторону своїх дій (бездіяльності) та/або не здатна усвідомлювати їх суспільно небезпечний характер; 2) вольовою - особа не може керувати своїми діями (бездіяльністю) внаслідок руйнування психічною хворобою її вольової сфери.

Особу може бути визнано неосудною тільки тоді, коли встановлена одна з ознак критерію юридичного на підставі хоча б однієї з ознак критерію медичного.

Виходячи з положень статей 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.

Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Зокрема, при вчиненні замаху на вбивство винний не усвідомлює, що він порушує право на життя.

Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.

Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними. Зазначене також кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 202/5997/17.

Згідно приписів ст. 15 КК України замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

Відповідно до дослідженого судом висновку амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 178 від 26.06.2020, в період часу, до якого відноситься інкриміноване діяння, ОСОБА_4 страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді параноїдної шизофренії (F20.0). В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_4 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_4 страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді параноїдної шизофренії (F20.0). В теперішній час ОСОБА_4 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді примусового лікування в психіатричній лікарні із звичайним режимом нагляду.

Тобто, у ОСОБА_4 встановлено наявність як медичного критерію (хронічне психічне захворювання у вигляді параноїдної шизофренії), так і інтелектуальної й вольової ознак юридичного критерію (нездатність усвідомлювати свої дії та керувати ними).

В свою чергу, згідно ч. 3 ст.503КПК України кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру.

Враховуючи, що стан неосудності пов`язаний з відсутністю у особи інтелектуальної та вольової ознак, з ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину, тому встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об`єктивно є неможливим. Юридична оцінка суспільно небезпечному діянню в такому випадку повинна надаватись, виходячи з фактичних обставин скоєного та наслідків, що настали.

Зважаючи на вказані обставини, суд приходить до висновку, що за умови перебування ОСОБА_4 у стані неосудності, юридична оцінка вчиненого ним суспільно-небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК, є неправильною.

Відповідно до ст.503КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що 1) особа вчинила суспільно небезпечне правопорушення у стані неосудності.

В судовому засіданні знайшло підтвердження те, що 06.01.2020 суспільно-небезпечне діяння вчинене ОСОБА_4 , який в момент його вчинення за висновком проведеної під час досудового розслідування судово-психіатричної експертизи № 178 від 26.06.2020 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Враховуючи наведене, аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що дії ОСОБА_4 є суспільно-небезпечним діянням, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Відповідно до ч. 2 ст.19КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно ст.93КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.94КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

При цьому, згідно п.п. 3, 9 Порядку застосування примусових заходів медичного характеру в психіатричних закладах до осіб, які хворі на психічні розлади і вчинили суспільно небезпечні діяння, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 397 від 08.10.2001 «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.03.2002 за № 215/6503, вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчинення нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності. Примусові заходи медичного характеру здійснюються у психіатричних закладах з відповідними умовами нагляду за наявності рішення суду й акта судово-психіатричної експертизи з відповідними висновками про характер та тяжкість психічного захворювання в особи, ступінь її суспільної небезпечності для себе або інших осіб за характером її захворювання і медичних підстав для застосування відповідного примусового заходу медичного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що особа, яка вчинила суспільно - небезпечне діяння, у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 вчинив суспільно - небезпечне діяння у стані неосудності, який виключає можливість застосування до нього покарання, враховуючи характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого суспільно-небезпечного діяння, суд вважає, що ОСОБА_4 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру, тому суд відповідно до норм ст.513КПК України постановляє ухвалу про застосування відносно ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру.

Обираючи вид примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним діяння, тяжкість та характер захворювання, ступень небезпечності психічно хворого, який вчинив суспільно-небезпечне діяння та представляє небезпеку для суспільства і вважає за необхідне застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним режимом нагляду.

Виходячи із роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строк, на який ці заходи призначені.

При вирішенні заявленого КП «Вінницька транспортна компанія» цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в сумі 2235,48 грн., суд приходить до наступного.

Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст. 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Згідно ч.1ст.326КПК Україниякщо всудове засіданняне прибувцивільний позивач,його представникчи законнийпредставник,суд залишаєцивільний позовбез розгляду,крім випадків,встановлених цієюстаттею. Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред`явлений позов.

Враховуючи те, що представник цивільного позивача КП «Вінницька транспортна компанія», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду кримінального провадження, до суду неодноразово не з`являвся, клопотань про розгляд позову за його відсутності до суду не надходило, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 326 КПК України цивільний позов КП «Вінницька транспортна компанія» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає залишенню без розгляду, роз`яснивши цивільному позивачу, що згідно ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку.

Разом з тим, згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», судові витрати покладаються тільки на засуджених.

Отже, покладення судових витрат за проведення експертизи ухвалою про застосування примусових заходів медичного характеру чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено, тому судові витрати в кримінальному провадженні за проведення судово-товарознавчої експертизи № 326-335/20-21 від 23.01.2020 компенсуються за рахунок держави.

Запобіжний захід до особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру не застосовувався.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 100, 128, 129, 174, 370-372, 395, 498, 503, 508, 512, 513 КПК України, ст.ст. 11, 18, 19, 23, 24, 32, 93, 94 КК України, суд -

Ухвалив

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12020020010000038 відносно ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним режимом нагляду.

Цивільний позов КП «Вінницька транспортна компанія» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріального збитку завданого кримінальним правопорушенням залишити без розгляду.

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.01.2020 на майно, яке виявлено та вилучено під час огляду місця події 07.01.2020, а саме: 4 молотки для аварійного розбиття вікон, електронний годинник, ключ для відкриття пандуса тролейбуса, консоль керування валідаторами салону, пара спеціальних рукавиць, які поміщено до спец.пакету НПУ ГСУ № INZ 4006726, поламаний фрагмент мікрофону з кабіни водія, фрагмент поламаного молотка для аварійного розбиття вікон та кнопку автоінформатора, які поміщено до спец.пакету НПУ ГСУ № INZ 4332281 скасувати.

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: 4 молотки для аварійного розбиття вікон, електронний годинник, ключ для відкриття пандуса тролейбуса, консоль керування валідаторами салону, пара спеціальних рукавиць, які поміщено до спец.пакету НПУ ГСУ № INZ 4006726, поламаний фрагмент мікрофону з кабіни водія, фрагмент поламаного молотка для аварійного розбиття вікон та кнопку автоінформатора, які поміщено до спец.пакету НПУ ГСУ № INZ 4332281, передані на зберігання, згідно квитанції № 2573, до камери зберігання речових доказів Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області повернути власнику КП «Вінницька транспортна компанія».

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: