Рішення

від 31.10.2022 по справі 317/2311/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/317/86/2022

Справа № 317/2311/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мінгазова Р.В.

при секретарі судового засідання Вакуленко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «ТЮН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди землі недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов Приватного підприємства «ТЮН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області про визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЗП № 124819 виданого 31 липня 2006 року Запорізьким районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 5,1094 га., яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер 2322187200:04:002:0026. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 22.05.2011 між позивачем та відповідачем 1 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка є власністю орендодавця, що знаходиться на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області. ОСОБА_1 згідно Акту прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) відповідно до Договору оренди землі від 22.05.2011, передав земельну ділянку з кадастровим номером 2322187200:04:002:0026 в користуванні та володінні позивача.

17.11.2011 договір оренди земельної ділянки від 22.05.2011 зареєстрований у Відділі Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок вчинено запис за № 232210004000752.

Відповідно до п. 13.1 договору оренди земельної ділянки від 22.05.2011 року, договір укладено на десять років, тобто до 2021 року з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, договір оренди є чинним до 31 грудня останнього року оренди.

Наприкінці 2020 року, рішенням власника ПП «ТЮН» було змінено керівника, яким став - ОСОБА_3 , що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань.

30.06.2021 ОСОБА_3 звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області з приводу проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 22.05.2011 який укладений між позивачем та ОСОБА_1 за вимогами зміненого законодавства, натомість 02.07.2021 у вказаній дії було відмовлено, оскільки існують суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме: зареєстровано договір оренди від 18.02.2021 на земельну ділянку з кадастровим номером 2322187200:04:002:0026, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав. Відмова підтверджується Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 59060606 від 02.07.2021.

Таким чином, наявність державної реєстрації, а саме Договору оренди землі від 18.02.2021 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є таким, що підлягає визнанню недійсним, оскільки договірні відносини у позивача виникли з 22.05.2011 та які діють до теперішнього часу, крім того, ОСОБА_1 виявив своє бажання й надалі продовжувати з позивачем договірні відносини з приводу оренди земельної ділянки, оскільки ним укладено з позивачем додаткову угоду від 24.07.2019, тому позивач на підставі виявлених порушень його права на володіння земельною ділянкою належною ОСОБА_1 змушений звернутися до суду з позовною вимогою про визнання договору оренди земельної ділянки укладеного 18.02.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним.

Відтак, враховуючи ту обставину, що договірні відносини між позивачем та ОСОБА_1 станом на 18.02.2021 не припинені, а договір оренди від 22.05.2011 не розірваний, тому законних підстав для укладення 18.02.2021 договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до розірвання чи припинення діючого договору оренди землі, який 22.05.2011 був укладений між позивачем та ОСОБА_1 , не має.

До закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , строк дії якого до 31.12.2021 включно, ОСОБА_1 не дочекавшись його припинення уклав договір оренди землі з ОСОБА_2 , що вчинено без законних підстав.

Ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 29.07.2021 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

До суду надійшов відзив на позов від відповідача ОСОБА_2 , мотивований тим, що відповідач вважає, що у разі якщо Договір оренди від 22.05.2011 зареєстрований в Державному реєстрі земель 17.11.2011 за № 232210004000742, то він повинен був автоматично бути перенесений до Державного земельного кадастру без додаткового звернення або власника, або користувача. Однак, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку щодо спірної земельної ділянки є відомості про кадастровий номер, власника, форми власності та підстави набуття права власності, відомостей про право постійного користування внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 01.01.2013 на підставі Порядку ведення ДЗК, затвердженого ПКМУ від 17.10.2012 № 1051 - не зареєстровані. В Договорі оренди від 22.05.2011 сторони узгодили у п. 13.1 договору строк його дії - 10 років, у п. 9.4 передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку. Початок строку дії такого договору не визначений. Отже, на думку представника відповідача, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії визначається згідно із вимогами законодавства, з моменту державної реєстрації. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

На переконання відповідача ОСОБА_2 , Договір оренди землі від 22.05.2011 не розпочав свою дію на момент укладання договору оренди 18.02.2021, оскільки відсутня державна реєстрація такого договору. Також підтвердженням відсутності реєстрації договору оренди землі від 22.05.2011 є твердження самого позивача про те, що ПП «ТЮН» 30.06.2021 звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно ЗРДА Запорізької області з приводу проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 22.05.2011.

Відповідач зазначає, що до матеріалів справи позивачем надана завірена копія такого акту прийому-передачі земельної ділянки, яка не містить дати складання та номеру договору оренди, що в свою чергу тягне за собою його недійсність. ОСОБА_2 у відзиві зазначив, що відповідачем ОСОБА_4 заперечується факт передачі земельної ділянки в користування ПП «ТЮН».

ОСОБА_2 обробляє землю, здійснив посіви соняшника, охороняє свої посіви. Для обробки цієї ділянки 20.04.2021 куплений Трактор БЕЛАРУС 892,2.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином, натомість від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засіданні не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи.

В ході розгляду справи представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гончаренко П.П. проти задоволення позову заперечував в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засіданні не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Огійченко Є.В. в ході розгляду справи проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі та підтримала поданий відзив.

Представник третьої особи - Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради до суду не з`явився, заперечень не мав.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи без їхньої участі, заперечень не мав.

В ході підготовки справи до судового розгляду було задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про допит свідків, в якому відповідач клопотав про допит в якості свідка його особисто та ОСОБА_5 .

В ході розгляду справи зазначені в клопотанні особи неодноразово викликались у судове засідання. Крім того про необхідність забезпечення їх явки було доведено представнику відповідача Огійченко Є.В. , однак заявлені свідки до суду не з`явились, клопотань про їх примусовий привід до суду не надходило, у зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути без допиту зазначених осіб.

Суд, вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, приходить до наступних висновків.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЗП № 124819 виданого 31 липня 2006 року Запорізьким районним відділом земельних ресурсів, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 5,1094 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер 2322187200:04:002:0026.

Встановлено, що 22.05.2011 між ПП «ТЮН» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,1094 га, яка належить останньому на праві приватної власності.

Згідно до п. 13.1 договору оренди земельної ділянки від 22.05.2011, договір укладено на десять років, тобто до 2021 року з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, договір оренди є чинним до 31 грудня останнього року оренди.

17.11.2011 договір оренди земельної ділянки від 22.05.2011 був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок вчинено запис за № 232210004000752, що підтверджується засвідчувальним написом на зворотній стороні договору. Суд не сумнівається в дійсності договору.

Згідно до Акту прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) до Договору оренди землі від 22.05.2011 ОСОБА_1 передав ПП «ТЮН» земельну ділянку за кадастровим номером 2322187200:04:002:0026.

На виконання своїх зобов`язань за договором оренди 22.05.2011 ПП «ТЮН» відповідно до Відомостей про виплату орендної плати за земельний пай сплатило ОСОБА_1 орендну плату: за 2018 р. - 14000,00 грн.; за 2019 р. 20000,00 грн.; за 2020 р. 8050,00 грн. та 8050,00 грн.

Відповідно до Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 22.05.2011 укладеного між позивачем та ОСОБА_1 від 24.07.2019, сторонами було внесено зміни до п. 13.1 та 9.1 договору.

Пункт 13.1 Договору викладено в наступній редакції: Термін дії договору оренди земельної ділянки до 31.12.2031. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію на той же самий термін.

02.07.2021 державним реєстратором прав на нерухоме майно відмовлено позивачеві - ПП «ТЮН» у державній реєстрації права оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер 2322187200:04:002:0026, у зв`язку з реєстрацією права оренди землі на зазначену ділянку на підставі договору від 18.02.2021 укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 59060606 від 02.07.2021.

Судом встановлено, що 18.02.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2322187200:04:002:0026, загальною площею 5,1094 га. Строком на 7 років та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки. Зазначений договір був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.02.2021, що підтверджується витягом від 22.02.2021.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленій формі.

Підпунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

За положеннями ст.ст. 204, 629 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У передбаченому законом порядку Договір оренди землі від 22.05.2011 р. та Додаткова угода до договору оренди землі від 24.07.2019 укладені між позивачем та відповідачем 1, недійсними не визнавалися, а отже в силу ст.ст. 204, 629 ЦК України є правомірним і обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів дозволяє суду зробити висновок про те, що договір оренди земельної ділянки від 22.05.2011, укладений між ПП «ТЮН» та ОСОБА_1 є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків та має зобов`язальний характер.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України «Про оренду землі», яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди від 22.05.2011 р.), передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем в строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди від 22.05.2011 р.) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності з дня його державної реєстрації. Обов`язковість державної реєстрації договору оренди землі встановлена також і ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди від 22.05.2011 р.).

Відповідно статті 32 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди від 22.05.2011 р.) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Суд констатує, що договір оренди землі 22.05.2011, укладений між ПП «ТЮН» та ОСОБА_1 , повністю відповідає вимогам законодавства, що діяло на час його укладання, пройшов державну реєстрацію, а відтак є чинним. Окрім того між ОСОБА_1 та ПП «ТЮН» було укладено Додаткову угоду від 24.07.2019 до спливу строку дії основного договору.

Зауваження у судовому засіданні представників відповідачів про те, що Додаткова угода не була належним чином зареєстрована в Держреєстрі суд звертає увагу на те, що строк дії основного Договору не сплив, до спливу строку договору ПП «ТЮН» звернулося до суду за захистом свого порушеного права, а тому зауваження відповідача про те, що на час винесення рішення договір вже не є діючим, а тому відсутні підстави вимагати визначати договір між відповідачами недійсним є помилковими та такими, що не відносяться до розглядаємих обставин справи .

Щодо договору оренди землі від 18.02.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом «в» частини 3 статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, з-поміж іншого, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені у ст. 203 ЦК України. Згідно вимог зазначеної статті:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 215 визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 24 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди від 22.05.2011 р.) орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

У порушення вказаного обов`язку відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір оренди землі від 18.02.2021, незважаючи на те, що та сама земельна ділянка вже була об`єктом права оренди іншої особи. Суд констатує, що вказаними діями відповідачів було порушено право позивача самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, яке передбачене ст. 25 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 18.02.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є таким, що порушує права позивача щодо користування земельною ділянкою, суперечить нормам Цивільного та Земельного кодексів України та Закону України «Про оренду землі» в частині забезпечення принципів непорушності, правомірності та обов`язковості договорів оренди землі, які укладені з дотриманням необхідних вимог.

Крім того, суд констатує, що відповідачами при укладанні договорів від 18.02.2021 року не було дотримано вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому суд виходить з того, що відповідачами порушено приписи ст. 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки акт про передачу та прийом земельної ділянки згідно умов договору оренди землі від 18.02.2021 підписаний відповідачами з порушенням, адже фактично земельна ділянка ОСОБА_2 в законний спосіб не передавалась, та знаходиться в орендному користуванні позивача згідно договору оренди земельної ділянки від 22.05.2011, який на момент розгляду справи не розірвано, не визнано недійсним, тобто його дія не припинена.

Системно проаналізувавши докази у справі, суд дійшов остаточного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись Законом України «Про оренду землі», ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ст.152 ЗК України, ст.ст. 11, 16, 203, 204, 215, 509, 626, 629, 792 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства «ТЮН» (70403, Запорізька область, Запорізький район, с. Світанок, вул. Українська, буд. 31А, код ЄДРПОУ 33980970) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 36), Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50) про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним Договір оренди землі, укладений 18 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо передачі в оренду земельної ділянки кадастровий номер 2322187200:04:002:0026, загальною площею 5,1094 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь приватного підприємства «ТЮН» суму сплаченого судового збору у розмірі 1135 грн. з кожного

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 31.10.2022.

Суддя: Р.В. Мінгазов