Рішення

від 28.11.2022 по справі 908/1255/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/97/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2022 справа № 908/1255/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут В.В.

розглянувши матеріали справи № 908/1255/20

за позовом концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; поштова адреса: вул. Щаслива, буд. 2а, Запоріжжя, 69065)

до відповідача житлово-будівельного кооперативу № 316 Дніпроспецсталь-20 (адреса місцезнаходження, вказана в ЄДР: вул. Товариська, буд. 56/25; м. Запоріжжя, 69121; поштова адреса: вул. Товариська/вул. Ладозька, буд. 56/25, кв. 117, м. Запоріжжя, 69121)

про стягнення 5389,36 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з житлово-будівельного кооперативу №316 Дніпроспецсталь-20 5389,36 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

В обґрунтування вимог позивач зазначив наступне. Концерн «Міські теплові мережі» (Теплопостачальна організації) здійснює постачання теплової енергії в гарячій воді на належний на праві власності ЖБК №316 Дніпроспецсталь-20 об`єкт (будівлю) за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач звертався до відповідача з листом щодо необхідності укладення договору, надсилав проект договору, проте, на час подання позовної заяви договір не укладений. Позивач здійснював відпуск теплової енергії з початку опалювальних сезонів 2020-2021 років відповідно до рішень про початок та закінчення опалювальних сезонів у м. Запоріжжя. За твердженням позивача, відповідачу відпущено теплову енергію за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року на загальну суму 5389,36 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, надісланими на адресу відповідача. Виставлені позивачем рахунки залишені без оплати. Позов заявлено на підставі ст. 11, 15, 16, 82, 509, 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 ГК України та Закон України Про теплопостачання. Позивач просив розглядати справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2020 справу № 908/1255/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 08.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1255/22, присвоєно справі номер провадження 18/97/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1255/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу суду від 08.08.2022 вручено повноважному представнику відповідача 17.08.2022.

Від відповідача 02.09.2022 надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив посилаючись на відсутність укладеного сторонами договору. Також відповідач вказав на те, що наведене позивачем нежитлове приміщення розташоване не в будинку, який будувався ЖБК № 316, а у сусідньому, який належить ОСББ ЖБК «Перетворювач-7» і має повністю автономну систему опалення, не пов`язану з частиною будівлі, що належить ЖБК-316. За поясненнями позивача, у 2018 році головою ОСББ ЖБК № 308 «Перетворювач» з метою економії повністю демонтовані батареї опалення у нежитловому приміщенні площею 19,7 кв. м. Оформити акт відсутності батарей у дніпровському відділенні МТМ не вдалось через бездіяльність керівництва та інспекції філії. Відповідач повідомив, що житловий будинок по АДРЕСА_1 будувався для двох житлово-будівельних кооперативів, сформованих на 2-х Запорізьких підприємствах «Перетворювач» та «Дніпроспецсталь». Відповідач навів історію побудови житлового будинку по АДРЕСА_1 та зазначив, що частина житлового будинку, а саме 1-2 під`їзди, до яких входить приміщення з назвою на плані Додатку № 3 Наскрізний прохід, половину якого площею 19,7 кв. м. позивач вважає власністю відповідача, належать на праві власності ЖБК № 308 Перетворювач-7. Також вказав, що видане Запорізьким міським житловим управлінням 11.09.2000 Свідоцтво про право власності на будинок в цілому, на яке посилається позивач, анульоване рішенням Виконкому Запорізької міської ради № 71/16 від 24.02.2007, оскільки його помилково видано на весь будинок, а не на частину, яка належить відповідачу. Також відповідач зазначив, що починаючи з 2016 року обидва ЖБК, які мають повністю автономні системи опалення в обох своїх частинах будинку, встановили окремі загально будинкові прилади обліку спожитого тепла. Кількість спожитої теплової енергії, яка подавалась концерном «МТМ» на будинок ЖБК № 308 «Перетворювач-7», включаючи і спірне приміщення площею 19,7 кв. м., з жовтня 2016 року підраховувалась лічильником тепла саме сусіднього ЖБК № 308, а не лічильником відповідача. У відзиві відповідач просив провести розгляд справи з викликом сторін, встановити належного відповідача, залучивши до участі у справі представників відповідних органів Запорізької міської влади, відхилити позовну заяву, яка суперечить законам України «Про власність» та чинним ГК України та ЦК України.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін суд відмовив у його задоволенні.

При вирішенні даного клопотання суд врахував, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. В обґрунтування клопотання відповідачем не наведено жодного доказу існування обставин, які вимагають розгляду справи № 908/1255/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. До відзиву відповідачем долучені копії документів щодо Технічної документації будинку по АДРЕСА_1 та прийняття його в експлуатацію тощо, і які не свідчать про необхідність розгляду справи з викликом сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/1255/22 дозволяють здійснити розгляд справи по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці по 23.09.2022, а також інтенсивні артилерійські обстріли м. Запоріжжя, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 28.11.2022.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статутних документів Концерну «Міські теплові мережі» основним предметом його діяльності є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ.

Згідно своїх господарських зобов`язань позивач здійснює постачання теплової енергії в будівлю (об`єкт) за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення площею 19,7 кв. м., яке знаходяться у житловому будинку та входить в єдину систему централізованого опалення.

Відповідно до Свідоцтва № 1851 від 11.09.2000 на право власності житловий будинок в цілому по АДРЕСА_1 належить Житлово-будівельному кооперативу №316 Дніпроспецсталь-20 на праві колективної власності.

Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2007 № 71/16 «Про оформлення права власності на квартири в житловому будинку

АДРЕСА_2 . Оформити право власності на квартири в житловому будинку АДРЕСА_3 , а саме:

- на квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , 22, 24, 29, 30, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 40, 43, 49, 51, 52, 53, 54, 58, 60, 63, 66, 67, 68 за житлово-будівельним кооперативом №308 «Перетворювач-7» /(код ЄДРПОУ 20514563);

- на квартири АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , 98, 100, 105, 106, 107, 109, 110, 112, 113, 114, 117, 119, 120, 121, 122, 125, 128, 129, 132, 133 за житлово-будівельним кооперативом № 316 «Дніпроспецсталь-20».

2. Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.10.1999 № 534/5 «Про оформлення права власності на квартири в житловому будинку АДРЕСА_1 на нежитлові приміщення №№ 69, 70, 71, 72, 102» скасувати.

3. Анулювати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 11.09.2000 на зазначений житловий будинок, видане міськжитлоуправлінням.

4. Орендному підприємству «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтва про право власності на квартири в житловому будинку АДРЕСА_1 за житлово-будівельним кооперативом № 308 «Перетворювач» та житлово-будівельним кооперативом № 316 «Дніпроспецсталь-20» з урахуванням п. 1 рішення та погасити попередню реєстрацію права власності на житловий будинок.

3. Житлово-будівельному кооперативу № 308 «Перетворювач» та житлово-будівельному кооперативу № 316 «Дніпроспецсталь-20» в місячний термін провести реєстрацію права власності на квартири в житловому будинку АДРЕСА_1 в орендному підприємстві «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації».

Доказів виконання наведеного рішення суду не надано.

З врахуванням вимог ЦК України, ГК України, Правил користування тепловою енергією, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Закону України Про житлово-комунальні послуги, концерн Міські теплові мережі (позивач) неодноразово звертався до відповідача з повідомлення про необхідність укладення договору та направляв примірники договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (листи № 5012/09-3 від 19.10.2015, № 1122/09-3 від 14.08.2019).

Договір на постачання теплової енергії сторонами у справі не укладений.

З метою недопущення порушення прав інших мешканців житлового будинку в частині отримання належних послуг з централізованого опалення, позивач здійснював відпуск теплової енергії на житлову будівлю за адресою по АДРЕСА_25 з початку опалювального сезону з листопада 2020 року по квітень 2021 року відповідно до рішення Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону у місті Запоріжжя.

За твердженням позивача, відповідачу відпущено теплову енергію за період: з листопада 2020 року по квітень 2021 року на загальну суму 5389,36 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, надісланими на адресу відповідача.

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі не надав, оформлені акти приймання-передачі за спірний період на адресу Теплопостачальної організації не повернув, виставлені позивачем рахунки залишені без оплати, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі Правила № 1198) та "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено поняття теплової енергії це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками приміщень у багатоквартирному будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Також статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Значеною нормою визначено ще одну обов`язкову ознаку споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

З огляду на зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Слід зазначити, що відповідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання» саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Частиною четвертою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198) вони визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Правила є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (пункт 2 цих Правил).

Згідно з пунктом 3 Правил № 1198, споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору; система теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та/або місцевих (розподільних) теплових мереж, засобів розподілення теплової енергії, які об`єднані спільним режимом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії; система теплоспоживання - комплекс теплоспоживчих установок, з`єднаний із системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил № 1198).

Відповідно до пункту 7 Правил № 1198 усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

Пунктом 17 Правил № 1198 визначено, що для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію.

У відповідності до п. 23 Правил № 1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що з огляду на відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії такий договір повинен укладатися зі споживачем, теплоспоживче обладнання якого (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі, за наявності у споживача приладу обліку теплової енергії. При цьому такий договір повинен укладатися з урахуванням норм законодавства, що регулюють відносини у сфері теплопостачання (Закон України «Про теплопостачання», Правила № 1198) та з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 ЦК України.

Разом з тим, з 01.05.2019 введено в дію Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 09.06.2018, згідно з яким відносини зі споживання теплової енергії фізичними особами, що мають статус суб`єкта господарювання, та/або юридичними особами, житлові/нежитлові приміщення яких розмішені у складі багатоквартирного будинку і які є її кінцевими споживачами, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Обов`язковим для учасників таких відносин є укладення договору відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

У пункті 2 Правил № 630 застосовуються, зокрема, такі терміни: централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання; централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання

Тобто зазначеними нормами визначено обов`язкову ознаку споживача послуг, а саме: споживачем послуг може бути фізична/юридична особа, відповідне обладнання приміщення якої приєднане або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем і послуга спрямована на задоволення потреб споживача.

Отже, якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ані в порядку Закону України «Про теплопостачання», ані в порядку Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачем у спірний період відповідного договору не укладено. Направлений позивачем на адресу відповідача проект договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді відповідачем не підписано та на адресу позивача не повернуто.

На підтвердження заявленої до стягнення суми заборгованості позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що об`єкт теплопостачання має спільну з житловим будинком АДРЕСА_25 систему опалення, отримання теплоносія підтверджується рішенням про початок та закінчення опалювального сезону 2020-2021 років, відповідно до якого концерном Міські теплові мережі здійснювалось теплопостачання в м. Запоріжжі.

Нежитлове приміщення площею 19,7 кв. м. Житлово-будівельного кооперативу № 316 Дніпроспецсталь-20 знаходиться в житловій будівлі за адресою: АДРЕСА_25 . Нарахування за отриману теплову енергію здійснено розрахунковим способом згідно показників будинкового приладу обліку, пропорційно теплового навантаження.

Система опалення належного відповідачу приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, тому факт наявності теплопостачання в приміщенні відповідача в спірному періоді підтверджується рішенням про початок та закінчення опалювального сезону 2020-2021 років.

Отже, нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року на загальну суму 5389,36 грн. є обґрунтованим, яку, всупереч вимог закону, відповідач не оплатив.

Доводи відповідача про те, що право власності на спірне приміщення не належить йому суд визнав необґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на анулювання свідоцтва на право власності № 1891 від 11.09.2000 суд відзначає, що в перелік квартир, на які вирішено оформити право власності рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 71/16 від 24.02.2007, на яке посилається відповідач, спірне приміщення не входить, з чого випливає, що нежитлове приміщення № 227 площею 19,7 кв. м. залишилось у власності відповідача.

Крім того, обставини теплопостачання на нежитлове приміщення площею 19,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , стали предметом дослідження Господарським судом Запорізької області у справах № 908/3080/16, №908/2697/19, №908/2621/20 за позовами концерну «Міські теплові мережі» до житлово-будівельного кооперативу № 316 Дніпроспецсталь-20 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, яка споживалась в опалювальні сезони 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020 років.

За висновками наведених рішень Господарського суду Запорізької області встановлено зокрема наступне:

- житловий будинок в цілому по АДРЕСА_1 належить житлово-будівельному кооперативу №316 "Дніпроспецсталь-20" на праві колективної власності згідно свідоцтва на право власності № НОМЕР_2 і знаходиться на його балансі;

- відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 227 від 01.04.1998 нежитлове приміщення загальною площею 19,7 кв. м. по АДРЕСА_1 , яке знаходилось на той час на балансі ЖБК № 316 "Дніпроспецсталь-20" передано у строкове платне користування підприємству "Запоріжелектротранс";

- у зв`язку з розірванням договору оренди, 10.04.2013 на підставі акту прийому-передачі нежитлового приміщення підприємством "Запоріжелектротранс" передано, а Житлово-будівельним кооперативом №316 "Дніпроспецсталь-20" прийнято нежитлове приміщення площею 19,7 кв. м. по АДРЕСА_1 ;

- наданими позивачем доказами: актом обстеження концерну "МТМ" Ленінського району від 31.01.2012 про наявність встановлених неізольованих приборів обігріву (чавунних радіаторів) у спірному приміщенні, Інформації про початок та закінчення опалювальних сезонів, підтверджується здійснення позивачем постачання теплової енергії на приміщення по АДРЕСА_1 , власником якого є ЖБК № 316 "Дніпроспецсталь-20";

- система опалення належного відповідачу приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, тому факт наявності теплопостачання в приміщенні відповідача в спірному періоді підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів 2016-2017-2018-2019 років, відповідно до яких концерном Міські теплові мережі розпочато і закінчено опалювальні сезони у місті Запоріжжя.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду Запорізької області у справах №908/3080/16, №908/2697/19, №908/2621/20 набрали законної сили і є чинними, тому викладені у них обставини не потребують додаткового доведення.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 5389,36 грн. заборгованості правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

В даному випадку позивачем доведено, а відповідачем не спростовано визнаних судом обґрунтованими позовних вимог.

Доводи відповідача, викладені в відзиві на позов про встановлення належного відповідача по справі, суд також визнав безпідставними, заяву залишив без задоволення.

На підставі викладеного, суд позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з житлово-будівельного кооперативу № 316 Дніпроспецсталь-20 (адреса місцезнаходження, вказана в ЄДР: вул. Товариська, буд. 56/25; м. Запоріжжя, 69121; поштова адреса: вул. Товариська/вул. Ладозька, буд. 56/25, кв. 117, м. Запоріжжя, 69121; ідентифікаційний код 20512535) на користь концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя; фактична адреса: вул. Щаслива, буд. 2а, Запоріжжя, 69065; ідентифікаційний код 32121458) 5389,36 грн. (п`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять грн. 36 коп.) основного боргу та 2481,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 05.12.2022.

Суддя В.В. Левкут