Рішення

від 06.12.2022 по справі 908/890/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/64/22-27/117/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2022 Справа № 908/890/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотеп Технології" (02002 м.Київ, вул. Шептицького, буд. 4, офіс 13/1, ідентифікаційний код юридичної особи 43216447)

до відповідача: Казенного підприємства "Науково-виробничий комбінат "Іскра" (69071 м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, ідентифікаційний код юридичної особи 14313866)

про стягнення 185 692 грн. 27 коп.

без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технотеп Технології" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 15.06.2022 до Казенного підприємства "Науково-виробничий комбінат "Іскра" про стягнення 185 692,27 грн., з яких: 166 800,00 грн. основна заборгованість, 2 001,60 грн. 3 % річних, 5 571,12 грн. інфляційні втрати та 11 319,55 грн. пеня.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2022 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2022, враховуючи відрядження судді Смірнова О.Г., справу № 908/890/22 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 01.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/890/22, присвоєно справі номер провадження 12/64/22-27/117/22. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

12.07.2022 та 12.08.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній визнає позовні вимоги та просить суд, вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 01.09.2022, у зв`язку з тим, що в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, відповідачу запропоновано подати додаткові пояснення у разі наявності таких, але не пізніше 23.09.2022.

12.08.2022 від відповідача за вх. № 9395/08-08/22 надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не обмежуючись, але не менш як на 50%.

13.09.2022 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення на суму 166800,00грн щодо погашення суми основного боргу у даній справі.

Відзиви та клопотання відповідача судом прийняті та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення

06.12.2022.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТЕП ТЕХНОЛОГІЇ» (надалі за текстом «Постачальник») та Казенним підприємством «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (надалі «Покупець») був укладений договір поставки № 17/780юр від 28.05.2021 (далі - договір), згідно п. 1.1 ст. 1 договору постачальник зобов`язувався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Найменування товару, його кількість та якісні показники, код класифікатора ДК 021:2015, місце поставки, строк поставки, ціна товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість товару, постачання якого буде здійснюватись, згідно договору, вказується в специфікації, які з моменту підписання сторонами складають невід`ємну частину договору.

Специфікацією № 1 від 28.05.2021 сторони погодили поставку товару калій диціаноаурат ГОСТ 20573-75 загальною вартістю 333 600,00 грн зі строком поставки протягом 10 робочих днів з моменту отримання передоплати 50%.

Згідно п.2.3. договору оплата здійснюється в розмірах, що визначені в пецифікації протягом тридцяти календарних днів з дати виконання постачальником зобов`язань по поставці товару. Сторони можуть погодити інші умови оплати в специфікації до договору.

Специфікацією передбачена наступна умова оплати: передоплата 50 %, наступні 50% в строк 10 календарних днів після отримання Товару та прийняття його за показниками якості та кількості на складі покупця.

Передоплата від покупця була отримана 18.06.2021 у розмірі 50 %, а саме 166800,00 грн.

Згідно п.3.1.3 договору, постачання товару на територію покупця здійснюється з наданням наступних документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної, накладна-вимога на відпуск матеріалів, податкова накладна у електронному вигляді.

01.07.2021 ТОВ «Технотеп технології» поставило диціаноаурат калію, що підтверджується видатковою накладною від 01.07.2021р. № 245. Товар отриманий представником КП «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА», на підставі довіреності від 22.06.2021 № 906.

Відповідно до п.3.2 договору ТОВ «Технотеп технології» виконало свої зобов`язання по поставці товару. Датою виконання зобов`язання вважається дата відвантаження повної партії якісного товару.

Враховуючи умови договору та специфікації, відповідач до 11.07.2021 мав сплатити за поставлений товар.

Відповідно до п.3.1 договору ТОВ «Технотеп технології» виконало свої зобов`язання по поставці товару. Датою виконання зобов`язання вважається дата відвантаження повної партії якісного товару.

На день подачі позовної заяви КП «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» не оплатив інші 50% вартості поставленого товару протягом 10 днів після отримання товару, а саме до 11.07.2021.

Дотримуючись вимог ст. 222 Господарського Кодексу України, а саме порядку досудового врегулювання спору, позивачем було надіслано претензії.

Претензії від 30.08.2021 № 3008, від 04.10.2021 № 21/195-юр., які були направлені на адресу КП «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» з вимогою про оплату 50% вартості поставленого товару, залишились відповідачем без відповіді.

Станом на день розгляду спору по суті, відповідач надав суду документальні докази погашення заборгованості в розмірі 166800,00грн, що становить суму основного боргу за даним позовом, містяться в матеріалах справи платіжне доручення № 8735 від 31.08.2022р.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги, що на день розгляду спору по суті відповідачем визнано позовні вимоги та надано платіжне доручення за № 8735 від 31.08.2022 про сплату суми основного боргу в розмірі 166800,00грн., суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору, на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 2001 грн. 60коп. 3 % річних, 5571грн. 12коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором, на день подачі позову боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат суд визнав вірним. Позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем пред`явлені до стягнення сума пені в розмірі 11319грн 55коп.

Відповідно до п.4.2. договору, у випадку порушення більше ніж: на тридцять календарних днів строку оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п.3.4. договору, право власності на товар переходить до покупця з дати фактичного отримання товару покупцем.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено що сума пені за період з 11.08.2021 по 03.01.2022 розрахована правильно та підлягає задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Згідно приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 1240 грн. 50 коп., що складає 50 відсотків судового збору, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1240 грн. 50 коп. покладаються на відповідача.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00коп. слід зазначити наступне.

До позаочної заяви позивачем долучені договір про надання адвокатських послуг від 20.12.2021, рахунок № А 2/27/12/21 від 27.12.2021, свідоцтво № 1747 від 29.11.2013 та довіреність від 20.12.2021.

Згідно п. п. 5.2 договору, за даним договором виконавець складає та надає замовнику для підписання акт приймання-передачі виконаних робіт.

В позовній заяві позивач вказує на те, що оплата за договором про надання адвокатських послуг була здійснена у розмірі 4000,00грн та Акт виконаних робіт буде надано до суду після порушення провадження у справі.

На момент розгляду спору по суті позивачем не надано до матеріалів справи доказів сплати адвокатських послуг у розмірі 4000,00грн., а також акту виконаних робіт, про який вказує позивач у позовній заяві.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи те, що позивачем не надано до суду акту приймання виконаних робіт та доказів сплати суми витрат понесених на правничу допомогу, суд звертає увагу позивача що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4000 грн 00коп. витрат на правничу допомогу можуть бути розглянуті в порядку ст. 244 ГПК України, після надання суду всіх необхідних доказів.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 130, 231,233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотеп Технології" до відповідача Казенного підприємства "Науково-виробничий комбінат "Іскра" задовольнити частково.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 166800грн 00коп провадження у справі закрити.

Стягнути з Казенного підприємства "Науково-виробничий комбінат "Іскра" (69071 м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, ідентифікаційний код юридичної особи 14313866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотеп Технології" (02002 м. Київ, вул. Шептицького, буд. 4, офіс 13/1, ідентифікаційний код юридичної особи 43216447) суму 3% річних в розмірі 2001 (дві тисячі одна) грн. 60 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 5571 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн. 12 коп., суму пені в розмірі 11319 (одинадцять тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 55коп., суму судового збору в розмірі 1417 (одна тисяча чотириста сімнадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати ухвалу на повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Технотеп Технології" (02002 м.Київ, вул. Шептицького, буд. 4, офіс 13/1, ідентифікаційний код юридичної особи 43216447) 50 % судового збору в розмірі 1417 (одна тисяча чотириста сімнадцять) грн. 50 коп., сплаченого платіжним дорученням № 858 від 29.12.2021.

У зв`язку з масовими обстрілами м. Запоріжжя, безперервною повітряною тривогою та закликом ДСНС перебувати в укритті, знеструмленням електромережі суду, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, повний текст рішення оформлено та підписано 06.12.2022.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.