Постанова

від 05.12.2022 по справі 560/3909/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3909/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

05 грудня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

В С Т А Н О В И В :

у березні 2022 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося в суд з позовом до публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування", у якому просила надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису № 8/15 від 16.10.2020 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.06.2022 року, позов задоволено та надано дозвіл Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області на погашення суми податкового боргу публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, згідно з актом опису № 8/15 від 16.10.2020 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування скарги апелянт вказав, що податковий орган пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

19.09.2022 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому податковий орган просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Публічне акціонерне товариство "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 05748938.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі № 2270/15301/11, що набрала законної сили, з відкритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" стягнуто податковий борг на загальну суму 90485,22 гривень з рахунків відповідача у банках, які його обслуговують та за рахунок готівки, яка йому належить.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року у справі № 2270/2712/12, що набрала законної сили, з публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" стягнуто податковий борг у розмірі 59006 грн 15 коп. із банківських рахунків у банках, що обслуговують платника податків та за рахунок готівки платника податків.

Податковий борг відповідача підтверджується: корінцем податкової вимоги форми "Ю" від 05 грудня 2008 року № 1/260, розрахунком суми позовних вимог.

З метою виконання рішень суду позивачем направлялись до банку, обслуговуючого рахунки відповідача, інкасові доручення від 14.09.2021, спрямовані на примусове списання грошових активів, що знаходяться на рахунках платника.

Позивач 16.10.2020 року прийняв рішення № 33921/9/22-01-13-01-19 про опис майна у податкову заставу.

Податковим керуючим проведено опис майна відповідача в податкову заставу, про що складено акт опису майна від 16.10.2020 року № 8/15.

Податкова застава підтверджена витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, а перелік такого майна, на яке поширюється право податкової застави, визначений актом опису майна № 8/15 від 16.10.2020.

Оскільки податковий борг відповідачем добровільно не сплачено, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивач вжив усі можливі і необхідні заходи для погашення податкового боргу відповідача, проте зазначені заходи не призвели до повного погашення такого боргу. Щодо пропуску строку звернення до суду з даним позовом суд першої інстанції вказав, що відповідно до п. 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен повинен сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Тобто, на відповідача податковим законодавством покладений обов`язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в визначеному порядку і встановлені строки.

Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З метою погашення податкового боргу податковим органом на адресу відповідача було направлено податкову вимогу №1/260 від 05.12.2008 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року у справі № 2270/2712/12 з ПАТ "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" стягнуто податковий борг у розмірі 59006 грн 15 коп. із банківських рахунків у банках, що обслуговують платника податків та за рахунок готівки платника податків.

З метою виконання рішень суду позивачем направлялись до банку, обслуговуючого рахунки відповідача, інкасові доручення від 14.09.2021, спрямовані на примусове списання грошових активів, що знаходяться на рахунках платника.

Позивач 16.10.2020 року прийняв рішення № 33921/9/22-01-13-01-19 про опис майна у податкову заставу.

Податковим керуючим проведено опис майна відповідача в податкову заставу, про що складено акт опису майна від 16.10.2020 року № 8/15.

Пунктом 89.2 ст.89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків, згідно з пунктами 87.1 і 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу майна.

Відповідно до пункту 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Податковий орган в підтвердження недостатності коштів на рахунках відповідача надав суду копії інкасових доручень (розпоряджень) з відмітками банківських установ про неможливість їх виконання та повернення у зв`язку із відсутністю коштів на рахунках платника (а.с. 12-13).

Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на час апеляційного розгляду відсутні докази погашення згаданої вище заборгованості.

Відтак, позивач дотримався встановленої ПК України процедури погашення заборгованості платника податків, попередньо скориставшись правом на стягнення заборгованості, у тому числі в судовому порядку, закріпленим в пп.20.1.19 п.20.1ст. 20 ПК України, однак, заходи, спрямовані на примусове списання грошових активів, що знаходяться на рахунках відповідача, не призвели до погашення податкового боргу. При цьому, відповідач не заперечує наявність у нього непогашеного узгодженого податкового зобов`язання, а також майна, що описано відповідними актами опису.

Отже, позивач здійснив заходи щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на суму податкового боргу, який виник внаслідок несплати відповідачем податкового боргу. Тобто, податковий орган належним чином здійснило усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача про те, що звернення позивача з позовом до суду здійснено зі пропуском строку позовної давності, що встановлена частиною другою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України та абзацом 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, щодо доводів скаржника про те, що позивачем порушено строк звернення до суду, що встановлений статтею 122 КАС, то апеляційний суд такі відхиляє, так як положеннями пункту 102.4 статті 102 ПК передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Оскільки податковий борг, у цій справі стягується за рішеннями суду, та він не погашений і не визнаний безнадійним, то немає підстав, для застосування строку звернення до суду з позовом.

Враховуючи вищенаведені норми закону, обставини справи, доводи апеляційної скарги та те, що податковим органом вичерпано усі заходи, що передують зверненню до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Крім того, апеляційна скарга не містять суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву та заяви про застосування строку позовної давності, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.