Рішення

від 07.11.2022 по справі 296/2842/21

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/2842/21

2/296/864/22

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

07 листопада 2022 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді Маслак В.П.,

за участі секретаря судового засідання Репікової З.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира в порядку загального позовного провадження цивільну справу №296/2842/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26.03.2021 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із вказаним позовом, в якому просить стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на його користь моральну шкоду у розмірі 1 500 000,00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 у справі №806/3071/18 позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області оформлену листом №Г-4890/0-2940/0/22-18 від 29.05.2018 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення у користування для сінокосіння земельної ділянки площею 22,1782 за кадастровим номером 1820885800:08:000:0072, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області.

ОСОБА_1 зазначає, що протиправною відмовою відповідача йому завдано моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, необхідності звернення до судових органів з метою усунення незаконних перешкод зі сторони відповідача. Перенесений психологічний стрес, постійне напруження під час врегулювання спору призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилось на його психічному стані та відносинах в сім`ї.

Ухвалою судді від 31.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено судове засідання за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позов від 01.07.2021 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач вважає, що права позивача фактично жодним чином не порушено, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням без якого позивач не міг реалізувати своє право. Обґрунтування спричинення моральної шкоди є безпідставними. З матеріалів позову не зрозуміло в чому саме полягають неправомірні дії відповідача, які викликали душевні страждання. Крім того, позивачем не доведено розмір моральної шкоди. Сама лише наявність судового рішення про визнання відмови протиправною не може бути підставою для задоволення позову, оскільки рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння шкоди. Позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань, доказів погіршення здоров`я або настання втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або негативних явищ, що стали наслідком протиправної відмови відповідача, передбачених ч.2 ст.23 ЦК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 у справі №806/3071/18 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом №Г-4890/0-2940/0/22-18 від 29.05.2018 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки площею 22,1782 за кадастровим номером 1820885800:08:000:0072, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, для сінокосіння за клопотанням від 03.05.2018 та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області зобов`язано повторно розглянути клопотанням ОСОБА_1 від 03.05.2018 із врахуванням встановлених обставин справи та у відповідності до норм Земельного кодексу України.

Частиною 2 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.15 ЦК України, встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1174 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За змістом ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Як роз`яснено в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків із оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`яснень, наданих у п.5 та 9 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилається на завдання йому моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав через відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення в користування для сінокосіння земельної ділянки, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 у справі №806/3071/18 підтверджує вину відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду жодних доказів своїх моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст.1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому, позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні ст.1167,1174 ЦК України.

При цьому, сам факт не надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення в користування земельної ділянки безумовно не породжує наслідки цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.

Наявність рішення Житомирського окружного адміністративного суду, яким права позивача було відновлено, не є безальтернативною підставою для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки оскарження дій чи бездіяльності органів державної влади є правом особи, яким у даному випадку і скористався позивач.

Таким чином, посилання позивача на його моральні страждання внаслідок протиправних дій відповідача свого підтвердження не знайшли, оскільки не надано доказів на підтвердження наявності факту заподіяння моральних страждань чи втрат немайнового характеру. Відповідно, доведення заподіяння моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі ст.81 ЦПК України, є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч.6. ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя В. П. Маслак