Рішення

від 29.11.2022 по справі 216/4472/21

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/4472/21

провадження №2/216/941/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого судді: Бутенко М.В.,

за участю:

секретар судового засідання Кравець А.С.

представник позивача адвоката Зайка П.К.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю «ААА-ПАБЛИШИНГ», третя особа: Національний орган інтелектуальної власності, про розірвання дії авторського договору та стягнення компенсації за завдання майнових збитків,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ААА-ПАБЛИШИНГ», згідно якого просив суд: розірвати дію авторського договору про передання (відчуження) майнових прав на твір від 15 травня 2015 р., укладений між позивачем та відповідачем з моменту набрання рішенням суду, визнати виключні майнові права позивача такими, що не були передані (відчужені) відповідачу, на умовах авторського договору про передання (відчуження) майнових прав на твір від 15 травня 2015 р., на створені позивачем, після укладання цього договору, 19 літературно-художніх твори; стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну компенсацію за порушення його авторських прав у загальній сумі: 459 тис. 877 гривень 07 коп., судовий збір у сумі: 4600 гривень 00 коп., понесені позивачем судові витрати на правову допомогу у розмірі 30 % від загальної суми (ціни позову) грошового стягнення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним: 15травня 2015р.між позивачем,як суб`єктом,якому належитьавторське правота юридичноюособою -Товариством зобмеженою відповідальністю«ААА-ПАБЛИШИНГ»був укладенийавторський договір«Про передання(відчуження)майнових правна твір»у письмовійформі.Пунктом 2.1розділу 2,що маєназву «предметдоговору» авторськогодоговору,сторонами договорубуло визначено,що позивачу повномуобсязі передає(відчужує)відповідачу виключнімайнові правана твірі/абинизку творів,що створеніпозивачем тазазначені впереліку,що вказанийв додатку(додатках)до договоруна весьстрок діїавторського правата на територіювсіх країнсвіту.Але,на деньпідписання даногодоговору,до нього,жодного додаткуз перелікомтворів,на якісаме позивачемпередаються відповідачуавторські права,складено,підписано сторонамидоговору тадолучено доавторського договоруне було.В текстідоговору відсутнєпосилання нанаявні,складені сторонамидоговору тадолучені доавторського договорув деньйого підписання,додатки.Дані обставинисуперечать умовамавторського договору,визначеним упункті 8.4.розділу 8,що маєназву «іншіумови»,яким визначено,що додаткиз перелікомтвору (творів)є невід`ємноючастиною цьогодоговору.Додатки нумеруютьсяу звичайномупорядку,та вних зазначаєтьсядата підписанняконкретно кожногододатку.В послідуючомуДодатки доавторського договорускладалися тапідписувалися відповідачемна умовахвизначених п.3.1.розділу 3що маєназву «передачатвору»,авторського договору.Даний пунктавторського договоруфактично маєзміст замовленняна створеннятвору,оскільки зазмістом п.3.1Договору передачатвору позивачемвідповідачу здійснюєтьсяшляхом наданнявідповідачу творуна паперовомута електронномуносіях вдень підписаннядодатку доавторського договоруза актомприймання-передачітвору,який підписуєтьсясторонами договоруі єневід`ємною частиноюцього договору.Чинне законодавствов сферіінтелектуальної власностівизначає,що істотніумови Авторськогодоговору пропередання (відчуження)майнових правна твірне тотожніДоговору замовленняна створеннятвору.Отже,19.05.2015р.,на умовахвизначених авторськимдоговором,відповідачем бувскладений додаток№ 1до авторськогодоговору від15.05.2015р.на приймання-передачу45шт.літературно-художніхтворів різногообсягу,які булистворені позивачем,та якібули оприлюдненідо часупідписання зазначеногодоговору.Після чого,09.10.2015р.відповідачем бувскладений додаток№ 2до авторськогодоговору наприймання-передачу1літературно-художньоготвору « ІНФОРМАЦІЯ_1 »,який небув створенийпозивачем допідписання звідповідачем спірногоавторського договору,оскільки данийтвір буввперше оприлюднений07.10.2015р.,тобто майжечерез п`ятьмісяців післяукладання сторонамиспірного авторськогодоговору.Дана обставинасвідчить проте,що начас укладанняавторського договоруз відповідачем,позивач щене мававторських правна літературнийтвір « ІНФОРМАЦІЯ_1 »,що узгоджуєтьсяз нормамич.2ст.11Закону України«Про авторськеправо ісуміжні права»,відповідно доякої авторськеправо натвір виникаєу авторатвору (позивача)внаслідок фактуйого створення,та приписамист.435ЦК України,яка вказуєна те,що об`єктамиавторського праває твори,зокрема,літературні тахудожні твори.Те саместосується і літературно-художніхтворів «Доноры»та « ОСОБА_2 »,які такожбули створеніпозивачем івперше оприлюднені,вже черезшість місяцівпісля укладанняспірного авторськогодоговору,а саме10.11.2015р.Зазначене підтверджуєтьсятим,що приймання-передачаданих творіввідбулося 14.11.2015р.,про щоособисто відповідачембув складенийдодаток №3до авторськогодоговору.Нормами ч.1ст.28Закону України„Про авторськеправо ісуміжні права" визначено,що авторськеправо натвір виникаєвнаслідок фактуйого створенняі починаєдіяти віддня створеннятвору.Отже,авторське правоне можебути відчуженодо часуйого виникненняу автора(позивача). Предметом авторського договору про передачу прав натвір неможуть бутиправа,яких небуло намомент укладаннядоговору. Крім того, за умовами авторського договору, викладеними у п. 2.1 даного договору позивач передав відповідачу ще 16 книг - літературно-художніх творів, перелік назв яких позивачем було долучено до позовної заяви. Всього, позивачем було передано відповідачу 19 творів, які було створено вже після укладання між ними авторського договору. Але відповідач в порушення умов п. 3.1 авторського договору прийняв без складання і підписання додатку № 4 до договору та Акту приймання-передачі. Данні факти підтверджуються тим, що зазначені твори, в загальній кількості 53 шт., розміщені на Інтернет сайті «Kamill Nurakhmetov», який створив і користується даним інтернет - майданчиком, для отримання прибутку, відповідач. Таким чином, відповідач порушив умови авторського договору, на які погодився позивач, викладені в п. 2.3 р. 2 та п. 3.1. р.3, п. 8.4. р.8 авторського договору. Крім того, відповідно до вимог ч 5 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права", за винятком випадків, передбаченихстаттями 21-25цього Закону,автор (чиінша особа,яка маєавторське право)має правовимагати виплативинагороди забудь-якевикористання твору.Винагорода можездійснюватися уформі одноразового(паушального)платежу,або відрахуваньза кожнийпроданий примірникчи кожневикористання твору(роялті),або комбінованихплатежів.Умовами п.4.1розділу 4 «виплатавинагороди» авторськогодоговору передбачено,що запридбання майновихправ натвір набувач(відповідач)сплачує автору(позивачу)винагороду уформі одноразового(паушального)платежу врозмірі 1000(однатисяча)гривень. При цьому, пунктом 5 додатку № 5 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав» від 18.01.2003 р. № 72 (чинну на день підписання договору та на день звернення до суду), встановлено, що за видання вибраних творів та однотомників літературно-художніх творів одного автору винагорода (роялті) виплачується за кожний твір окремо (за його обсягом) залежно від кількості попередніх видань із застосуванням мінімальних ставок винагороди (роялті) - 2,5% за кожний аркуш, встановлених для цього виду твору. Ставки винагороди (роялті) нараховуються за весь твір виходячи із розміру мінімальної заробітної плати (в примітці**). Отже, позивач за створенні ним 64 шт. літературно-художніх твори, за умовами авторського договору отримує від відповідача винагороду в розмірі всього 1000 гривень, тобто менше самого меншого мінімуму за все що передано відповідачу на момент укладання договору і за те, що буде створено та передано позивачем відповідачу в майбутньому. Даний факт вказує на свідоме порушення відповідачем майнових прав позивача. При цьому, відповідно до п. 3 Національного стандарту № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1185 паушальний платіж це ліцензійний платіж, тобто плата за надання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору. В свою чергу, авторський договір, укладений між позивачем та відповідачем не є ліцензійним договором, що витікає з приписів п. 4 статті 1107 ЦК України, відповідно до якої ліцензійний договір віднесений до договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, в якому обов`язково зазначається вид ліцензії, сфера використання та ін. При цьому, відповідач не виплатив позивачу, як автору творів, одноразовий (паушальний) платіж в повному обсязі, а частками виплатив позивачу лише 600 гривень. Таким чином, відповідач порушив умови п.2.3. р.2 та п. 4.1. р. 4 авторського договору від 15.05.2015 р. Відповідальність за це передбачена п 5.8. розділу 5 - «відповідальність сторін договору» авторського договору, згідно з яким у випадку порушення строку розрахунку, вказаного в п. 4.2. цього договору, (набувач) відповідач сплачує (автору) позивачу пеню в розмірі 100% за кожен день прострочення. Також, п. 5.6. оспорюваного правочину, встановлено, що сторона, яка не виконала або виконала неналежним чином зобов`язання за цим договором, повинна відшкодувати іншій стороні завдані збитки в повному обсязі. У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань щодо виплати авторської винагороди, у визначений договором строк, позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував укладаючи авторський договір від 15.05.2015 року. Приписами ст.ст.525,526 ЦК Українивизначено, що одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Вимогамист. 530 ЦК Українивстановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Заст.610- 611 ЦК Українипорушенням зобов`язанняє йогоневиконання абовиконання зпорушенням умов,визначених змістомзобов`язання тау разіпорушення зобов`язаннянастають правовінаслідки,встановлені договоромабо законом.Враховуючі всіці обставини позивачвважає,що відповідачемпорушені істотніумови договору,а саме:істотні умовидоговору суперечатьвимогам діючогозаконодавства всфері інтелектуальноївласності;позивачу невиплачена авторськавинагорода вповному обсязі;встановлений розміравторської винагородиза 64шт.літературно-художніхтвори явно занижений; недодержаніправа позивача,що неможуть бутивідчужені щодоотримання грошовоїсуми урозмірі 5% відсуми отриманоївід кожногопродажу оригіналу твору.Таким чином,відповідач відмовивсявід виконанняумов даногодоговору водносторонньому порядку.В своючергу дляпозивача виниклипевні ускладненнямидоцільності таможливості виконанняумов авторськогодоговору,як дляавтора творів,у виглядімарності договорута непередбачуваностінепомірного обтяженняпозивача.Оскільки розірваннядоговору непередбачено водносторонньому порядку,позивач звернувся досуду зметою розірватиукладений ізвідповідачем авторськийдоговір пропередання (відчуження)майнових правна твірвід 15травня 2015р.,в судовомупорядку,а повернутипозивачу йогоавторські правана 19літературно-художніхіз 64загальної кількостістворених тапереданих творівпозивачем відповідачуза умовамиоспорюваного договору,відчуження авторськихправ наякі,фактично відбулося до створенняцих творів. Щодо компенсаційних стягнень, за умовамиавторського договорувід 15.05.2015р.,позивач,передав відповідачув періодчасу з15.05.2015р.по 31.12.2019р.майнові правазагалом на64твори,з яких вмережі Інтернет,відповідачем відтворено53створених позивачемлітературно-художнітвори.Так,28 літературно-художніхрозповідей всередньому на11,5сторінках (ізрозрахунку від3до 20сторінок), винагородаавтора за1сторінку якихстановить 30грн.45коп.що складає2,5відсотки відсуми мінімальноїзаробітної плати2015р.(п.1Додатку 5до постановиКабінету МіністрівУкраїни від18січня 2003р.N72).Майнові правана 28літературно-художніхрозповідей позивачпередав відповідачуу 2015році.Отже,мінімальний розмірвинагороди за створення28творів увигляді літературно-художніхрозповідей,встановлений державою,склав загальний розмір:17009грн.37коп.(сімнадцятьтисяч дев`ятьгривень,37коп.). З урахуванняміндексу інфляції169,914%,яка вгрошовому еквіваленті,на деньзвернення досуду,складає розмір усумі: 11тис.891грн.98коп.,загальний мінімальнийрозмір винагородиавтора заоспорюваним договоромповинен бувстановити суму:28901грн.35коп.,а зурахуванням 3%річних,сума якихскладає 5207грн.00коп.,сума компенсаціїза умовамиавторського договоруза 28творів (розповідей)у загальномупідрахунку складаєрозмір:34тис.108грн.35коп.(тридцятьчотири тисячісто вісімгривень 35коп.).Розмір мінімальноївинагороди заінші 25книг злітературно-художнімитворами всередньому на83,5сторінках (ізрозрахунку від45до 122сторінок),на якіпозивач передавза оспорюванимдоговором майновіправа відповідачу,поступово,а саме:на 10шт.у 2015році,на 8шт.у 2018р.,на 7шт.у 2019р.,на деньзвернення досуду склав загальнусуму:227тис.723грн.96коп.(двістідвадцять сімтисяч сімсотдвадцять тригривні 96коп.,з урахуванняміндексу інфляціїта 3%річних. Отже, мінімальна сума компенсації за авторським договором від 15.05.2015 р., укладеним між сторонами, за створення позивачем (автором) та масове відтворення відповідачем 53 творів, з урахуванням сум інфляції та 3% річних складає 261 тис. 832 гривні 31 коп. (із розрахунку: 34 тис. 108 грн. 35 коп. (тридцять чотири тисячі сто вісім гривень 35 коп.) + 227 тис. 723 грн. 96 коп. (двісті двадцять сім тисяч сімсот двадцять три гривні 96 коп.) =261 тис. 832 гривні 31 коп. (двісті шістдесят одна тисяча вісімсот тридцять дві гривні 31 копійка). Крім того, сума компенсації за 11 творів, які ще не були відтворені відповідачем складає 1650 гривень (із розрахунку 10 х (6000/100 х 2,5), з яких позивачем, за умовами договору було отримано від відповідача лише 600 гривень. Таким чином, недоотримана загальна сума, з урахуванням суми інфляції та 3% річних, що становить 1300,31 грн., складає: 1 тис. 900 грн. 31 коп. Всього, за позовом позивач просить стягнути з відповідача мінімальну компенсацію, у розмірі: 459 тис. 877 гривень 07 коп. (чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 07 коп.), за наданими до позову розрахунками, посилаючись на те, що зазначена сума компенсації є співмірною із статками відповідача і не яким чином не вплине на його матеріальне становище за критеріями його доходності (інформацію про майновий стан відповідача додаю до позову). Та обґрунтовуючи свої вимоги висновком, який зробила Велика Палата Верховного Судупо справі № 916/667/18, про те, що порушення встановленої законодавством граничної суми розрахунків може мати наслідком передбачені законодавством заходи відповідальності.

Ухвалою суду від 17 серпня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17 серпня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов до суду не подав.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, пояснення, заяви або клопотання по суті позовних вимог суду не подавала.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача, в судовому засіданні, подав заяву про розгляд справи без застосування технічного запису, за наявними письмовими доказами у справі. Позовні вимоги підтримав частково, просив суд залишити без розгляду вимоги позивача, в частині стягнення на його користь з відповідача матеріальної компенсації за порушення авторських прав, а в іншій частині позову, просив суд, задовольнити вимоги позивача в повному обсязі. Розгляд даної справи проводити у заочному порядку.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У відповідності до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів.

Суд вважає, що позивач правильно обрав спосіб захисту свого цивільного права та інтересу. Відповідно до вимог ч.1 ст. 420, ч.1 ст. 435 ЦК України, до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать літературні та художні твори. Об`єктами авторського права є твори, зокрема, літературні та художні твори. Відповідно до ч.1 ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є право на використання твору, виключне право дозволяти використання твору. Предметом авторського договору є майнові права на літературний твір.

За частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Розірвання в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права» первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Частина 2 вказаної статті встановлює, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства) (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно ст. 437 ЦК України, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Позивач на розгляд суду надав роздруківку інформації щодо відтворення його творів на Інтернет-платформі сайту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що як вбачається із даних письмових матеріалів справи, має назву імені автора творів - ОСОБА_1 . Отже, саме ім`я позивача зазначена на примірних творів, що розміщені на сайті, відповідачем.

Згідно ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Таким чином, позивач довівсуду,що вінє авторомнаступних 64літературно-художніхтвори:новели:«Снег умираетв белом»,«Эмма»,« ІНФОРМАЦІЯ_3 »,« ІНФОРМАЦІЯ_4 »,« ІНФОРМАЦІЯ_5 »,« ІНФОРМАЦІЯ_6 »,« ІНФОРМАЦІЯ_7 »,« ІНФОРМАЦІЯ_8 »,« ІНФОРМАЦІЯ_9 »,« ІНФОРМАЦІЯ_10 »,« ІНФОРМАЦІЯ_11 », « ІНФОРМАЦІЯ_12 »,« ІНФОРМАЦІЯ_13 »,« ІНФОРМАЦІЯ_8 »2-гачастина;повісті:« ІНФОРМАЦІЯ_14 »,« ІНФОРМАЦІЯ_15 »,« ІНФОРМАЦІЯ_16 »,« ІНФОРМАЦІЯ_17 »,« ІНФОРМАЦІЯ_18 »,« ІНФОРМАЦІЯ_19 »,« ІНФОРМАЦІЯ_20 »частина 1; романи« ІНФОРМАЦІЯ_20 »,« ІНФОРМАЦІЯ_21 »,« ІНФОРМАЦІЯ_22 »,« ІНФОРМАЦІЯ_23 »,« ІНФОРМАЦІЯ_24 »,« ІНФОРМАЦІЯ_25 »,« ІНФОРМАЦІЯ_1 »,« ІНФОРМАЦІЯ_26 »,« ІНФОРМАЦІЯ_27 »,« ІНФОРМАЦІЯ_28 »,« ІНФОРМАЦІЯ_29 »,« ІНФОРМАЦІЯ_30 »в 2-хчастинах;розповіді: « ІНФОРМАЦІЯ_28 », « ІНФОРМАЦІЯ_31 », « ІНФОРМАЦІЯ_32 », « ІНФОРМАЦІЯ_33 », « ІНФОРМАЦІЯ_34 », « ІНФОРМАЦІЯ_35 », « ІНФОРМАЦІЯ_36 », « ІНФОРМАЦІЯ_37 », « ІНФОРМАЦІЯ_38 », « ІНФОРМАЦІЯ_16 », « ІНФОРМАЦІЯ_39 », « ІНФОРМАЦІЯ_40 », « ІНФОРМАЦІЯ_16 », « ІНФОРМАЦІЯ_41 », « ІНФОРМАЦІЯ_42 », « ІНФОРМАЦІЯ_43 », « ІНФОРМАЦІЯ_44 », « ІНФОРМАЦІЯ_45 », « ІНФОРМАЦІЯ_46 », « ІНФОРМАЦІЯ_47 », « ІНФОРМАЦІЯ_48 », « ІНФОРМАЦІЯ_49 », « ІНФОРМАЦІЯ_50 », « ІНФОРМАЦІЯ_51 », « ІНФОРМАЦІЯ_52 », « ІНФОРМАЦІЯ_53 », « ІНФОРМАЦІЯ_54 », « ІНФОРМАЦІЯ_55 », «Их Архива памяти», « ІНФОРМАЦІЯ_56 »; мініатюри: « ІНФОРМАЦІЯ_57 ».

Положеннями ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що автор є первинним суб`єктом інтелектуальної власності, авторські права якому належать з моменту його створення.

Частиною 1 статті 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 54 Конституції, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 54 Конституції, кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Приписами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права. Частиною 3 цієї статті встановлено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів: 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів: 3) публічну демонстрацію і публічний показ: 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та що здійснила перше оприлюднення. Цей перелік не є вичерпним.

За змістом статей 626 - 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

У ст. 427 ЦК України встановлено, що умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Дослідивши письмові матеріали справи судом встановлено, що 15 травня 2015 року між позивачем, який є автором творів та відповідачем, яким є юридична особа ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ААА-ПАБЛИШИНГ» (код ЄДРПОУ 38260080, основний вид діяльності КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, інші КВЕД 58.11 Видання книг; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет) уклали Авторський договір про передання (відчуження) майнових прав та твір.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 04.06.2010, належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Пунктом 2.1. договору визначено, що автор у повному обсязі передає (відчужує) набувачу виключні майнові права на твір і/або низку творів, що створені автором та зазначені в переліку, що вказаний в додатку (додатках) до договору на весь строк дії авторського права та на територію всіх країн світу…

Таким чином, об`єктом договору є саме авторські права на створені автором, на день укладання та підписання даного договору, творів. При цьому, а ні в тексті договору, а ні в додатку до нього, переліку творів, створених на день підписання сторонами договору, а саме на дату 15.05.2015, зазначено сторонами договору не було. Жодного додатку, складеного до авторського договору, тобто станом на 15.05.2015 р., на розгляд суду сторонами по справі надано не було.

Пунктом 3.1. договору визначено, що передача твору автором набувачу здійснюється шляхом надання набувачу примірника твору на паперовому та електронному носіях в день підписання додатку до договору за Актом приймання-передачі твору, який підписується сторонами і є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 8.8. договору визначено, що договір підлягає обов`язковій реєстрації в Державній службі інтелектуальної власності України.

Пунктом 8.1. договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторона та діє на строк дії авторського права.

В письмових матеріалах справи містяться наступні три додатки, складані після підписання договору.

Додаток № 1 до авторського договору від 15.05.2015 р., який був складений 19.05.2015 р. За ним позивачем було передано відповідачу авторські права на 45 (сорок п`ять) літературно-художніх творів, що як стверджує позивач були створені та оприлюднені ним на день укладання з відповідачем авторського договору.

Додаток № 2 до авторського договору від 15.05.2015 р., який був складений 09.10.2015 р. За ним позивачем було передано відповідачу авторські права на 1 (один) літературно-художній твір під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Позивач стверджує у суді, що на день підписання сторонами авторського договору, даного твору ще не існувало, а отже майнові права на нього, відповідно до приписів чинного законодавства України, не можуть бути об`єктом предметом авторського договору, укладеного між позивачем та відповідачем від 15.05.2015 року. В свою чергу, відповідач не надав до суду своїх заперечень та належних і допустимих доказів, які б спростовували ствердження позивача.

Додаток № 3 до авторського договору від 15.05.2015 р., який був складений 14.11.2015 р. За ним позивачем було передано відповідачу авторські права на 2 (два) літературно-художні твори, що мають назву «Доноры» та « ОСОБА_2 ». Позивач стверджує у суді, що на день підписання сторонами авторського договору, даних творів ще не існувало, а отже майнові права на них, також не можуть бути об`єктом предметом авторського договору, укладеного між позивачем та відповідачем від 15.05.2015 року. В свою чергу, відповідач не надав до суду своїх заперечень та належних і допустимих доказів, які б спростовували ствердження позивача.

Також, позивач у суді стверджує, що за умовами авторського договору від 15.05.2015 р., а саме на виконання п. 2.1 договору, ним, як автором, було передано відповідачу, як набувачу, 16 (шістнадцять) книг, з його літературно-художніми творами, які ще не були ним створені станом на 15.05.2015 р., при цьому відповідач прийняв їх від позивача без складання і підписання додатку № 4 до договору та відповідного Акту приймання-передачі, чим відповідач порушив умови договору, викладені в п. 2.3 р. 2 та п. 3.1. р.3, п. 8.4. р.8 цього договору. В свою чергу, відповідач не надав до суду своїх заперечень та належних і допустимих доказів, які б спростовували ствердження позивача.

Виходячи із наданих позивачем суду документів, що були розглянуті в судовому засіданні і яким було надано належну правову оцінку, суд приходить до висновку, що дані документи є належними та допустимими і з них можливо зробити висновок про те, що об`єктом спору є авторські права позивача на наступні 64 літературно-художні твори: новели: «Снег умирает в белом», «Эмма», « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 », « ІНФОРМАЦІЯ_7 », « ІНФОРМАЦІЯ_8 », « ІНФОРМАЦІЯ_9 », « ІНФОРМАЦІЯ_10 », « ІНФОРМАЦІЯ_11 », « ІНФОРМАЦІЯ_12 », « ІНФОРМАЦІЯ_13 », « ІНФОРМАЦІЯ_8 » 2-га частина; повісті: « ІНФОРМАЦІЯ_14 », « ІНФОРМАЦІЯ_15 », « ІНФОРМАЦІЯ_16 », « ІНФОРМАЦІЯ_17 », « ІНФОРМАЦІЯ_18 », « ІНФОРМАЦІЯ_19 », « ІНФОРМАЦІЯ_20 » частина 1; романи « ІНФОРМАЦІЯ_20 », « ІНФОРМАЦІЯ_21 », « ІНФОРМАЦІЯ_22 », « ІНФОРМАЦІЯ_23 », « ІНФОРМАЦІЯ_24 », « ІНФОРМАЦІЯ_25 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_26 », « ІНФОРМАЦІЯ_27 », « ІНФОРМАЦІЯ_28 », « ІНФОРМАЦІЯ_29 », « ІНФОРМАЦІЯ_30 » в 2-х частинах; розповіді: « ІНФОРМАЦІЯ_28 », « ІНФОРМАЦІЯ_31 », « ІНФОРМАЦІЯ_32 », « ІНФОРМАЦІЯ_33 », « ІНФОРМАЦІЯ_34 », « ІНФОРМАЦІЯ_35 », « ІНФОРМАЦІЯ_36 », « ІНФОРМАЦІЯ_37 », « ІНФОРМАЦІЯ_38 », « ІНФОРМАЦІЯ_16 », « ІНФОРМАЦІЯ_39 », « ІНФОРМАЦІЯ_40 », « ІНФОРМАЦІЯ_16 », « ІНФОРМАЦІЯ_41 », « ІНФОРМАЦІЯ_42 », « ІНФОРМАЦІЯ_43 », « ІНФОРМАЦІЯ_44 », « ІНФОРМАЦІЯ_45 », « ІНФОРМАЦІЯ_46 », « ІНФОРМАЦІЯ_47 », « ІНФОРМАЦІЯ_48 », « ІНФОРМАЦІЯ_49 », « ІНФОРМАЦІЯ_50 », « ІНФОРМАЦІЯ_51 », « ІНФОРМАЦІЯ_52 », « ІНФОРМАЦІЯ_53 », « ІНФОРМАЦІЯ_54 », « ІНФОРМАЦІЯ_55 », «Их Архива памяти», « ІНФОРМАЦІЯ_56 »; мініатюри: « ІНФОРМАЦІЯ_57 ».

Також, за авторським договором від 15.05.2015 р., пунктом 1.1. розділу 1 (визначення термінів), визначено, що твір це об`єкт і/або низка об`єктів авторського права у галузі літератури, що зазначені в окремих додатках до цього договору; додатки до договору формуються в залежності від вже створених автором творів, що передаються автором набувачу, та таких, що будуть створені в майбутньому і будуть передані автором набувачу на умовах цього договору; кількість творів в додатку не обмежується та складається за згодою автора та набувача за певний період часу або певної кількості створених творів.

Зазначене суперечитьчинним нормамдіючого законодавстваУкраїни всфері інтелектуальноївласності,що витікаєз ч.2ст.11Закону України„Про авторськеправо ісуміжні права", відповіднодо якоїавторське правона твірвиникає внаслідокфакту йогостворення, ч.1ст.28цього жЗакону,згідно якоїавторське правона твірвиникає внаслідокфакту йогостворення іпочинає діятивід днястворення твору.Таким чином,на часскладання правочинуне можливоздійснити відчуженнямайнових правна твір/твори,які щене булостворе,і якіможливо будутьстворені авторомв майбутньому. При зацікавленості у використанні творів позивач із відповідачем повинні були укласти новий договір, обумовивши в ньому, зокрема, питання про виплату автору додаткового авторської винагороди.

При цьому, пунктом 8.6. договору визначено, що з усіх питань, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством України та пунктом 6.3. договору визначено, що договір регулюється та тлумачиться у відповідності із правом України.

Отже, приймаючи до уваги норми закону і те, що договір не може суперечити встановленій нормі закону, навіть попри те, що сторони вільні складати умови договору на свій розсуд, суд приходить до висновку про те, що не можливим є набуття авторських прав на твір або твори, які ще не було створено їх автором, у даному випадку позивачем. Не можуть бути предметом авторського договору про передачу прав на твір, права, яких не існувала на момент укладання цього договору. Виключенням є договір замовлення на створення такого твору, який в свою чергу в письмових матеріалах даної справи відсутній, а також у суду не має причин вважати що такий договір взагалі укладався між позивачем та відповідачем, у зв`язку із чим, крім іншого, і виник даний спір.

Розглядаючи спір сторін щодо неналежності виконання відповідачем розрахунків з позивачем за умовами авторського договору, та приймаючи рішення, суд виходить з наступного.

Пунктом 2.3. авторського договору визначено, що набувач приймає всі виключні майнові права (виключні права) та зобов`язується оплатити їх автору відповідно до умов договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що за придбання майнових прав на твір набувач сплачує автору винагороду в формі одноразового (паушального) платежу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Пунктом 4.2. договору визначено, що виплата винагороди здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Автора або іменний платіжна-розрахунковий документ (кредитну картку), протягом п`яти робочих днів з дня підписання сторонами Договору.

Пунктом 5.8. договору визначено, що у випадку порушення строку розрахунку, вказаного в п. 4.2 цього договору, набувач сплачує автору пеню в розмірі 100% за кожен день прострочення.

Позивач звернувся до суду з позовом та просив суд стягнути із відповідача пеню у розмірі 100% за кожен день розрахунку за умовами визначеними договором, стверджуючи, що відповідач не виплатив позивачу, як автору творів, одноразовий (паушальний) платіж в повному обсязі, а проводив часткові виплати, всього сплативши йому із загальної суми 1000 (одна тисяча) гривень лише 600 (шістсот) гривень. Отже, відповідач має заборгованість перед позивачем, який на день прийняття рішення судом у даній справі, складає розмір у загальній сумі: 400 гривень. Та вважає, що відповідач порушив умови авторського договору від 15.05.2015 р., а саме умови договору зазначені у п.2.3. р.2 та п. 4.1. р. 4. В свою чергу, відповідач не надав до суду своїх заперечень та/або належних і допустимих доказів, які б спростовували ствердження позивача.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст.258ЦК України).

Заборгованість за зобов`язаннями:400,00грн.

Процентна ставка: 100% в день.

Період розрахунку: з 29.11.2021 року по 29.11.2022 року - 366 днів

Розраховується за формулою: Проценти = Сума боргу ? Процентна ставка (%) / 100% ? Кількість днів. Де: Сума боргу сума простроченого боргу; Процентна ставка (%) проценти (в день) за договором; Кількість днів кількість днів прострочення зобов`язання.

Отже, 400,00 грн. (сума боргу) ? 100,000% (процентна ставка) / 100% ? 366 (кількість днів) = 146 400,00 грн. сума процентів за умовами договору, що підлягає стягненню.

Таким чином, станом на 29.11.2022 року загальна сума вимог дорівнює 146 800,00 грн. та складається з: заборгованості за зобов`язаннями: 400,00 грн., застосованими санкціями: 146 400,00 грн. (проценти) = 146 400,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд, розглядаючи дану справу та вирішуючи спір між позивачем та відповідачем, пов`язаний з передачею авторського права, всебічно і повно дослідив обставини щодо обсягу прав, які передано за договором, строку дії авторського договору, виконання умов договору, тощо. Зокрема, з`ясувавши питання про те, який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв`язку з цим є обсяг майнового права кожної із сторін договору, належність виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором, тощо.

Відповідно до ст. 435 ЦК України суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно з частинами першою і другою статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автором є особа, творчою працею якої створено твір.

Відповідно до ст.ст. 433, 440, 441, 442, 443 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», об`єктами авторського права є літературні та художні твори. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; продаж, передання в найм (оренду); імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо, а також інші дії, встановлені законом.

Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 04.06.2010, розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до пункту 9 частини третьої статті 15 Закону №3792-ХП (3792-12) тобто таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право. Згідно зі статтею 1 Закону №3792-ХП (3792-12) відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер.

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права», та їх майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 Закону.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (статті 50, 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

За змістом п. «а» ч. 1. ст. 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.

Як роз`яснено у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 № 5, порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК України, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб`єктів авторських прав і (або) суміжних прав.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про те, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права»), шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Позивач у цій справі, довів факт наявності в нього авторського права і суміжних прав, факт порушення його немайнових та майнових прав відповідачем, а отже факт наявності шкоди його законним правам і інтересам, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача.

В свою чергу, відповідач, зобов`язаний був довести суду виконання ним вимог Закону N3792-XII при виконанні ним своїх зобов`язань, взятих перед позивачем за умовами авторського договору від 15.05.2015, додержання прав автора творів, тобто позивача у даній справі при прийманні ним об`єктів авторського права і суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).

Таким чином, позивач довів суду, що він є автором та власником авторських майнових та суміжних прав на наступні 19 (дев`ятнадцять) літературно-художніх твори, а саме: новели «Снег умирает в белом», «Эмма», «Дифантастик», « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; повісті « ІНФОРМАЦІЯ_14 », « ІНФОРМАЦІЯ_15 », « ІНФОРМАЦІЯ_16 », « ІНФОРМАЦІЯ_17 », « ІНФОРМАЦІЯ_18 », « ІНФОРМАЦІЯ_19 »; романи « ІНФОРМАЦІЯ_20 », «Законы 3-й Золушки», « ІНФОРМАЦІЯ_22 », « ІНФОРМАЦІЯ_23 », « ІНФОРМАЦІЯ_24 », «Доноры», «Прощай, Мадагаскар!», « ІНФОРМАЦІЯ_26 », « ІНФОРМАЦІЯ_27 ».

Правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 61-46042св18, визначено, з урахуванням дії в авторському праві презумпції авторства, її спростувати повинен відповідач, тобто особа, яка на думку автора, порушила її авторські права, і така особа не повинна доводити презумпцію авторства, оскільки зазначене презюмується.

З врахуваннямвищезазначеного правовоговисновку прирозгляді даноїсправи,суд вважає,що тягарспростування обставинна якіпосилається позивач,а саме:відсутності фактупередання (відчуження)позивачем відповідачуавторських тасуміжних правна 19(дев`ятнадцять)вищезазначених літературно-художніхтвори,що булистворені їхавтором,який єпозивачем уданій справі,після укладанняміж нимиавторського договорупро передання(відчуження)майнових правна твірвід 15травня 2015р., та наявності факту односторонньої відмови відповідача від виконання зобов`язань, взятих ним перед позивачем, за умовами цього договору, лежить саме на відповідачі.

Таким чином, позовні вимоги, в частині розірвання дії авторського договору про передання (відчуження) майнових прав на твір від 15 травня 2015 р., укладений між позивачем та відповідачем та визнання виключного майнового права позивача такими, що не були передані (відчужені) відповідачу, на умовах авторського договору, на створені позивачем, після укладання цього договору 19 літературно-художніх твори є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 вказаного Закону, при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Приписами ч. 2 ст. 52 Закону №3792-ХП передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом «г» цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» паушальна сума назначається як одноразовий платіж за будь-яке використання об`єктів авторського права.

Зважаючи на те, що представник позивача просив залишити без розгляду позовні вимоги щодо стягнення матеріальної компенсації за порушення авторських прав позивача та таку відмову прийнято судом, у даній справі відсутні підстави встановлювати суму компенсації, що підлягає стягненню.

Суд, оцінюючи порушення авторського договору, як істотні, регулюється критеріями, встановленими зазначеними вище нормами закону. Оціночне поняття істотності порушення договору користується оціночним поняттям - "значної міри" позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні оспорюваного ним авторського договору.

Враховуючи положення ч. 1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 50%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2300 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ААА-ПАБЛИШИНГ» (код ЄДРПОУ 38260080) задовольнити частково.

Розірвати дію авторського договору про передання (відчуження) майнових прав на твір від 15 травня 2015 р. укладений з ОСОБА_1 та юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю «ААА-ПАБЛИШИНГ» (Код ЄДРПОУ 38260080) з моменту набрання рішенням законної сили.

Визнати такими, що не були передані (відчужені) виключні майнові права автора ОСОБА_1 ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ААА-ПАБЛИШИНГ» (код ЄДРПОУ 38260080), на умовах авторського договору про передання (відчуження) майнових прав на твір від 15 травня 2015 р., на наступні 19 (дев`ятнадцять) літературно-художніх твори, а саме: новели «Снег умирает в белом», «Эмма», «Дифантастик», « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; повісті « ІНФОРМАЦІЯ_14 », «Карантин», « ІНФОРМАЦІЯ_16 », « ІНФОРМАЦІЯ_17 », « ІНФОРМАЦІЯ_18 », « ІНФОРМАЦІЯ_19 »; романи «Формула Джина часть 4», «Законы 3-й Золушки», « ІНФОРМАЦІЯ_22 », «Обратная сторона парадных ковриков», «Дирижабль с ромашками», «Доноры», «Прощай, Мадагаскар!», « ІНФОРМАЦІЯ_26 », «Группа крови Здравого смысла».

Стягнути з ТОВ «ААА-ПАБЛИШИНГ» (Код ЄДРПОУ 38260080) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість за договором у загальній сумі: 146 800,00 грн., яка складається з: заборгованості за зобов`язаннями: 400,00 грн., застосованими санкціями: 146 400,00 грн.

Стягнути з ТОВ «ААА-ПАБЛИШИНГ» (Код ЄДРПОУ 38260080) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 2300 грн.

Копію рішення суду направити до Державній службі інтелектуальної власності України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя: М.В. БУТЕНКО