Рішення

від 06.12.2022 по справі 240/40400/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Житомир справа № 240/40400/21

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий союз "Гермес" до Житомирської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий союз "Гермес" звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 04.06.2021 №UA100530/2021/300065/2 про коригування митної вартості товару;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 07.07.2021 №UA101020/2021/000001/2 про коригування митної вартості товару.

В обґрунтування позову зазначено, що при ввезенні товарів митну вартість визначено за цінами, зазначеними в договорі поставки та інвойсі, тобто за першим методом визначення митної вартості.

До митного оформлення разом з митною декларацією було надано пакет документів. Однак відповідач за результатами розгляду поданих документів відмовив у митному оформленні товарів у зв`язку з наявністю сумнівів у правильності визначення митної вартості .

Позивач стверджує, що подані документи не містили розбіжностей, не мали ознак підробки та містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Отже, позивач вважає рішення про коригування митної вартості протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 08.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив від 30.01.2022 (а.с.40-48 т.2).

Представники відповідача в судових засіданнях проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 06.01.2022 №7.19-10/10/8.19/157 (а.с.108-115 т.1) та запереченнях на відповідь на відзив від 21.02.2022 (а.с.61-71 т.2).

Протокольною ухвалою суду в засіданні 28.07.2022 за згодою сторін відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, між UAB "GRUNNTECH" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий союз "Гермес" (покупець) було укладено договір поставки автомобільних запасних частин від 01.07.2019 №5/UAB.

За вказаним контрактом позивачем з метою пропуску на митну територію України товарів було подано Житомирській митниці для митного оформлення митні декларації №UA 100530/2021/326542 та №UA101020/2021/202008700.

На підтвердження митної вартості товару разом з декларацією №UA100530/2021/326542 позивачем подано відповідачу наступні документи: договір поставки від 01.07.2019 №5/UAB; додаткову угоду до договору поставки від 01.07.2019 №5/UAB, додаток №1 до договору поставки, інвойс GR-U21/022 від 01.06.2021, комерційна пропозиція від 01.07.2019, документ, що підтверджує вартість перевезення №88309 від 01.06.2021, прибуткові накладні від 04.06.2021, лист від 04.06.2021, експортна декларація від 01.06.2021, міжнародна товарно-транспортна накладна №0601 від 01.06.2021 та інші документи.

За результатами перевірки митної декларації 04.06.2021відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UА100530/2021/300065/2 у зв`язку з наявністю обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості та винесено картку відмови №UА100530/2021/00449 у митному оформленні за митною декларацією. Вказано, що додатково надані документи не усунули розбіжності у документах, що стосуються підтвердження числових значень складових митної вартості товару.

На підтвердження митної вартості товару разом з декларацією №UA101020/2021/202008700 позивачем подано сертифікати відповідності UA*46A (b)*0236*00 від 11.10.2017, UA*46A (b)*0239*00 від 11.10.2017, пакувальний лист GR-U21/028 від 02.07.2021, рахунок-фактура (інвойс) GR-U21/028 від 02.07.2021, автотранспортна накладна від 05.07.2021, декларація про походження товару від GR-U21/028 02.07.2021, комерційна пропозиція від 01.07.2019, документ, що підтверджує вартість перевезення від 06.07.2021, виписка з бухгалтерської документації від 06.07.2021, прейскурант виробника товару від 01.07.2019, договір поставки №5/UАВ від 01.07.2019; додаткова угода до договору поставки 5/11АВ від 01.07.2019, договір про надання послуг митного брокера від 20.01.2015, копія митної декларації країни відправлення від 05.07.2021 та інші документи.

07.07.2021 Житомирською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування мирної вартості товарів №UА101020/2021/000001/2 яким здійснено коригування товарів ввезених за митною декларацією №UA101020/2021/202008700.

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Статтями 49-50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.4,5 ст.58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1,2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.1 ст.68 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Таким чином Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Суд зауважує, що ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У випадках незгоди із задекларованою митною вартістю існує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Суд зауважує, що законом чітко визначено умови, за яких у контролюючого органу виникає право на витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, митний орган зобов`язаний навести конкретні обставини, що викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Так, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003, яке відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Водночас, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені Митним кодексом України. Ненадання певних документів з передбаченого переліку може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Водночас слід звернути увагу, що суд не заперечує право органу доходів і зборів перевіряти достовірність або точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, згідно з ч.2-3 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Як попередньо встановлено судом, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення позивачем митної вартості товару (запасних частина до автомобілів), що ввозились за договором поставки між GRUNNTECH GmbH та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий союз "Гермес" від 01.07.2019 №5/UAB.

З приводу встановлених обставин ввезення позивачем товарів за митною декларацією №UA100530/2021/326542 судом встановлено наступне.

За додатковою угодою від 01.01.2020 до договору поставки від 01.07.2019 №5/UAB п.1 домовлено сторонами викласти п.3.2 Договору в новій редакції: "Оплата окремих партій Товару по даному договору здійснюється за цінами, зазначеними в інвойсі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, наступним чином: 100% від вартості замовлення Товару, що поставляється перераховується Покупцем на банківський рахунок Постачальника, не пізніше 30 (тридцяти) днів від дати поставки. Валюта платежів - долари США. Ціни зазначені в інвойсах, формуються згідно цін, що діють у Постачальника на момент складення інвойса.».

Аналіз наведених обставин дозволяє зробити висновок, що оплата за поставлений товар за договором може здійснюватись з відстроченням платежу до 30 днів з дати поставки.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті №25 від 01.07.2021 на користь UAB GRUNNTECH сплачено 42787,17 USD, призначення платежу: оплата за запчастини автомобільні за контрактом від 01.07.2019 №5/UAB, за інвойсом GR-U21/022 від 01.06.2021, а також згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 13.07.2021 № 26 на суму 20 000 USD.

Вказане спростовує сумніви, що кошти на користь контрагента можуть бути сплачені за іншу партію поставленого товару.

Щодо сумнівів контролюючого органу щодо вартості перевезення товару слід зазначити, що позивачем до митного оформлення було надано довідку про транспортні витрати, в якій вказано загальною вартістю транспортних витрат по доставці автомобілем від м. Шауляй (Литви) до кордону України - 13450,00 грн.

Водночас, контролюючим органом вказану довідку не враховано, як таку, що не є доказом понесення позивачем витрат на транспортування.

При цьому обґрунтування необхідності підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано, а тому такі дії суб`єкта владних повноважень визнаються безпідставними.

Щодо встановлених обставин ввезення позивачем товарів за митною декларацією №UA100530/2021/326542 судом встановлено наступне.

Контролюючим органом за результатами перевірки вказано, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України, схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових вартості товару. Відповідно до пункту 3.2 контракту №5/UAB від 01.07.2019 оплата за товар здійснюється не пізніше семи днів до дати поставки. Відповідно до «Інкотермс 2010 у разі застосування умов поставки FСА продавець здійснює передачу товару перевізнику або особі в визначеному місці покупцем. Тобто, товар вважається переданим покупцю, а поставка виконаною з моменту коли продавець надав перевізнику товар, який прибув у вказане місце. Товар знаходиться, на митній території України, 06.07.2021 перетнув пункт-пропуску «Виступовичи-Нова Рудня». Внесені додатковою угодою № б.н. від 01.07.2019 зміни в п.3.2 контракту №5/UAB від 01.07.2019, щодо оплати за товар, діють до 31.12.2019 року. Таким чином, у митного органу були всі підстави вважати, що на момент митного оформлення товар оплачено покупцем. Разом з тим, всупереч вищезазначених вимог декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, що позбавляє митний орган можливості перевірити ціну, що була фактично сплачена за нього.

Відповідно до пункту 1.2 контракту №5/UAB від 01.07.2019 асортимент та ціна товарів що поставляється визначається доповненням №1 до контракту, яке до митного оформлення не надано. Також, відповідно до відомостей,що містяться у автотранспортній накладній № 395754 від 05.07.2021 перевізником оцінюваного товару є ФОП ОСОБА_1 . Разом з тим, для підтвердження витрат на транспортування товарів до митного оформлення надана довідка транспортних витрат від 06.07.2021, що складена особою - ФОП ОСОБА_2 , що відповідно до даних автотранспортної накладної не здійснював перевезення товарів. Враховуючи наведене вище, довідка транспортних витрат від 06.07.2021 не може вважатися достатнім та допустимим доказом фактично понесених покупцем товару витрат на транспортування саме оцінюваних товарів. Надані комерційна пропозиція та прайс-лист від 01.07.2019 не можуть бути використані як документи, що підтверджують митну вартість товару, оскільки не інформації про термін дії даної цінової пропозиції, про умови платежу, умови поставки та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів, та впливають на формування фактурної вартості товару. Також є підстави вважати, що поданий до митного оформлення контракт №5/UAB від 01.07.2019 не є таким, що укладений з виробником товарів, так як в декларації зазначена країна виробництва Китай, а виробником даного товару являється «GRUNNTECH GmbH», що зареєстровано в Литві.

Твердження відповідача про наявність порушення умов п. 3.2 контракту №5/UAB від 01.07.2019 стали підставою для прийняття обох рішень суб`єктом владних повноважень: рішення від 04.06.2021 №UA100530/2021/300065/2 та від 07.07.2021 №UA101020/2021/000001/2 про коригування митної вартості товару.

Водночас, відповідачем під час розгляду документів не враховано факт наявності Додатку до договору №5/UAB від 01.07.2019, що визначає інші ніж пункт 3.2 умови оплати за товар та є невід"ємою частиною основного договору між сторонами.

При цьому, наявність сумніву у достовірності та наявності фактичної дії тих чи інших умов договору не входить до компетенції суб`єкта владних повноважень у наявних правовідносинах.

Твердження відповідача, що надані позивачем документи на підтвердження транспортних витрат не враховуються, оскільки інформація наведена у таких документах містить розбіжності судом визнаються безпідставними.

Слід зазначити, що договірними відносинами, між сторонами не було заборони на укладення перевізником угод з іншими автотранспортними компаніями.

При цьому наведені обставини не впливають на митну вартості товару, що поставлявся.

Всі наведені вище факти спростовують твердження відповідача щодо недостовірності наданої позивачем інформації з приводу ціни товару, що ввозився на митну територію України.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відтак, відповідачем не наведено аналіз співставлення цін на аналогічні запасні частини, їх якісні характеристики, що суттєво впливає на формування ціни такого товару, що пов`язано зі специфікою ввезеного товару.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що визначені Конституцією та законами України вимоги до дій і рішень суб`єктів владних повноважень, які є важливими гарантіями дотримання прав особи, не були дотримані відповідачем.

Таким чином, відповідачем як суб`єктом владних повноважень також не доведено суду, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товарів за визначеним декларантом основним методом - за ціною контракту.

З огляду на наведене, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду обґрунтованість прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів від 04.06.2021 №UA100530/2021/300065/2 та від 07.07.2021 №UA101020/2021/000001/2.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, під час розгляду справи суд встановив відсутність належних доказів та обґрунтованих підстав у відповідача для прийняття спірних рішень, у зв`язку з чим, позов слід задовольнити в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 4540, 00 грн, про, що свідчить платіжне доручення №3502 від 15.11.2021.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача сплачений судовий збір у сумі 4540, 00 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 04.06.2021 №UA100530/2021/300065/2.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 07.07.2021 №UA101020/2021/000001/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Держмитслужби (вул.Перемоги, 25, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ ВП 44005610) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий союз "Гермес" (майдан Перемоги, 9, кв. 42, Житомир, 10003, ЄДРПОУ 39291874) судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 4540,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва