Рішення

від 14.10.2022 по справі 308/11634/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11634/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 жовтня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Крегул М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тимко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Ужгородська міська рада, Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, Орган самоорганізації населення будинковий комітет «Загорська, 26», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, який обґрунтовує тим, що з 21.01.1998 року остання зареєстрована та проживає в гуртожитку - АДРЕСА_1 . 26 травня 2009 р. між ОСОБА_1 та ДП ЖК № 1 ЗАТ ЖПП був укладений договір найму кімнати АДРЕСА_1 для проживання сім`ї у складі трьох чоловік - ОСОБА_1 ., її дочки ОСОБА_4 та онука ОСОБА_5 .

В подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 переїхали проживати до іншого помешкання та знялись з реєстраційного обліку за адресою ОСОБА_1 .

В 2017 році будівля гуртожитку передана в комунальну власність м. Ужгорода, оперативне управління будинком здійснює будинковий комітет будинку АДРЕСА_2 .

За приписами ст. 814 ЦК України зміна власника житла переданого у найм, передбачає перехід до нового власника прав та обов`язків попереднього наймодавця. Таким чином, ОСОБА_1 продовжує проживати в кім. АДРЕСА_1 на законних підставах.

03 січня 2020 р. при оформленні документів для приватизації займаної кімнати у власність ОСОБА_1 стало відомо, що крім неї в кімнаті, яку вона займає з 1998 р. зареєстрована ще одна особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Своєї згоди ні усної, ні письмової ОСОБА_1 на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 у кімнаті АДРЕСА_1 згоди не надавала.

Відповідачка ОСОБА_2 не являється і не являлась членом сім`ї ОСОБА_1 , між нами відсутні родинні стосунки, у ОСОБА_2 відсутнє право користування кімнатою АДРЕСА_3 , з нею не укладався договір найму житла, у кімнаті АДРЕСА_1 вона ніколи не проживала.

Як стверджує позивач, реєстрація місця проживання ОСОБА_2 у цій кімнаті гуртожитку порушує її права щодо користування цим майном, створює додаткове фінансове навантаження, оскільки ОСОБА_1 не може оформити субсидію на житлово-комунальні послуги.

З урахуванням наведеного позивач просить суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.10.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.04.2022 року закрито підготовче судове засідання, а справу призначено до розгляду по суті.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, однак від її представника адвоката Дубровської О.М. до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Від представника третьої особи служби у справах дітей Ужгородської міської ради Шатрова В.В. до суду надійшли письмові пояснення, в яких просить суд, при прийнятті рішення максимально врахувати інтереси дітей.

Від представника третьої особи - голови Будинкового комітету «Загорська, 26» Шахайди В.І. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги визнає.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися повторно, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, а тому суд в порядку ст. 280 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Відзиву у визначений судом строк відповідачі не надіслали. Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 18.06.2002 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією паспорта позивачки (сторінка паспорта 12).

19.02.2018 року між керуючим управлінням будинками «Загорська 26» ОСОБА_6 та позивачкою ОСОБА_1 укладено договір найму житлового приміщення - квартири з 1 жилою кімнатою площею 18,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 .

Згідно долученої до позовної заяви довідки виданої відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 1797/19-21 слідує, що станом на 12.06.2018 року, за адресою АДРЕСА_4 , зареєстрованими значаться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно копії карточки прописки форми «А», «Б» також вбачається, що за вказаною вище адресою значаться зареєстрованими ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що відповідачі ніколи не проживали у даній квартирі, на підтвердження чого до позовної заяви додає акт від 26.07.2021 року з підписами сусідів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - АДРЕСА_5 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - АДРЕСА_6 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - АДРЕСА_7 .

Однак, реєстрація відповідачів ОСОБА_2 а також ОСОБА_3 , у даній квартирі порушує права позивача щодо користування цим майном, створює додаткове фінансове навантаження.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав і інтересів визначені у статті 16 ЦК України, і такий перелік не є вичерпним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Також перераховані конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).

У відповідності до ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. У статті 7 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Вимогами ст. 71 Житлового кодексу України передбачено, зокрема, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у певних визначених випадках.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніколи не проживали та відсутні за місцем реєстрації за адресою : кімната АДРЕСА_1 .

Статтею 72 Житлового кодексу України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до пункту № 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди, як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстав, передбачених законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Отже, підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Відповідно до ст.ст.401, 402 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Підстави припинення сервітуту визначені також у ст.406 ЦК України. Ними, зокрема являються: поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; відмова від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; сплив строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Частиною 2 ст.406 ЦК України передбачено припинення сервітуту на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Водночас, припинення права користування відповідача спірним житлом має відповідати пропорційності в розумінні положень ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У даному аспекті суд враховує те, що відповідачі ніколи не проживали у спірному житлі, як стверджує позивач. Доказів того, що відповідач має потребу у спірному житлі суду не надано і матеріали справи відповідних даних не містять.

Разом із тим, судом встановлено порушення права позивача як у контексті статті 8 Конвенції, так і як власника житлового приміщення, що гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже, суд дійшов висновку, що у даному випадку інтереси позивача, як власника житла та користувача цим житлом, перевищують інтереси відповідача, а відтак, правові підстави користування чужим майном у відповідача відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного наданого суду доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 908 грн.

Керуючись ст.ст.1-4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Ужгородська міська рада, Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, Орган самоорганізації населення будинковий комітет «Загорська, 26», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Повний текст рішення складено та проголошено 24.10.2022 року о 16 год. 40 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул