Рішення

від 05.12.2022 по справі 910/8602/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2022Справа № 910/8602/22Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК"

про стягнення 89 822,92 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК" про стягнення 89 822, 92 грн. попередньої оплати за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 01/0721.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.09.2022 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 08.09.2022 позивач отримав 21.09.2022, а відповідач 16.09.2022.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас" (споживач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК" (постачальник, відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 01/0721, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач здійснює оплату електричної енергії на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.3 договору постачальник протягом року цілодобово здійснює поставку електричної енергії в обсязі, що зазначається в додатку № 2 до цього договору.

Згідно умов п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що визначається відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 3 до цього договору.

Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем протягом трьох робочих днів з моменту отримання його споживачем (п. 5.5 договору).

Відповідно до п.п. 11 п. 7.2 договору постачальник зобов`язується протягом трьох днів, коли постачальнику стало відомо про нездатність продовжувати постачання електричної енергії споживачу, він зобов`язується проінформувати споживача про його право: вибрати іншого електропостачальника та про наслідки невиконання цього; перейти до електропостачальника, на якого в установленому порядку покладені спеціальні обов`язки (постачальник «останньої надії»); на відшкодування збитків, завданих у зв`язку неможливістю подальшого виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і укладається строком дії до 31.12.2022 включно.

Матеріалами справи встановлено, що позивач на підставі платіжних доручень №№ 673 від 10.01.2022, 7172 від 25.01.2022, 872 від 14.02.2020 здійснив перерахування коштів на рахунок відповідача на суму 265 716,94 грн. А також згідно акту звірки взаємних розрахунків за січень-травень 2022 року у позивача станом на січень 2022 року існує переплата за договором у розмірі 164 742,53 грн. Отже загальна сума здійсненої попередньої оплати за договором складає 430 459,47 грн.

Згідно наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі №№ 26 від 31.01.2022, 32 від 28.02.2022, 76 від 31.03.2022 відповідач протягом 01.01.2022 по 22.04.2022 передав позивачу електричної енергії на суму 330 636,55 грн.

21.03.2022 відповідач листом № 001-2103 повідомив позивача, що він отримав статус «дефолтного», та про припинення дії договору з 21.03.2022.

Згідно пояснень позивача, відповідачем 22.04.2022 було частково повернуті кошти у розмірі 10 000 грн., що також відображено в акті звірки взаємних розрахунків за січень-травень 2022 року.

Таким чином, загальна сума неповернутих відповідачем позивачу коштів складає 89 822,92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи встановлено та відповідачем не оспорюється факт перерахування позивачем відповідно до умов договору грошових коштів у сумі 430 459,47 грн. в якості попередньої оплати за поставку товару, а також передачі відповідачем позивачу електричної енергії на суму 330 636,55 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Доказів вчинення відповідачем дій щодо поставки товару на всю суму попередньої оплати суду не надано.

Згідно пояснень позивача, викладених в позовній заяві, відповідач повернув йому частину одержаної попередньої оплати у розмірі 10 000 грн.

Докази повернення відповідачем одержаної попередньої оплати у розмірі 89 822,92 грн. у матеріалах справи відсутні.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності з ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

При цьому, як встановлено судом з 21.03.2022 договір припинено, у зв`язку з повідомленням відповідача про отримання ним статусу «дефолтного».

Враховуючи, що спірний договір між сторонами припинено, то грошові кошти, одержані відповідачем понад вартість переданої в межах договору електричної енергії, одержані ним безпідставно.

Згідно з роз`ясненнями пленуму Вищого господарського суду України, наданими у п. 2 постанови № 6 від 23 березня 2012 р. "Про судове рішення", суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Доказів повернення відповідачем одержаних сум суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для повернення спірної суми коштів не надав, стверджувань позивача не спростував.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ ЕЛЕКТРІК" (03028, м. Київ, пр-т Науки, 30-А, оф. 155, код 43231381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас" (35361, Рівненька обл., Рівненський р-н, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55-Ж, код 38869477) 89 822 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. безпідставно набутих коштів, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак