Постанова

від 30.11.2022 по справі 904/2032/16

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2022 року м.Дніпро Справа № 904/2032/16

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Білецька Л.М., Чередко А.Є.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної академії аграрних наук України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022р. у справі №904/2032/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія", м.Київ

до боржника Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України", с. Затишне, Криничанський район, Дніпропетровська область

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022р. (повний текст складено - 15.08.2022р., суддя - Соловйова А.Є., м. Дніпро) у справі №904/2032/16 відмовлено в задоволенні заяви Національної академії аграрних наук України №14-07 від 08.01.2020р. про закриття провадження у справі. Відмовлено в задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №07-65/2837 від 01.06.2020р. про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України".

Відмовляючи у закритті провадження у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- судом враховано правову позицію палати КГС ВС, викладену в постанові від 18.11.2021р. у справі №1-24-7-5/297-06-7817, відповідно до якої Суд формулюючи правову позицію щодо застосування нечітких та неоднозначних для їх застосування положень (п. 2 розділу ІІІ Закону №145-ІХ) за темпоральною ознакою, доходить до висновку, що на боржників - Державних підприємств, до яких процедури санації/ліквідації у справах про банкрутство застосовані до набрання чинності Законом №145-ІХ, положення його пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" не поширюються та не застосовуються як підстава для закриття провадження у відповідній справі про банкрутство, а провадження продовжується відповідно до застосованої у відповідній справі процедури, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ;

- не зважаючи на відсутність затвердженого плану санації, боржник, який відновив активну господарську діяльність з березня 2019р. спромігся за цей час значно покращити своє фінансове становище, значно відновити свою платоспроможність. Боржник провадить результативну господарську діяльність за статутними напрямами діяльності, виробляє сільськогосподарську продукцію, бере участь у забезпеченні продовольчої безпеки на національному рівні. Боржником погашено конкурсну заборгованість 1-2 черг. Погашення заборгованості 3-6 черг не може розпочатись, оскільки конкурсні вимоги кредиторів перебувають в мораторії на погашення до дня затвердження плану санації. Крім конкурсної заборгованості, боржник не має інших невиконаних грошових зобов`язань, час виконання яких настав (простроченої). Боржник належним чином виконує зобов`язання з оплати праці, сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, створює та утримує робочі місця. В період з 2019р. по цей час виконано перед бюджетом зобов`язання по сплаті земельного податку. За таких обставин, наявні вкрай позитивні перспективи подальшого досягнення мети провадження - відновлення платоспроможності боржника та/або задоволення вимог кредиторів.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Національна академія аграрних наук України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022р. повністю, задовольнити заяву Національної академії аграрних наук України №14-07 від 08.01.2020р. про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України".

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи, практиці Верховного Суду, що сформувались у подібних правовідносинах та нормам матеріального і процесуального права;

- 20.10.2019р. набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", відповідно до п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, установлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом;

- відповідно до Статуту ДП "ДГ "Руно" є державним сільськогосподарським підприємством (частка державної власності у статутному капіталі підприємства складає 100%), воно не задіяне у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та не ліквідується за рішенням власника, з огляду на що, до нього не може застосовуватись судова процедура санації та ліквідації;

- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020р. у даній справі відмовлено в задоволенні заяви НААН про закриття провадження та зазначено, що п. 2 Розділу ІІІ Закону забороняє переходити у справах про банкрутство державних підприємств від процедури розпорядження майна чи санації до ліквідаційної процедури. Однак жодних вказівок на необхідність припинення уже існуючої процедури санації, яка була розпочата до 20.10.2019р., Закон не містить. Таким чином, місцевий господарський суд ще у 2020р. здійснив аналіз п. 2 Розділу ІІІ Закону за темпоральною ознакою, однак щодо перебування ДП "ДГ "Руно" у судовій процедурі санації більше встановленого законом строку, як підстави для закриття провадження у справі висновків не зробив. Центральний апеляційний господарський суд, направляючи заяву НААН на новий розгляд до суду першої інстанції вказав на необхідність дослідження та з`ясування ним ефективності судової процедури санації ДП "ДГ "Руно" в межах даної справи та можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство - відновлення платоспроможності боржника та погашення вимог кредиторів. Щодо оцінки п. 2 Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону за темпоральною ознакою, а апеляційний господарський суд не ставив під сумнів висновок Господарського суду Дніпропетровської області;

- починаючи з 08.02.2020р. аналізу у межах цієї справи підлягала виключно ефективність процедури санації ДП "ДГ "Руно", як ознака для її продовження або завершення. В свою чергу, аналіз застосування п. 2 Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону за темпоральною ознакою вже втратив актуальність, адже був здійснений Господарським судом Дніпропетровської області ще у 2020р.;

- Верховний Суд в постанові від 25.01.2022р. у справі №916/2675/15 зробив наступний правовий висновок: у разі, якщо у судовій процедурі санації державного підприємства, що застосована до набрання чинності Законом з 20.10.2019р., заявлено вимогу про закриття провадження у справі з підстав запровадження цим Законом обмежень у застосуванні подальшої судової процедури ліквідації у справі про банкрутство, для розгляду та вирішення судом цієї вимоги обов`язковому встановленню та дослідженню підлягають як обставини поширення на державне підприємством наведених обмежень у застосуванні подальшої судової процедури ліквідації, так й обставини вичерпності та ефективності заходів процедури санації державного підприємства у межах застосованого судом терміну судової процедури санації, а саме обставини: спливу терміну санації, визначеного судом; стану та рівня реалізації плану санації; досягнення визначених процедурою та планом санації цілей (погашення кредиторської заборгованості, фінансового оздоровлення державного підприємства) тощо. Встановлення наведених обставин (однак не виключно тих, що перелічені) має значення для правильного вирішення судом питання щодо закриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства з підстав, запроваджених цим Законом (п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення") обмежень у застосуванні подальшої судової процедури ліквідації у справі про банкрутство цього боржника;

- план санації ДП "ДГ "Руно" станом на сьогодні й досі не погоджений НААН, як органом уповноваженим управляти державним майном, що обліковується на балансі ДП "ДГ "Руно" та не затверджений господарським судом. За час процедури санації ДП "ДГ "Руно" на адресу НААН неодноразово надходили на погодження плани санації боржника, у відповідь на які НААН надавала свої вмотивовані відмови. У надісланих до НААН проектах плану санації ДП "ДГ "Руно" зазначено, що основним заходом із відновлення його платоспроможності є реструктуризація підприємства за участю інвестора. Поряд з цим, в проектах плану санації зазначено, що під реструктуризацією підприємства розуміється здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема, шляхом його поділу з переходом боргових зобов`язань юридичної особи, що не підлягає санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми. За вказаними редакціями планів санації приватна частка в статутному капіталі боржника мала становити 78%, а державна - 22%, тобто до приватних осіб фактично мало перейти управління підприємством та право прийняття всіх організаційно-господарських рішень щодо нього. Вказане призвело б до переходу значної кількості державних активів (земельні ділянки, державне рухоме та нерухоме майно тощо) у приватне управління, тобто фактично комітетом кредиторів ДП "ДГ "Руно" пропонувалось безоплатно відчужити державне майно, що б нанесло державі великих збитків, оскільки являло собою фактичне розпорядження державним майном. Закон забороняє здійснювати реорганізацію державного підприємства, яке знаходиться у віданні НААН, без проходження спеціальної процедури, що встановлена в Порядку, встановленому постановою КМУ від 26.07.2018р. №589;

- арбітражний керуючий Савченко А.В. та комітет кредиторів боржника не вбачали за можливе відновити платоспроможність боржника шляхом здійснення ним своїх статутних завдань, а лише бажали змінити організаційно-правову форму підприємства, що в силу норм чинного законодавства є неможливим, та призводить до нанесення збитків державі на сотні мільйонів гривень. Вказане є прямим пограбуванням держави, що НААН не могла допустити;

- арбітражний керуючий - керуючий санацією ДП "ДГ "Руно" Савченко В.А. жодного разу з 2017р. не оскаржив відмови НААН у погодженні плану санації боржника у судовому порядку, тобто сам погоджувався із зауваженнями НААН, та просто не бажав їх усувати, ймовірно з метою продовження безконтрольного керування підприємством без плану санації. ОСОБА_1 до настання "ризику" закриття провадження у справі про банкрутство ДП "ДГ "Руно" не намагався затвердити план санації підприємства та йому була вигідна його відсутність, через безконтрольність з боку НААН та Господарського суду Дніпропетровської області керування боржником;

- НААН не може взяти на себе відповідальність, як орган уповноважений управляти державним майном, погодити план санації боржника, який абсолютно точно не призведе до відновлення його платоспроможності, оскільки підприємство є державним, його збиткова господарська діяльність наносить шкоди виключно державі в особі цього підприємства;

- в оскаржуваній ухвалі судом зазначено, що боржник погасив повністю першу та другу черги кредиторських вимог. Однак, відповідно до останньої редакції проекту плану санації ДП "ДГ "Руно", що надходила на погодження НААН, вимоги конкурсних кредиторів не погашаються. Не зрозуміло на які докази спирався суд першої інстанції при констатації вказаного факту у своїй ухвалі, і чому не врахував неможливість погашення вимог конкурсних кредиторів при дії мораторію на їх задоволення. При цьому, якщо ДП "ДГ "Руно" дійсно здійснює погашення вимог конкурсних кредиторів без наявного плану санації, то це грубо суперечить нормам чинного законодавства та самій ідеї процедури санації, яка має здійснюватися відповідно до затвердженого плану;

- в межах даної справи наявна ще одна самостійна підстава вважати, що процедура санації боржника вже закінчилась, не досягнувши легітимної мети Закону про банкрутство - систематичне непогашення боржником поточних кредиторських вимог та їх активне нарощування. Вказана підстава є незалежною від наявності або відсутності погодженого плану санації боржника і слугує окремим фактором для закриття провадження у цій справі;

- арбітражний керуючий - керуючий санацією ДП "ДГ "Руно" Савченко В.А. та голова комітету кредиторів Чабаненко В.Т. приховують від НААН фінансово-господарське становище боржника і не бажають виправляти таку ситуацію (придумуючи, що НААН втрачає витребувані документи);

- 04.10.2021р. на адресу НААН надійшов лист слідчого відділення ВП №6 Кам`янського районного управління ГУНП в Дніпропетровській області №44.6/1009 із змісту якого вбачається, що невідомі особи самовільно займають земельні ділянки державної форми власності, в тому числі, які перебувають на праві постійного користування в ДП "ДГ "Руно", на яких вирощують сільськогосподарські культури. За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження №42021042040000019. Таким чином, у НААН є підстави вважати, що ОСОБА_1 здійснює незаконні дії, що пов`язані із використанням державних земельних ділянок, які перебувають на праві постійного користування у боржника приватними юридичними особами. Крім того, 24.01.2022р. на адресу НААН надійшов лист СУ ГУНП в Дніпропетровській області, із змісту якого вбачалось, що вказаним правоохоронним органом проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020040000000667 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом того, що керуючий санацією ДП "ДГ "Руно" Савченко В.А. під час виконання повноважень завдав охоронюваним законом інтересам держави шкоду у великих розмірах. Також у даній справі встановлювались факти, що свідчили про підробку невідомими особами документів та підписів посадових осіб НААН. Крім того, НААН зверталось до Державного бюро розслідувань із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій зазначила, що ОСОБА_1 з іншими невстановленими особами підробили лист від імені НААН про погодження плану санації ДП "ДГ "Руно" та підробили підпис президента НААН на черговій редакції плану санації ДП "ДГ "Руно". За вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №620200000000954 від 26.11.2020р. з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 358 КК України.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Боржник в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Савченка В.А. у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022р. - без змін.

Посилається на те, що:

- суд першої інстанції вірно визначив, що норма п. 2 розділу ІІІ Закону №145-ІХ (набрав чинності 20.10.2019р.) не є застосованою до випадків, коли процедури санації або ліквідації застосовані до боржника - державного підприємства - до набрання чинності Законом. А отже норма п. 2 розділу ІІІ Закону не є застосованою до відносин у даній справі, оскільки процедура санації введена 13.12.2016р.;

- також суд врахував правовий висновок Верховного Суду, сформульований у постанові палати КГС ВС від 18.11.2021р. та проаналізував питання вичерпаності санації як можливої підстави для закриття провадження у справі, і на підставі всебічного аналізу обставин справи дійшов правильного висновку про відсутність у даній справі достатніх ознак вичерпаності санації, які б свідчили про безперспективність продовження санації та інших процедур банкрутства, і як наслідок могли б бути підставою для закриття провадження у справі;

- твердження скаржника про перебування ДП "ДГ "Руно" у судовій процедурі санації більше встановленого строку (більше 15 місяців, що є граничним строком для стадії санації сільськогосподарського підприємства) та всупереч законодавчих заборон застосування цієї процедури - не відповідає дійсності, оскільки щодо строків санації у заяві було зазначено лише те, що з урахуванням зупинення провадження у справі, строк санації закінчується. Жодним чином у заяві вимога про закриття провадження не обґрунтовувалась посиланням на строки санації. Так само заява жодним чином не була обґрунтована посиланням на нібито вичерпаність санації. Заява була обґрунтована виключно посиланням на п. 2 розділу ІІІ Закону №145-ІХ;

- питання вичерпаності санації в оскаржуваній ухвалі досліджено. І суд правильно дійшов висновку про те, що відсутні ознаки вичерпаності санації, і навпаки - наявні вкрай позитивні перспективи подальшого досягнення мети провадження - відновлення платоспроможності боржника та/або задоволення вимог кредиторів;

- суд першої інстанції правильно зазначив, що незважаючи на відсутність затвердженого плану санації боржник, який відновив активну господарську діяльність з березня 2019р. спромігся за цей час значно покращити своє фінансове становище, значно відновити свою платоспроможність;

- встановлені судом обставини виключають можливість висновку про нібито вичерпаність санації у справі;

- суд першої інстанції, дослідивши обставини вичерпності санації (і таким чином, дотримавшись рекомендацій, що випливали із постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021р. у даній справі), дійсно попутно висловив свою думку про те, що питання про вичерпаність санації не мали б досліджуватися у цій справі. Така думка суду мотивована тим, що НААН у своїй заяві про закриття провадження у справі, яка власне і розглядається, жодним чином не обґрунтовує вимоги закрити провадження посиланням на вичерпаність санації, а отже питання про вичерпаність санації не входить до предмету доказування;

- на думку боржника, місцевий господарський суд правильно розглянув не лише питання вичерпності санації, але і питання застосовності норми п. 2 розділу ІІІ Закону №145-ІХ, оскільки суд повторно розглядав заяву після повернення справи із апеляційної інстанції та не міг не надати оцінки єдиному доводу заяви, яким є посилання на п. 2 розділу ІІІ Закону №145-ІХ;

- на момент постановлення оскаржуваної ухвали (09.08.2022р.) процедуру санації продовжено до 31.08.2022р. (ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2022р. у даній справі). Цим спростовується твердження скаржника про те, що наразі процедура санації є завершеною. Саме по собі закінчення строків санації не є передбаченою законом підставою для закриття провадження у справі про банкрутство;

- в рамках процедури санації було підготовлено 8 редакцій плану санації. Однак НААН систематично ігнорує вирішення питання їх затвердження, залишає відповідні звернення без відповіді та допускає необґрунтовані відмови у затвердженні плану санації. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022р. у даній справі в чергове визнано неправомірними дії НААН в частині непогодження плану санації. Таким чином, посилання НААН на не затвердження плану санації є неспроможними, оскільки свої вимоги НААН обґрунтовує посиланням на свою ж протиправну бездіяльність;

- інші доводи скаржника зводяться до намагання обґрунтувати правомірність своєї бездіяльності щодо незатвердження планів санації та спростування висновків ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022р. про визнання дій органу управління боржника протиправними. Разом з тим, такі доводи в межах цього апеляційного провадження щодо ухвали про відмову у закритті провадження є неналежними;

- не зважаючи на відсутність затвердженого плану санації боржник відновив активну господарську діяльність з березня 2019р., також за цей час боржник значно покращив своє фінансове становище та свою платоспроможність;

- вимоги, які входили до складу першої та другої черг конкурсної заборгованості та були задоволені ДП "ДГ "Руно", належать до вимог, на які дія мораторію не поширюється (ч. 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом");

- наведені НААН твердження (що у боржника протягом 2016р. - 2022р. спостерігається наростання поточної кредиторської заборгованості) та розміри заборгованості не відповідають дійсності, не є об`єктивними і є результатом маніпулятивного тлумачення НААН даних бухгалтерського обліку. Насправді боржник має лише поточну кредиторську заборгованість, що є нормальним для підприємства, яке здійснює господарську діяльність і зобов`язаний відображати у власному бухгалтерському обліку та звітності всю заборгованість для сільськогосподарських підприємств, господарський цикл яких характеризується значним рознесенням в часі несення витрат виробництва та отримання доходу від реалізації продукції. Зростання поточної (непростроченої) кредиторської заборгованості свідчить про збільшення обсягів господарської діяльності підприємства та поліпшення його фінансового-господарського стану в цілому. Боржник не має простроченої заборгованості по розрахунках із бюджетом, по іншим обов`язковим платежам, єдиному соціальному внеску тощо, а також з оплати праці;

- НААН з моменту введення процедури санації може здійснювати відносно боржника лише повноваження, визначені Законом №2343-ХІІ, який, в свою чергу, не передбачає повноважень щодо витребування відомостей про фінансово-господарський стан боржника, а також проведення перевірок (аудитів);

- у жодному з наведених скаржником кримінальних проваджень наразі не ухвалено вироку суду. Разом з тим, згідно із ч. 6 ст. 76 ГПК України лише вирок у кримінальному провадженні має преюдиційне значення у господарському процесі. В зв`язку з чим, вказані кримінальні провадження не мають того доказового значення, якого їм намагається надати НААН, а висновки скаржника про те, що нібито процедура санації боржника наносить шкоди державі в особі підприємства, а Савченко В.А. здійснює незаконні дії, що пов`язані з використанням державних земельних ділянок, які перебувають на праві постійного користування в ДП "ДГ "Руно" приватними юридичними особами є необґрунтованими, передчасними, а також порушують принцип презумпції невинуватості.

Корпорація "Род-Агроінвест" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022р. - без змін.

Посилається на те, що:

- оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою;

- суд першої інстанції проаналізував питання вичерпаності санації як можливої підстави для закриття провадження у справі, і на підставі всебічного аналізу обставин справи дійшов правильного висновку про відсутність у даній справі достатніх ознак вичерпаності санації, які б свідчили про безперспективність продовження санації та інших процедур банкрутства, і як наслідок могли б бути підставою для закриття провадження у справі;

- Верховний Суд в постанові від 25.01.2022р. у справі №916/2675/15 визнав неправильним дослідження судом тих обставин, на які відсутнє посилання в заяві про закриття провадження у справі про банкрутство. Враховуючи зазначений висновок Верховного Суду питання вичерпаності процедури санації не мають розглядатись судом, оскільки заява не містить посилання на вичерпаність санації як на підставу закриття провадження у справі. Разом з тим, кредитор навів свої доводи та міркування з питання вичерпаності санації та відповідних доводів апеляційної скарги;

- як безпосередньо до застосування процедури санації, так і під час останньої НААН вдається до системних протиправних дій та бездіяльності, що спрямовані на перешкоджання відновленню платоспроможності боржника, перешкоджання процедури банкрутства, позбавлення боржника майна, в тому числі основних засобів виробництва, зокрема земельних ділянок (прав на них);

- НААН не може наводити в обґрунтування власної вимоги про закриття провадження у справі жодних аргументів щодо нібито неефективності санації боржника, адже сама ж НААН, будучи засновником та органом управління боржника вчиняє умисні протиправні дії та бездіяльність, спрямовані на саботаж санації, інших процедур банкрутства, а також на протиправне вилучення майна і майнових прав у боржника;

- інші доводи Корпорації "Род-Агроінвест" аналогічні доводам арбітражного керуючого - керуючого санацією ДП "ДГ "Руно" Савченко В.А., викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2022р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 09.11.2022р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2022р. у зв`язку із участю суддів Вечірка І.О. (доповідач) та Чередка А.Є. в онлайн-підготовці суддів для підтримання кваліфікації у період з 07.11.2022р. по 11.11.2022р. розгляд справи призначено в судовому засіданні на 30.11.2022р.

В судовому засіданні 30.11.2022р. арбітражний керуючий Савченко В.А., представник Корпорації "Род-Агроінвест" та прокурор надали пояснення по апеляційній скарзі

Представник апелянта - НААН України не прийняв участь в режимі відеоконференції, оскільки не вийшов на зв`язок, про що складено акт від 30.11.2022р.

Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника апелянта.

В судовому засіданні 30.11.2022р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016р. порушено провадження у справі про банкрутство ДП "ДГ "Руно" НААН України", визнано грошові вимоги ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" в загальній сумі 7 265 579,37 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016р. припинено процедуру розпорядження майном ДП "ДГ "Руно" НААН України", введено процедуру санації ДП "ДГ "Руно" НААН України" на 6 місяців, до 13.06.2017р. Призначено керуючим санацією ДП "ДГ "Руно" НААН України" арбітражного керуючого Андросову В.Є.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2018р. замінено арбітражного керуючого на Савченка В.А.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020р. відмовлено в задоволенні заяви Національної академії аграрних наук України №14-07 від 08.02.2020р. про закриття провадження у справі. Залишено без задоволення клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №07-65/2837 від 01.06.2020р. про закриття провадження у справі. Задоволено клопотання представника Національної академії аграрних наук України №14-276 від 13.10.2020р. про відкладення розгляду справи. Відкладено розгляд справи щодо затвердження плану санації на 04.11.2020р. Продовжено строк процедури санації ДП "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України та повноваження керуючого санацією ДП "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України арбітражного керуючого Савченка В.А. до 04.11.2020р. Зобов`язано учасників провадження у справі вчинити певні дії.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021р. апеляційну скаргу Національної академії аграрних наук України задоволено частково. Скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020р. в частині відмови в задоволенні заяви Національної академії аграрних наук України №14-07 від 08.01.2020р. про закриття провадження у справі та залишення без задоволення клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №07-65/2837 від 01.06.2020р. про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України". Справу передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2021р. призначено судове засідання для розгляду заяви Національної академії аграрних наук України №14-07 від 08.02.2020р. про закриття провадження у справі, клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №07-65/2837 від 01.06.2020р. про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" та питання щодо затвердження плану санації на 16.06.2021р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

09.08.2022р. в судовому засіданні, місцевий господарський суд постановив оскаржувану ухвалу.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які учасники провадження у справі посилаються в апеляційній скарзі та запереченнях на них, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.

Предметом розгляду у даній справі є заява Національної академії аграрних наук України №14-07 від 08.01.2020р. та клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №07-65/2837 від 01.06.2020р. про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України".

Вказані заява та клопотання мотивовані тим, що відповідно до абз. 1 ч. 2 розділу ІІІ Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність. Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019р." №145-ІХ (набув чинності 20.10.2019р.) встановлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедури санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом. Відтак з 20.10.2019р. до державних підприємств, в яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не може бути застосовано дві процедури банкрутства - процедура санації та процедура ліквідації.

У своїй заяві НААН України також посилалось на перебування ДП "ДГ "Руно" в процедурі санації більше встановленого законом строку.

Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності підстав для закриття провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до висновку судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021р. у справі №1-24-7-5/297-06-7817 та яка була врахована судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали.

Так, судова палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справі №1-24-7-5/297-06-7817 дійшла наступних висновків.

На відміну від справ про банкрутство державних підприємств, що перебували в процедурі розпорядження майном, у учасників проваджень у справах про банкрутство державних підприємств, які перебували в процедурі санації або ліквідації на час набрання чинності Законом, виникає неоднозначне розуміння щодо застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону №145-ІХ, оскільки в цьому пункті відсутнє окреме застереження щодо правил його застосування за темпоральною ознакою - у справах про банкрутство, у яких на час набрання Законом №145-ІХ вже були застосовані процедури санації та ліквідації.

Так, незважаючи на можливість закриття провадження у справі в судовій процедурі розпорядження майном із застосуванням пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону №145-ІХ (пункти 9.12, 9.13), ці норми, між тим, не містять ні прямої вказівки, ні передбачають можливості (як для процедури розпорядження майном у сукупності із застосуванням інших норм: статті 90, 96 КУзПБ, стаття 231 ГПК України тощо) закрити провадження у справах про банкрутство державних підприємств, у яких, на момент набрання чинності Законом №145-ІХ, тривають вже запроваджені судові процедури санації чи ліквідації.

Тому, в питанні тлумачення та застосування п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону у справах про банкрутство державних підприємств, які перебували в процедурі санації або ліквідації на час набрання чинності Законом №145-ІХ, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Аналогічний принцип закріплений у ч. 1 ст. 11 ГПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Згідно із ч. 11 ст. 11 ГПК України забороняється відмова в правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Європейський суд з прав людини у п. п. 52, 56 рішення від 14.10.2010р. у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Консультативна рада європейських судів у Висновку №11 (2008) про якість судових рішень наголосила на тому, що судді повинні послідовно застосовувати закон.

На думку ЄСПЛ, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява №1365/07, 24.04.2008р., § 39, "Олександр Волков проти України", заява №21722/11, §170).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ в судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996р., заява №17862/91, §31-32, "Вєренцов проти України" від 11.04.2013р., заява №20372/11, §65).

Таким чином, зміст п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону №145-ІХ потребує тлумачення у справах про банкрутство державних підприємств, які перебували в процедурі санації або ліквідації на час набрання чинності Законом, таким чином, щоб результат застосування вказаних норм відповідав засадам розумності та справедливості та узгоджувався з принципом верховенства права з урахуванням всіх його складників.

Для досягнення такого тлумачення суд, передусім покладається на визначений у законодавстві про банкрутство порядок запровадження кожної із передбачених у справі про банкрутство процедур, їх зміст та мету, а також правила переходу від однієї процедури до наступної.

Так, кожна судова процедура у справі про банкрутство містить правовий інструментарій (юридично значимі дії, рішення, правочини тощо), за допомогою якого досягається мета відповідної процедури.

Зокрема, процедура судової санації запроваджується для превенції банкрутства та ліквідації боржника, його фінансового оздоровлення, а також задоволення вимог кредиторів шляхом додаткових заходів (реструктуризація боргів, реорганізація юридичної особи тощо).

Судові процедури застосовуються у справах про банкрутство шляхом прийняття судових рішень з моменту набрання чинності яких, законодавець надає учасникам справи комплекс прав і обов`язків та запроваджує відповідні наслідки.

За правилами ч. 3 ст. 3 ГПК України, ст. 58 Конституції України не допускається зворотна дія закону в часі.

Це правило застосовується із врахуванням принципу правової визначеності, який закріплений також і в ст. 18 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Принцип правової визначеності, серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (п. 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії", №28342/95).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися; та який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003р. у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004р. у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004р. у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009р. у справі "Христов проти України", від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до принципу res judicata (п. 62 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії", №28342/95), тобто поваги до остаточного рішення суду.

Таким чином, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Вжиту законодавцем в нормі п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону №145-ІХ лінгвістичну конструкцію "не застосовуються" щодо судових процедур санації та ліквідації, що передбачає обмеження на їх застосування у подальшому (тобто, коли їх ще не було застосовано), між тим не можна ототожнювати з "закриттям провадження", а відповідно не можна і розуміти як вказівку на припинення чинних процедур санації та ліквідації із закриттям провадження у тих справах про банкрутство державних підприємств, щодо яких відповідні процедури вже були застосовані (відкриті) на час набрання чинності цим Законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022р. у справі №01/5026/333/2011.

У вказаній постанові Верховний Суд, формулюючи правову позицію щодо застосування нечітких та неоднозначних для їх застосування положень п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону №145-ІХ за темпоральною ознакою, дійшов висновку, що на боржників - державних підприємств, до яких процедури санації/ліквідації у справах про банкрутство застосовані до набрання чинності Законом №145-ІХ, положення його п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" не поширюються та не застосовуються як підстава для закриття провадження у відповідній справі про банкрутство, а провадження продовжується відповідно до застосованої у відповідній справі процедури, з урахуванням п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ.

Застосування положень п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону №145-ІХ, що не містять окремої вказівки щодо їх зворотної дії в часі, призведе до не передбаченого законом та не врегульованого ним втручання в ті правовідносини між їх учасниками (у спірних правовідносинами - між визнаними кредиторами та боржником), які виникли до цих змін - згідно з судовим рішенням (ухвалою про введення процедури санації), яке не скасоване, набрало законної сили, є обов`язковим до виконання (ст. 18 ГПК України).

При цьому, закриттям провадження у справі про банкрутство посеред триваючої процедури санації відбудеться втручання у наведені правовідносини тією мірою, що ці правовідносини залишаться без їх вирішення, що, в свою чергу, обумовить виникнення нових спорів, однак за відсутності їх правового врегулювання. Тобто закриття судової процедури банкрутства без її завершення та/або без переходу до іншої (передбаченої законом) судової процедури не вирішує, а ускладнює, передусім становище кредиторів боржника.

У постанові Верховного Суду від 25.01.2022р. у справі №916/2675/15 зазначено про особливості застосування до боржника подальшої процедури ліквідації за умови завершення відкритої процедури санації.

Так, якщо у судовій процедурі санації Державного підприємства, що застосована до набрання чинності Законом №145-ІХ з 20.10.2019р., заявлено вимогу про закриття провадження у справі з підстав запроваджених цим Законом обмежень у застосуванні подальшої судової процедури ліквідації у справі про банкрутство, для розгляду та вирішення судом цієї вимоги обов`язковому встановленню та дослідженню підлягають як обставини поширення на Державне підприємство наведених обмежень у застосуванні подальшої судової процедури ліквідації, так й обставини вичерпності та ефективності заходів процедури санації Державного підприємства у межах застосованого судом терміну судової процедури санації, а саме обставини:

- спливу терміну санації, визначеного судом;

- стану та рівня реалізації плану санації;

- досягнення визначених процедурою та планом санації цілей (погашення кредиторської заборгованості, фінансового оздоровлення Державного підприємства) тощо.

Встановлення наведених обставин (однак не виключно тих, що перелічені) має значення для правильного вирішення судом питання щодо закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства з підстав запроваджених цим Законом №145-ІХ (пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення") обмежень у застосуванні подальшої судової процедури ліквідації у справі про банкрутство цього боржника.

Разом із тим, заява НААН України від 08.01.2020р. та клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 01.06.2020р. не містили такої підстави для закриття провадження у справі як наявність запроваджених Законом №145-ІХ обмежень у застосуванні подальшої судової процедури ліквідації у справі про банкрутство.

Суд першої інстанції правомірно в оскаржуваному судовому рішенні зазначив, що питання про вичерпаність санації не мають досліджуватися судом при вирішенні питання про закриття провадження у даній справі, оскільки НААН України у своїй заяві про закриття провадження у справі, жодним чином не обґрунтовує вимоги про закриття провадження посиланнями на вичерпаність санації, а отже питання про вичерпаність санації не входить до предмету доказування у справі

За таких умов, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про неможливість застосування до правовідносин у даній справі п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону №145-ІХ, як підстави для закриття провадження у справі про банкрутство.

Доводи апеляційної скарги про те, що починаючи з 08.02.2020р. аналізу у межах цієї справи підлягала виключно ефективність процедури санації ДП "ДГ "Руно", як ознака для її продовження або завершення, оскільки аналіз застосування п. 2 Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону за темпоральною ознакою вже втратив актуальність, адже був здійснений Господарським судом Дніпропетровської області ще у 2020р. - не можуть бути взяті до уваги апеляційним господарським судом, оскільки вказану ухвалу місцевого господарського суду було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду від 20.10.2020р. у даній справі, постановлену за результатом розгляду заяви Національної академії аграрних наук України №14-07 від 08.01.2020р. та клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №07-65/2837 від 01.06.2020р. про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України", апеляційний господарський суд в постанові від 08.02.2021р. зазначив, що судом першої інстанції не було надано оцінки тривалості строку процедури санації у справі, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 17 Закону про банкрутство та підстав для його продовження, вжиття заходів до затвердження плану санації та можливості відновлення платоспроможності боржника із застосуванням процедур банкрутства.

Враховуючи такий висновок суду апеляційної інстанції, зроблений з урахуванням судової практики Касаційного господарського суду на час розгляду апеляційної скарги, місцевий господарський суд під час нового розгляду вказаних заяви та клопотання про закриття провадження у даній справі надав оцінку обставинам щодо можливості відновлення платоспроможності боржника.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що боржник, незважаючи на відсутність затвердженого плану санації, відновив активну господарську діяльність з березня 2019р., спромігся за цей час значно покращити своє фінансове становище, значно відновити свою платоспроможність. Боржник провадить результативну господарську діяльність за статутними напрямами діяльності, виробляє сільськогосподарську продукцію, бере участь у забезпеченні продовольчої безпеки на національному рівні.

Також, судом першої інстанції встановлено, що боржником погашено конкурсну заборгованість 1-2 черг, а заборгованість 3-6 черг не може бути погашена, оскільки конкурсні вимоги кредиторів перебувають в мораторії на погашення до дня затвердження плану санації. Боржник належним чином виконує зобов`язання з оплати праці, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, створює та утримує робочі місця. В період з 2019р. на час постановлення оскаржуваної ухвали боржником виконано перед бюджетом зобов`язання по сплаті земельного податку. Такі обставини свідчать про наявність позитивних перспектив подальшого досягнення мети провадження - відновлення платоспроможності боржника та/або задоволення вимог кредиторів.

Щодо посилання Національної академії аграрних наук України в заяві про закриття провадження на тривалість здійснення процедури санації апеляційний господарський суд звертає увагу, що згідно зі ст. 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заходи щодо відновлення платоспроможності боржника має містити план санації, який має передбачати строк відновлення платоспроможності боржника.

Керуючий санацією зобов`язаний попередньо погоджувати план санації державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п`ятдесят відсотків, з органом, уповноваженим управляти державним майном. Цей орган у десятиденний строк з дня одержання проекту плану санації зобов`язаний розглянути та надати свій висновок про погодження або відмову у погодженні плану санації.

Дії (бездіяльність) уповноважених державних органів щодо погодження плану санації можуть бути оскаржені керуючим санацією до господарського суду у межах провадження справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022р. у справі №904/2032/16 скаргу б/н від 13.07.2022р. арбітражного керуючого Савченка В.А. на дії органу управління боржника задоволено. Визнано дії Національної академії аграрних наук України в частині непогодження плану санації у справі №904/2032/16 неправомірними.

Зазначені обставини свідчать про наявність обставин, які перешкоджали здійсненню процедури санації ДП "ДГ "Руно" у встановлені законодавством строки.

З урахуванням наведеного, за встановлених судами обставин перебування боржника у даній справі в процедурі санації (з 13.12.2016р.), введеної судом до набрання чинності Законом №145-ІХ (20.10.2019р.), а також враховуючи вищезазначені висновки судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 18.11.2021р. у справі №1-24-7-5/297-06-7817, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із доводами суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви Національної академії аграрних наук України та клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України".

Посилання скаржника на те, що процедура санації боржника наносить шкоди державі в особі підприємства, а керуючий санацією Савченко В.А. здійснює незаконні дії, що пов`язані з використанням державних земельних ділянок, які перебувають на праві постійного користування в ДП "ДГ "Руно" приватними юридичними особами є немотивованими, передчасними, а також порушують принцип презумпції невинуватості особи.

Інші доводи скаржника в межах даного апеляційного провадження щодо оскарження ухвали про відмову у закритті провадження у справі не ґрунтуються на нормах законодавства про банкрутство.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви Національної академії аграрних наук України та клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України".

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення таким вимогам закону відповідає.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності із нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення були дотримані.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд, з підстав, викладених у п. 3.3 даної постанови, дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної академії аграрних наук України - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022р. у справі №904/2032/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.12.2022р.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

СуддяЛ.М. Білецька

СуддяА.Є. Чередко